Рішення № 29315111, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/83/2013 06.02.13

За позовом Державного підприємства «Спеціалізований річковий порт «Октябрьск»

до Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

про стягнення 257 803,28 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Зарєчнік С.О. - довіреність б/н від 20.12.2012; Басюк О.Г. - довіреність від 21.12.2012.

від відповідача: Лазнюк Г.В. - довіреність б/н від 14.12.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державного підприємства «Спеціалізований річковий порт «Октябрьск» звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Т Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» про стягнення 257 803,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено Договір № 23/2 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 23.01.2012 року, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 240 000,00 грн., а відповідач не повернув зазначені кошти.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 240 000,00 грн. - основного боргу, 17 803,28 грн. - пені, 5 156,10 грн. - судового збору.

Ухвалою від 04.01.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 06.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2013 року підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2013 року позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2012 року між Державним підприємством «Спеціалізований річковий порт «Октябрьск» (далі по тексту - позивач, підприємство 2) та Державним підприємством «Адміністрація річкових портів» (далі по тексту - відповідач, підприємство 1) укладено Договір № 23/2 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (дала по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підприємство 2 надає Підприємству 1 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (надалі іменується "Допомога") у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору, а Підприємство 1 зобов'язується повернути Допомогу у визначений цим Договором строк.

Згідно з п. 2.1. Договору розмір Допомоги становить 240 000,00 (двісті сорок тисяч гривень 00 копійок) гривень.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк Допомоги розпочинається з моменту зарахування Допомоги на поточний рахунок Підприємства 1, на підставі підписаного Сторонами Договору, і діє до 23.05.2012 року.

Згідно з п. 5.1. Договору допомога повертається Підприємством 1 в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Підприємства 2

23.01.2012 року на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 240 000,00 грн., на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 107 від 23.01.2012 року на суму 240 000,00 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач у встановлений Договором строк не повернув фінансову допомогу і має заборгованість перед позивачем в розмірі 240 000,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір який уклали сторони за своєю юридичною природою є договором позики.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3. ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу грошові кошти в розмір 240 000,00 грн., згідно умов Договору, а відповідач після закінчення строку дії Договору не повернув грошові кошти в розмірі 240 000,00 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 240 000,00 грн. - основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 17 803,28 грн.

Згідно з п. 8.1. Договору за порушення строку виконання зобов'язання за Договором, Підприємство 1 сплачує Підприємству 2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відносно якої допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, враховуючи день зарахування заборгованості, до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 17 803,28 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (04071, м. Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 14, код ЄДРПОУ 33404067) на користь Державного підприємства «Спеціалізований річковий порт «Октябрьск» (54052, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Корабельний район, А/Я 170, код ЄДРПОУ 19290012) 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 17 803 (сімнадцять тисяч вісімсот три) грн. 28 коп. - пені, 5 156 (п'ять тисяч сто п'ятдесят шість) грн. 10 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 12.02.2013 рік.