Рішення № 29311321, 12.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5717/12 12.02.2013 12.02.2013 12.02.2013

Провадження № 22-ц/784/174/13 Суддя по 1 інстанції - Черенкова Н.П.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Рішення

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю представника позивача - Коваля В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2012 року у справі за

позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову представник позивача посилався на те, що між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк), та відповідачем 8 квітня 2008 року був укладений кредитний договір за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості», за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання нерухомості в сумі 40 230 дол. США строком до 8 квітня 2028 року під 13 % річних.

В порядку забезпечення кредитного зобов'язання з позичальником в цей же день був укладений іпотечний договір, яким в іпотеку Банку ним передана двокімнатна квартира АДРЕСА_1

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем кредитного зобов'язання, позивач просив стягнути достроково всю кредитну заборгованість.

Неодноразово уточнюючи розмір позовних вимог, позивач остаточно просив стягнути з відповідача достроково 32 622,75дол.США, що еквівалентно 260 753,64 грн., заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 11 жовтня 2012 року.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача достроково 205 471,22 грн. заборгованості за кредитним договором, із яких: заборгованість по кредиту (тіло) - 169 278,24 грн., по відсоткам - 26 192,98 грн., пеня - 10 000 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1820 грн. судових витрат (1700 грн. судовий збір і 120 грн. ІТЗ), а також 354,71 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове, яким зменшити розмір стягнутої заборгованості та судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення усієї частини кредитних коштів та відсотків, що залишилися у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики, та пені.

Як вбачається із матеріалів справи, 8 квітня 2008 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір за програмою кредитування «Кредит під заставу нерухомості», за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання нерухомості в сумі 40 230 дол. США строком до 8 квітня 2028 року під 13 % річних та зобов'язався щомісячно сплачувати заборгованість та відсотки за користування коштами по 471,32 дол. США, відповідно встановленого графіка.

В порядку забезпечення кредитного зобов'язання з позичальником в цей же день був укладений іпотечний договір, яким в іпотеку Банку передана двокімнатна квартира АДРЕСА_1

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитного зобов'язання, починаючи з січня 2009 року виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК та п. 16.2 умов кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання грошового зобов'язання.

Вимога Банку від 20 травня 2010 року про погашення заборгованості залишена ним без задоволення (а.с. 27).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається (а.с.90), що вся заборгованість відповідача станом на 11 жовтня 2012 року, яку позивач просив стягнути достроково, становила 32 622,75 дол. США, що еквівалентно 260 753,64 грн. (із врахуванням курсу НБУ - 7,993 грн. за 1 дол. США) із яких:

- 20 620,65 дол. США, що еквівалентно 164 820,86 грн., - залишок за кредитом;

- 557,66 дол. США, що еквівалентно 4 457,38 грн., - строкова заборгованість за кредитом;

- 22, 57 дол. США , що еквівалентно 180,40 грн., - поточна заборгованість по відсоткам;

- 3 254,42 дол. США, що еквівалентно 26 012,58 грн., - несплачена заборгованість по відсоткам;

- 8 167,45 дол. США, що еквівалентно 260 753, 64 грн., - пеня, нарахована у відповідності до п.16.3 кредитного договору у розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожний календарний день прострочення за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань, строків повернення кредитної заборгованості, а також процентів за користування кредитом.

Стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором та зменшуючи розмір пені, нарахованої у відповідності до п.16.3 умов кредитного договору, з 260 753,64 грн. до 10 000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано послався на вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України.

При цьому, ч.3 ст. 551 ЦК України не передбачено звільнення від сплати неустойки, визначеної сторонами за договором, тому доводи апеляційної скарги щодо звільнення боржника від сплати пені, як виду неустойки, не заслуговують на увагу.

Разом з тим, на думку колегії, стягнення з відповідача на користь Банку судових витрат, сплачених Банком в максимальному розмірі на час звернення до суду, а також стягнення з відповідача додатково 354,71 грн. судового збору на користь держави, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

За такого, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає частковому скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 листопада 2012 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 354,71 грн. судового збору на користь держави.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: