Ухвала суду № 29302573, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/58356/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Стеценка О.Л.,

представника відповідача Стояна В.А.,

представника прокуратури Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року

у справі № 2а/2570/799/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро»(далі -позивач, ТОВ «Семенівка Агро»)

до Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступник Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області) (далі -відповідач, Новгород-Сіверська МДПІ)

за участю Прокуратури Чернігівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Семенівка Агро»звернулось у листопаді 2010 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області (далі -ДПІ у Семенівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2010 року № 0000292340/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2 867 167,56 гривень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року, позов задоволено повністю

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: абз.2 пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. «а»пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168); пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі -Закон № 283); п. 2.15, п. 2.16, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704; п. 2 ст. 190 Господарського кодексу України (далі -ГК України); п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України); ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області правонаступником Новгород-Сіверською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», наказу Державної податкової служби України від 30.12.2011 року № 316 та Передавального Акту, затвердженого протоколом Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Семенівському районі від 29.02.2012 року № 1.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

На підставі направлень від 24.09.2010 року № 173, від 07.10.2010 року № 181, виданих ДПІ у Семенівському районі, згідно з п. 9 ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні», пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 та відповідно до наказів ДПІ у Семенівському районі від 24.09.2010 року № 122, від 07.10.2010 року № 133, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Семенівка Агро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2 891 715,00 гривень за липень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року, за результатами якої складено Акт від 14.10.2010 року № 21/2340/35188049.

В Акті перевірки від 14.10.2010 року № 21/2340/35188049 встановлено, крім інших, наступні порушення: абз.«а» пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз.«а» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, у зв'язку з чим ТОВ «Семенівка Агро» занизило суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2009 року на 218,82 грн.; абз.«б» пп. 7.7.2, пп. 7.7.3, абз.«б» пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, у зв'язку з чим ТОВ «Семенівка Агро» завищило заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 2 867 167,56 гривень; абз.2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168, Закону № 283; п. 2.15 та п. 2.16, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; п. 2 ст. 290 ГК України; п. 1 ст. 216 ЦК України, у зв'язку з чим ТОВ «Семенівка Агро» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму 2 866 948,74 гривень.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Семенівському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2010 року № 0000292340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 2 867 167,56 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з поданою ТОВ «Семенівка Агро» до ДПІ у Семенівському районі податковою декларацією з ПДВ за липень 2010 року (вх. від 19.08.2010 рокуо № 6563) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів складає 2 891 715,00 гривень.

Перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку при укладенні Договору № 1 від 31.07.2008 року між ТОВ «Семенівка Агро» (Замовник) та ТОВ «Консалтингова Група «Онікс» (Виконавець) про надання юридичних послуг та Додатку № 1 від 31.07.2008 року до Договору, що є його невід'ємною частиною та договорів від 24.12.2008 року та від 02.02.2009 року про надання послуг з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та організації подальшого укладання договорів їх оренди, якими продовжено співпрацю по контрактації земель сільськогосподарського призначення.

Перевіркою також встановлено, що згідно службової записки відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ від 28.09.2010 року № 3605/7/26-22, співробітниками податкової міліції ДПІ у Семенівському районі проводилось відпрацювання ТОВ «Семенівка Агро» щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Консалтингова Група «Онікс» протягом 2008-2010 років.

Таким чином, ДПІ у Семенівському районі дійшла висновку, що фактично позивачем юридичні послуги за Договором № 1 від 31.07.2008 року, укладеним між ТОВ «Семенівка Агро» та ТОВ «Консалтингова Група «Онікс», не отримувались, чим порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ГК України та ЦК Цивільного кодексу України, а саме: заниження бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 218,82 гривень, завищення бюджетного відшкодування за липень 2010 року на суму 2 867 167,56 гривень, неправомірне віднесення до складу податкового кредиту за липень 2010 року суму 2 866 948,74 гривень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередній інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню при вирішення даного спору.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції здійснені позивачем та його контрагентом - ТОВ «Консалтингова Група «Онікс» підтверджуються наявними у справі податковими накладними, які видані та оформлені без порушень норм чинного законодавства, договорами, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт; нікчемність договору нічим не доведена, факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність усіх господарських операцій, укладених таким суб'єктом господарювання.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає конкретні умови відшкодування розрахованого у податковому періоді від'ємного значення, а пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього Закону передбачає право платника податку прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, порядок відображення зазначеного рішення платником податку у податковій декларації та заборону при прийнятті такого рішення враховувати зазначену суму при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

В силу абз. «а» та «б»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 31.07.2008 року між ТОВ «Семенівка Агро» (Замовник) та ТОВ «Консалтингова Група «Онікс» (Виконавець) укладений Договір № 1 про надання юридичних послуг та Додаток № 1 від 31.07.2008 року до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Крім того, між ТОВ «СеменівкаАгро»(Замовник) та ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»(Виконавець) також укладені договори від 24.12.2008 року та від 02.02.2009 року про надання послуг з питань пошуку земельних ділянок сільськогосподарського призначення та організації подальшого укладання договорів їх оренди, якими продовжено співпрацю по контрактації земель сільськогосподарського призначення.

Судами попередніх інстанцій досліджені вищевказані договори та встановлено, що між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, підписано та скріплено печатками підприємств.

Також, судами були досліджені надані позивачем документи на підтвердження виконання Договору № 1 від 31.07.2008 року про надання юридичних послуг, укладеного з ТОВ «Консалтингова Група «Онікс», а саме: акти здачі-приймання виконаних робіт від 06.08.2008 року, від 01.09.2008 року, від 20.10.2008 року, від 03.11.2008 року, від 05.12.2008 року, від 04.02.2009 року, від 23.04.2009 року, від 23.04.2009 року, від 21.05.2009 року, від 27.07.2009 року, в яких зазначено, що Виконавцем за Договором були надані, а Замовником прийняті послуги, а саме: проведена організація та проведені загальні збори власників земельних ділянок; розробка та правова експертиза договорів оренди землі; юридичний супровід процесу укладання договорів оренди землі; формування договорів оренди землі в реєстри та їх передача до відділу земельних ресурсів; отримання висновку та передача догорів оренди землі до районного відділу Семенівської регіональної філії Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру»для проведення їх державної реєстрації; представлення інтересів Замовника у відносинах з державними органами з приводу укладання договорів оренди землі, в тому числі державної та комунальної власності; передача договорів оренди землі. Також судами були досліджені надані позивачем податкові накладні на підтвердження виконання Договору № 1 від 31.07.2008 року про надання юридичних послуг згідно вищевказаних актів здачі-приймання виконання робіт.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що результатом наданих юридичних послуг стали договори оренди землі майже з 1,5 тис. осіб, що пройшли державну реєстрацію, були оплачені (у т.ч. ПДВ), отримані відповідні податкові накладні, складені акти здачі-приймання виконаних робіт, за цими договорами позивач отримав право оренди майже на 12000 га землі, про що відповідачем зазначено в Акті перевірки, тому, суди прийшли до висновку, що ТОВ «Семенівка Агро»мало всі підстави включити суму 2 867 167,56 гривень до бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що надані податкові накладні містять усі необхідні реквізити та оформленні відповідно до чинного законодавства, що відповідачем не було спростовано факту укладення договорів позивача з власниками земельних ділянок в ході надання юридичних послуг.

В той же час судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що встановлення певних фактів при веденні оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі не є підставою для звільнення від доказування згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України і без відповідного судового рішення у кримінальній справі само по собі не є достатнім доказом допущення суб'єктом господарювання чи відсутності з боку останнього певного порушення і може оцінюватися судом у сукупності лише з іншими допустимими доказами.

Відповідно до змісту ст. ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»); встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстав для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні, оскільки судами встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який не прийняв до уваги ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року та вирок у кримінальній справі № 1-1404/11 Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2012 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції вірно звернула увагу на те, що ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року містить факти щодо укладення договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт-Метал-Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Онікс». Встановлення факту нікчемності укладених договорів між даними контрагентами жодним чином не впливають на правовий статус та реальність укладених договорів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова група «Онікс», що вирок Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальній справі № 1-1404/11 також не може бути належним доказом, адже в даній справі засуджуються особи, які не є посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс» чи його засновниками, даним вироком не встановлено правомірності надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» послуг позивачу, чи фіктивності діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Онікс» взагалі, не досліджувалось реальність укладання договорів між контрагентами.

З таких обставин колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій було вірно встановлено фаткичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Новгород-Сіверської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року у справі № 2а/2570/799/2012 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько