Рішення № 29299316, 28.12.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2-5823/11

Провадження № 2\2604\658\2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"28" грудня 2012 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Зіньковська Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд»про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд»(надалі ДП «Екос») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що в зв»язку із впорядкуванням діяльності ДП «Екос»та змінами організації праці, ліквідовано «Кімнати для приїжджих», розташовані, зокрема за адресою вул. П.Запорожця, 13 та вул. Микитенко, 9 та скорочено посади, в томі числі завідувача готелем, з 27.09.2011 року. Наказ № 149-к від 27.09.2011 року є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для звільнення є ліквідація «Кімнат для приїжджих»та скороченням працівників. «Кімнати для приїжджих»не є юридичною особою, а ДП «Екос»не припинило свою діяльність, тому ліквідація даних кімнат не може бути підставою для розірвання трудового договору. «Кімнати для приїжджих» було реорганізовано в філію «Комплекс міні-готелів»Екос зі збереженням організації виробництва і праці, штатним розписом та посадовими обов»язками, назви яких було приведено до вимог класифікатора професій ДК 003:2010. Таким чином вважає, що змін організації виробництва і праці не було та під час звільнення не було враховано, що вона має переважне право на залишення на роботі.

Доповнюючи позовну заяву позивач зазначила, що ДП «ЕКОС»не припиняв свою діяльність, а «Кімнати для приїжджих»було реорганізовано в Філію «Комплекс міні-готелів»ЕКОС зі збереженням організації виробництва і праці, штатним розписом та посадовими обов'язками, а назви посад було приведено до вимог класифікатора професій ДК 003:2010.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд скасувати наказ ДП «ЕКОС»«З особового складу»від 27 вересня 2011 № 149-к, поновити її на посаді завідувача готелем по вул. П. Запорожця, 13 та вул. І. Микитенка, 9, стягнути з ДП «ЕКОС»заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.09.2011 року до моменту розгляду судом позову в сумі 5 420 грн. за місяць, стягнути з ДП «ЕКОС»моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що позивач допускає підміну понять «ліквідація структурного підрозділу підприємства»та «ліквідація підприємства»та вважає ліквідацію підприємства єдиною підставою зміни в організації виробництва та праці, що надає можливість власнику або уповноваженому ним органу здійснити звільнення працівника. Відповідачем при звільненні позивача було дотримано вимог чинного законодавства, що регулює порядок звільнення працівників за ч. 1 ст. 40 КЗпП України: отримано згоду профспілкового комітету на скорочення, повідомлено за два місяці до запланованої дати вивільнення та ознайомлено з наказом під розписку, в день звільнення виданий наказ про звільнення з яким позивача ознайомлено під розписку, видано трудову книжку та виплачено відповідачем компенсацію (за 33 календарні дні) та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку. З метою недопущення збитковості готельного напрямку підприємства, згрупування усіх напрямків, які діяли відособлено, ефективного використання та контролю за роботою Кімнат та готелю було прийнято рішення про зміну умов в організації виробництва та праці і ліквідацію структурних підрозділів «Кімнат для приїжджих». Кімнати було реорганізовано на Філію зі збереженням штатного розпису та посадових обов'язків, жодних документів про реорганізацію «Кімнат для приїжджих» ДП «ЕКОС»не приймало. В зв'язку з відсутністю в штатному розкладі посади, яку займала позивач, їй було запропоновано іншу, але позивач від неї відмовилась. Крім того, 22.10.2012 року ліквідована Філія, а як наслідок, - у ДП «ЕКОС»відсутня посада, на якій мала намір поновитися позивач.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалі справи, ОСОБА_1 працювала на посаді директора «Кімнатами для приїжджих»ДП «Екос», а в подальшому відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010 посада змінена на завідувача готелем, що підтверджується копією трудової книжки (а.с8,9).

Наказом № 104 від 26.07.2011 року в зв»язку із впорядкуванням діяльності ДП «Екос»та змінами організації праці, ліквідовано «Кімнати для приїжджих»ДП «Екос», розташований в тому числі за адресою вул. П.Запорожця, 13 та вул. .Микитенка, 9. Також даним наказом зобов»язано провести скорочення обслуговуючого персоналу «Кімнат для приїжджих»з 27 липня 2011 року (а.с.34). Даний наказ було погоджено в тому числі і з головою об»єднаного профспілкового комітету Міндаліним Л.М. ( а.с.36 зворот).

Згідно ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше, ніж за два місяці. Одночасно з попередженням працівнику пропонують іншу роботу на тому ж підприємстві чи організації. При відсутності роботи по відповідній професії чи спеціальності, власник, чи уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про вивільнення працівників з зазначенням професій.

З додатку до наказу № 104 від 26.07.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 входить до списку працівників кімнат для приїжджих, які підлягають скороченню (а.с.35).

27.07.2011 року ОСОБА_1 під особистий підпис було повідомлено про скорочення з 27.09.2011 року.

27.07.2011 року адміністрація ДП «Екос»звернулась до об»єднаного комітету профспілки ДП «Екос»з поданням про заходи з приводу ліквідації «Кімнат для приїжджих»та звільненню за скороченням чисельності 73 працівників. Розглянувши дане подання об»єднаний комітет профспілки ДП «Екос» 23.08.2011 року надав згоду на скорочення працівників згідно списків, що додаються (т.1 а.с.91).

В зв»язку з скороченням відповідачем по справі було запропоновано ОСОБА_1 працевлаштуватись на посаду старшої покоївки, але вона відмовилась від підпису в довідці, про що був складений акт від 13.09.2011 року (а.с.120,121). Позивач даного факту не визнає, але на спростування даних тверджень не надала жодного доказу.

Наказом № 149-к від 27.09.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача готелем по вул. П.Запорожця, 13 з 27.09.2011 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України, в зв»язку із ліквідацією «кімнат для приїжджих»та скороченням працівників. Підставою звільнення є протокол профспілкового комітету від 23.09.2011 року № 12 (а.с.5, 37-39).

Наполягаючи на позові позивачка пояснила, що фактично не було змінено організації виробництва і праці та їй не було запропоновано посади в межах її кваліфікації.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, скорочення чисельності штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України N9 від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ст. 64 ГК України підприємства, установи, організації самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників та штатний розпис.

Наказом № 103 від 25.07.2011 року було створено філію «Комплекс міні-готелів»ДП «Екос»(т. 1 а.с.214).

Штатним розкладом працівників філії Комплекс міні готелів «ДП «Екос»на 2011 року, який був введений в дію з 10.08.2011 року визначена така посада як керуючий готелем у кількості 3 штатних одиниць з посадовим окладом 4000 грн. (т.1 а.с.138). 29.08.2011 року директором філії «Комплекс міні-готелів»ДП «Екос»була затверджена посадова інструкція керуючого готелем. (т.1 а.с.92).

У відповідності до ст. 40 ч. 2 КЗпП України звільнення робітника з підстав указаних в п 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України дозволяється, коли неможливо перевести його з його згоди на іншу роботу.

Згідно ч.1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Даючи оцінку письмовим доказам по справі, зокрема, штатним розкладам, які були до ліквідації «Кімнат для приїжджих», штатним розкладам філії «Комплексу міні-готелів ДП «Екос»та посадовим обов»язкам директора кімнат для приїжджих, керуючого готелем та іншим доказам, суд приходить до висновку, що після ліквідації «Кімнат для приїжджих»було створено філію «Комплекс міні-готелів ДП «Екос», в якому збереглась ідентична посада керуючого готелем з тими ж самими посадовими обов»язками, що і були у завідуючого готелем, хоча обов»язкі і були розширені. Ще до звільнення позивача з роботи на посаду керуючого готелем КП вул.П.Запорожця, 13 з 21.09.2011 року було прийнято на роботу ОСОБА_4 (т.1 а.с.192), яка до цього часу працювала адміністратором в структурному підрозділі ДП «Екос»готель Освіти,14. Представником відповідача на виконання вимог ст. 60 ЦПК України не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 мала більш високу кваліфікацію та продуктивність праці ніж ОСОБА_1

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідачем позивачу не було запропоновано всіх вакантних посад, що відповідають його кваліфікації на день звільнення тобто на 27.09.2011.

Крім того, вирішуючи питання про законність звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 ч. 1 КЗпП України , суд враховує ту обставину, що профспілковий комітет підприємства, розглядаючи питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади завідуючої готелем надавши згоду на її звільнення, взагалі не розглядав питання по кожній скороченій посаді окремо, а вирішив питання про надання згоди щодо всього списку скорочених осіб.

Пленум Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів »зазначає, що звільнення за скороченням штату працівників можливо тільки за умов: при дійсному скороченні чисельності штату працівників, врахування їх переважного права на залишення на робот і, переводу вивільнюваних працівників з їхньої згоди на іншу роботу. Якщо, одна з вказаних умов не додержана, звільнення вважається незаконним та звільненого працівника повинно бути поновлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припинення трудових відносин сторін на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України було здійснено без законних підстав.

Що стосується позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, то вона не підлягає задоволенню, оскільки скасування наказу не входить до компетенції суду, а питання про визнання його незаконним позивачем не ставилось.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2011 року. Оскільки, відповідно до вимог КЗпП України, днем поновлення на роботі є день постановлення рішення суду, суд вважає за необхідне стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу до 28.12 2012 року.

Враховуючи, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, суд вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 64594 грн. 37 коп. (з розрахунку, що середньомісячна заробітна плата складає 4293 грн. 29 коп., середньоденна заробітна плата складає 195 грн. 14 коп., час вимушеного прогулу 14 місяців та 23 робочих днів).

Постановою ПВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року пунктом 32 роз»яснив, що при присуджені оплати а час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботі (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), якій працівник мав в цей час.

В судовому засіданні достовірно встановлено та не оспорюється позивачем, що будучи звільненої з роботи ОСОБА_1 встала на облік як безробітна в Дніпровському районному центрі занятості та отримала дохід за період з 28.10.2011 року по 22.10.2012 року в розмірі 35999 грн. 75 коп. (т.2 а.с.14).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає 28594 грн. 62 коп., тобто сума з вирахуванням отриманого доходу в центрі зайнятості.

Позивач також просить суд стягнути моральну шкоду, яка полягає в тому, що незаконне звільнення та необхідність доказування цього факту в суді, вплинуло на стан її здоров»я.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що порушення прав при звільненні призвели до моральних страждань, втрати моральних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, суд знаходить необхідним стягнути 1000 грн. моральної шкоди.

На підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави суд стягує судовий збір в розмірі 295 грн. 62 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 43, 235, 237-1 КЗпП України, Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача готелем по вул. П.Запорожця, 13 Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд».

Стягнути з Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд»(ЕДРПОУ 23739162, 01021 м.Київ, вул. Мечникова, 20) на користь ОСОБА_1 28594 грн. 62 коп. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, 1000 грн. моральної шкоди, всього 29594 грн. 62 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Екос»Холдингової компанії «Київміськбуд»(ЕДРПОУ 23739162, 01021 м. Київ, вул. Мечникова, 20) на користь держави 295 грн. 94 коп.

В решті позову відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя