Ухвала суду № 29299250, 05.02.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/7018/2012Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/232/13 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 52

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю - представника апелянта ОСОБА_1, позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від від 06 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та завданої моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» за №110-вк від 16.03.2012 року «Про кадрові питання» в частині звільнення ОСОБА_3 з посади провідного юрисконсульта, відділ примусового стягнення Західне управління зі стягнення боргів департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк» з 21.03.2012 року за ч.1 ст. 40 КзПп України.

Поновлено ОСОБА_3 в Публічному акціонерному товаристві «УкрСибБанк» (код ЄДРПОУ 09807750) на посаді провідного юрисконсульта, відділ примусового стягнення Західне управління зі стягнення боргів департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» на користь ОСОБА_3 8 854, 54 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.03.2012 року по 23.04.2012 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» в дохід державного бюджету судові витрати в сумі 214, 60 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 9.01.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та завданої моральної шкоди зазначено в резолютивній частині рішення про стягнення з Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.03.2012 року по 23.04.2012 року 8 854, 54 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб, та інших обов'язкових платежів.

Не погодившись із вказаним рішенням суду Публічне акціонерне товариство «УкрСибБанк» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06.11.2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду порушує норми матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не враховано обставини, що скороченню підлягала посада провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк» із робочим місцем в м. Тернополі, тому гарантія переважного права залишення на роботі не поширювалась на випадок звільнення з роботи позивача. А також, що суд неправильно визначив переважне право позивача на залишення на роботі перед ОСОБА_4, котра має більший трудовий стаж, а, отже, вищу кваліфікацію та досвід роботи. Апелянт зазначив, що суд безпідставно не зазначив у резолютивній частині рішення чи підлягає сума 8854,54 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягненню з урахуванням прибуткового податку з громадян чи без урахування цього податку.

В іншій частині рішення суду не оскаржуються.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені у ній.

Позивач апеляційної скарги не визнав, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючих мотивів.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом установлено, що наказом від 20 січня 2009 року за № 23 - вк. з 21.01.2009 року ОСОБА_3, було прийнято на посаду провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів АКІВ «УкрСибБанк» з випробувальним строком на 3 місяці з робочим місцем у м.Тернополі.

Згідно із наказом №884 від 21.12.2011 року (а.с. 27-36) в штатний розпис Департаменту по роботі з простроченою заборгованістю та Департаменту по стягненню боргів (ДСБ) АТ «УкрСибБанк» було внесено зміни в зв'язку із змінами в організації праці.

У відповідності до п. 1.3. даного наказу з 22.03.2012 р. вирішено скоротити посади ДСБ АТ «УкСибБанк» вказані в додатку №1. Зокрема, скороченню підлягали 4 посади провідних юрисконсультів Західного управління зі стягнення боргів (а.с.33)

Згідно з п.1.8 Комісії по скороченню доручено розглянути список осіб згідно списку скорочуючи посади в частині визначення на переважне право залишений на роботі того чи іншого співробітника при скороченні численності працівників і скласти відповідний протокол.

Наказом відповідача за № 885 від 21 грудня 2011 року (а.с. 37-38) створено комісію з вивільнення працівників Головного банку та розгляд осіб щодо вивільнення, котра на засіданні 21.12.2011 року, протокольно (а.с. 39-49) вирішила погодити та направити в.о. голови правління АТ «УкрСибБанк» список осіб, що підлягають звільненню, в тому числі позивача та трьох інших провідних юрисконсультів відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів ДСБ.

Про наступне вивільнення позивач був попереджений за два місяці.

Наказом відповідача №110-вк від 16.03.2012 року «Про кадрові питання» (а.с. 51) ОСОБА_3 звільнено з посади провідного юрисконсульта, відділ примусового стягнення Західне управління зі стягнення боргів департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк» з 21.03.2012 року за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.

При вивільненні позивачу відповідачем іншої роботи не було запропоновано.

Станом на 01.04.2012 року, в штаті відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів департаменту зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк» залишилося 5 посад провідних юрисконсультів, зайнятих такими працівниками : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Судом установлено переважне право позивача на залишення на роботі перед ОСОБА_4, ОСОБА_5 із врахуванням кращого виконання позивачем доведених планових показників перед названими працівниками. Про більшу продуктивність праці позивача свідчить також його преміювання із врахуванням того факту, що зазначені працівники премійовані не були. Про більшу продуктивність праці ОСОБА_3 свідчить внутрішня корпоративна переписка з відділом моніторингу та обліку Західного управління зі стягнення боргів (а.с.8-14) та пояснення свідка ОСОБА_9, котрий працював у спірний період начальником відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів ДСБ АТ "Укрсиббанк".

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст. 42 КзпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем на даному підприємстві (п.З ч.2 ст. 42 КЗпП України).

Задовольняючи частково позовні вимоги: скасовуючи наказ про звільнення позивача, поновлюючи його на роботі та стягуючи середній заробіток за вимушений прогул в межах заявлених вимог, суд виходив з тих обставин, що відповідач при звільненні позивача з роботи у зв'язку із скороченням порушив переважне право останнього на залишення на роботі відповідно до ст. 42 КзпП України.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи апелянта, що скороченню підлягала посада провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів АТ «УкрСибБанк» із робочим місцем в м. Тернополі, тому гарантія переважного права залишення на роботі не поширювалась на випадок звільнення з роботи позивача, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи: наказу про прийняття на роботу№ 23 - вк. від 21.01.2009 року, запису у трудовій книжці позивача - він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів. Згідно із наказом про звільнення №110-вк від 16.03.2012 року позивач був звільнений із цієї посади у зв'язку із скороченням штату (а.с.51). Як видно із штатного розпису відповідача, станом на час проведення скорочення чисельності працівників з 21.11.2011 року по 21.03.2012 року в Західному управлінні зі стягнення боргів працювало 9 осіб на посадах провідних юрисконсультів відділу примусового стягнення. З посадової інструкції провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів (а.с.62-65) вбачається, що у всіх працівників, зайнятих на цих посадах, були одинакові функціональні обов'язки, а саме: здійснення позовної роботи, спрямованої на стягнення заборгованості з проблемних активів, їм доводились одинакові планові показники. Тобто поняття "робоче місце", яке відповідно до п.3 ст.29 КзпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором визначити працівникові, не є тотожним поняттю "робота" у розумінні п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КзпП України. За таких обставин, доводи апелянта, що скороченню підлягала саме посада провідного юрисконсульта із робочим місцем у м.Тернополі колегія суддів не може прийняти до уваги.

Посилання апелянта, що суд неправильно визначив переважне право позивача на залишення на роботі перед ОСОБА_4, котра має більший трудовий стаж, а, отже, вищу кваліфікацію та досвід роботи, колегія суддів вважає необгрунтованими. Сама по собі наявність більшого трудового стажу без наведення відповідачем інших відомостей про вищий рівень освіти зазначеної працівниці, про підвищення кваліфікації, про сумісництво професій, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про більш високу продуктивність праці тощо, не може свідчити про її переважне право на залишення на роботі, а тому ця обставина підставно не прийнята до уваги судом першої інстанції .

Твердження апелянта, що суд безпідставно не зазначив у резолютивній частині рішення чи підлягає сума 8854,54 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягненню з урахуванням прибуткового податку з громадян чи без урахування цього податку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки про стягнення визначеної суми без утримання податку з доходів фізичних осіб, та інших обов'язкових платежів суд зазначив у додатковому рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 9.01.2013 року.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми закону, суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку, що звільнення позивача з роботи було проведено відповідачем з порушенням вимог КзпП України.

Підстав для скасування рішення суду та задоволення вимог апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319, 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСибБанк» відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун