Рішення № 29298972, 27.11.2012, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/1139/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"27" листопада 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.,

при секретарях Краснікова І.П., Кошова Я.А., Філімонова Ю.О., Стратій О.Т., Галушко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частку квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1\2 частку квартири та встановлення порядку користування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Київської міської ради про визнання за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, 1\2 частку у спільному сумісному майні -квартирі АДРЕСА_1.

В подальшому позивачкою була подана позовна заява зі зміненими вимогами до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті сина ОСОБА_4 (а.с. 31-33).

Вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_4. Вона є єдиним спадкоємцем першої черги після померлого сина, так як його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2, які є відповідачі по справі, не заявляли своїх вимог та претензій стосовно спадкування майна померлого, також вони не беруть участі в утриманні та збереженні спадкового майна.

На підставі дублікату договору міни квартир, їй та її сину ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1, частки у якій не визначені.

В оформленні спадщини в Десятій Київській державній нотаріальній конторі їй було відмовлено з посиланням на п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки частка померлого в спільному майні не виділена, тому за захистом своїх прав змушена звернутись до суду.

Вона фактично прийняла спадщину та має законне право власності на спірну квартиру, оскільки її померлий син з часу підписання договору міни квартири по день смерті постійно проживав з нею, заяву про відмову від спадщини вона не писала.

Відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання за ним права власності на 1\2 частини квартири АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_4 трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 коли йому виповнилося дев»ять років. Його батько постійно проживав разом з ними за адресою АДРЕСА_3, хоча був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проте у спірній квартирі ніколи не проживав (а.с. 85, 86).

Відносини у них в сім»ї були гарні, проте між позивачкою та його батьком були напружені відносини, спілкувався останній зі своєю матір»ю рідко, а після смерті батька ні він ні його мати, взагалі, з позивачкою фактично не спілкуються.

Враховуючи, що на день смерті батька він був малолітнім, то, відповідно ч. 4 ст. 1268 ЦК України, вважається, що він прийняв спадщину. Оскільки позивачка не подавала заяви про прийняття спадщини, а його мати подала заяву про відмову від спадщини на його користь, він є спадкоємцем всієї спадщини, що відкрилась після смерті батька.

Протягом 10 років після відкриття спадщини позивачка користувалась та отримувала дохід з майна, яке їй не належало, крім того, без його згоди зробила переобладнання, перепланувавши трикімнатну квартиру на суміжну двокімнатну, чим спричинила йому суттєву матеріальну шкоду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києві від 04.07.2012 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на 1\2 частку квартири були об»єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності на 1\2 частку квартири (а.с. 92). Також за зустрічним позовом судом до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, дружину померлого ОСОБА_4 ОСОБА_3, як спадкоємця першої черги за законом.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом підтримала подану нею заяву зі зміненими вимогами, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити, додатково пояснила, що вона постійно живе в спірній квартирі, ОСОБА_2 в спірне житлове приміщення ніколи не вселявся та не хотів там жити, останній раз приходив в гості більше року тому; під час поховання ОСОБА_4 відповідачці говорили, щоб вона подавала документи на частку квартири на яку має право, проте ОСОБА_3 сказала, що за дві квартири платити не буде.

Відповідач ОСОБА_2, який є позивачем за зустрічним позовом, і його представник та відповідачка ОСОБА_3, яка є третьою особою у зустрічному позові, просили відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином, суду подала заяву з проханням розглянути справу у відсутності їхнього представника (а.с. 69, 70).

Суд вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із договору міни квартир від 23.05.1995 р., посвідченого держаним нотаріусом Тринадцятої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1у-387, та витягу про державну реєстрацію прав, виданого КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 16.03.2011р., квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.9, 10).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

Спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги за законом є сторони по справі, а саме: ОСОБА_1 є матір»ю померлого, ОСОБА_3 -дружина та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, -син, який на час смерті батька був неповнолітнім.

На момент відкриття спадщини діяв Цивільний кодекс України у редакції від 09.12.1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (у ред. від 09.12.1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він: фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заву про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 пояснила суду, що вона подавала нотаріусу заяву про відмову від спадщини на користь сина ОСОБА_2, однак будь-яких доказів щодо цього суду надано не було, як вбачається із копії спадкової справи, спадкова справу була відкрита за заявою позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 від 11.06.2011 р. (а.с. 41-56).

Частиною 2 ст. 553 ЦК України (у ред. від 09.12.1963 р.) було визначено про те, що вважається, що від спадщини відмовився той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Позивачка за первісним позовом пояснила, що після подачі заяви про прийняття спадщини вона просила відповідачів з»явитись до нотаріуса та написати заяви щодо прийняття спадщини або відмови в прийнятті та двічі для відповідачів займала чергу в нотаріальній конторі, однак на це вони не відреагували. Дані обставини визнані відповідачами, ОСОБА_3 пояснила, що позивачка їм двічі телефонувала, одного разу коли вона (ОСОБА_3) їхала на кладовище, інший раз вона теж була зайнята, так як працює та не мала на це часу, говорила сину, щоб він сходив.

Згідно довідки ЖРЕО № 403 від 29.02.2012 р., ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1, разом з нею з 20.07.1995 р. був зареєстрований її син ОСОБА_4, який знятий з реєстраційного обліку по смерті 29.11.2001 р. (а.с. 35).

Відповідач ОСОБА_2 став повнолітнім з ІНФОРМАЦІЯ_4

Як вбачається із матеріалів справи, спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_4 була відкрита за заявою позивачки ОСОБА_1, будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 пояснив суду, що з позовами про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та з будь-якими іншими позовами з приводу спадщини він до суду не звертався, також не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1, яка на час смерті спадкодавця була зареєстрована та проживала в спірній квартирі, частка якої є спадковим майном, де мешкає по даний час, тому вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, у зв»язку з чим, відповідно положень вищенаведеної ст. 549 ЦК України (у ред. від 09.12.1963 р.), прийняла спадщину.

Нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що в дублікаті договору міни не визначений розмір часток співвласників (а.с. 53).

Як зазначено вище, співвласниками спірної квартири є ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Частиною 2 ст. 370 ЦК України у ред. від 16.01.2003 р. визначено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

За викладених обставин первісний позов підлягає задоволенню, у зв»язку з чим за ОСОБА_1 слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, що є спадковим майном після смерті ОСОБА_4.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити, так як він не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживав та не був зареєстрований, у визначений законом строк для прийняття спадщини в його інтересах, як неповнолітнього, його матір ОСОБА_3, як законний представник, заяви про прийняття спадщини не подавала та в подальшому із такими заявами відповідачі за первісним позовом до нотаріальної контори не звертались, також не подавали позовів до суду з приводу спадщини, в тому числі про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідачів за первісним позовом на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений останньою судовий збір в сумі по 1609 грн. 50 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 524-527, 529, 549, 553 ЦК України у ред. від 09.12.1963 р., ст. 370 ЦК України у ред. від 16.01.2003 р., постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 р. № 7, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1\2 частку квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно: 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1\2 частку квартири та встановлення порядку користування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя