Постанова № 29295248, 04.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2013 р. Справа № 2а-8669/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Тамошюнаса А.Р., відповідача - Доценко Н.В., Скубінь Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012р. по справі № 2а-8669/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна" (далі по тексту - ТОВ «КРОНЕкс Україна»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042201, №0000152210, №0000032201 від 25.06.2012 року та частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. по справі № 2а-8669/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення №0000042201, №0000152210, №0000032201 від 25.06.2012 року.

Скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року в сумі збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1217643.50 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 11, к.8, кв.9 код ЄДРПОУ 30192967) судовий збір у розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. по справі № 2а-8669/12/2070 та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КРОНЕкс Україна» в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. по справі № 2а-8669/12/2070 та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «КРОНЕкс Україна» в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс Україна" знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №27777608 від 29.10.1998 року (т.9, а.с.39, 40).

В період з 17 квітня 2012 року по 17 травня 2012 року та з 18 травня 2012 року по 31 травня 2012 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі відповідач) було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНЕкс-Україна" (далі позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №380/22/30192967 від 11 червня 2012 року, яким зафіксовано, зокрема, наступні порушення:

- пп.4.1.6, п.4.1, ст.4, п.5.1 п.п.5.2..1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2026273 грн., в т.ч. за І квартал 2011 року на суму 1841087 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 13858 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 89691 грн., ІV квартал 2011 року на суму 81637 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.6 підрозділу 2 розділу ХХ, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1180660 грн., у тому числі за січень 2011 року заниження на суму 134534 грн., за березень 2011 року заниження на суму 303902 грн., за травень 2011 року заниження на суму 424885 грн., за червень 2011 року заниження на суму 107380 грн., за липень 2011 року заниження на суму 105562 грн., за серпень 2011 року заниження на суму 180938 грн., за вересень 2011 року завищення на суму 10921 грн., за жовтень 2011 року завищення на суму 8238 грн., за грудень 2011 року завищення на суму 57382 грн., крім того встановлено заниження від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 220657 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 57505 грн., за жовтень 2011 року в сумі 49267 грн., за грудень 2012 року в сумі 220657 грн.;

- статей 3, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті", в результаті не перерахування в червні 2011 року позитивної курсової різниці, яка виникла внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти до Державного бюджету в сумі 38961,43 грн.;

- п.286.2 ст. 286, п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, в результаті заниження орендної плати за землю за період з 02.09.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 72766,85 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на загальну суму 17733,13 грн., за жовтень 2011 року на суму 18344,61 грн., за листопад 2011 року на суму 18344,61 грн., за грудень 2011 року на суму 18344, 50 грн. (т.1, а.с.18-72).

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000042201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем : пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 38961,43 грн.;

- №0000152210 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2026274,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2026273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.);

- №0000032201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 90958,56 (в т.ч. за основним платежем - 72766,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18191,71 грн.);

- №0000142210 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 2476852,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1257201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1219651,00 грн.) (т.1, а.с.73-77).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 р. №0000042201, №0000152210, №0000032201 - повністю, та податкового повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року - в частині в сумі збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1217643.50 грн.

Задовольняючи зазначені позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 р. №0000042201, №0000152210, №0000032201 - повністю, та податкового повідомлення-рішення №0000142210 від 25.06.2012 року - в частині в сумі збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1217643.50 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 р. слугували наступні висновки акту перевірки:

- № 0000152210 - про порушення позивачем пп.4.1.6, п.4.1, ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2026273 грн., за рахунок віднесення до складу валових витрат вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Ерітаж» (в лютому-березні 2011 року), ТОВ «Побутелектротехніка» (січень 2011 року), ТОВ «Толден» (грудень 2011 року), які відповідач вважає нікчемними; завищення собівартості наданих ТОВ «АСС» послуг по переробці макулатури та виробництву паперу із давальницької сировини; пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України за рахунок завищення загальновиробничих витрат (списання до витрат на обслуговування виробничого процесу обладнання, яке не встановлене (реалізоване)); п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України - за рахунок завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів (повторне включення до складу заробітної плати та внесків на соціальні заходи у складі вартості нереалізованої готової продукції);

- № 0000142210 - про порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1180660 грн. - за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за угодами із ТОВ «Ерітаж» (в лютому-березні 2011 року), ТОВ «Побутелектротехніка» (січень 2011 року), ТОВ «Толден» (грудень 2011 року), які відповідач вважає нікчемними; заниження податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011 року по поставці продукції від ТОВ «Вторма-Запоріжжя»; включення до складу податкового кредиту січня 2011 року податкових накладних, виписаних ТОВ «Віктрейд ЛТД», датованих липнем 2010 року; п.6 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України - за рахунок неправомірного, на думку відповідача, застосування пільги по ПДВ по операціям з реалізації паперу ТОВ «Компанія «Лотос»;

- № 0000032201 - про порушення п.286.2 ст. 286, п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, в результати заниження орендної плати за землю за період з 02.09.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 72766,85 грн.;

- № 0000042201 - про порушення статей 3, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті", в результаті не перерахування в червні 2011 року позитивної курсової різниці, яка виникла внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти до Державного бюджету в сумі 38961,43 грн.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню № 0000042201 від 25.06.2012 р. про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю, на 72766,85 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18191,71 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між Зміївською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "КРОНЕкс-Україна" (Орендар) 02.06.2008 року та 08.10.2009 року було укладено договори оренди земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Зміїв, вул. Харківська, 88, площею 0,9243 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 550697,94 грн. (т.1, а.с. 169-171); м. Зміїв, вул. Фабрична, 11, площею 0,0065 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3095,65 грн. (а.с.181-183); м. Зміїв, вул. Фабрична, 11, площею 7,1564 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3439365,84 грн. (т.1, а.с.163-167); м. Зміїв, вул.Північна, 2-Б, площею 0,0073 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 3318,58 грн. (т.1, 175-177).

Передача вказаних земельних ділянок в оренду позивачеві підтверджена наявними в матеріалах справ копіями актів прийому-передачі земель від 29.10.2009 р., (т.1, а.с.168, 172-173, 178, 184).

Згідно положень п.7 договорів оренди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розрахунку 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, вказаними пунктами визначено фіксовані суми орендної плати по кожній земельній ділянки на рік.

Пунктом 10 Договорів визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС про порушення позивачем вимог п.286.2 ст. 286, п.288.1 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України та заниження орендної плати за землю за період з 02.09.2011 року по 31.12.2011 року на загальну суму 72766,85 грн., в т.ч. за вересень 2011 року на суму 17733,13 грн., за жовтень 2011 року на суму 18344,61 грн., за листопад 2011 року на суму 18344,61 грн., за грудень 2011 року на суму 18344, 50 грн. слугувало твердження відповідача про те, що оскільки рішенням №38 від 12.08.2011 року ХІ сесії VІ скликання Зміївської міської ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Зміїв Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області, тобто, з 02.09.2011 року (з моменту оприлюднення рішення № 38 від 12.08.2011 р.) було збільшено нормативну грошову оцінку земельних ділянок у м. Зміїв, ТОВ "КРОНЕкс-Україна" повинен був подати нову декларацію з орендної плати за земельні ділянки з виправленням показників за 2011 рік, однак, така декларація позивачем не подавалась.

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими та хибними, з огляду на таке.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п.288.4. ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається виключно за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Укладеного договору оренди землі не передбачено право орендодавця в односторонньому порядку змінювати умови договору. Законом також не передбачено таке право.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст.30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З системного аналізу наведених норм випливає, що збільшення орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки у зв'язку зі зміною вартості нормативної оцінки земельних ділянок можливе лише після внесення змін до укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок (укладення додаткових угод).

Таким чином, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки у зв'язку з прийняттям Зміївською міською радою рішення №38 від 12.08.2011 року є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних зімн до договору оренди землі його учасниками, однак не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем по справі, додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати, визначеної договорами оренди земельних ділянок від 02.06.2008 року та 08.10.2009 року, між ТОВ «КРОНЕкс Україна» та Зміївською міською радою не укладалось.

Слід відмітити, що зазначеними договорами оренди було чітко визначено розмір орендної плати не лише у процентному, а й у грошовому виразі: 103180 грн. 98 коп., 16983 грн. 53 коп., 99 грн. 56 коп. та 92 грн. 88 коп. на рік, а тому збільшення належних до сплати сум орендної плати без внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок, є безпідставним.

Щодо тверджень відповідача про наявність у позивача обов'язку подати нову податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки з виправленням показників за 2011 рік, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, розмір земельного податку обчислюється щорічно станом на 1 січня, а декларація із земельного податку подається відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки раз на рік - не пізніше 20 лютого поточного року Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Матеріалами справи підтверджено, що декларація із земельного податку (орендної плати за земельні ділянки) за 2011 рік подана ТОВ «КРОНЕкс Україна» до ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС 15.03.2011 року шляхом надіслання електронною поштою (т.1, а.с.155-159).

За змістом п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України, обов'язок подання нової податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, виникає у платника земельного податку лише за нововідведені земельні ділянки, за новоукладеними договорами оренди або у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю.

Колегія суддів відмічає, що оскільки зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та Зміївською міською радою, не вносились, не відбулося і змін об'єкта та/або бази оподаткування земельним податком, а відтак, підстави для подання нової декларації до моменту внесення таких змін - відсутні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у випадку внесення змін до договорів оренди землі позивач не позбавлений права подати до 20 лютого наступного року уточнюючу податкову декларацію з урахуванням змін орендної плати за 2011 рік.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що донарахування позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 72766,85 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18191,71 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 25.06.2012 р. є безпідставним.

З приводу податкового повідомлення-рішення № 0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем : пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 38961,43 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок про порушення статей 3, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків іноземній валюті" відповідачем зроблено виходячи з того, що ТОВ «КРОНЕкс Україна» не перераховано до Державного бюджету в червні 2011 року позитивної курсової різниці в сумі 38961,43 грн., яка виникла внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим та таким, що не може бути підставою для нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 38961,43 грн., з наступних підстав.

Як зафіксовано в акті перевірки та не заперечується сторонами по справі, ТОВ «КРОНЕкс Україна» укладено імпортний контракт №5 від 24.02.2010 року з ТОВ "Газстройсбыт", м. Бєлгород на поставку макулатури у загальній кількості 30000 т, орієнтовна вартість контракту 340000000 російських рублів. В рамках виконання вказаного контракту ТОВ "КРОНЕкс-Україна" в грудні 2010 року було перераховано попередню оплату в сумі 1674606,00 російських рублів. Перераховані іноземному підприємству грошові кошти позивачем було придбано на МВРУ за рахунок власних коштів. Від нерезидента ТОВ "Газстройсбыт" було частково повернуто попередню оплату у сумі 1488680,00 рос. руб. ПАТ "Кредитпромбанк" здійснено обов'язковий продаж валюти. Куплена резидентом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта в сумі 1488680,00 російських рублів не була використана за призначенням в момент її придбання та не забезпечила виконання зобов'язання перед нерезидентом, а саме: умов імпортного контракту №5 від 24.02.2010 року на поставку макулатури (т.9, а.с.131).

У зв'язку з чим, відповідачем зроблено висновок, що внаслідок здійснення операції купівлі-продажу іноземної валюти виникла позитивна курсова різниця в сумі 38961,43 грн., яка, в порушення ст.3, 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не направлена позивачем до Державного бюджету.

Статтею 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» встановлено, що Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

При цьому, у відповідності до пункту 4 розділу І цього Положення, суб'єктами ринку, відповідно, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Згідно ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що ними урегульовано порядок проведення банками операцій з продажу коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилась за наслідками операції з продажу таких коштів.

Жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці. Натомість, зі змісту п. 7 розділу третього постанови Нацбанку України від 10.08.2005 р. № 281 вбачається, що такий обов'язок покладено саме на банківські установи.

Колегія суддів зауважує, що ані нормами Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", ані нормами Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 не встановлено відповідальності підприємства-резидента за порушення у вигляді неперерахування суб'єктом ринку (банком) до бюджету курсової різниці від продажу іноземної валюти.

У відповідності до приписів ч.5 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Частиною 1 статі 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що стягнення пені є наслідком порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону.

Слід відмітити, що статтями 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено терміни розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, а не терміни продажу валюти або переведе6ння позитивної курсової різниці до Державного бюджету.

Крім того, зазначена пеня розраховується за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Тобто, пеня, передбачена ч.1 ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", не застосовується за порушення строків, встановлених ст.ст.3, 5 даного Закону.

Колегія суддів зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - Положення (стандарт) 21).

Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) 21, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Пунктом 4 Положення (стандарту) 21 передбачено, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до приписів пункту 6 Положення (стандарту) 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, грошові кошти, які були повернуті підприємству від підприємства-нерезидента за контрактом (у розмірі курсової різниці) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства у складі інших операційних доходів (витрат) та включені до декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року.

Такі дії позивача відповідають наведеним вище приписам Положення (стандарту) 21, а також підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України. Тобто, ТОВ "КРОНЕкс-Україна" за наслідками операції з повернення грошових коштів від підприємства-нерезидента були вчинені усі передбачені законодавством дії.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позивач не є банківською установою, а відтак, не обтяжений обов'язком перерахування до бюджету позитивної курсової різниці від продажу іноземної валюти, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування позивачеві пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 38961,43 грн., є безпідставним.

Колегією суддів з'ясовано, що однією з підстав для збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. № 0000152210, та з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. № 0000142210 слугували твердження відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ "Побутелектротехніка" за січень 2011 року, ТОВ «Ерітаж» за лютий-березень 2011 року та ТОВ «Толден» за грудень 2011 року.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки ДПІ у Зміївськосму районі ДПС помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за січень, лютий, березень та грудень 2011 року, а також формування валових витрат за ІV квартал 2011 року (грудень 2011 року) виникли після 01.01.2011 року, застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Податкового кодексу України, яким (з урахуванням періоду проведення перевірки - з 17.04.2012 року по 17.05.2012 року та з 18.05.2012 року по 31.05.2012 року) регламентовано також порядок та підстави проведення спірної перевірки. При цьому, колегія суддів відмічає, що у відповідності до пп.4 п.1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, при наданні оцінки правомірності формування валових витрат за 1 квартал 2011 року (за період до 01.04.2011 року, що передує набранню чинності розділом ІІІ Податкового кодексу України) підлягають застосуванню положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Крім того, в пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту за приписами Податкового кодексу є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 14.1.27 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Наведеним приписам Податкового кодексу України кореспондують і положення Закону № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі по тексту - Закон № 283/97-ВР).

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацем 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на валові витрати та податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів із метою використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише формальне оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ мають бути фактично сплачені і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 20.10.2010 року між позивачем та ТОВ "Побутелектротехніка" було укладено договір №20/10-1, предметом якого була поставка макулатури марок МС-1А, МС-2А, МС-3А, МС-6Б, МС-7В, МС-8В, МС-9В (ДСТУ 3500-97, ГОСТ 10700-97). Найменування, ціна та кількість товару вказуються у специфікаціях та/або накладних до договору, які є невід'ємною частиною останнього (п.1.1., 4.1. договору). Строк дії договору - з моменту підписання до 31.12.2011р. з можливістю автоматичного продовження (п.п.6.1, 6.2. договору) (т.7, а.с.187-189).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року та № 111122-1 від 22.11.2011 р. ТОВ "Побутелектротехніка" позивачеві була передана макулатура : згідно специфікації №1 від 20.10.2010 року - марки МС-1А за ціною 4800 грн. за 1 тону, в т.ч - ПДВ, макулатура МС-2А за ціною 3000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-3А за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-5Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б біла без печатки за ціною 2200 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-6Б сіра за ціною 1100 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-7Б за ціною 1600 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-8В за ціною 2000 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, макулатура МС-9В за ціною 1500 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ, а також заглушки втулки за ціною 0,45 грн. за 1 шт., в тому числі ПДВ (т., та накладних (т.4, а.с.141-170, т.10, а.с.120).

За результатами господарських операцій з поставки позивачеві макулатури ТОВ "Побутелектротехніка" протягом січня 2011 року було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 136813 грн. (т.7, а.с.108-140).

Фактичне перевезення придбаних ТМЦ підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких вантажовідправником зазначено ТОВ «Побутелектроніка», автопідприємством, замовником (платником) та вантажоодержувачем - ТОВ «КРОНЕкс Україна» (т.8, а.с.1-32).

Про реальність транспортування ТМЦ також свідчать надані позивачем до матеріалів даної адміністративної справи відомості щодо транспортних засобів, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договори оренди транспортних засобів (т.8, а.с.92-99).

Отримана макулатура була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Побутелектротехніка", що підтверджується копіями платіжних доручень, приєднаними до матеріалів справи. (т.7, а.с.141-148).

Придбана за договором поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року макулатура була оприбуткована ТОВ «КРОНЕкс Україна», про що свідчать прибуткові ордери (т.10, а.с.122-138) та зберігалась у складських приміщеннях, технічні паспорти на які наявні в матеріалах справи (т.10, а.с.172-178, 183-191).

В подальшому ТМЦ були використані у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на передачу матеріалів у виробництво (т.8, а.с.71-91), накладними на внутрішнє переміщення товарів (т.10, а.с.121).

За результатами господарських операцій з поставки макулатури від ТОВ «Побутелектроніка» позивачем було віднесено до складу податкового кредиту січня 2011 року суму в розмірі 49756 грн., до складу валових витрат - суму в розмірі 136813 грн.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2011 р. між ТОВ "Кронекс-Україна" (покупець) та ТОВ "Ерітаж" (продавець) був укладений договір поставки №М-0102/11, за умовами якого ТОВ "Ерітаж" зобов'язується поставити позивачу товаро-матеріальні цінності (відходи паперу та картону, тетропак) а покупець - приймати товар та здійснювати оплату на умовах цього договору (т.2, а.с.110-112).

Згідно умов вказаного договору позивачем було отримано від ТОВ "Ерітаж" товар - відходи паперу та картону, відходи упаковки, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за лютий та березень 2011 року (т.2, а.с.114-146).

Постачальником за результатами господарських операцій з поставки відходів паперу та картону, тетропак виписано позивачеві відповідні податкові накладні, копії яких надані до матеріалів справи (т.2, а.с.145-176).

Доставка придбаних ТМЦ здійснювалась особистим автотранспортом позивача, у відповідності до п.3.1. Договору від 01.02.2011 р., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів вантажних автомобілів (т.3, а.с.1-89).

Слід відмітити, що місцем навантаження згідно вказаних подорожніх листів є с. Липці (місце реєстрації ТОВ «Ерітаж»), а місцем розвантаження - м. Зміїв, де розташовані орендовані позивачем складські приміщення.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (т.2, а.с.189-209).

В подальшому придбані у ТОВ «Ерітаж» ТМЦ були використані у власному виробництві для виготовлення паперу, що підтверджується вимогами, наявними в матеріалах справи.

За результатами відносин з ТОВ «Ерітаж» позивачем було віднесено до складу податкового кредиту лютого та березня 2011 року суму в загальному розмірі 303903 грн., та до складу валових витрат - суму в розмірі 1704275 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 25.08.2011 року позивачем було укладено договір за №20110825 із ТОВ "Толден", предметом якого була поставка хімічної продукції (клею) (т.3, а.с.160-165).

На виконання умов договору поставки ТОВ "Толден" була передана позивачу хімічна продукція (клей), що підтверджується видатковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи (т.3, а.с.179-183).

Транспортування придбаних ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи подорожніми листами вантажних автомобілів, копії яких разом з копіями документів щодо належних позивачеві та орендованих транспортних засобів (свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, договір оренди транспортних засобів) наявні в матеріалах справи (т.4, а.с.12-16), а також товарно-транспортними накладними (т.4, а.с.17-21).

Слід відмітити, що пунктом навантаження автомобіля у вказаних подорожних листахта товарно-транспортних накладних зазначено - м. Київ (місце реєстрації ТОВ «Толден»), а пунктом розвантаження - м. Зміїв (місце реєстрації позивача по справі).

Отримана продукція була оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Толден", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи (т.3, а.с.77-82).

Зазначена продукція зберігалась у власних складських приміщеннях (технічні паспорти на приміщення маються в матеріалах справи), та в подальшому була використана у власному виробництві позивача для виготовлення паперу.

ТОВ "Толден" було виписано на користь позивача податкові накладні (т.3, а.с.191-196), по яким ТОВ «КРОНЕкс Україна» було віднесено до складу податкового кредиту : за грудень 2011 року - суму в розмірі 8178 грн.

Також, за результатами господарських операцій із ТОВ «Толден», які відбулися у грудні 2011 року, позивачем віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 28516 грн.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, якими зафіксовано господарські операції з поставки товарів контрагентами ТОВ Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» (видаткові накладні, подорожні листи вантажних автомобілів, прибуткові ордери), оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вказані в акті перевірки окремі недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних по перевезенню товару від ТОВ «Побутелеткротехніка» не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й подорожніми листами вантажних автомобілів, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Крім того, слід відмітити, що дані товарно-транспортні накладні надані на підтвердження факту транспортування придбаного товару, з вартості якого позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, а не для підтвердження вартості використаних транспортних ресурсів, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вважає посилання відповідача в акті перевірки на положення Наказу Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.1995 року «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля» такими, що свідчать про відсутність факту транспортування ТМЦ від ТОВ «Побутелектротехніка» до ТОВ «КРОНЕкс Україна».

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на невідповідність подорожніх листів вантажного автомобіля, виписаних позивачем для отримання ТМЦ від ТОВ «Ерітаж», вимогам Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Мінтрансу та Мінстату України № 228/253 від 07.08.1996 року, колегія суддів зазначає, що дію вищевказаного наказу, та, відповідно, й інструкції, зупинено з 25 квітня 2006 року, а з 31.05.2006 року згідно Висновку Міністерства юстиції України зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а тому, посилання відповідача в акті перевірки на вказані наказ та Інструкцію є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що ненадання позивачем до перевірки журналу виписаних довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден», не є свідченням безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки у подорожніх листах вантажного автомобіля, які виписувались на кожну поставку товару, зазначено, зокрема, прізвище та ініціали водіїв, якими одержувались відповідні ТМЦ.

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що господарські операції з поставки позивачеві макулатури від ТОВ «Побутелектротехніка», відходів картону, паперу та тетропаку - у ТОВ «Ерітаж», та хімічної продукції (клею, барвника для паперу) - у ТОВ «Толден» повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а зазначені товари, з урахуванням характеру діяльності позивача, придбавались з метою використання у власній господарській діяльності з виготовлення паперу.

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про безтоварність господарських операцій між ТОВ «КРОНЕкс Україна» та контрагентами-постачальниками ТОВ Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден».

Колегія суддів зазначає, що висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами в акті перевірки №380/22/30192967 від 11 червня 2012 року зроблено у зв'язку з надходженням до ДПІ у Зміївському районі ДПС акту невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Побутелектротехніка» № 717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року, акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ерітаж» № 1429/180/37263358 від 05.07.2011 року, та акту зустрічної звірки ТОВ «Толден» з питань взаємовідносин з контрагентами-покупціями за грудень 2011 року № 103/23-3/32683911 від 22.02.2011 року.

Зазначеними актами зафіксовано неможливість реального здійснення ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» фінансово-господарської діяльності, відсутність мети досягнення економічних та соціальних результатів (неможливо зробити висновок про наявність основних запасів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання у кількості, достатній для здійснення основного виду діяльності; відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства), та недодержання в момент вчинення правочинів вимог діючого законодавства (ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.55 Господарського кодексу України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; ТОВ «Толден» відсутнє за місцезнаходженням; діяльність ТОВ "Толден" підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст.55-1 Господарського кодексу України; директор та головний бухгалтер ТОВ «Толден» Чукавін Д.О. слабо орієнтується в діяльності суб'єкта господарювання, фактичне місцезнаходження підприємства не повідомив; нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Ерітаж», по ланцюгу постачання (ТОВ «Ерітаж» - ТОВ «Інтехмаш» - ТОВ «Технопром.Буд» - ПП «Сканто» (свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.03.2011 р.) - ПП «Укр.Будпром.Сервіс» (свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.03.2011 р.), у зв'язку з чим відповідачем було зроблено висновок про те, що правочини між позивачем та контрагентами ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» не направлені на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що дії органів державної податкової служби щодо проведення перевірок ТОВ "Побутелектротехніка", ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден», за результатами яких було складено акти № 717/23-5/24136939 від 09.03.2011 року (ТОВ "Побутелектротехніка"), № 1429/180/37263358 від 05.07.2011 року (ТОВ «Ерітаж»), № 103/23-3/32683911 від 22.02.2011 року (ТОВ «Толден») що слугували підставою для висновку відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними контрагентами, були предметом розгляду в судовому порядку.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі №2а-3961/11/2070 за позовом ТОВ "Побутелектротехніка" до ДПІ у Київському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії (прийняти податкові повідомлення-рішення), яка набрала законної сили, встановлено, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту спливу 10 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону. Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить. Викладені в акті від 09.03.2011р. №717/23-5/24136939 судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими по справі доказами (т.1, а.с.145-151).

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.03.2011р. №717/23-5/24136939, та зазначає, що даний акт не є свідченням нікчемності правочину між позивачем та ТОВ "Побутелектротехніка".

Також, як свідчать матеріали справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2012 року по справі №2а-6106/12/2670 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Толден» до ДПІ у Святошинському районі Київської області.

Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області пов'язані з проведенням зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Толден»з питань взаємовідносин із платниками податків за грудень 2011 року, що оформлена актом № 103/23-3/32683911 від 22.02.2012 р.

Визнано незаконними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області щодо визнання в акті № 103/23-3/32683911 від 22.02.2012 р. нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Толден».

Так, судом першої інстанції при розгляді зазначеної справи встановлено, що податковим органом не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи у ДПІ були відсутні. В акт викладені висновки з приводу обставин здійснення ТОВ "Толден" господарської діяльності, одна, як встановлено, зустрічна звірка фактично не відбулась. Викладені в акт висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Толден" вимог частин 1, 3, 5 ст.203, статей 228 та 234 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України (т.1, а.с.117-120).

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2012 року по справі №2а-6106/12/2670 набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2012 року.

Таким чином, неправомірність дій ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Толден» з питань взаємовідносин із платниками податків за грудень 2011 року та визнання в акті № 103/23-3/32683911 від 22.02.2012 р. нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Толден», встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, акт № 103/23-3/32683911 від 22.02.2012 р. не береться до уваги колегією суддів з огляду на його невідповідність вимогам ст.70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, оскільки одержаний з порушенням закону.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що реальність договору поставки №20/10-1 від 20.10.2010 року між ТОВ "КРОНЕкс-Україна" та ТОВ «Побутелектротехніка» було підтверджено рішеннями Харківського окружного адміністративного суду по справах №2а-7822/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень та №2а-10205/11/2070 за позовом ДПІ у Зміївському районі Харківської області до ТОВ "КРОНЕкс-Україна", ТОВ «Побутелектротехніка» про стягнення заборгованості.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 р. по справі № 2-а-10205/11/2070 залишено без задоволення позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, предметом якого було стягнення з ТОВ «КРОНЕкс Україна» в дохід держави коштів у сумі 933299,14 грн. як вартість товару, одержаного за правочинами від 13.09.2010 р. № 03/09/10 та від 20.10.2010 р. № 20/10-1, укладеними з ТОВ «Побутелектротехніка», які відповідач по справі вважав нікчемними; стягнення з ТОВ «Побутелектротехніка» в дохід держави 811057,75 грн. як кошти, одержані за правочинами від 13.09.2010 р. № 03/09/10 та від 20.10.2010 р. № 20/10-1, укладеними з ТОВ «Побутелектротехніка» (т.1, а.с.129-136).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2011 р. по справі № 2а-7822/11/2070 задоволено позов ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень- рішень.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача в частині збільшення позивачу платежу з податку на прибуток приватних підприємств, на суму 243046,56 грн., в тому числі за основним платежем на суму 194 437,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 48 609,31 грн..

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000101801 від 12.04.2011 року в частині збільшення вартості, на суму 147 853,75 грн., в тому числі за основним платежем на суму 118 283,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 295 570,75 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту зазначеної постанови від 17.08.2011 р., при вирішенні справи № 2а-7822/11/2070 судом досліджувалась правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за угодою з ТОВ «Побутелектротехніка» № 20/10-1 від 20.10.2010 р. (т.1, а.с.137-141).

Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2011 р. по справі № 2-а-10205/11/2070 та від 17.08.2011 р. по справі № 2а-7822/11/2070 набрали законної сили як такі, що залишені без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2012 р. та від 16.01.2012 року відповідно.

Як свідчать матеріали справи, оцінку реальності договору поставки №М-0102/11 від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Ерітаж», було надано судом у справі №2а-10356/11/2070 за позовом ТОВ "КРОНЕкс-Україна" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 р. по справі №2а-10356/11/2070 задоволено позов ТОВ «КРОНЕкс Україна» до ДПІ у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 р. № 0000201801, яке, за змістом постанови суду, прийняте на підставі висновку акту № 468/18-012/30192967 від 16.05.2011 р. «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «КРОНЕкс Україна» (код за ЄДРПОУ 30192967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Ерітаж» (код ЄДРПОУ 37263358) за лютий 2011 р. (т.1, а.с.110-116).

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 р. по справі №2а-10356/11/2070 набрала законної сили як така, що залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2012 року (т.1, а.с.107-109).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2011 р. по справі № 2а-10206/11/2070 за позовом ДПІ у Зміївському районі Харківської області до ТОВ «КРОНЕкс Україна» про стягнення суми, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 р., у задоволенні зазначеного позову - відмовлено (т.9, а.с.13-20).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що реальність договорів №20/10-1 від 20.10.2010 року між ТОВ "КРОНЕкс-Україна" та ТОВ «Побутелектротехніка» та №М-0102/11 від 01.02.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Ерітаж», підтверджена рішеннями судів, які набрали законної сили.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, а отже мали право складення податкових накладних.

Вищенаведене свідчить про реальність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, та як наслідок, правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня, лютого-бекрезня та грудня 2011 року сум ПДВ у розмірі 49750 грн., 303902 грн. та 8178 грн. по ТОВ "Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» відповідно, а також правомірність віднесення до складу валових витрат 1 та 4 кварталів 2011 року сум за результатами відносин з вказаними контрагентами у розмірі 136813 грн., 1704274 грн. та 28516 грн. - відповідно.

Посилання відповідача в акті перевірки ТОВ «КРОНЕкс Україна» в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат сум вартості продукції, придбаної у ТОВ "Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» на відсутність трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників, не може свідчити про неможливість фактичної поставки контрагентами позивача товару, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; натомість, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача №380/22/30192967 від 11 червня 2012 року, загальна чисельність працюючих на ТОВ «Побутелектротехніка» згідно бази даних ДПІ у Київському районі м. Харкова, складає 12 осіб, у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік визначено основні фонди за групою 2; чисельність працюючих на ТОВ «Ерітаж» станом на 1 квартал 2011 р. складає 10 осіб.

Надання оцінки достатності або недостатності зазначених ресурсів для здійснення господарської діяльності не відноситься до повноважень податкових органів, в даному випадку відповідача по справі.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на визнання нікчемними правочинів, укладених контрагентами по ланцюгу постачання до ТОВ «Ерітаж», колегія суддів зазначає, як ПК України, так і Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств» не ставлять право позивача на податковий кредит та валові витрати у залежність від факту сплати податків постачальниками товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Порушення законодавства у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків (у даному випадку, ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Технопром.Буд», ПП «Сканто» та ПП «Укр.Будпром-Сервіс»).

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тим не менш, слід вказати, що постанову слідчого СВ Красноградського РВ ГУМВС Україна в Харківській області від 16.06.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом створення СПД юридичної особи ПП «Сканто» з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало велику матеріальну шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України - скасовано в судовому порядку (т.9, а.с.21-28); постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. по справі № 2а-2951/11/2070 підтверджено неправомірність дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Сканто», за результатами якої складено акт № 385/234/36875101 від 17.03.2011 р. (т.9, а.с.29-32); постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 р. по справі № 2а-2540/11/2070, що набрала законної сили згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 р., скасовано рішення Харківської ОДПІ про анулювання реєстрації ПП «Сканто» як платника податку на додану вартість (т.9, а.с.33-44).

Колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ "Побутелектротехніка», ТОВ «Ерітаж» та ТОВ «Толден» продукції підтверджується документально, а по ТОВ "Побутелектротехніка» та ТОВ «Толден» - не заперечується відповідачем по справі. Також, документально підтверджується факт використання позивачем у власній господарській діяльності товару, отриманого за договорами, укладеними з вказаними контрагентами.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.4.1.6, п.4.1, ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Також, як зазначено вище, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. № 0000142210 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок відповідача про порушення ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в частині віднесення до складу податкового кредиту січня 2011 року ПДВ за правочином, який відповідач вважає нікчемним, укладеним ТОВ «КРОНЕкс Україна» із ТОВ «Віктрейд» за податковими накладними, виписаними останнім у липні 2010 року, на загальну суму 84784 грн.

При цьому, висновок про нікчемність вказаного правочину відповідачем зроблено з посиланням на Детальну інформацію по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також відповіді ДПІ у Печерському районі м. Києва на запити відповідача, відповідно до яких встановлено недекларування ТОВ "Віктрейд ЛТД" обсягів реалізованих на адресу позивача ТМЦ у липні 2010 року, стан ТОВ "Віктрейд ЛТД" - «Запит на встановлення місцезнаходження»; декларація з податку на прибуток за ІІІ квартали 2010 року визнана "недійсною".

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на лист ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06.05.2011 року №17595/7/23-510, яким надано доказову базу по відпрацюванню ТОВ "Віктрейд ЛТД", а саме результати проведеної експертизи ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до яких підписи, виконані в графі «керівник» підприємства від імені ОСОБА_5 в матеріалах юридичної справи та податкової звітності виконано ймовірно не громадянином ОСОБА_5, та акт №379/23-5/36927332 від 11.04.2011 р. про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, яким зафіксовано непідтвердження наявності поставок товарів (послуг) від ТОВ "Віктрейд ЛТД" підприємствам-покупцям, що, на думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, свідчить про здійснення правочинів між ТОВ "Віктрейд ЛТД" та покупцями без мети настання реальних наслідків, а відтак, відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.5 ст.203 ЦК України, нікчемність даних правочинів, які в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Колегія суддів вважає висновок ДПІ у Зміївському районі Харківської області про нікчемність правочинів між ТОВ «КРОНЕкс Україна» та ТОВ «Віктрейд» помилковим та таким, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, та відображено в акті перевірки (т.1, а.с. 55), 01.07.2010 року позивачем із ТОВ «Віктрейд ЛТД» укладено договір поставки № М-01/07-10, предметом якого є передача у власність позивача відходів паперу та картону (т.3, а.с.128-130).

01.08.2010 року між ТОВ «КРОНЕкс Україна» та ТОВ «Віктрейд» укладено договір № Є-01/08 про надання транспортно-експедиційних послуг (т.3, а.с.135-138).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Віктрейд» поставлено позивачеві у липні 2010 року целюлозу СФА на загальну суму 745461,12 грн., у т.ч. ПДВ - 124243,52 грн., у т.ч. ПДВ з правом включення до складу податкового кредиту, який оподатковується за ставкою 20% - 73303,68 грн., а також надано експедиційні послуги на загальну суму 116748,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19458,00 грн., в т.ч. ПДВ з правом включення до складу податкового кредиту, який оподатковується за ставкою 20% - 11480,22 грн.

За фактом надання послуг позивачеві було виписано податкові накладні № 3303 від 01.07.2010 р. та № 3337 від 30.07.2010 р., ПДВ за якими включено до складу податкового кредиту за січень 2011 р.

Слід відмітити, що зауваження до оформлення вищевказаних податкових накладних в акті перевірки №380/22/30192967 від 11 червня 2012 року відсутні; право позивача на включення податкових накладних, виписаних у липні 2010 року, до податкового кредиту іншого податкового періоду, а саме, січня 2011 року, відповідачем по справі не заперечується.

Колегія суддів зауважує, що в обґрунтування нікчемності правочинів між ТОВ «Віктрейд ЛТД» та ТОВ «КРОНЕкс Україна» відповідач в акті перевірки № 380/22/30192967 від 11 червня 2012 року посилається виключно на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також відомості, надані ДПІ у Печерському районі м. Києва, зокрема, акт перевірки №379/23-5/36927332 від 11.04.2011 року.

З приводу посилань відповідача на дані зазначеного акту колегія суддів зауважує, що невиїзною позаплановою перевіркою ТОВ "Віктрейд ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями було охоплено лише період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року, протягом якого позивач не мав фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Віктрейд ЛТД".

Зазначена обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Беручи до уваги викладене, акт перевірки №379/23-5/36927332 від 11.04.2011 року про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Віктрейд ЛТД" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року не береться колегією суддів до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування.

З приводу посилань відповідача на недекларування ТОВ «Віктрейд ЛТД» податкових зобов'язань по взаємовідносинам із позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки, податковим деклараціям ТОВ «Віктрейд ЛТД» по податку на прибуток за 9 міс. 2010 року та за 2010 рік присвоєно статус «недійсної», податковим деклараціям з ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2010 року - статус «не податкової» або «не дійсної».

Однак, колегія суддів зазначає, що такі доводи відповідача не спростовують факту подання вказаним контрагентом позивача податкової звітності з ПДВ та не свідчать про недекларування ним своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Крім того, необхідно відмітити, що Законами України "Про податок на додану вартість", «Про оподаткування прибутку підприємств», чинними на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено присвоєння податковій звітності статусу "недійсної" або «не податкової», а присвоєння податковій звітності статусу "не визнано як податкова звітність" не позбавляє платника податку, в даному випадку ТОВ «Віктрейд ЛТД», права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання про присвоєння статусу «недійсної» або «не визнано як податкова звітність» декларації з ПДВ ТОВ «Віктрейд» за липень 2010 року, тобто, за період, в якому мали місце господарські відносини позивача з вказаним контрагентом.

Також, колегія суддів зазначає, що відносини позивача із ТОВ «Віктрейд ЛТД» були досліджені в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "КРОНЕкс-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом від 28.03.2011 року №260/23/30192967 (т.1, а.с.102-106).

При цьому, жодних висновків стосовно нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Віктрейд» ДПІ у Зміївському районі Харківської області зроблено не було. Так, в акті перевірки лише зазначено, що при отриманні додаткових матеріалів, у т.ч. акту щодо визнання угод нікчемними та інших документів, що свідчать про факт безтоварності операцій , які не підтверджують дані обліку ТОВ «КРОНЕкс Україна» з питання правомірності віднесення витрат та податкового кредиту по ПДВ на придбання товару (робіт, послуг) у ТОВ «Віктрейд ЛТД» у ланці проходження товарів (робіт, послуг), керівником податкового органу будуть вжитті заходи щодо проведення документальної позапланової невиїзної або позапланової виїзної перевірки відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «КРОНЕкс Україна» № 380/22/30192967 від 11 червня 2012 року, доказів нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Віктрейд ЛТД», окрім відхилень між даними податкового зобов'язання та податкового кредиту, що виникло внаслідок невизнання податкової звітності, а також висновку експертизи ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідачем не отримано.

При цьому, як зазначено в акті перевірки № 380/22/30192967 від 11 червня 2012 року, порушення по взаємовідносинам із ТОВ «Віктрейд ЛТД», не знайшли відображення в податку на прибуток, оскільки ТОВ «КРОНЕкс Україна» до складу податкового кредиту за січень 2011 року було включено податкові накладні, виписані ТОВ «Віктрейд ЛТД» в період липня 2010 року, який не охоплений даною перевіркою.

Однак, відповідачем не надано доказів того, що за результатами попередньої планової перевірки (акт від 28.03.2011р. №260/23/30192967), якою і було охоплено період липня 2010 року, ДПІ скориговано склад валових витрат на суму витрат по договору №Є-01/08 від 01.08.2010р. або № М-01/07-10 від 01.07.2010 р., що у свою чергу свідчить про суперечливість позиції податкового органу.

Колегією суддів не беруться до уваги посилання відповідача в акті перевірки на висновок експертизи ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого підписи в графі "керівник" підприємства від імені гр. ОСОБА_5, ймовірно виконані різними особами, оскільки на дослідження спеціаліста не було представлено жодних первинних документів по взаємовідносинах ТОВ "КРОНЕкс-Україна" з ТОВ "Віктрейд ЛТД", на підставі яких позивачем були сформовані валові витрати з податку на прибуток та податковий кредит. Разом з цим, висновок експерта містить припущення "ймовірно". Тобто, сам експерт не зміг визначитись, чи підписані надані на дослідження документи посадовими особами контрагентів позивача чи ні.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В акті перевірки зафіксовано, що проведення почеркознавчого дослідження було ініційовано після отримання пояснень від ОСОБА_5, на підставі положень ст.11-1 Закону України «Про міліцію».

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначені пояснення та проведено вищевказане почеркознавче дослідження (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора ТОВ «Віктрейд ЛТД» ОСОБА_5 та дослідження його підписів.

З огляду на викладене, суд не може взяти ці пояснення та висновки дослідження до уваги.

Колегія суддів відмічає, що відповідачем в акті перевірки не заперечується факт одержання позивачем товарів та послуг від ТОВ «Віктрейд».

Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується сплата коштів на рахунок ТОВ «Віктрейд ЛТД» за поставлений товар та надані транспортно-експедиційні послуги (т.3, а.с.139-154).

Слід також вказати, що зміст цих послуг (поставка відходів паперу та картону, експедиційні послуги) узгоджуються зі змістом господарської діяльності позивача.

Доказів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не надано, та не встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанцій.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «КРОНЕкс Україна» права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні придбаних товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «КРОНЕкс Україна» були виконані всі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту в розмірі 84784 грн. у січні 2011 року внаслідок здійснення господарських операцій з купівлі товарів та надання послуг ТОВ «Віктрейд ЛТД» у липні 2010 року.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ згідно спірного податкового повідомлення-рішення №0000142210 від 25 червня 2012 року мали вплив висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.6 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині здійснення поставки паперу підприємству ТОВ "Компанія "Лотос" на загальну суму 13885455,80 грн. без нарахування ПДВ.

При цьому, такого висновку відповідач дійшов, посилаючись на неправомірне користування податковою пільгою у зв'язку з відсутністю у ТОВ "Компанія "Лотос" статусу суб'єкта видавничої діяльності, а також недотримання мети реалізації паперу на адресу ТОВ "Компанія "Лотос" - не для виготовлення книжкової продукції, в результаті чого було занижено ПДВ в сумі 2777090 грн.

Колегія суддів вважає такі судження відповідача помилковими, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору поставки від 20.04.2011 року №187 позивачем поставлено на адресу ТОВ "Компанія "Лотос" папір офсетний виробництва ТОВ "КРОНЕкс-Україна" та ТОВ «АСС-Коростишівська паперова фабрика», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договору, видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ (т.2, а.с.1-84, т.9, а.с.6).

В пункті 1.2. зазначеного договору поставки вказана мета придбання ТОВ "Компанія "Лотос" товару у ТОВ "КРОНЕкс-Україна", а саме: "Товар передається у власність покупця з метою подальшого постачання суб'єктам видавничої діяльності виключно для виготовлення учбової літератури українського виробництва".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.6 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру.

Слід відмітити, що визначальними умовами для застосування пільги з ПДВ в даному випадку є вироблення в Україні паперу і картону для виготовлення книжкової продукції.

При цьому, жодних вимог до спеціального статусу суб'єктів господарювання, які займаються зазначеними операціями, Податковим кодексом України не передбачено.

Тим не менш, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що згідно свідоцтва Державного комітету телебачення та радіомовлення України серії ДК № 4302 від 11.04.2012 р. (т.10, а.с.139), ТОВ «КРОНЕкс Україна» внесено як суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції.

Матеріалами справами підтверджується, що папір офсетний, що був реалізований на адресу ТОВ "Компанія "Лотос", був вироблений позивачем саме для вироблення книжкової продукції, про що свідчить, зокрема, надана до матеріалів справи копія договору про закупівлю товару за державні кошти № 31/05-1 від 31.05.2011 р., укладеного між ПАТ «Укрполіграфпостач» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (Покупець) та ТОВ «Компанія Лотос» (Постачальник), відповідно до якого товар, який поставляється за цим договором, буде використаний Покупцем виключно для здійснення операцій з постачання паперу для виготовлення підручників та навчальних посібників українського виробництва (п.3.1 Договору) (т.2, а.с.85-86), повідомлення ТОВ «Компанія Лотос» 677 від 29.12.2011 р. про використання паперу офсетного, отриманого від ТОВ «КРОНЕкс Україна» по договору № 187 від 20.04.2011 р., ПАТ «Укрполіграфпостач» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» згідно договору № 31/05-1 від 31.05.2011 р., з посиланням на номери та дати накладних (т.2, а.с.87).

Крім того, згідно довідки Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 27.06.2012 року №153/22-408 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "Лотос" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Кронекс-Україна" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ "Кронекс-Україна" (т.9, а.с.48-54).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним використання позивачем податкової пільги з ПДВ при оподаткувані операцій з поставки товару на адресу ТОВ «Компанія Лотос», а відтак, висновок про порушення ТОВ «КРОНЕкс Україна» вимог п.6 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України - безпідставним.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення №0000152210 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 2026274,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 2026273,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.), в частині, що обумовлена висновками ДПІ у Зміївському районі Харківської області про порушення ТОВ «КРОНЕкс Україна» п.138.2. ст.138 ПК України за рахунок завищення собівартості наданих ТОВ «АСС» послуг по переробці макулатури та виробництву паперу із давальницької сировини; пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 ПК України за рахунок завищення загальновиробничих витрат (списання до витрат на обслуговування виробничого процесу обладнання, яке не встановлене (реалізоване); п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України - за рахунок завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів (повторне включення до складу заробітної плати та внесків на соціальні заходи у складі вартості нереалізованої готової продукції), колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку про порушення позивачем пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 ПК України слугувало твердження ДПІ у Зміївському районі Харківської області про безпідставність включення позивачем до складу загальновиробничих витрат (списання до витрат на обслуговування виробничого процесу) вартості обладнання, яке не встановлене (реалізоване), на загальну суму 99466,00 грн., у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 22877,00 грн.

Так, за твердженням відповідача, позивачем було оприбутковано імпортоване обладнання на рахунок 207 "Запасні частини": гарнітура D20-D в кількості 2 шт. (є запасною частиною дискової мельниці, призначена для розчісування та рубки паперового волокна) на суму 36198,99 грн., гарнітура DH-21-SF-L в кількості 2 шт. (є запасною частиною дискової мельниці, призначена для розчісування та рубки паперового волокна) на суму 33057,00 грн., насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. (запасна частина для робочого бассейну, яка призначена для перекачування паперового волокна із бассейну на сеточний стіл) на суму 47808,47 грн., яке було придбане у фірми PAPSEL a.s. (Чехія), фірми CELPAP (Чехія).

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що витрати по списанню (встановленню) вищезазначеного обладнання не повинні включатися до загальновиробничих витрат, оскільки наявність даного обладнання у позивача не встановлена (обладнання реалізоване).

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим та таким, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток, з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджено, що у 3 кварталі 2011 року підприємством списано на обслуговування виробничого процесу гарнітуру D20-D в кількості 1 шт. на суму 19015,4 грн., гарнітуру DH-21-SF-L в кількості 1 шт. на суму 17364,82 грн., насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. на суму 47808,47 грн. (т.2, а.с.90) та в 4 кварталі 2011 року списано гарнітуру DH-21-SF-L в кількості 1 шт. на суму 15277,65 грн..

Гарнітура D20-D в кількості 1 шт. та гарнітура DH-21-SF-L в кількості 2 шт. реалізована ТОВ "АСС-Коростишівська паперова фабрика" в 3 кварталі 2011 року; насос масний PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт. не встановлений як запасна частина для робочого басейну, що призначений для перекачування паперового волокна із басейну на сеточний стіл.

Однак, спірні гарнітуру D20-D, гарнітуру DH-21-SF-L та насос масний PAPSEL 100-NRA-350-VB-02 придбано позивачем у фірми PAPSEL та фірми СЕLPAР в кількості не одного комплекта, що підтверджується наявним в матеріалах справи інвойсом (т.2, а.с.91) та рахунком-фактурою (т.2, а.с.96), а тому фактом реалізації ТОВ "АСС-Коростишівська паперова фабрика" гарнітури D20-D в кількості 1 шт. та гарнітури DH-21-SF-L в кількості 1 шт. (згідно видаткової накладної № ЦКР-0000020 від 01.07.2011 р. (т.2, а.с.92)), не спростовується наявність на балансі ТОВ «КРОНЕкс Україна» однієї гарнітури D20-D в кількості 1 шт. на суму 19015,4 грн., гарнітури DH-21-SF-L в кількості 1 шт. вартістю 17364,82 грн. та насосу PAPSEL 200-NRA-350-VB-02 в кількості 1 шт.

У зв'язку з чим віднесення вартості вищезазначених ТМЦ на загальновиробничі витрати у зв'язку з їх списанням у виробництво є правомірним.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до підпункту 138.10.1. пункту 138.10. ст.138 ПК України (в редакції від 19.05.2011 р.) до складу інших витрат включаються, зокрема, загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, та медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом відповідно до законодавства; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно зі статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими Міністерством фінансів України нормативами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року підпункт 138.10.1 пункту 138.10 статті 138 виключено.

У зв'язку з чим, посилання в акті перевірки на порушення позивачем норм пп.138.10.1 п.138.10. ст.138 ПК України до правовідносин, які виникли у 3 кварталі 2011 року, є безпідставним, а донарахування позивачеві податку на прибуток на суму 22877 грн. на підставі висновку про порушення позивачем зазначеної норми - необґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку про завищення ТОВ «КРОНЕкс» собівартості наданих ТОВ «АСС» послуг по переробці макулатури та виробництву паперу із давальницької сировини, слугували наступні обставини.

На сторінці 39 акту перевірки від 11.06.2012 року зазначено, що в 3-4 кварталах 2011 року позивачем надавалися послуги по переробці макулатури підприємству ТОВ "АСС" на загальну суму 1876311,48 грн. Послуги по переробці макулатури надані згідно наступних актів виконаних робіт: №ЦКР-000016 від 31.08.2011 року; №ЦКР-000027 від 30.09.2011 року; №ЦКР-000033 від 31.10.2011 року; №ЦКР-000044 від 30.11.2011 року; №ЦКР-000042 від 31.12.2011 року.

Собівартість послуг по переробці макулатури позивача відображено на рахунку 903 "Собівартість реалізованих послуг" та складає 1243599,00 грн., в тому числі: вересень 2011 року - 582711,72 грн., жовтень 2011 року - 308700,04 грн., листопад 2011 року - 181595,48 грн., грудень 2011 року - 170591,95 грн.

Підприємством до перевірки надано калькуляцію фактичної собівартості 1 т. паперу з давальницької сировини за перевіряємий період. Відповідно до наданої калькуляції фактична собівартість 1 т. паперу за давальницької сировини за серпень 2011 року складає 1571,03 грн., за вересень 2011 року - 1207,18 грн., за жовтень 2011 року - 1936,66 грн., за листопад 2011 року - 1531,79 грн., за грудень 2011року -1627,62 грн.

При перевірці калькуляції фактичної собівартості виробництва 1 т. паперу з давальницької сировини встановлено, що витрати, відображені по Дт рахунку "Виробництво", включені у вартість продукції та списані на рахунок 26 "Готова продукція" (Дт 26 Кт23). Після відвантаження для реалізації частини готової продукції зі складу частина прямих витрат відображена в складі собівартості реалізованої продукції (рахунок 901) та в складі собівартості наданих послуг (рахунок 903).

Перевіркою встановлено, що собівартість виробництва 1 т. паперу за серпень 2011 року складає 1101,34 грн., за вересень 2011 року - 874,48 грн., за жовтень 2011 року - 1281,69 грн., за листопад 2011 року - 1221,34 грн., за грудень 2011 року - 917,01 грн.

Виходячи з викладеного, податковим органом зроблено висновок про завищення собівартості наданих послуг по переробці макулатури та виробництву паперу із давальницької сировини на суму 521456,00 грн., у зв'язку із не підтвердженням понесених витрат первинними документами, чим було порушено п.138.2. ст.138 ПК України.

Колегія суддів вважає такий висновок таким, що спростовується матеріалами справи, та не може бути підставою для донарахування позивачеві податку на прибуток, з огляду на таке.

У відповідності до положень п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Колегія суддів відмічає, що позивачем до перевірки було надано калькуляцію фактичної собівартості однієї тони паперу з давальницької сировини, що підтверджується даними перевірки (стор. 39 акту перевірки від 11.06.2012р.). Усі складові собівартості підтверджуються відповідними первинними документами (зокрема, зазначалось про акти наданих послуг про постачання газу, електроенергії) (т.2, а.с.99-109).

Згідно ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2. ст.44 ПК).

Колегія суддів зауважує, що відповідачем було проведено співставлення даних калькуляції фактичної собівартості однієї тони паперу з давальницької сировини з відомостями рахунку 23 "Виробництво". Однак, згідно облікової політики позивача на вказаному бухгалтерському рахунку міститься скорочена собівартість, згідно якої на об'єкт калькулювання відносяться лише ті витрати, які при вибраному підході розглядаються як такі, що безпосередньо зв'язані з даним об'єктом. Тобто облік витрат і визначення собівартості готової продукції здійснюються тільки за змінними виробничими витратами. Постійні ж витрати не розподіляються між об'єктами калькулювання, а прямо відносяться позивачем на результати господарської діяльності (рахунок 91 "Загальновиробничі витрати").

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Зазначена обставина не була врахована відповідачем при проведенні перевірки, що призвело до безпідставного зменшення собівартості послуг по переробці макулатури та виробленню паперу на суму постійних витрат, а відтак, збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток є неправомірним.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення №0000042201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем : пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 38961,43 грн., №0000032201 від 25 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 90958,56 (в т.ч. за основним платежем - 72766,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18191,71 грн.); №0000142210 від 25.06.2012 року - в частині в сумі збільшення грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1217643.50 грн. та № №0000152210 від 25 червня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 2012416 грн., (в т.ч. за основним платежем - 2012415,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 25.06.2012 р. №0000042201, №0000032201, №0000142210 в частині в сумі збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 2470829.50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1253186.00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0000152210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 2012416 грн., (в т.ч. за основним платежем - 2012415,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.), належним чином не довів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень у зазначеній частині.

Водночас, постанова Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. по справі № 2а-8669/12/2070 про скасування податкового повідомлення-рішення №0000152210 від 25 червня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13858 грн. (за основним платежем) є такою, що прийнята судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для збільшення позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у зазначеній частині слугували висновки акту перевірки від 11.06.2012 р. про порушення ТОВ «КРОНЕкс Україна» вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України за рахунок подвійного включення до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів заробітної плати, внесків на соціальні заходи та амортизаційних відрахувань.

Так, на стор.38 акту перевірки від 11.06.2012 року зазначено, що станом 01.04.2012 року по Дт рахунку 26 "Готова продукція" рахувався залишок нереалізованого паперу офсетного в кількості 24.986 т. на суму 150630,84 грн.

ТОВ "КРОНЕкс-Україна" в 2 кварталі 2011 року було реалізовано вищезазначений папір та включено до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року нараховану заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, які ввійшли до собівартості нереалізованої готової продукції станом на 01.04.2011 року.

В умовах перехідного періоду заробітна плата, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, нараховані за період до 01.04.2011 року та які ввійшли до складу вартості нереалізованої на той момент незавершеної або готової продукції, не повинна в податковому обліку включатися до собівартості продукції, реалізованої після 01.04.2011 року, так як вона вже була відображена в складу валових витрат.

В порушення п.138.8. ст.138 ПК України ТОВ "КРОНЕкс-Україна" при розрахунку собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року не відкориговано нараховану заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, які ввійшли до собівартості нереалізованої готової продукції станом на 01.04.2011 року в розмірі 60252,00 грн., у зв'язку із чим занижено податок на прибуток на суму 13858 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.138.1.1. ст.138 ПКУ витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п.14.1.228. п.14.1. ст.14 ПК).

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Відповідно до п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" собівартість запасів складається, зокрема, з таких фактичних витрат:

інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, пунктом 138.4 ст.138 ПКУ передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Таким чином, при реалізації товарів (і їх оплаті) після 01.04.2011 р. позивач має право на витрати у вигляді собівартості товарів (у т.ч. заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування), оскільки за такою операцією виникає дохід після 01.04.2011 р.

Однак, позивач, включивши до складу витрат, які формуються собівартість реалізованих товарів, заробітну плату, внески на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, в періоді виникнення доходів від реалізації паперу - у 2 кварталі 2011 року, не відкоригував відповідних показників за 1 квартал 2011 року (період виникнення витрат), у зв'язку з чим, відбулось подвійне включення зазначених витрат до складу собівартості продукції.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів коригування при розрахунку собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року нарахованої заробітної плати, внесків на соціальні заходи, амортизаційних відрахувань, які ввійшли до собівартості нереалізованої готової продукції станом на 01.04.2011 року в розмірі 60252,00 грн., а тому, висновок про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 13858 грн. є правомірним.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 р. № №0000152210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13858 грн. (за основним платежем), діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 р. по справі № 2а-8669/12/2070 щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000152210 від 25 червня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13858 грн. в силу приписів ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі № 2а-8669/12/2070 скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Україна" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0000152210 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 13858 грн.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі № 2а-8669/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 08.02.2013 р.