Рішення № 29290393, 08.02.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2013 р.Справа № 5013/1589/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №5013/1589/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська", Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Куцеволівка

до відповідачів:

І - Онуфріївської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, смт. Онуфріївка

ІІ - Товариства з обмеженою відповідальністю "Успенський рибгосп", Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Успенка

про визнання недійсним договору оренди землі

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача І - Чельник К.В., довіреність № 01-26/1/1 від 14.01.2013р.;

від відповідача ІІ - Хоменко І.Л., довіреність № б/н від 10.02.2012р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" подано позовну заяву з вимогою визнати недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало - 812,2 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами-шляхами) - 76,1 га, під дерево-чагарниковою рослинністю - 15,1 га (кадастровий номер зазначеної земельної ділянки 3524687700:02:000:7529), укладений між Онуфріївською РДА та ТОВ "Успенський рибгосп" від 26 червня 2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області 09 липня 2012 року за №352460004001167.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що оспорюваний договір суперечить ч. 2 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" та ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки земельну ділянку передано в оренду особі, яка не приймала участі в конкурсі; інших конкурсів чи аукціону на вказану земельну ділянку не проводилось. Як на порушення прав оспорюваним договором та на підставу для визнання його недійсним, позивач також вказує, що на відповідній земельній ділянці знаходить об'єкт нерухомості, що належить позивачеві на праві власності.

25.12.2012 р. позивачем подано клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для дослідження питання щодо знаходження нежитлової будівлі, належної позивачу, на земельній ділянці водного фонду, що передана в оренду за оспорюваним договором (том І а.с. 79-80).

Відповідачами позов заперечено повністю, про що надані письмові відзиви до справи, з тих підстав, що земельна ділянка передана в оренду за розпорядженням голови РДА, що відповідає вимогам закону; позивачем не підтверджено належними доказами право власності на об'єкт та порушення його прав оспорюваним договором (том І а.с. 118-121, том ІІ а.с. 34-37).

В судове засідання, призначене у справі на 08.02.2013 р. представник позивача не з'явився, витребувані документи не подав. На адресу господарського суду 08.02.2013 р. від представника позивача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки представника через несправність транспортного засобу (том ІІ а.с. 44).

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з підстав, наведених у статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Відкладення розгляду справи можливо лише в межах строків, встановлених статтею 69 названого кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача приймав участь в інших засіданнях суду, що проводились у даній справі, та наводив свої пояснення і обґрунтування щодо поданого позову та заслуховував заперечення відповідачів. Господарський суд ухвалою від 25.01.2013 р. не визнавав явку представника в засідання суду обов'язковою. Докази, які суд зобов'язував позивача подати в засідання 08.02.2013 р., витребувались судом до вказаного засідання неодноразово, тоді як причини їх неподання в інші засідання суду позивачем не пояснено. Крім того, строк вирішення спору у даній справі, з урахування його продовження згідно ухвали від 25.01.2013 р., закінчується 12.02.2013 р., а тому направлення ухвали суду про відкладення розгляду справи через органи поштового зв'язку в межах такого короткого строку не забезпечить належне повідомлення позивача про дату наступного судового засідання. Господарський процесуальний кодекс України не визначає інших способів повідомлення сторін, представники яких не приймали участь в засіданні суду, про дату, час і місце проведення наступних засідань.

На підставі вищенаведеного, господарський суд відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглядає справу в засіданні суду 08.02.2013 р. за відсутності представника позивача та на основі наявних у справі матеріалів.

Представниками відповідачів в засіданні суду 08.02.2013 р. позовні вимоги заперечено згідно поданих відзивів.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази і наведені пояснення в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

За оспорюваним у справі договором оренди земельної ділянки, що укладений 26.06.2012 р. між Онуфріївською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ "Успенський рибгосп" (Орендар), передано в оренду ТОВ "Успенський рибгосп" земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Успенської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (том І а.с. 13-15,а.с. 108-117

Згідно названого договору в оренду передано земельну ділянку водного фонду загальною площею 903,4068 га, в тому числі: під водним дзеркалом 812,2068 га, гідротехнічними спорудами 76,1 га, вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю 15,1 га. Кадастровий номер земельної ділянки 3524687700:02:000:7529.

Вказаний договір оренди землі зареєстровано у відділі Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.07.2012 р. за № 352460004001167 (том І а.с. 16).

Закон України "Про оренду землі" визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Тобто, договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки сторін договору.

Договір, в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину згідно статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача, який не є стороною правочину, узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною в абзаці 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, виходячи із наведених норм закону, позивач - ТОВ "Станція Придніпровська", звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди землі від 26.06.2012 р., не будучи стороною такого договору, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача.

Згідно поданого позову порушення прав оспорюваним договором позивач обґрунтовує тим, що він є власником нерухомого майна, яке розміщується на земельній ділянці, наданій в оренду відповідачеві 2 за договором оренди землі. На підтвердження права власності позивачем надано копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що виданий 31.08.2008 р. (том І а.с. 33).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, то відповідний факт є правовою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Отже, метою державної реєстрації є не підтвердження (реєстрація) власне суб'єктивного права, а реєстрація фактів, з якими пов'язуються виникнення, перехід або припинення речових прав.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено підстави (під ними розуміються правовстановлюючі документи) для проведення державної реєстрації прав. Такими, зокрема, є: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно.

Як слідує з наданої позивачем копії витягу, підставою для здійснення реєстрації права власності на нежитлову будівлю по вул. Набережна, 104 а в с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області за ВАТ "Станція Придніпровська" стало свідоцтво про право власності ЯЯЯ№222386 від 31.03.2008 р., видане виконавчим комітетом Успенської сільської ради (том І а.с. 233).

Однак, на вимогу суду позивачем не надано копії свідоцтва про право власності на об'єкт, тоді як Успенською сільською радою в листі від 31.01.2013 р. на запит господарського суду повідомлено, що впродовж 2007-2008 років Успенською сільською радою рішення про оформлення права власності ВАТ "Станція Придніпровська" на сесіях та виконкомах ради не приймалось (том ІІ а.с. 38).

За положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Позивачем не надано доказів на підтвердження правових підстав набуття права власності. Видача свідоцтва про право власності Успенською сільською радою не підтверджено.

Крім того, витяг, який надано позивачем, датовано 31.03.2008 р., тоді як оспорюваний договір укладено між відповідачами 26.06.2012 р. Позивачем не підтверджено наявність права власності на момент укладення оспорюваного договору. В свою чергу, технічний паспорт, який надано позивачем (том І а.с. 27-32) - це лише документ, який складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна; технічний паспорт не є документом, що підтверджує право власності на майно. Земельна ділянка, до надання її в оренду за оспорюваним договором, перебувала в користуванні позивача за договором від 16.05.2003 р. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та не відводилась позивачеві для будівництва об'єкта (том І а.с. 34-38).

На підставі викладеного, господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявність права власності на зазначений ним об'єкт нерухомості. Наданий позивачем витяг з реєстру прав власності не є правовою підставою набуття права власності та не підтверджує суб'єктивне право власності ТОВ "Станція Придніпровська".

У зв'язку з не доведенням права власності господарський суд не вбачає необхідним призначати у справі судову будівельно-технічну експертизу згідно клопотання позивача від 25.12.2012 р. для дослідження обставин щодо знаходження будівлі на відповідній земельній ділянці. Окрім того, запропоноване в клопотанні позивача питання для роз'яснення експертові не відповідає головним завданням будівельно-технічної експертизи, що визначені Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5. З огляду на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача від 25.12.2012 р. про призначення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не був учасником торгів, що проводились стосовно спірної земельної ділянки, та не обґрунтовує порушення прав та/або інтересів іншими обставинами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. При цьому, згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані сторонами докази, господарський суд приходить до висновку, що позивачем не доведено повідомлені у позові обставини щодо порушення його прав та/або законних інтересів внаслідок укладання між Онуфріївською РДА та ТОВ "Успенський рибгосп" договору оренди земельної ділянки водного фонду від 26.06.2012 р.

Оскільки необхідною умовою для визнання недійсним договору, стороною якого позивач не являється, є наявність факту порушення таким договором прав та/або інтересів позивача, відсутність такого порушення є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд відмовляє у задоволенні позову ТОВ "Станція Придніпровська" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 903,4 га, в тому числі водне дзеркало - 812,2 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами-шляхами) - 76,1 га, під дерево-чагарниковою рослинністю - 15,1 га (кадастровий номер зазначеної земельної ділянки 3524687700:02:000:7529), що укладений між Онуфріївською РДА та ТОВ "Успенський рибгосп" від 26 червня 2012 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему в Онуфріївському районі Кіровоградської області 09 липня 2012 року за №352460004001167.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірник рішення направити позивачеві, так як його представник не приймав участі в судовому засіданні, за адресою: товариство з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Куцеволівка, вул. Леніна, 1).

Повне рішення складено 13.02.2013 р.

Суддя В.В.Тимошевська