Рішення № 29289610, 30.11.2012, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 409/4848/12

Провадження № 2/409/1392/12

РІШЕННЯ

іменем України

"30" листопада 2012 р. Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська в складі :головуючого судді Кіряка А.В.,

при секретарі Глуховій К.О.

за участю представників

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4 і адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» про визнання правочину недійсним та зобовязання нотаріуса виконати певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» (Далі ТОВ «Дніпропальп») і, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпропальп», посвідчений 11.04.2012 р. за реєстровим № 481 ОСОБА_7, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

- зобов'язати ОСОБА_7, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу, повернути ОСОБА_6 правовстановлюючий документ - договір про поділ нерухомого майна, посвідчений 28.09.2011 р. ОСОБА_8, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що ТОВ «Дніпропальп» було створено ним в квітні 2011 р. з метою реалізації проекту з виробництва паперової маси та паперу. Засновником Товариства був він - ОСОБА_6 В червні 2011 року для розміщення виробничих потужностей ТОВ «Дніпропальп» він придбав за договором купівлі-продажу 39/100 частин цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, буд.20, за ціною 1 874 950, 00 грн. Рішенням Дніпродзержинського міськвиконкому цій частині комплексу було присвоєно адресу: вул. Індустріальна, 20 а. Після цього в вересні 2011 року між ним і співвласником комплексу був укладений договір про поділ майна, за яким до нього перейшло право власності в цілому на самостійний об'єкт нерухомості. До складу цього комплексу входить 10 будівель, загальною площею 14 325,4 кв.м., що розміщується на земельній ділянці площею 3,1060 га. З метою залучення інвестицій, потрібних для придбання обладнання та початку виробництва продукції, після проведення попередніх переговорів і досягнення певних домовленостей, в січні 2012 року до складу учасників ТОВ «Дніпропальп» увійшли ОСОБА_9 з часткою у статутному капіталі 16,66%, ОСОБА_10 М, з часткою - 16,67%, які разом з ним (ОСОБА_6І.) - з часткою 16,67% є ініціаторами проекту, а також було залучене Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Придніпровський капітал» (далі ТОВ «КУА «ПК»), що діє від свого імені, в інтересах та за рахунок Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Статус» (код ЄДРІСІ 2331345) з часткою 45% та ОСОБА_11 з часткою 5%, - які є інвесторами проекту. При цьому було збільшено розмір статутного капіталу до 12 100 000,00 грн. За попередніми домовленостями, саме цілісний майновий комплекс, що належав йому (ОСОБА_6І.), повинен був стати його внеском до статутного фонду Товариства. Решта учасників висловили згоду зробити свої внески грошовими коштами. Протягом лютого - частини березня 2012 року ним як директором Товариства велися активні будівельні роботи в приміщеннях цілісного майнового комплексу, було укладено три контракти на придбання обладнання за кордоном, перша партія обладнання була доставлена в цех, і був розпочатий його монтаж. Тобто інвестування проекту дійсно відбувалося. Але, починаючи з другої половини березня 2012 року інвестиції ТОВ «КУА «ПК» були зупинені, навіть кошти на заробітну платню для працівників підприємства не були виділені. Вже відвантажене обладнання за кордоном залишилося на складах постачальника, тому що кошти за його транспортування не були сплачені. Він, як ініціатор проекту та директор Товариства, який відповідає за роботу підприємства, щоденно звертався до інвесторів ТОВ «КУА «ПК» з проханням виконати свої зобов'язання по фінансуванню, повідомляв їм про зростаючі борги. У відповідь йому щоденно обіцяли надати кошти, але кошти не надходили, а 10.04.2012 р. в якості єдиної умови поновлення фінансування інвестори ТОВ «КУА «ПК» виставили перед ним (ОСОБА_6І.) вимогу термінового укладання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, який він повинен був продати ТОВ «Дніпропальп» за ціною 100 000, 00 грн., а не передати до статутного фонду Товариства за його реальною ціною, як про це домовлялися раніше. В умовах, коли треба платити заробітну платню робітникам, розраховуватися з підрядниками та постачальниками, а все своє більш-менш цінне особисте майно (квартиру в центрі м. Дніпропетровська, автомобіль та ін..) він (ОСОБА_6І.) продав в ході реалізації проекту, він з метою доведення до логічного кінця проекту та продовження інвестування ТОВ «КУА «ПК» та повіривши інвесторам, змушений був погодитися на такі вкрай невигідні для себе умови. При цьому для того, щоб і продавцем і покупцем не виступала одна особа (ОСОБА_6 як директор і як продавець), на три дні виконуючим обов'язки директора був призначений ОСОБА_9, який і підписував договір разом із фінансовим директором від імені Товариства. 11.04.2012 року між ТОВ «Дніпропальп» в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора ОСОБА_9, фінансового директора ОСОБА_12 з однієї сторони та ОСОБА_6 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений за реєстровим № 481 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 О А.. За умовами цього договору ОСОБА_6 продав за ціною 100 000, 00 грн. а ТОВ «Дніпропальп» купило цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, 20а, який складається з десяти будівель, загальною площею 14325,4 кв.м. та розміщений на земельній ділянці площею 3,1060 га. Але після укладення договору ні копійки коштів інвесторами ТОВ «КУА «ПК» для подальшої реалізації проекту так і не було виділено. Всі роботи на об'єкті були зупинені, робітники звільнилися. В червні 2012 року інвестори йому повідомили про те, що вони вирішили зупинити реалізацію проекту і вийти із складу Товариства, а цілісний майновий комплекс вони залишають за собою для компенсації своїх витрат на цей проект. В обґрунтування позову ОСОБА_6 посилається на ст.ст. 203, 215 та 233 ЦК України, та вважає, що цей договір він уклав під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для нього умовах, а представники відповідача скористались тим, що ними ж була створена така безвихідна ситуація на підприємстві, яке він створив і яке очолював, коли у нього не було іншого виходу, як укласти з ними такий договір купівлі-продажу. Крім того, вважає, що спірний договір було укладено з порушенням численних норм законодавства, а тому він має бути визнаний судом недійсним. Так, нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 не мала законного права посвідчувати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладений між ним та ТОВ «Дніпропальп», так як ТОВ «Дніпропальп» знаходиться за адресою: вул. Котовського 47а- 1-1, с. Єлизаветівка, Петриківського р-ну Дніпропетровської області, а місцезнаходженням цілісного майнового комплексу є: вул. Індустріальна, 20а, м. Дніпродзержинськ, а ОСОБА_6 О І на час укладення зазначеного договору не був ніде зареєстрований. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримує позов і просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти

задоволення позову ОСОБА_6 заперечувала та зазначила, що у своїй уточненій позовній заяві позивач посилається на ст. 233 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним, як на підставу визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпропальп», та зазначає наступне: «...якби не така безвихідна ситуація на підприємстві, яке він створив і очолює, ОСОБА_6 звичайно б не погодився на укладання договору на таких вкрай невигідних для себе умовах і не продав би майно за ціною, яка в щонайменш 20 разів менше його реальної вартості». Згідно зі ст. 233 ЦК України для кваліфікації правочину за вказаною статтею необхідна обов'язкова наявність одразу двох умов: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. Це підтверджується і листом Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р., відповідно до якого для визнання правочину недійсним згідно зі ст. 233 ЦК необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину. При розгляді зазначеної категорії справ потрібно враховувати такі фактори, як майновий і психічний стан осіб та їх близьких напередодні й на момент вчинення правочину; співмірність наданих послуг із вартістю переданого за правочином майна;

наявність іншого житла або іншого місця помешкання в разі відчуження житла, а також враховувати їх вплив на формування волевиявлення сторін. Тяжкі обставини судді розуміють як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього. Крім того, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Будь-яких доказів щодо того, що нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вулиця Індустріальна, буд. 20а, було продано ОСОБА_6 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, позивачем не надано. Не доведено також ОСОБА_6 і того факту, що за відсутності тяжких, як на його думку, обставин, правочин купівлі-продажу цілісного майнового комплексу не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах, як він був вчинений 11 квітня 2012 року. Таким чином, позивачем порушено положення ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Далі, позивач у своїй уточненій позовній заяві зазначає, що нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 не мала законного права посвідчувати договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпропальп», адже ТОВ «Дніпропальп» знаходиться за адресою: вул. Котовського 47а- 1-1, с. Єлизаветівка, Петриківського р-ну Дніпропетровської області, місцезнаходженням цілісного майнового комплексу є: вул. Індустріальна, 20а, м. Дніпродзержинськ, а ОСОБА_6 О І на час укладення зазначеного договору не був ніде зареєстрований. Однак, ці доводи позивача є необґрунтованими. В матеріалах справи нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 по укладеному 11.04.2012 року між ОСОБА_6 і ТОВ «Дніпропальп» та посвідченому договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу міститься заява ОСОБА_6, відповідно до якої він сповіщає, що станом на 11 квітня 2012 року проживає за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, у п.4 договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, укладеного 11.04.2012 р. між ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпропальп» зазначено, що сторони підтверджують, що укладення (підписання) цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, і ними досягнуто згоди щодо місця його посвідчення

Також ст.647 ЦК України передбачено, що договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір якщо інше не встановлено поговором. Місцем проживання фізичної особи відповідно до ст. 29 ЦК України визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Позивач же заявою від 11 04 2012 р підтвердив, що його місцем проживання є: АДРЕСА_1. До того ж згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Положення ст. 203 ЦК України при укладенні Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу між ОСОБА_6 та ТОВ «Дніпропальп» не порушувалися, а отже підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні. Просить у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позовних вимог ОСОБА_6 заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позовних вимог ОСОБА_6 заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позовних вимог ОСОБА_6 заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не зявилась, про день та час розгляду справи сповіщена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з її особистим підписом, причини своєї неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Серед загальних засад цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України, є справедливість, добросовісність та розумність. Згідно з приписами ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного

законодавства…, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що 06.01.2012 року між ініціаторами промислового проекту з виробництва санітарно-гігієнічного паперу: ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , - та інвесторами цього проекту:ТОВ «Компанією з управління активами «Придніпровський капітал» і ОСОБА_11, було укладено Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво (т.2 а.с.37-39), згідно з яким ТОВ «КУА «ПК» зобовязалось внести в статутний фонд ТОВ «Дніпропальп» грошові кошти згідно плану-графіку (Додаток №2 до Меморандуму т.2 а.с.39), а ініціатори проекту зобовязались внести в статутний фонд повний перелік активів, в тому числі і цілісний майновий комплекс, який належав ОСОБА_6, фактичною ціною 12 000 000 гривень, але на узгоджену суму 100 000 гривень (т.2 а.с.38). В судовому засіданні також встановлено, що своє зобовязання згідно цьому Меморандуму про фінансування проекту ТОВ «КУА «ПК» з березня 2012 року не виконувало, що в судовому засіданні підтвердили свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_13

Згідно ст.203 ч.ч.1-3 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі...

Відповідно до ст.215 ЦК УКраїни підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. А згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

В силу п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

В судовому засіданні встановлено, що невиконання ТОВ «КУА «ПК» своїх зобовязань по фінансуванню проекту потягло за собою тяжкі фінансові обставини у ОСОБА_6, як директора ТОВ «Дніпропальп»: не було коштів для виплати заробітної плати робітникам ТОВ «Дніпропальп»; не можна було продовжити закупівлю, вивіз та монтаж обладнання з-за кордону, стали рости борги по іншим проплатам, повязаним як з перевозками, так і з початком монтажу обладнання. Це вимусило ОСОБА_6 як фізичну особу, яка зацікавлена у реалізації розпочатого проекту, продавати як належні йому як фізичній особі активи: квартиру, автомобіль, - так і погодитись на запропоновану зі сторони ТОВ «КУА «ПК» пропозицію про продаж ТОВ «Дніпропальп» належного йому цілісного майнового комплексу за узгодженою з інвесторами ціною. Але він пішов на цей крок так як мав надію, що інвестори після укладення договору продовжать фінансування проекту. Це в судовому засіданні знайшло своє підтвердження у показах свідка: ОСОБА_6, який пояснив, що у разі виконання інвесторами проекту своїх зобовязань, він ніколи б не погодився на продаж цього комплексу за вказаною у договорі ціною 100 тисяч гривень.

Крім того, доказом тому, що цей договір був укладений внаслідок тяжкого фінансового становища, яке склалось на підприємстві, яким керував ОСОБА_6, є також додаткова угода до меморандуму (т.2 а.с. 39), згідно з якою за станом на 06.04.2012 року у додатковій угоді річ йшла ще про те, що ОСОБА_6 для реалізації досягнутих домовленостей зобовязався внести в статутний фонд ТОВ «Дніпропальп» належний йому цілісний майновий комплекс, а 11.04.2012 року, тобто через 5 днів, ним вже була прийнята пропозиція про продаж цього комплексу ТОВ «Дніпропальп» та укладений спірний договір купівлі-продажу.

В судовому засіданні також встановлено, що між сторонами 11 квітня 2012 року дійсно був укладений спірний договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, будинок №20а, - який посвідчений нотаріально, чого не заперечують сторони, та що підтверджується копією нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна (т.1 а.с.8-10). Згідно з п.2.1 цього договору купівлю-продаж комплексу вчинено за 100 000 гривень. Також встановлено, що ОСОБА_6 одержав за цей майновий комплекс від ТОВ «Дніпропальп» вказану у договорі суму грошей 100 000 гривень, а ТОВ «Дніпропальп» одержало від ОСОБА_6 вказаний в договорі комплекс. Це не заперечують сторони, а договір було зареєстровано згідно закону в ОКП «ДБТІ».

За думкою суду, виходячи з вищенаведених доказів, в судовому засіданні позивач ОСОБА_6 довів, що ним цей договір був укладений під впливом тяжких для нього обставин, якими скористалася друга сторона.

Що стосується вкрай невигідних для нього умов договору, то суд приходить до висновку, що тільки той факт, що ОСОБА_6 24.06.2011 року придбав цей цілісний майновий комплекс у ТОВ «Тема-Мікс» за 1 874 950 гривень (т.1 а.с.6 -7), а меньше ніж через 10 місяців 11.04.2012 року - продав ТОВ «Дніпропальп» цей же, але вже виділений в окремий обєкт нерухомості та з проведенням ремонтних та частково монтажних робіт комплекс, за 100 000 гривень (тобто за ціною, яка в (1 874 950 : 100 000) 18,7 разів менша ціни його придбання), - говорить про те, що сама ціна є вже для ОСОБА_6 вкрай невигідною умовою за цим договором. Крім того, згідно п.15 Статуту ТОВ «Дніпропальп» (т.1 а.с.229) при виході або виключенні учасника з Товариства він має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі Товариства, а за домовленністю між Учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо ж вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається Учаснику без винагороди. З цих положень Статуту очевидно, що після укладення спірного договору купівлі-продажу майновий комплекс вже не буде вважатись майном, яке ОСОБА_6 вніс до статутного фонду, а при виході або виключенні ОСОБА_6 з Товариства, йому повернутий вже не буде. Це також є доказом того, що він уклав цей договір на вкрай невигідних для нього умовах.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема і визнання правочину недійсним.

В силу ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, …

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» говориться: « За змістом статті 216 ЦК ( 435-15 ) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину», а згідно з п.19 цієї ж постанови: «Відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним».

Тому суд вважає за необхідне за своєю ініціативою, визнаючи спірний договір недійсним, як наслідок недійсності вказаного договору, застосувати реституцію, а саме: зобовязати сторони повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього договору: ОСОБА_6 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» 100 000 гривень, одержані ним від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» за договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» - повернути ОСОБА_6 цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська областью місто Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, будинок №20а, - одержаний ним від ОСОБА_6.

Виходячи з викладеного та ст.ст. 3, 6, 11-12, 16, 203, 215-127, 233, 236, 509, 525-526, 627 ЦК України, п.п.7, 19, 23 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212- 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» про визнання правочину недійсним та зобовязання нотаріуса виконати певні дії задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений мід ОСОБА_6 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальність «Дніпропальп» (покупець) 11 квітня 2012 року договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, будинок №20а.

Як наслідок недійсності вказаного договору застосувати реституцію, а саме: зобовязати сторони повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на виконання цього договору: ОСОБА_6 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» 100 000 (сто тисяч гривень), одержаних ним від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» за договором; Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» - повернути ОСОБА_6 цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, вул. Індустріальна, будинок №20а, - одержаний ним від ОСОБА_6.

Зобовязати нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 правовстановлювальний документ договір про поділ нерухомого майна від 28 вересня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тема-мікс» та ОСОБА_6 і посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропальп» на користь ОСОБА_6 107 (сто сім) гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Кіряк А.В..