Рішення № 29288944, 06.02.2013, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0432/2585/2012

Провадження № 2/188/19/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Ніколаєвої І.К.

при секретарі Карпенко С.М.

з участю представників позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Петропавлівка

цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФГ «Наше життя» третьої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої злочином до ФГ «Наше життя» третьої особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В обґрунтування позову він вказав, що 27.10.2011 року , через ДТП він зазнав тілесні ушкодження і витратив 1760,98 гривень на придбання ліків.

В ДТП було пошкоджено автомобіль ВАЗ - 21063 д/з 2858 АМ , який належить йому на праві власності. Винною особою за вироком суду, за скоєння вказаної дорожньо транспортної пригоди, був визнаний ОСОБА_3 який працював трактористом у відповідача.

Розмір збитку по відновленню автомобіля підтверджується авто товарознавчою експертизою і становить 22857,37 гривень, 750 гривень він поніс витрат через проведення експертизи. Також позивач вказав, що він отримав моральну шкоду через пошкодження його майна та спричинення фізичного болю, яку він оцінює у 80000 гривень. Та просить відшкодувати 5000 гривень витрачених ним на правову допомогу.

На підставі ст.ст. 22,23,1166,1187 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 року, ст. 4 ЦПК України, ст. 28,50 КПК України позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що через ДТП, яке сталося 27.10.2011 року позивач зазнав тілесних ушкоджень і був пошкоджений його автомобіль 2008 року випуску. На ліки позивач витратив 1760,98 гривень Також позивач переніс моральні страждання, які вони оцінюють з позивачем у 80000 гривень. Представник вказав, що він був представником потерпілого під час розгляду кримінальної справи. Щодо відшкодування моральної шкоди позивачеві представник вказав, що дійсно позивач отримав гроші за моральну шкоду спричинену підсуднім, але ця шкода була відшкодована у кримінальному процесі, на його думку, в цивільному провадженні вимоги позивача про відшкодування йому 80000 гривень моральної шкоди є правомірними. Витрати на правову допомогу та проведення експертного обстеження вони підтверджують наданими копіями квитанцій.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, не заперечував проти отримання ним 3500 гривень від ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, але не заперечував, що учасником ДТП, яке сталося 27.10.2011 року, був його працівник ОСОБА_3, який працював трактористом в ФГ «Наше життя». З моменту ДТП він намагався найти згоду з позивачем про відшкодуванню йому збитків, але позивач наполягав на рішенні суду. Наголосив на тому, що позивач вводить у оману суду вказавши, що пошкодження зазнав автомобіль 2008 року випуску тоді як при обстеженні було встановлено, що пошкоджений автомобіль 1984 року випуску. Вказав, що ОСОБА_3 розраховувався з позивачем, під час слухання кримінальної справи, і позивач вказав, що він не має претензій до нього.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він розрахувався з позивачем за спричинення йому моральної шкоди під час слухання кримінальної справи. В рахунок відшкодування він передав потерпілому позивачеві 3500 гривень і той надав розписку про те, що претензій до нього немає.

Третя особа ОСОБА_4 надала суду заяву в якій вказала що просить розглянути справу у її відсутність.

Вислухавши позивача ОСОБА_2 його представника, відповідача ОСОБА_5 та третю особу ОСОБА_3, вивчивши матеріали цивільної та кримінальної справи за обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_3 суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з оглядом на наступні обставини.

Судом встановлено, що між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини урегульовані ст. 28 КПК України, а саме позивач набув право звернутися до суду з даним позовом після того, як відносно третьої особи ОСОБА_3, який перебував з відповідачем у трудових стосунках, було прийняте рішення по кримінальній справі за його обвинуваченням за ч.1 ст. 286 КК України і вирок суду, за яким він визнаний винним, набрав чинності. Позивач був визнаний потерпілим по даній кримінальній справ, цивільний позов був залишений без розгляду. Всі ці обставини підтверджуються копією вироку Петропавлівського районного суду від 27.09.2012 року, поясненнями позивача та його представника, та не спростовані відповідачами.

Щодо обставин скоєння злочину третьою особою за ч.1 ст. 286 КК України , суд, керуючись ч. 3 ст. 60 ЦПК України, вважає, що ця подія не потребує доказування при розгляді даної цивільної справи. Тому суд виходить з того, що третя особа ОСОБА_3 своїми злочинними діями спричинив позивачеві тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості та пошкодив його автомобіль марки ВАЗ 21063 д/з АЕ 2858 АМ.

Вирішуючи питання щодо вимог матеріального характеру суд бере до уваги, що для визначення вартості ремонтних робіт щодо відновлення автомобілю, позивач надав суду висновок експертного дослідження від 27.01.2012 року . Згідно вказаного висновку експерт вказав, що вартість робіт про поновленню автомобіля складає 22857,37 гривень . Характер пошкодження автомобілю зафіксований на фото таблицях 1-10 доданих до висновку експертизи.

Стаття 1166 ЦК України вказує, що майнова шкода , завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду , завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Отже суд вважає, що вимога позивача про відшкодування йому вартості вказаних робіт по поновленню автомобіля є доведеною і підлягає задоволенню.

Витрати повязані з проведення даного обстеження в сумі 750 гривень підтверджені копією квитанцією №4 від 24.01.2012 року і також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодуванню матеріальної шкоди по витратам на лікування позивача суд враховує, що суду були надані копії чеків на 10 сторінках, ці чеки за різні дати за різні витрати, так є чеки де вказано, що були сплачені витрати за придбання як ліків так і бензину, кефіру, плівки, та надані квитки сполучення Першотравенськ Павлоград, Дніпропетровськ та Петропавлівка. Все це перебуває в хаотичному порядку, підрахувати суму витрат суду не вдалося, а суми вказані позивачем на кожній сторінці не можливо перевіряти через нечіткість наданих копій чеків.

В самій позовній заяві позивач взагалі не вказує з чим повязані матеріальні витрати на суму 1760,98 гривень витрачені, начеб то, ним на лікування. Не вказав у позові чи перебував він на лікуванні та який строк він був у лікарні, до чеків не наданий лист призначення лікаря. В судовому засіданні ні представник, ні сам позивач пояснень та доказів щодо вказаних витрат не надали і тому суд не має підстав для задоволення даної вимоги і вважає її не обґрунтованою.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо 5000 гривень витрат на правову допомогу через їх необґрунтованість .

Так судом встановлено, що до суду з позовною заявою позивач звернувся 13.11.2012 року з даною позовною заявою, с адвокатом ОСОБА_1 уклад договір лише 22.01.2012 року , що підтверджується вхідним номер Петропавлівського суду на справі та копією договору по наданні правової допомоги. Як доказ понесених витрат позивач надав копію квитанції без номера від 22.01.2012 року в ній вказано, що 5000 гривень прийнято від позивача за надання юридичної допомоги по ДТП тоді як суд слухає цивільну справу про відшкодуванні шкоди спричиненої злочином , отже в квитанції відсутній зв'язок між понесеними витратами та даною справою. Вважати, що дані витрати позивач поніс саме по розгляду даної справи, суд не має підстав.

Крім того у самому договорі по наданні правової допомоги сума гонорару за договором не оговорена, у п. 2.2. договору вказано, що розмір гонорару по договору може визначатися у додатку до нього. Такого додатку суду не надано. .

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і зазначено, що граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Витрати в сумі 5000 гривень представник позивача та сам позивач в судовому засіданні не обґрунтували, відповідач позовні вимоги не визнав і тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні даної вимоги.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням її майна.

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями , відшкодовується особою, яка її завдала за наявністю її вини.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом позивача який був визнаний потерпілим по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 286 КК України, суд керується: Пленуму Верховного Суду України п. 31 Постанови № 13 від 2 липня 2004?р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»; розясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995?р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001?р. № 5). Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995?р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» де зазначається: «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». Серед основних обставин, що впливають на розмір компенсації моральної шкоди, зазначена Постанова Пленуму визначає: характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, його посади тощо).

Суд не ставить під сумнів того, що позивачеві злочинними діями ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода тоді як вважає, що її розмір вказаний позивачем 80000 гривень є значно завищеним.

Судом також було встановлено, що в рахунок відшкодування моральної шкоди позивач отримав від третьої особи ОСОБА_3 , 27.09.2012 року, 3500 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник визнали факт отримання позивачем 3500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Також це підтверджується копією розписки позивача про отримання ним 3500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди , яка була долучена до матеріалів кримінальної справ та вивчена в у даному судовому засіданні.

При цьому суд пояснення представника позивача про те, що дана моральна шкода була отримана по кримінальному провадженні а зараз позивач має вимогу про стягнення моральної шкоди в цивільному процесі в сумі 80000 гривень ставиться критично тому, що позивач та його представник визнали, що моральна шкода була відшкодована саме за наслідки скоєння третьою особою дорожньо-транспортної пригоди інших вимог щодо відшкодуванню шкоди ними наведені не були і вважає за необхідне у задоволенні даної вимоги відмовити через те, що позивач отримав кошти як компенсацію за ушкодження ним здоровя та за пошкоджене майно від третьої особи ОСОБА_3 і стягувати дані кошти з роботодавця суд не має підстав.

Ст. 1168 ЦК України вказує, що моральна шкода може бути відшкодовано одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд керується ст. 88 ЦПК України та враховує, що позивач на підставі ст. 28 КПК України був звільнений від сплати судового сбіру і вважає за необхідне судовий сбір стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 30, 88,61,212 - 215 ЦПК України, суд, ст.55 Конституції України, ст.ст.23, 1166, 1168,1179 Цивільного кодексу України суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_2 до ФГ «Наше життя» третьої особи ОСОБА_6 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ФГ «Наше життя» ідентифікаційний код 34245514, розташоване в с. Миколаївка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином - 22857 (двадцять дві тисячі вісімсот пятдесят сім ) гривень 37 копійок , витрати на проведення експертизи в сумі 750 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ФГ «Наше життя» ідентифікаційний код 34245514, розташоване в с. Миколаївка Петропавлівського району, Дніпропетровської області судовий сбір в сумі 236 гривень

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти діб після його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя

ОСОБА_7