Ухвала суду № 29287219, 05.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5325/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Гаврилюка А.В.,

представника відповідача - Уголькова Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2012 року ПрАТ «УВК Україна» звернулось у суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192301 від 15.06.2012 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених позивачем з його контрагентом, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «УВК Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто» за період з червня 2010 року по грудень 2010 року та з січня 2011 року по листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2012 року №122/22-6/34276081 та виявлені порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 255728,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 15 червня 2012 року № 0000192301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 297938,00 грн. (255728,00 грн. - за основним платежем та 42210,00 грн. - за штрафними санкціями).

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем зазначеного податкового повідомлення - рішення судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача прийняття послуг з перевезення від ТОВ «Дормашавто» за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює правових наслідків.

Висновки контролюючого органу щодо зазначеної угоди ґрунтуються на матеріалах перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, викладених в акті від 13.03.2012 року № 30/3-22-80 про те, що у ТОВ «Дормашавто» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Відтак відповідачем заперечується можливість виконання господарських операцій, які проводились позивачем з контрагентами, а тому і їх реальність. Окрім того, відповідачем зроблено висновки про нікчемність угоди між ТОВ «Дормашавто» та позивачем на підставі даних, отриманих у під час досудового розслідування по кримінальній справі № 71-00217, порушеній щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_1. за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України. Останній, за даними працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі причетний до створення (придбання) ряду суб'єктів господарської діяльності, в тому числі - ТОВ «Дормашавто», внаслідок чого оперативними працівниками зроблено висновок про фіктивність названого підприємства.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексу - Закон № 168/97-ВР) встановлено, що об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3).

Відповідно до абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого закону поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Як убачається із матеріалів справи 01.06.2010 року між позивачем та ТОВ «Дормашавто» було укладено договір перевезення № 119-10, метою якого за п. 3.1 є перевезення і доставка вантажів у цілісності і схоронності до пункту призначення у терміни, зазначені у заявці на їх перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору. Згідно п.1.1 зазначеного договору перевізник (ТОВ «Дормашавто») зобов'язується доставити довірений йому замовником (позивач) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором, позивачем надано акти виконаних транспортних послуг та відповідні ним реєстри здійснених рейсів.

Реальність перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними із указаними в них даними про водія та автомобіль, картами загрузки відповідних автомобілів.

Отримання вантажу в місці призначення підтверджується реєстрами вантажних квитанцій. Також позивачем надано для прикладу копії цих квитанцій.

Реальність економічної мети, зацікавленості позивача у дійсному отриманні послуг від ТОВ «Дормашавто» підтверджується наявною в матеріалах справи робочою документацією, що супроводжує господарську діяльність позивача: відбіркові листи з переліком товарів, накладні на знаття з відповідального зберігання зі складу, видаткові накладні, що свідчать про прийом товарно-матеріальних цінностей на склад, з якого здійснювалось завантаження і перевезення товарів за переліком контрагентами позивача, в тому числі ТОВ «Дормашавто», копії договорів з іншими контрагентами позивача про надання комплексних логістичних послуг.

Розрахунок позивача за надані ТОВ «Дормашавто» послуги підтверджується рахунками-фактурами, виписаними зазначеним контрагентом, реєстром платіжних доручень.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи (а.с. 41), ТОВ «Дормашавто» мало право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (ліцензія серії АВ № 530858 від 07.04.2010 року), що свідчить про реальну можливість надання відповідних послуг за вище вказаним договором з позивачем.

Надаючи правову оцінку висновкам контролюючого органу з приводу вищевказаних господарських операцій, колегія суддів зважає на таке.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно із Законом № 168/97-ВР (п. 1.7 ст. 1).

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до п.п. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на висновки слідчого, викладені у матеріалах досудового слідства по кримінальній справі № 71-00217 як на підставу нікчемності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дормашавто».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення.

В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Дослідивши правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 15.06.2012 року № 0000192301 в частині визначення грошового зобов'язання за порушення п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність такого нарахування, з огляду на відсутність в акті № 122/22-6/34276081 від 18.05.2012 року даних щодо перевірки підприємства з питань дотримання вимог вказаного кодексу.

Під час апеляційного розгляду на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення відповідачем надано лист Голосіївського районного управління МВС України, згідно якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» станом на 24.12.2012 року не обліковуються транспортні засоби. Проте, колегія суддів не враховує вказаний документ як належний доказ нікчемності угоди № 119-10 від 01.06.2010 року, оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням визначене грошове зобов'язання у зв'язку із відносинами, які відбулися до дати його прийняття - до 15.06.2012 року. Тому, дані щодо обліковуваних за ТОВ «Дормашавто» транспортних засобів станом на грудень 2012 року не можуть бути підставою для встановлення будь-яких обставин, що можуть вплинути на вирішення даного адміністративного спору.

Колегія суддів не приймає покликання апелянта на підписання первинних документів особою, яка в податковій звітності ТОВ «Дормашавто» не зазначена як директор чи головний бухгалтер підприємства, оскільки дані документи, як випливає з їх змісту, підписані замісником директора і скріплені відповідною печаткою юридичної особи. З огляду на що, у позивача не могло виникнути сумнівів щодо правоздатності зазначеної особи, а відтак - останній діяв правомірно.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складений 11 лютого 2013 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М