Ухвала суду № 29282830, 12.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1817/2859/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - СтепаненкоНомер провадження 11/788/64/13 Суддя-доповідач - Безверхий О. М. Категорія - Крадіжка

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Безверхого О. М.,

суддів - Забари І. К., Моїсеєнко Т. М.,

з участю прокурора - Думал С.М.

адвоката - ОСОБА_2

засудженого - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2012 року, яким:

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 26.08.2009 р. за ч.2 ст. 355 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підстав ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, -

засуджений: за ч.1 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково у виді 1 місяця позбавлення волі приєднано покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Сумського районного суду від 26 серпня 2009 року, і остаточно визначено йому покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 в доход держави 258 грн. судових витрат.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

21 квітня 2010 року близько 02 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вирішив піти в гості до свого знайомого ОСОБА_4, який мешкав в гуртожитку по АДРЕСА_2 щоб разом з останнім вжити спиртного. Підійшовши до кімнати ОСОБА_4, ОСОБА_3 побачив, що двері до кімнати не закриті і в кімнаті світиться світло. Маючі на меті провідати ОСОБА_4, ОСОБА_3 увійшов в помешкання останнього і побачив, що той спить в ліжку. Після того, як збудити ОСОБА_4 йому не вдалося, то виходячи з кімнати, ОСОБА_3 побачив на столі мобільний телефон, який вирішив викрасти. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3, будучі впевненим, що його дії залишаються непомітними для сторонніх осіб і самого потерпілого, таємно викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон «LG КР 105», вартістю 269 гривень та сім картку оператора мобільного зв'язку «МТС», яка для потерпілого не становить матеріальної цінності.

У поданій апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає незаконним вирок суду. При цьому, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінально - процесуального закону. Зокрема, зазначає, що йому не було роз'яснено змісту ст. 299 КПК України і що в подальшому він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку. Також вказує на те, що він не мав захисника і сам доводив свою невинуватість у вчиненні злочину. Просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді про суть вироку та поданої апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2 на підтримку зазначеної апеляції засудженого, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без зміни, виконавши вимоги ст.ст. 318, 319 КПК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи вказаної апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Здійснюючи провадження у цій справі за нормами КПК України 1960 року, суд на початку судового слідства після оголошення обвинувального висновку і роз'яснення підсудному суті обвинувачення, у якому він визнав себе повністю винним, врахувавши думку прокурора та таку ж думку підсудного ОСОБА_3, визначив протокольною постановою обсяг доказів, які будуть досліджуватися під час судового слідства, обмеживши його на підставі ст. 299 КПК України допитом підсудного ОСОБА_3 та оголошенням необхідних матеріалів справи.

При цьому, як слідує з протоколу судового засідання, попередньо підсудному було роз'яснено, що при недослідженні доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, він буде позбавлений права оспорювати їх у апеляційному порядку, а також у ОСОБА_3 було з'ясовано, що він правильно розуміє зміст цих обставин, та у протоколі відображено, що сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає.

При допиті як підсудного ОСОБА_3 також повністю визнав себе винним, детально пояснив про обставини скоєння ним крадіжки мобільного телефону у потерпілого, зазначив й про те, що під час досудового слідства на нього не було тиску з боку працівників міліції, а явку з повинною він теж написав добровільно.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав змінювати порядок судового слідства з тим, щоб досліджувати усі докази, зібрані у справі, оскільки і надалі в судових дебатах та в останньому слові ОСОБА_3 теж визнавав себе винним, розкаювався у скоєному та просив не призначати йому суворе покарання.

Як слідує з положень ч.1 ст.365 КПК України, апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції, а його висновки щодо тих фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до положень ст.ст. 299 , 301-1 КПК України докази не досліджувалися, не перевіряються.

Безпідставними є доводи ОСОБА_3 про те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи було порушено його право на захист і він позбавлений був мати захисника.

З матеріалів справи вбачається, що як під час досудового слідства перед допитами як підозрюваного, обвинуваченого й ознайомленням зі справою, так і при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 роз'яснювалось право на захист, однак він відмовлявся від послуг захисника і зазначав, що свої інтереси буде захищати сам і це пов'язано з його матеріальним становищем, що підтверджується відповідними процесуальними документами про відмову від послуг захисника (а.с. 88-91, 98-101, 112-115, 136-139 ) , його заявою до суду ( а.с.156) та протоколом судового засідання ( а.с. 166).

За встановлених обставин справи, суд вірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд дотримав вимоги ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного, а також у якості обставин, що пом'якшують покарання врахував його зізнання і щире розкаяння у вчиненому, відшкодування матеріальної шкоди, знаходження на його утриманні малолітньої дитини.

Також суд взяв до уваги, що ОСОБА_3 вже раніше притягався до кримінальної відповідальності й новий злочини скоїв в період іспитового строку за попереднім вироком.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав до задоволення апеляції та скасування вироку суду, знаходячи його законним і обґрунтованим.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст.362,365,366,377 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2012року відносно засудженого ОСОБА_3 - залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

СУДДІ:

Безверхий О. М. Забара І. К. Моїсеєнко Т. М.