Ухвала суду № 29282464, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10729/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000044/42-30 від 21.05.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Електролайн Україна» та ПП «Укртехнобезпека» за період 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої 11.05.2012 року складено акт №406/42-30/31958324.

В ході перевірки Відповідачем виявлено порушення Позивачем пп.7.4.1., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1., п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), внаслідок чого Позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, за який проводилася перевірка, на загальну суму 240 020,00 грн., завищено податковий кредит у березні 2011 року на суму 104 452,00 грн., в результаті чого завищено рядок 19 декларації за березень 2011 року в суму 104 452,00 грн., що є наслідком завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) на суму 104 452,00 грн. у періоді квітень - липень 2011 року.

21.05.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №000044/42-30 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 240 020,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 33 893,00 грн.

Позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби у м.Києві, проте, за результатами розгляду скарги оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

В ході перевіки контролюючим органом встановлено, що між Позивачем та ПП «Електролайн Україна» укладені договори поставки від 01.06.2009 року №5/625/1 та від 22.07.2010 року №5/658/3.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентом виписані Позивачу первинні документи: податкові накладні.

Проте, згідно акту перевірки ПП «Електролайн Україна» від 12.03.2011 pоку №3267/23-02/31720737, отриманого Відповідачем від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області, вбачається, що підприємство придбавало товар у ТОВ «ТПК «Техномашпостач», яке має ознаки фіктивності, для подальшої реалізації підприємствам контрагентам, внаслідок чого по вказаному ланцюгу «транзитних» та «фіктивних» підприємств, проводиться лише документообіг та перерахування коштів по банківських рахунках.

Крім того, встановлено, відсутність об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по операціях з поставки та продажу товарів (робіт, послуг) Позивачу.

Згідно ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правочини, укладені між Позивачем та його контрагентом, вчинені без мети реального настання правових наслідків, а тому ці правочини є недійсними в силу їх нікчемності, при чому встановлення їх недійсності в судовому порядку законом не вимагається.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підставою для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та включення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) є належним чином оформлені первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що видані Позивачу його контрагентом первинні документи не є такими в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути підставою для включення Позивачем відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 12 лютого 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.