Рішення № 29282136, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/41/124/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест», м.Дніпродзержинськ

до відповідача: приватного підприємства «Гелікон», с. Богоявленка

про стягнення заборгованості у розмірі 2 891 377,33 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Грудський І.М.

Від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест», м.Дніпродзержинськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача приватного підприємства «Гелікон», с. Богоявленка, про стягнення заборгованості у розмірі 2946919, 63 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди вагонів №0109/2012 від 01.09.2012р.

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

30.01.2013р. на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2 830 780,00 гривень, пеню у розмірі 50 518,26 гривень, 3% річних у розмірі 10 079 ,07 гривень.

Зазначена заява розглянута судом, отже позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги вкладені у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представник позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

01.09.2012р. позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди вагонів №0109/2012 зі змісту якого вбачається, що орендодавець зобов'язується передати напіввагони чотиривісні моделі 12-9790 ТУ У 35.2-0010957-042:2008 (далі - «об'єкт оренди» або «вагони»), що є власністю орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті договору вагони та своєчасно у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором (п. 2.1 договору).

Загальна кількість вагонів, що передаються в оренду, становить 250 одиниць (п.2.3 договору).

Розділом 3 договору передбачені умови передачі вагонів в оренду.

Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів після підписання сторонами договору за власний рахунок надати орендарю об'єкт оренди партіями на будь-яку узгоджену сторонами станцію, яка знаходиться в межах митної території України (п.3.1 договору).

Передача об'єкта оренди здійснюється за актами приймання-передачі на кожну партію, який складається в двох примірниках на підписується представниками сторін. Підтвердженням дати прибуття вагону на станцію є дата календарного штемпеля в перевізному документі, яка у разі відсутності перевізного документа визначається відповідно до даних довідки з електронної бази даних ГІОЦ України. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного акта. Передача об'єкта оренди в користування орендаря не тягне за собою перехід до орендаря права власності на об'єкт оренди (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Розділом 4 передбачений порядок розрахунків за договором.

Розмір орендної плати за оренду одного вагона визначається за згодою сторін та становить 330,00 гривень на добу, в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю. Дата підписання акта приймання-передачі із оренди платі не підлягає (п.4.1 договору).

Орендна плата сплачуться щомісяця в безготівковій формі в національній валюті України - гривні на рахунок орендодавця до10 числа поточного місяця (п.4.2 договору).

Фактом, підтверджуючим виконання робіт орендодавцем з надання вагонів в оренду, є акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається щомісячно, у двох примірниках та підписується орендодавцем і орендарем. Якщо протягом 5 робочих днів із моменту передачі орендарю відповідного акту виконаних робіт орендодавець не одержить підписаний акт або мотивовану відмову, роботи, зазначені у відповідному акті, вважаються прийнятими з виконанням орендодавцем своїх зобов'язань за договором з дати передачі орендарю відповідного акту виконаних робіт. (4.6 договору).

На виконання умов договору були складені акти здачі-приймання робіт №353 від 30.09.2012р., з якого вбачаться сума орендної плати у розмірі 1 242 780,00 гривень, №368 від 31.10.2012р., з якого вбачаться сума орендної плати у розмірі 1 877 000,00 гривень, №416 від 30.11.2012р., з якого вбачається сума орендної плати у розмірі 841 000,00 гривень, які підписані та скріплені печаткам сторін.

Відповідачем із простроченням була частково сплачена сума заборгованості за договором у розмірі 1 130 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача направлений лист №1754/10 від 26.10.2012р. із вимогою про сплату заборгованості, який був отриманий ним 29.10.2012р.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передавання вагонів як в оренду, так і з оренди, які підписані сторонами на скріплені печатками підприємств.

Разом з цим, відповідач порушив умови договору, орендну плату в повному обсязі не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення разом із заборгованістю в сумі 2 830 780,00 гривень, 3% річних в сумі 10 079,07 гривень та пені в сумі 50 518,26 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди вагонів №0109/2012 від 01.09.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором вагонів №0109/2012 від 01.09.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди вагонів №0109/2012 від 01.09.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати - жодних доказів іншого всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано, внаслідок чого суд приходить до висновку, що стягувана заборгованість у розмірі 2 830 780,00 гривень обґрунтовано заявлена позивачем для примусового стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в розмірі 2 830 780,00 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за відповідний період наявності заборгованості у розмірі 50 518,26 гривень та 3% річних у розмірі 10 079,07 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 11.2 договору передбачено, що в разі несвоєчасного внесення орендарем належної орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, дійшов висновку про можливість часткового стягнення з відповідача на користь позивача:

- пені у розмірі 50375,18 гривень;

- 3% річних у розмірі 9 991,83 гривень.

Як вже зазначалось, позивачем при зверненні до суду було надано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При вивченні позову та наданих до нього документів, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня, в зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволені зазначеної заяви.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 66, 67, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлізінвест», м.Дніпродзержинськ до відповідача приватного підприємства «Гелікон», с. Богоявленка задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Гелікон» (85643, Донецька область, Мар'їнский район, с. Богоявленка, вул. Щорса, 56, код ЄДРПОУ 32267955, п/р 2600712252980 у ПАТ «Укрбізнесбанк» м. Донецьк, МФО 334969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ««Інтерлізінвест» (51938, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 19, код ЄДРПОУ 33442626, п/р №26004010186542 в Дніпродзержинському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість у розмірі 2 830 780,00 гривень, пеню у розмірі 50 375,18 гривень, 3% річних у розмірі 9 991,83 гривень, судовий збір у розмірі 58 933,69 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 11.02.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Колесник Р.М.