Рішення № 29282133, 07.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.13 р. Справа № 5006/24/157/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Артемвугілля", м. Горлівка, Донецької області

про: стягнення 130 355 146,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Удовенко К.В. - за дов. б/н від 19.10.2012р.

від відповідача: Медведєв В.Ю. - за дов. № 1-12/10-250 від 28.12.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Артемвугілля" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором № 04-33/5а-05 від 01.06.2005р., яка утворилась за період з травня 2012р. по листопад 2012р. в розмірі 130 355 146,29 грн., з яких борг за активну електроенергію - 123 780 770,44 грн., крім того, нарахованих на суму заборгованості пені у розмірі 5 462 221,14 грн., 3% річних - 1 112 154,71 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду копію договору №04-33/5а-05 від 01.06.2005р. з додатками, розрахунок позовних вимог, статутні документи підприємства, копії рахунків про використану електроенергію, копії актів прийому-передачі електроенергії, копії банківських виписок, копію наказу Міністерства палива та енергетики № 404 від 17.08.2007р. та наказу № 557 від 13.11.2008р.

Відповідач позовні вимоги визнав частково - лише суму основного боргу в розмірі 123 780 770,44 грн.

Мотивуючи свої заперечення відповідач зазначив, що ДП «Артемвугілля» є державним підприємством, продаж вугільної продукції якого здійснюється за врегульованими тарифами. Різниця між собівартістю вугільної продукції і ціною продажу дотується з Державного бюджету. Заборгованість по оплаті за спожиту електроенергію утворилась в результаті важкої економічної ситуації в країні, незбалансованої ціни на вугільну продукцію і не своєчасним надходженням грошових коштів з Державного бюджету за статтею «державна підтримка на часткове покриття затрат по собівартості вугілля». Причини виникнення заборгованості перед позивачем на поставлену електроенергію носять об'єктивний характер, визначений загальним становищем в паливно-енергетичному комплексі України, в цілях виходу з якого діє державна програма підтримки підприємств ПЕК, що реалізовується Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», учасником якого є ДП «Артемвугілля». На думку відповідача, оскільки здійснення платежів прямо залежить від строків і кількості фінансування відповідача з бюджету, тому він вважає, що вини підприємства в утворенні заборгованості перед позивачем немає і, як наслідок, нарахування позивачем пені, 3% річних є безпідставним, зв'язку з чим просить суд зменшити на 50 відсотків розмір стягуваної суми пені.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України та оголошувалась перерва з 21.01.2013р. до 07.02.2013р.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, до канцелярії суду надав письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача.

Відповідач до канцелярії суду надав копію балансу підприємства станом на 30.09.2012р. та акт звірки від 15.01.2013р., відповідно до якого сума основного боргу складає 123 780 770,44 грн. Підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %.

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статуту позивача, наказів Міністерства палива та енергетики від 13.11.2008р. № 557, від 27.05.2009р. №278 та від 27.08.2009р., позивач створений шляхом реорганізації (перетворення) ВАТ «Укренерговугілля» у Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» і є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків ВАТ «Укренерговугілля».

01.06.2005р. між Державним підприємством «Укренерговугілля» (постачальник) та Держаним підприємством «Артемвугілля» (споживач) укладено договір №04-33/5а-05 про постачання електричної енергії (а.с.11), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу як різновид товару в межах 122932 кВт приєднаної та дозволеної до використання потужності в обсягах, визначених додатком «Обсяги постачання електроенергії» з урахуванням вимог розділу 5 та умов розділу 6 Договору, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Пунктом 2.2.3 договору встановлено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 22 «Порядок розрахунків» та додатку 3 «Зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п.2.2.4 договору здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 5 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної ї енергії».

Відповідно до п.1 додатку № 22 «Порядок розрахунків» розрахунки за електричну енергію здійснюються за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання та друкуються в газеті «Жизнь». Пунктом 4 додатку визначено, що остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію, плату за перетікання реактивної енергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату недоврахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків, та інші, споживач здійснює самостійно на підставі наданих постачальником актів прийому-передачі у 3-х денний термін з дня отримання, згідно банківських реквізитів, вказаних постачальником в актах прийому-передачі.

Згідно з п.4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.24 цього договору за порушенням термінів, визначених додатком 22 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 9.5 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.06.2010р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення договору або перегляд його умов.

Договір №04-33/5а-05 від 01.06.2005р. з додатками підписаний обома сторонами без заперечень.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спожитої активної електроенергії за період травень-листопад 2012 року, а саме: травень - 17 084 443,92 грн., червень - 25 881 918,93 грн., липень - 10 620 448,22 грн., серпень - 18 087 523,99 грн., вересень - 16 564 943,35 грн., жовтень - 17 578 078,65 грн., листопад - 17 963 413,38 грн. Матеріалами справи підтверджено і відповідачем не спростовано факт порушення ним грошових зобов'язань, що виникли за договором № 04-33/5а-05 від 01.06.2005р., загальний розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з енергопостачання за період травень-листопад 2012р. за спожиту активну електроенергію складає 123 780 770,44 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем послуг з енергопостачання та отримання відповідачем цих послуг, в матеріалах справи відсутні докази оплати цих послуг з боку відповідача у повному обсязі, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню саме у визначеному позивачем розмірі, а саме, борг за спожиту активну електроенергію - 123 780 770,44 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 цього Кодексу).

У відповідності до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається, позивач нарахував відповідачу на заборгованість за кожним рахунком пеню у розмірі 5 462 221,14 грн. та 3% річних - 1 112 154,71 грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахований розмір пені, виходячи з подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки, як це передбачено п.4.2.1 договору, що також відповідає статтям 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню саме у визначеному позивачем розмірі - 5 462 221,14 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 50 % суд зазначає наступне.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України).

Згідно частин другої і третьої ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені є обґрунтованим, відповідач довів суду винятковість випадку, і тому, суд врахувавши фінансовий стан обох сторін задовольняє клопотання відповідача частково та зменшує розмір пені на 20%. Отже сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 092 444,23 грн. Судові витрати в цій частині позовних вимог покладаються на відповідача у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих на суму боргу 3% річних у розмірі 1 112 154,71 грн. суд зазначає, що згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі - 1 112 154,71 грн.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Донецької філії до Державного підприємства „Артемвугілля" про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за договором № 04-33/5а-05 від 01.06.2005р., яка утворилась за період з травня 2012р. по листопад 2012р. в розмірі 130 355 146,29 грн., з яких борг за активну електроенергію - 123 780 770,44 грн., пеня у розмірі 5 462 221,14 грн., 3% річних - 1 112 154,71 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 13, п/р 26001000788001 у філії ВАТ КБ «Надія», МФО 335719, ЄДРПОУ 32270533) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 87, п/р зі спец. режимом використання 260313011490 у філії ДОУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719, п/р 2600537096201 в ПАТ «Енергобанк» м. Київ, МФО 300272, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за активну електроенергію - 123 780 770,44 грн., пеню - 1 092 444,23 грн. та 3 % річних - 1 112 154,71 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Артемвугілля" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 13, п/р 26001000788001 у філії ВАТ КБ «Надія», МФО 335719, ЄДРПОУ 32270533) на користь Державного підприємства „Регіональні електричні мережі" в особі Донецької філії (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 87, п/р зі спец. режимом використання 260313011490 у філії ДОУ ПАТ «Ощадбанк», МФО 335106, ЄДРПОУ 26390719, п/р 2600537096201 в ПАТ «Енергобанк» м. Київ, МФО 300272, ЄДРПОУ 26390719) 64 380,00 грн. судового збору.

Видати накази у встановленому законом порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 12.02.2013р.

Суддя Величко Н.В.