Рішення № 29282125, 11.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року Справа № 925/120/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Татаркіна М.К. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Уманьгаз" про стягнення 116 891,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 116 891,64 грн. з яких 70 673,22 грн. пені, 17 540,11 грн. як 3% річних, 28 678,31 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання договору купівлі-продажу природного газу № 14/2102/11 від 30 вересня 2011 року, укладеного між сторонами. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, про що надав суду відзив на позовну заяву від 06.02.2013 року № 384, в якій просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з таких підстав:

- в частині нарахування пені відповідач просить застосувати строк позовної давності, який вважає пропущеним;

- в частині нарахування 3% річних вимог не визнає, оскільки кошти від населення за газ надходили несвоєчасно, що потягло прострочення розрахунків між сторонами і вини відповідача в цьому не має;

- в частині нарахування інфляційних вимог не визнає, оскільки нарахування інфляційних проводилось невірно.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2011 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець), та публічним акціонерним товариством "Уманьгаз" (Покупець) було укладено договір № 14/2102/11 на купівлю - продаж природного газу у відповідності до якого позивач (Продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (Покупцю) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору ( п. 1.1 договору).

Згідно з пунктами 5.1 - 5.4 договору ціни визначені відповідно до затверджених НКРЕ граничних рівнів роздрібних цін на природний газ.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом.

У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ сторони вносять зміни до п. 5.2 договору з дня набрання чинності встановленої НКРЕ ціни.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктами 6.1, 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем (Покупцем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем (Покупцем) умов п. 6.1 цього договору відповідач ( Покупець) зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

30 вересня 2011 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2102/11( а.с. 14), якою з 01 жовтня 2011 року збільшили ціну 1000 куб. м. природного газу.

31 січня 2012 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу № 14/2102/11( а.с. 15), якою з 01 січня 2012 року збільшили ціну 1000 куб. м. природного газу.

На виконання договору №14/2102/11 позивач передав відповідачу природний газ власного видобутку, реалізований населенню, в обсязі 61678,826 тис. метрів 3 на загальну суму 21 298 905,43 грн. у тому числі:

- у жовтні 2011 року на загальну суму 2 480 624,92 грн.;

- у листопаді 2011 року на загальну суму 3 875 655,12 грн.;

- у грудні 2011 року на загальну суму 4 207 865,47 грн.;

- у січні 2013 року на загальну суму 5 010 836,08 грн.;

- у лютому 2012 року на загальну суму 5 723 923,84 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу підписаними обома сторонами від 30.11.2011 року ( а.с. 16 - позивач уточнив, що дату акту слід вважати як від 30.10.2011 року), від 30.11.2011 року ( а.с. 17), від 31,12.2011 року ( а.с. 18), від 31.01.2012 року (а.с. 19), від 29.02.2012 ( а.с. 20).

За доводами представників обох сторін, спору з приводу кількості та якості отриманого відповідачем газу, між ними немає.

За доводами позивача, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати за отриманий природний газ належним чином не виконав, за отриманий газ розрахувався невчасно, чим порушив п. 6.1, 6.2 договору.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачу до сплати в загальній сумі:

- 28 678,31 грн. інфляційних нарахувань за період з 16.09.2011 року по 15.03.2012 року;

- 17 540,11 грн. 3% річних за період з 10.11.2011 року по 24.06.2012 року;

- 70 673,22 грн. пені за період з 10.01.2012 року по 24.06.2012 року, які просить стягнути з відповідача примусово.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків для задоволення позовних вимог :

Відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання за договором №14/2102/11 щодо оплати позивачу 100% вартості проданого ним природного газу в установлений п. 6.2 договору №14/2102/11 строк, тому позивач вправі вимагати стягнення з відповідача за час прострочення ним оплати природного газу передбаченої цим договором пені, а також передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Позивач звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом 28.01.2013 року.

Від умов пункту 7.2 договору №14/2102/11 між сторонами про облік шестимісячного строку для нарахування пені у зворотному порядку від дати пред'явлення позову, позивач відступив та провів нарахування пені у встановленому чинним законодавством загальному порядку - від дати виникнення права на нарахування пені протягом шести місяців, що вбачається із розрахунків позивача. Такі розрахунки прав відповідача не порушують.

У відповідності до ст. 258 ЦК України для стягнення пені встановлено спеціальний річний строк позовної давності.

Виходячи з цього, пеню, нараховану позивачем за період з 10.01.2012 року по 24.01.2012 року в загальній сумі 14 821,37 грн. ( а.с.22) позивач має право стягувати до 24.01.2013 року. Однак, позивач звернувся до суду із позовом лише 28.01.2013 року, тобто із пропуском строку позовної давності для стягнення цієї частини нарахованої пені.

Згідно ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зроблено до винесення судом рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

З цих підстав позивачу слід відмовити у позові в частині стягнення 14 821,37 грн. пені за період з 10.01.2012 року по 24.01.2012 року через пропуск строку позовної давності для її стягнення, про застосування якої заявив відповідач.

В решті суми нарахованої пені розрахунки позивачем зроблено вірно, заперечень проти них у відповідача немає, доказів сплати решти пені відповідач суду не надав, в тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 55 851,85 грн. пені ( 70 673,22 - 14,821,37).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо більший їх розмір не було визначено договором між сторонами.

До вимог про стягнення інфляційних та 3% річних застосовується загальний строк позовної давності у три роки, оскільки умови договору між сторонами не містять умови про його продовження на більший термін щодо жодного із платежів за договором.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" -- при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позивач при нарахуванні відповідачу стягуваної суми інфляційних нарахувань застосовував відповідні індекси інфляції до сум прострочених платежів за період з 16.09.2011 року по 15.03.2012 року в сумі 28 678,31 грн.

Суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що розрахунок інфляційних позивача не є об'єктивним, оскільки позивач не враховує, що сума боргу у відповідача у визначені ним періоди змінювалася кожного дня внаслідок сплати боргу, а тому визначені позивачем розміри боргу на певні дати (як база нарахування інфляційних) не відповідають даним із попередніх таблиць розрахунків, які використовувалися для пені та 3% річних.

Суд вважає, що більш об'єктивним методом розрахунку буде брати остаточний борг відповідача станом на останній день кожного місяця, за які позивачем було нараховано інфляційні.

За таким розрахунком загальний борг за інфляційними у відповідача становить лише 18 884,84 грн., виходячи з такого:

період борг індекс інфляції сума інфляційних

жовтень 20111866456,56100,11866,45 листопад 201138059,26100,2276,52грудень 201136616624,51100,27233,25 січень 20122974944,88100,35949,89лютий 20121732,95100,35,19 березень 20121184488,09100,33553,46квітень-червень 2012 27,94100,30,08 18 884,84

З цих підстав зайво нарахована позивачем сума інфляційних нарахувань становить 9 793,47 грн. (28 678,31- 18 884,84), у стягненні яких позивачу слід відмовити повністю.

Розрахунок стягуваної суми трьох процентів річних у розмірі 17 540,11 грн. за період з 10.11.2011 року по 08.07.2012 року відповідає фактичним обставинам виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати переданого йому позивачем природного газу, вимогам чинного законодавства і умовам договору № 14/2102/11. Заперечень проти математичних розрахунків 3% річних у відповідача немає.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що у нього немає вини у несплаті боргу за газ позивачу через несвоєчасні платежі населення і цю обставину слід використати для звільнення відповідача від сплати 3% річних. При цьому суд посилається на те, що договір між сторонами не містив умови про те, що сплату боргу за газ відповідач ставив у залежність від своєчасності проведення платежів за газ населенням. Оскільки такої умови не було, то всю відповідальність за прострочення оплати газу відповідач несе у повному розмірі.

За таких обставин позов слід задовольнити частково і з відповідача на користь позивача слід лише стягнути 55 851,85 грн. пені, 17 540,11 грн. як 3% річних, 18 884,84 грн. інфляційних втрат, а всього - 92 276,80 грн.

В решті вимог позивачу слід відмовити повністю через пропуск строку позовної давності по пені та безпідставність нарахування інфляційних.

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеному розміру позовних вимог, з відповідач на користь позивача слід стягнути лише 1 845,54 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Уманьгаз", ідентифікаційний код 03361419, Черкаська область, м. Умань, вул. Дерев'янка 19 на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", ідентифікаційний код 20077720, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 -- 55 851,85 грн. пені, 17 540,11 грн. як 3% річних, 18 884,84 грн. інфляційних втрат та 1 845,54 грн. судових витрат.

3. В решті вимог відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 13 лютого 2013 року.

Суддя Н.М. Спаських