Рішення № 29280173, 12.02.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Справа № 13/925/61/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Київ, вул. Солом'янська, 3

до військової частини А-1588, Черкаська область, Христинівський район, с. Розсішки

про стягнення 1 636,29 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Дубищев Ю.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до військової частини А-1588 про стягнення 1 636,29 грн. грн., в тому числі 1 562,60 грн. основного боргу, 27,23 грн. пені, 36,10 грн. - 3 % річних, 10,36 грн. інфляційних за надані послуги з технічного обслуговування обладнання в період за квітень-листопад 2011р. згідно договору №1110-8 на технічне обслуговування обладнання зв'язку від 20.04.2005р., та відшкодування судових витрат.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, витребувані документи не надав, про причини неявки суду не повідомив. Ухвалу суду від 15.01.2013р. про порушення провадження у справі вручено представнику відповідача за довіреністю 22.01.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідач надіслав до суду листа від 07.02.2013р. за вих. №140, в якому зазначено, що на даний час не може розрахуватись з позивачем, оскільки фінансування Збройних Сил України, в тому числі військової частини А-1588, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти для сплати послуг на рахунки військової частини не надходять, на численні заявки реагування відсутні. Військова частина отримує відкриті асигнування від розпорядників коштів другого ступеня та бере бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України. Відповідач зобов'язується негайно, після надходження відповідних коштів, сплатити існуючий борг, а тому справу просить розглядати за відсутності представника.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені такі взаємовідносини сторін.

20.04.2005р. між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Виконавцем - Позивач по справі), в особі заступника директора з питань маркетингу та продажу послуг філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» Козубського Віталія Миколайовича, що діє на підставі довіреності від 05.05.2004р. №3041, та військовою частиною А-1588 (Споживачем - Відповідач по справі), в особі командира частини Юшкова Сергія Івановича, що діє на підставі Положення, було укладено договір на технічне обслуговування обладнання зв'язку №1110-8 (Далі - Договір), за умовами якого Споживач доручає, а Виконавець приймає на технічне обслуговування обладнання П-303, яке встановлено на орендованій площі в приміщенні ЛАЦ-821 згідно Додатку №3 та організованого цим обладнанням лінійного тракту і утворених в ньому простих групових трактів. Встановлення Споживачем додаткового обладнання оформляється додатковою угодою до даного договору і передається на технічне обслуговування на підставі акту прийому-передачі.

Передача обладнання для технічного обслуговування оформлюється актом прийому-передачі (Додаток № 1).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2005р. Строк дії Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про наміри розірвати дію даного договору не пізніше ніж за 1 місяць (п. 6.2 Договору).

В Розділі ІІІ договору встановлено, що плата за технічне обслуговування обладнання визначається згідно тарифів на додаткові послуги електрозв'язку (Додаток № 2). Вартість технічного обслуговування коригується відповідно до змін цін на послуги. При цьому оформлюється новий додаток до цього Договору, який вступає в дію з моменту його підписання.

Відповідно до п. 4.11 Договору Споживач повинен здійснювати оплату за технічне обслуговування до 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі виставлених рахунків Виконавця.

Відповідно до п. 4.8 Договору вартість послуг, наданих Виконавцем за рахунок бюджетних коштів Споживача, оподатковується податком на додану вартість відповідно до п. 7.3.5 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто з дати надходження таких коштів на рахунок Виконавця.

21.11.2005р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої Додаток №2 замінено Додатком №2А, всі посилання а тексті Договору на додаток №2 замінити посиланнями відповідно на додаток №2А. Решта умов Договору залишились без змін.

09.07.2007р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до Договору, за умовами якої Додаток №2А замінено Додатком №2Б, всі посилання а тексті Договору на додаток №2А замінити посиланнями відповідно на додаток №2Б. Решта умов Договору залишились без змін.

На виконання умов Договору Виконавець надав Споживачу послуги з технічного обслуговування обладнання.

Замовник розраховувався вчасно до квітня 2011р. З квітня 2011р. став порушувати умови договору щодо оплати, несвоєчасно здійснював оплату, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 1 562,60 грн. перед позивачем.

22.08.2012р. та 12.11.2012р. на адресу Споживача направлено претензії відповідно за №2796/06 та за №481/06 з вимогами терміново погасити заборгованість та нараховані штрафні санкції, та попереджено про звернення до суду для примусового стягнення заборгованості.

На претензії Споживач надав відповіді від 05.09.2012р. №917 та від 23.11.2012р. №1222, в яких зазначено, що військова частина А-1588 отримує відкриті асигнування від розпорядників коштів другого ступеня та бере бюджетні зобов'язання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України. На даний час на рахунку військової частини перебуває необхідна сума коштів для погашення існуючої заборгованості, яка буде відразу перерахована на рахунки товариства відразу після надходження відповідних платіжних документів. Просив не звертатись до судових органів.

Споживач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо встановлених строків та порядку оплати за надані послуги з технічного обслуговування обладнання, що суперечить п. 4.11 Розділу 4 Договору та положенням ЦК України. Невиконання Споживачем взятих на себе зобов'язань за Договором стало правовою підставою для звернення Виконавця до суду для примусового стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

Між сторонами виникли договірні відносини надання і споживання послуг, що регламентовані гл. 63 ЦК України. Договір №1110-8 на технічне обслуговування обладнання зв'язку від 20.04.2005р. не заперечений сторонами, не визнаний в установленому порядку недійсним. Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правові основи діяльності у сфері телекомунікацій визначаються Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. №1280-IV (далі -ЗУ «Про телекомунікації»), який визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про телекомунікації» дія цього Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Як встановлено судом та підтверджується поданими Позивачем доказами, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою підпадають під визначення договору про надання послуг (в даному випадку - послуги з технічного обслуговування обладнання звязку).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк розрахунків за надані Позивачем послуги, який визначений п. 4.11 Договору.

В порушення зазначених норм Закону та умов договору Відповідач, як споживач телекомунікаційних послуг з експлуатаційно-технічного обслуговування засобів зв'язку, свій обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих послуг виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами у справі.

Відповідач борг визнав. Належить стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 562,60 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати Споживачу нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки.

На підставі п. 5.2 Договору Позивачем нараховано Відповідачу пеню в розмірі 27,23 грн. за період з 10.05.2011р. до 10.11.2012р. Після перевірки судом правильності нарахування пені розмір пені складає 9,32 грн. за останні 6 місяців перед зверненням до суду, що підлягає стягненню з боржника на користь позивача, з урахуванням положень ст. 232 п. 6 ГК України. В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано інфляційні у сумі 10,36 грн., а також 3% річних у сумі 36,10 грн. (а.с. 29) за весь час прострочення. Після перевірки судом правильності нарахування належить задовольнити вимогу та стягнути з Відповідача 36,10 грн. - 3 % річних та 10,36 грн. інфляційних на користь Позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд вважає, що Позивачем використано належний спосіб захисту порушеного права.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь позивача 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А-1588, Черкаська область, Христинівський район, с. Розсішки, код ЄДРПОУ 07799070, номер рахунку в банку невідомий

на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Київ, вул. Солом'янська, 3, код ЄДРПОУ 16479714, р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904

1 562,60 грн. основного боргу, 9,32 грн. пені, 36,10 грн. - 3 % річних, 10,36 грн. інфляційних, 1 720,50 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 12.02.2013р.

Суддя Г.М. Скиба