Рішення № 29279448, 29.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" січня 2013 р. Справа № 21/5007/1454/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук О.М. - доручення №8255/19 від 28.12.12р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (м.Бердичів)

про стягнення 39211,11 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 39211,11грн., з яких: 36435,31грн. основного боргу, 2282,47грн. пені, 456,56грн. 3% річних та 36,44грн. інфляційних.

В процесі розгляду справи судом було виявлено, що у позовній заяві невірно визначено загальний розмір позовних вимог, оскільки, при арифметичному додаванні їх складових, загальна сума останніх становить 39210,78грн., а не 39211,11грн, як помилково визначив позивач.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів (а.с. 77-86). Зазначене клопотання судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася вчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75).

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач, Газорозподільне підприємство, постачальник) та Комунальним підприємством "Озеленювач" були укладені договори:

- №3-2012-ПП-266 від 01.12.11р. на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 10-13) з додатками (а.с. 14-15);

- №3-2011-ТР-274 від 01.10.11 року на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) з додатками (а.с. 17-24)

На підставі рішення Бердичівської міської ради №232 від 27.10.11р., припинено з 01.11.12р. юридичні особи таких комунальних підприємств: КП "Інспекція з благоустрою та санітарії м. Бердичева", КП "Озеленювач" та КП "Шляхово-експлуатаційна дільниця м. Бердичева" шляхом злиття в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Створено нове міське комунальне підприємство "Бердичівкомунсервіс", яке визнано правонаступником зазначених підприємств (а.с. 44).

Як вбачається зі Статуту КП "Бердичівкомунсервіс" (а.с. 84-85), останнє засноване на комунальній власності міста на підставі рішення сесії міської ради від 27.10.11р. №232, та є правонаступником комунального підприємства "Озеленювач"...

Крім того, 01.03.12р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач, Газорозподільне підприємство, постачальник) та Комунальним підприємством "Бердичівкомунсервіс" (відповідач, замовник, споживач) було укладено Договір №3-2012-ТР-460 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) з додатками (а.с. 25-30) та Договір №3-2012-ПП-642 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 31-34) з додатками (а.с. 35-36).

Як зазначає позивач, відповідно до умов вищевказаних Договорів, протягом лютого, березня, квітня, липня, серпня, вересня 2012 року, ним було поставлено відповідачу природний газ в кількості 7900 м. куб. на загальну суму 37106,53грн.

При цьому, згідно письмового пояснення (а.с. 81) позивач зазначив, що постачав природний газ відповідачу за тарифами, встановленими для промислових споживачів з 01.01.12р. по 30.06.12р. згідно Постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №129, 139, 131 від 28.12.11р. у розмірі 3999,42грн. з 1000 м.3, а також в період з 01.07.12р. по теперішній час - згідно Постанов НКРЕ №429 від 19.04.12р. №473 від 19.04.12р., №130 від 28.12.11р. у розмірі 4684,66грн. за 1000 м3.

Вказує, що у відповідності до п. 4.5. Договорів №3-2011-ТР-274 від 01.10.11р. та №3-2012-ТР-640 від 01.03.12р., оплата вартості послуг з транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансованими платежами планового обсягу газу на період передоплати, визначений сторонами в цьому Договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктами 4.6. Договорів №3-2012-ПП-266 від 01.12.11р. та №3-2012-ПП-642 від 01.03.12р., передбачено, що оплата вартості послуг за постачання газу здійснюється Споживачем авансованими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Під час розгляду справи, представник позивача в усному порядку вказала, що станом на 03.03.12р. за відповідачем рахувалася переплата за отриманий згідно договорів природний газ в сумі 671,22грн., тому остання була зарахована в погашення боргу за отриманий природний газ у лютому 2012 році, у зв'язку з чим на 03.03.12р. заборгованість відповідача склала 7226,85грн., а станом на 17.12.12р. - 36435,31грн. Вказане відображено у позовній заяві та в предоставлених бухгалтерією позивача розрахунках (а.с.69).

За несвоєчасно проведені розрахунки, у відповідності до пунктів 6.2., 6.2.2. Договорів, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2282,47грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 456,56грн. 3% річних та 36,44грн. інфляційних.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши надані до справи документи, врахувавши пояснення представника позивача та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник в процесі виконання умов Договору №3-2012-ПП-266 від 01.12.11р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, Договору №3-2011-ТР-274 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.10.11р., Договору №3-2012-ПП-266 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.12.11р.; Договору №3-2012-ТР-460 на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) від 01.03.12р. з додатками до них (а.с. 14-30).

Так, наданими до справи документами підтверджено, що протягом лютого-квітня, липня-вересня 2012 року позивачем, на виконання умов вищевказаних договорів, було поставлено відповідачу природний газ в кількості 7900 м. куб. на загальну суму 37106,53грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами прийому-передачі природного газу (а.с. 37-42) та наданими ПАТ Житомиргаз Бердичівське УЕГГ розхідними накладними (а.с. 61-68).

При цьому, оскільки за даними бухгалтерського обліку позивача, станом на 03.03.12р. за відповідачем рахувалась переплата за отриманий природний газ у минулі періоди в сумі 671,22грн., що не заперечувалося останнім, то суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те, що на 03.03.12р. зобов'язання відповідача перед позивачем по оплаті за отриманий у лютому 2012 року природний газ становило 7226,85грн. (7898,07грн. - 671,22грн.).

Під час розгляду справи судом також було встановлено, що 22.10.12р. відповідач здійснив проплату за отриманий природний газ на суму 4546,67грн. (а.с. 86), вказавши призначення платежу - "за вересень 2012 рік".

Так, приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

Враховуючи, що в Договорі сторони не визначили порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати з урахуванням призначення платежу, вказаного у платіжних документах, та керуючись приписами вищенаведених нормативних актів.

Отже, оскільки в платіжному дорученні №U1492365 від 01.10.12р. (одержано банком 22.10.12р.) зазначено призначення платежу: "за отриманий природний газ у вересні 2012 року", кошти в сумі 4546,67грн. слід зарахувати в погашення боргу за поставлений природний газ у вересні 2012 року на суму 4239,60грн., а залишок коштів в сумі 307,07грн. - слід зарахувати в погашення боргу за минулі періоди, тобто в погашення заявленого до стягнення боргу.

Враховуючи, що вказані кошти відповідачем було сплачено до звернення позивача до суду, однак при визначенні розміру заборгованості враховано не було, в частині стягнення 4546,67грн. слід відмовити.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2012 року за платіжним дорученням U2085347 (а.с. 78) відповідачем було сплачено 9453,33грн. із зазначенням призначення платежу - "за отриманий природний газ у вересні 2012 року".

Оскільки у вересні 2012 року поставка газу була здійснена на суму 4239,60грн. та її вартість була сплачена відповідачем, як зазначалося вище, згідно платіжного доручення №U1492365 від 01.10.12р., кошти в сумі 9453,33грн. необхідно зараховувати в погашення заборгованості за спірний період, в порядку черговості її виникнення.

Крім того, 28.12.12р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача, згідно платіжного доручення №U2085348 (а.с. 79), кошти в сумі 14000,00грн. із зазначенням призначення платежу - "за отриманий природний газ в грудні 2012 року", однак з матеріалів справи (а.с. 69) вбачається, що у грудні 2012 році позивачем було поставлено відповідачу природний газ на суму 2693,69грн., що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином, кошти, сплачені відповідачем за платіжним дорученням №U2085348 від 28.12.12р., у відповідності до вказаного у ньому призначенні платежу в сумі 2693,69грн. слід зараховувати за поставлений природний газ у грудні 2012 року (вказана поставка не входить до спірного періоду), а залишок коштів в сумі 11306,31грн. (14000,00грн. - 2693,69грн.) - в погашення боргу за спірний період в порядку черговості його виникнення.

Оскільки вказані кошти були сплачені відповідачем під час розгляду справи в суді, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 20759,64грн. (14000,00грн. + 11306,31грн.) необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, на час вирішення спору, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий природний газ у лютому-квітні, липні-вересні 2012 року склала 11129,00грн.

Слід зазначити, що відповідач, згідно підписаного сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.12р., підтвердив вказані позивачем обсяги та вартість поставок природного газу у спірному періоді, а також підтвердив розміри здійснених оплат станом на 31.12.12р. та погодився з визначеною позивачем сумою заборгованості станом на 31.12.12р. у розмірі 19851,20грн. (а.с. 60).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 11129,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується нарахованих позивачем 2282,47грн. пені, 456,56 3% річних та 36,44грн. інфляційних, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2. Договорів №3-2011-ТР-274 від 01.10.11р. та №3-2012-ТР-640 від 01.03.12р. та 6.2.2. Договорів №3-2012-ПП-266 від 01.12.11р. та №3-2012-ПП-642 від 01.03.12р., у разі порушення замовником (споживачем) строків оплати, передбачених розділом 4 цього Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

З розрахунку позивача (а.с. 4) вбачається, що пеня останнім нарахована за період з 16.06.12р. по 17.12.12р. тобто, за шість місяців, які передували зверненню до суду.

Однак, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Оскільки укладеними між сторонами Договорами інших умов нарахування штрафних санкцій не передбачено, а згідно їх пунктів 4.5, замовник (споживач) проводить остаточний розрахунок 3-го (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим, то, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня має обчислюватись за 6 місяців, починаючи з 4-го числа наступного місяця за місяцем поставки газу.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені за шість місяців, як передбачено частиною шостою статті 232 ГК України, виходячи з визначеного позивачем періоду її нарахування, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 1533,94грн. У стягненні 748,53грн. пені слід відмовити.

Нарахування пені судом здійснено наступним чином:

- на 7226,85грн. заборгованості за поставлений у лютому 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 17.06.12р. по 03.09.12р. у розмірі 233,98грн.;

- на 4526,63грн. заборгованості за поставлений у березні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 17.06.12р. по 03.10.12р. у розмірі 202,21грн.;

- на 2640,54грн. заборгованості за поставлений у квітні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 17.06.12р. по 03.11.12р. у розмірі 151,51грн.;

- на 11711,64грн. заборгованості за поставлений у липні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 03.08.12р. по 17.12.12р. у розмірі 657,58грн.;

- на 6090,05грн. заборгованості за поставлений у серпні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 03.09.12р. по 21.10.12р. у розмірі 122,30грн.;

- на 5782,98грн. (6090,05грн. - 307,07грн. переплати за платіжним дорученням від 22.10.12р.) заборгованості за поставлений у серпні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 22.10.12р. по 17.12.12р. у розмірі 135,09грн.;

- на 4239,60грн. заборгованості за поставлений у вересні 2012 року природний газ пеню нараховано за період з 03.10.12р. по 21.10.12р. у розмірі 31,27грн. (за платіжним дорученням від 22.10.12р. вказану заборгованість було погашено у повному обсязі).

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача за вересень 2012 року на суму боргу 36471,77грн. - 36,44грн. інфляційних та за період з 16.06.12р. по 17.12.12р. - 456,56грн. 3% річних.

Так, приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок річних, враховуючи вищенаведений порядок часткового погашення заборгованості відповідачем, суд вважає правомірно нарахованою їх суму у розмірі 306,33грн. У стягненні 150,23грн. 3% річних слід відмовити.

Що стосується інфляційних, то судом виявлено, що їх нараховано позивачем у тому числі на вартість поставки, виконаної у вересні 2012 року, строк розрахунків по якій на період нарахування інфляційних не настав, в той час як вірним є нарахування інфляційних на заборгованість, що виникла станом на 03.09.12р., що становить 32195,71грн. За вказаних обставин вірно нарахованими є інфляційні у розмірі 32,20грн. У стягненні 4,24грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 13001,47грн., з яких: 11129,00грн. основного боргу, 1533,94 грн. пені, 306,33грн. 3% річних та 32,20грн. інфляційних.

У стягненні 4546,67грн. основного боргу, 748,53грн. пені, 150,23грн. 3% річних та 4,24грн. інфляційних суд відмовляє.

В частині стягнення 20759,64грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Бердичівкомунсервіс" (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Чуднівська, 156, код 37752790)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071):

- 11129,00грн. основного боргу;

- 1533,94 грн. пені;

- 306,33грн. 3% річних;

- 32,20грн. інфляційних;

- 1385,79грн. судового збору.

3. В частині стягнення 20759,64грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

4. В стягненні 4546,67грн. основного боргу, 748,53грн. пені, 150,23грн. 3% річних та 4,24грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.02.13

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; 2 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).