Постанова № 29279231, 11.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року 2а-652/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомХмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової службидоВідкритого акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"простягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція у Волочиському районі Житомирської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином в сумі 6100830,07 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державну податкову інспекцію у Волочиському районі Житомирської області на Хмельницьку міжрайонну державну податкову інспекцію Хмельницької області Державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що Податковий орган вважає спірну угоду укладеною без мети реального настання правових наслідків та виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

У своїх доводах позивач посилається на пояснення директора ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" ОСОБА_1 від 09.09.2008 року та головного бухгалтера даного підприємства ОСОБА_2, згідно з якими жодної поставки цукру для ДП "Волочиськ-цукор" фактично здійснено не було, натомість було лише оформлено документи. Крім того, посадові особи відповідача пояснили, що жодних документів щодо даної операції вони не підписували та стверджують, що всі бухгалтерські документи були складені в ТОВ "Євросервіс-Україна".

Вказане також підтверджується ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у справі № 24665/10/9104 та вироком Волочиського районного суду Львівської області від 15.02.2010 року.

Позивач вважає наведені обставини достатніми для висновку про те, що спірну угоду було укладено між відповідачем та ДП "Волочиськ-цукор" з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом зменшення податкового зобов'язання, яке необхідно було сплатити до Державного бюджету України, відтак у їх діях вбачається умисел, спрямований на завдання шкоди інтересам держави та суспільства, а тому спірна угода повинна бути визнана недійсною на підставі ст. 207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що податковий орган в обґрунтування своєї позиції не надав жодних доказів, які б свідчили про нікчемність правочину, його безтоварність. Навпаки, право власності на цукор-пісок перейшло до ДП "Волочиськ-цукор", доказами чого є видаткові накладні № СХ-11 від 05.06.2008 року та № СХ-10 від 03.06.2008 року, а також довіреність ЯОВ № 951477 на отримання цукру-піску. Крім того, у своїх доводах відповідач стверджує, що податковим органом не надано доказу про наявність умислу на спричинення шкоди інтересам держави і суспільства, навпаки, відповідачем за наслідками угоди було сплачено до бюджету нарахований податок на додану вартість. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача та відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Представниками податкового органу в період з 18.08.2008 року по 29.09.2008 року проведено виїзну планову перевірку ДП "Волочиськ-цукор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, результати якої викладені в Акті від 29.09.2008 року № 994/23/32461570 (далі - Акт перевірки).

У ході проведення перевірки позивачем було встановлено, що в червні 2008 року ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" оформило документи щодо поставки ДП "Волочиськ-цукор" цукру-піску на загальну суму 6100830,07 грн., в т.ч. ПДВ - 1016805,01 грн.

Так, до перевірки були надані видаткові накладні №СХ-11 від 05.06.2008 року - 16,4 тон цукру на суму 41591,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 6931,99 грн.) та №СХ-10 від 03.06.2008 року - 2163,55 тон цукру на суму 6059238,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1009873,02 грн.), на яких наявний не ідентифікований підпис особи, яка здійснювала відпуск товару, оскільки відсутнє її прізвище.

Товарно-матеріальні цінності отримані згідно довіреності серії ЯОВ №951477 від 03.06.2008 року, виписаної на ім'я ОСОБА_3.

Суми податку на додану вартість, які включені до вартості придбаного цукру, відображені у складі податкового кредиту з ПДВ в декларації за червень 2008 року по податкових накладних №142 від 05.06.2008 року на суму 41591,94 грн. (в т.ч. ПДВ - 6931,99 грн.) та №141 від 03.06.2008 року на суму 6059238,13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1009873,02 грн.).

На податкових накладних присутній підпис особи-виконавця та прізвище - ОСОБА_4

Угода на поставку цукру в письмовій формі не укладалась.

Будь-яких документів, що засвідчували про транспортування цукру-піску посадовими особами ДП "Волочиськ-цукор" надано не було.

Так, в ході перевірки працівниками податкової міліції відібрано пояснення від посадових осіб ВАТ "Рокитнянський цукровий завод", а саме: директора - ОСОБА_5, головного бухгалтера - ОСОБА_2, які стверджують, що жодної поставки цукру для ДП "Волочиськ-цукор" фактично здійснено не було, натомість було лише оформлено документи. Крім того, як директор, так і головний бухгалтер пояснили, що жодних документів щодо даної операції вони не підписували та стверджують, що усі бухгалтерські документи оформлялись в ТОВ "Євросервіс-Україна".

Також, в ході перевірки було отримане пояснення від ОСОБА_6 - завідуючої цукровим складом ДП "Волочиськ-цукор", яка працювала на даній посаді з 2003 року по 02.08.2008 року. Так, в своїх поясненнях вона стверджує, що жодних поставок цукру в кількості 2179,4 т від ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" на склад підприємства не було, тому й відповідно в складських документах не оприбутковувався.

Щодо виписаної довіреності серії ЯОВ №951477 від 03.06.2008 року, виписаної на ім'я ОСОБА_3, то слід відмітити, що згідно пояснення головного бухгалтера ДП "Волочиськ-цукор" - ОСОБА_7 дана довіреність була виписана нею особисто, проте у відрядження ОСОБА_3 не направлялась.

Цей ж факт підтверджується також і поясненням ОСОБА_3.

В податковому обліку вартість придбаних товарів віднесена до складу валових витрат, а суми ПДВ - до складу податкового кредиту.

Таким чином, ДП "Волочиськ-цукор" за рахунок вищенаведеної операції неправомірно віднесено до складу валових витрат 5049365,11 грн., до складу податкового кредиту 1009873,02 грн., чим нанесено втрати державного бюджету в сумі 2272214,30 грн., в т.ч. податок на прибуток - 1262341,28 грн. та податок на додану вартість - 1009873,02 грн.

Таким чином дана операція є безтоварною, тобто проведення якої не мало місця, оскільки переміщення товару від ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" до ДП "Волочиськ-цукор" не відбулось.

Крім того, в ході перевірки направлявся запит № 7587/7/23-124 від 28.08.2008 року в Рокитнянську МДПІ з питань перевірки правовідносин між ДП "Волочиськ-цукор" та ВАТ "Рокитнянський цукровий завод", на який 18.09.2008 року було отримано відповідь за вих. № 2488/8/230-00372434, яка підтверджує той факт, що фактично розрахунки між суб'єктами господарювання проводились документально, фізичного переміщення цукру в кількості 2179,95 т не відбувалось.

Так, в Акті перевірки податковий орган зазначив, що перевіркою встановлено порушення, зокрема, ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим укладений між відповідачем та ДП "Волочиськ-цукор" правочин є нікчемним в силу Закону, оскільки встановлено відсутність поставок товарів та укладення угоди з метою настання реальних наслідків. Отже, позивач дійшов висновку, що спірну угоду було укладено без мети реального настання правових наслідків та виключно з метою заниження об'єкту оподаткування.

Вказані в Акті перевірки висновки податковим органом обґрунтовано тим, що директор ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" ОСОБА_1 та головний бухгалтер даного підприємства ОСОБА_2 поясненнями від 09.09.2008 року повідомили, що жодної поставки цукру для ДП "Волочиськ-цукор" фактично здійснено не було, натомість було лише оформлено документи. Крім того, посадові особи відповідача пояснили, що жодних документів щодо даної операції вони не підписували та стверджують, що всі бухгалтерські документи були складені в ТОВ "Євросервіс-Україна".

Також, для підтвердження власної позиції позивачем до матеріалів справи долучено ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року у справі №24665/10/9104 за позовом дочірнього підприємства "Волочиськ-цукор" до державної податкової інспекції у Волочиському районі про скасування податкових повідомлень-рішень.

В зазначеній ухвалі вказано, що судом першої інстанції дана правильна оцінка податковим накладним № 141 від 03.06.2008 року і № 142 від 05.06.2008 року та видатковим накладним №СХ-10 від 03.06.2008 року і № СХ-11 від 05.06.2008 року, які є єдиними документами, які засвідчують придбання ДП "Волочиськ-цукор" від ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" цукру в загальній кількості 2179.95 т, та правильно зазначено, що всупереч п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, вказані видаткові накладні не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа з боку продавця та покупця.

Факт відсутності поставки цукру, яка оформлена вказаними вище податковими накладними №141 від 03.06.2008 року і № 142 від 05.06.2008 року та видатковими накладними № СХ-10 від 03.06.2008 року і № СХД-11 від 05.06.2008 року підтверджено також: поясненнями службових осіб ДП "Волочиськ-цукор" ОСОБА_6 (завідуючої цукровим складом), ОСОБА_7 (головного бухгалтера) та посадових осіб ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" ОСОБА_1 (директора) і ОСОБА_2 (головного бухгалтера); відсутністю доказів транспортування цукру від продавця до покупця та доказів оприбуткування позивачем придбаного цукру в складському обліку; довідкою державної Рокитнянської міжрайонної податкової інспекції від 18.09.2008 року №2488/8/230-00372434 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ВАТ "Рокитнянський цукровий завод".

Отже, з урахуванням вищенаведеного зазначені документи необхідно вважати такими, що не відповідають вимогам законодавства з огляду на їх складання та підписання неуповноваженою на те особою, а правочин, який вчинений неуповноваженою особою та без її належного волевиявлення, не скріплений належною печаткою юридичної особи, є нікчемним та до нього застосовуються наслідки, передбачені ст. 208 ГК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" було встановлено право на звернення податкових органів з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Отже, органи державної податкової служби, могли на підставі вказаної норми законодавства звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, при цьому факт нікчемності правочину має встановлюватися судом, а акт перевірки, в якому зроблено висновок про нікчемність правочину, може бути підставою такого позову та оцінюється судом нарівні з іншими доказами.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність повноважень у позивача для звернення до адміністративного суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлена актом перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд бере до уваги пояснення директора ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" ОСОБА_1 та головного бухгалтера даного підприємства ОСОБА_2 від 09.09.2008 року, згідно з якими жодної поставки цукру для ДП "Волочиськ-цукор" фактично здійснено не було, натомість було лише оформлено документи. Крім того, посадові особи відповідача пояснили, що жодних документів щодо даної операції вони не підписували.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

В той же час, суд вважає, що в даному випадку положення статті 218 ЦК України застосуванню не підлягають, оскільки в даній справі факт вчинення правочину заперечується не однією із сторін, а уповноваженим органом державної влади -Податковим органом.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, відповідач надав докази у вигляді первинних документів з метою обґрунтування власних заперечень проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій відповідача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність (фіктивність) усіх даних, наведених у документах, що підтверджують дійсність виконання умов спірного правочину, суд дійшов висновку про безтоварний характер усної угоди, укладеної між відповідачем та ДП "Волочиськ-цукор".

При цьому, суд вважає, що про укладення спірного правочину без мети настання реальних наслідків, обумовлених ним, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, які містять недостовірні дані.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Оскільки під час встановлення обставин справи суд дійшов висновку про недостовірність первинних документів з урахуванням часу їх складання та їх підписів невстановленими особами, то такі документи не можуть мати юридичну силу та доказовість фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з частинами 3, 5 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що оскільки правочин між відповідачем та ДП "Волочиськ-цукор" вчинено всупереч вимогам цивільного законодавства, не відповідає волі їх учасників, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то даний правочин є недійсним в силу закону (нікчемними).

Зокрема, про невідповідність правочину вимогам частини 3 статті 203 ЦК України свідчить доведеність належності підписів на первинних документах від імені керівників відповідача іншим особам, що підтверджується поясненнями відповідача.

Про те, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, свідчить факт наявності у відповідача значної кількості товару (цукру-піску), а можливо і всіх його об'ємів, що також підтверджується матеріалами справи. Таким чином, укладаючи усний договір, відповідач усвідомлював, що ним не буде поставлено на адресу ДП "Волочиськ-цукор" цукру піску на загальну суму 6100830,07 грн., в т.ч. ПДВ - 1016805,01 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, доведеність позивачем нікчемного характеру правочину, укладеного між ВАТ "Рокитнянський цукровий завод" та ДП "Волочиськ-цукор", недоведеність відповідачем дійсності та товарності усного договору купівлі-продажу цукру-піску, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" на користь Державного бюджету України кошти в розмірі 6100830 (шість мільйонів сто тисяч вісімсот тридцять) грн. 07 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.