Рішення № 29279181, 31.01.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" січня 2013 р. Справа № 7/906/45/13-Г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сичов Д.В. - довіреність №3 від 03.01.13р.;

від відповідача: Іванкевич С.Л. - довіреність №3 від 03.01.13р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (м. Коростень)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод опалювальної техніки" (м. Житомир)

про стягнення 90450,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 90450,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання згідно договору поставки №68 від 21.12.11р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову визнав, не заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод опалювальної техніки" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки №68, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений даним договором термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).

Найменування обладнання, що є предметом договору, кількість та ціна визначаються специфікаці ями, що додаються до даного договору і є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1. договору вартість обладнання в обсязі цього договору визначається також специфікаціями.

Відповідно до п.п. 3.1. договору покупець проводить розрахунок за обладнання на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур у наступному порядку:

- 50 % від загальної суми обладнання, повинно бути перераховано постачальнику протягом З-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури;

- 50 % від загальної суми обладнання, повинно бути перераховано постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Також п.п. 4.2. договору передбачено, що постачальник виконує поставку обладнання протягом 20 робочих днів після проведення 50% оплати обладнання покупцем.

Прийом-передача обладнання здійснюється на підставі видаткових накладних. Покупець зобов'язаний при отриманні обладнання передати постачальнику:

- довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця:

- повернути один екземпляр видаткової накладної, які мають бути скріплені печаткою покупця та підписані особою, вказаною у виданій покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.п. 4.5. договору).

Відповідно до п.п. 10.1. договору останній вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.12р.

Також між цими ж сторонами 15.03.12р. було укладено договір поставки №82, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений даним договором термін у власність покупця обладнання, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).

Найменування обладнання, що є предметом договору, кількість та ціна визначаються специфікація ями, що додаються до даного договору і є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 2.1. договору вартість обладнання в обсязі цього договору визначається також специфікаціями.

Відповідно до п.п. 3.1. договору покупець проводить розрахунок за обладнання на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур у наступному порядку:

- 50 % від загальної суми обладнання, повинно бути перераховано постачальнику протягом З-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури;

- 50 % від загальної суми обладнання, повинно бути перераховано постачальнику протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем письмового повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Також п.п. 4.2. договору передбачено, що постачальник виконує поставку обладнання протягом 20 робочих днів після проведення 50% оплати обладнання покупцем.

Прийом-передача обладнання здійснюється на підставі видаткових накладних. Покупець зобов'язаний при отриманні обладнання передати постачальнику:

- довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця:

- повернути один екземпляр видаткової накладної, які мають бути скріплені печаткою покупця та підписані особою, вказаною у виданій покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п.п. 4.5. договору).

Відповідно до п.п. 10.1. договору останній вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.12р.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу обладнання на загальну суму 729040,00 грн., що підтверджується відповідними специфікаціями (а.с.14-23) та товарно-транспортними накладними (а.с. 24-33), долученими до матеріалів справи).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково в сумі 638590,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 90450,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с.40) та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст. 193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів повернення обладнання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод опалювальної техніки" (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7, ід. код 37691974)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 21 кв. 6, ід. код 36863777) 90450,00 грн. заборгованості за поставлене обладнання, а також 1809,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.02.13

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-поз.