Постанова № 29278535, 06.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7369/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Москаленка І.О.,

представників відповідача - Батюти З.І., Тагильцевої Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 14.01.2013) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 листопада 2012 року №0005622301, №0005632301, №0005642301 та №0005652301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висловлені ДПІ у м. Полтаві в акті перевірки №3136/22-2/32017261 від 11.10.2012 висновки щодо порушення ним вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 глави І розділу ІІ Податкового кодексу України, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Ново-Світ", ТОВ "Медіа Меджик", ТОВ "Крилінкварц", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач" повністю підтверджується наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Позивач також не погоджується з висновком податкового органу щодо безоплатного отримання бітуму, переданого йому на відповідальне зберігання ТОВ "Бюро Ейнштейн" та ТОВ "Контакт К", оскільки відповідну кількість бітуму в подальшому було придбано в останніх згідно договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-2 від 15.07.2011 та №15/07/11-1 від 15.07.2011. Відтак, податковий орган помилково вважає, що вказаний бітум був безоплатно отриманий платником податків у звітному періоді. Що стосується бітуму, переданого позивачу на відповідальне зберігання ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", то контролюючим органом не враховано, що відповідно до акту приймання-передачі від 14.07.2011 вказаний бітум повернуто ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта". Як наслідок, висновок відповідача щодо використання вказаного бітуму у господарській діяльності позивача не відповідає фактичним обставинам справи та документам, що надавались позивачем при проведенні перевірки. В зв'язку з викладеним, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0005622301, №0005632301, №0005652301 повністю та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0005642301 в частині збільшення розміру грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 1 104 421,00 грн.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримували та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході перевірки ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" встановлено порушення останнім підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 глави І розділу ІІ Податкового кодексу України, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту. Вказував, що отриманий від ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Контакт К", ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта" бітум, всупереч умовам договорів відповідального зберігання, позивач використав у власній господарській діяльності при виготовленні асфальтобетонної суміші, що застосовувалася при здійсненні ямкового та поточного ремонту доріг. При цьому, податковий орган не прийняв до уваги посилання позивача на укладення договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти з ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Контакт К", оскільки вони не мають жодного відношення до договорів відповідального зберігання. Окрім цього, позивачем не доведена реальність операцій, які були здійснені у спірному періоді між ним та контрагентами - ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Ново-Світ", ТОВ "Медіа Меджик", ТОВ "Крилінкварц", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач", оскільки: - транспортування нафтопродуктів та інших товарів проводилося відповідно до товарно-транспортних накладних, оформлених з порушенням порядку їх складання; - акти приймання-здачі робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, маршруту слідування товару, пунктів навантаження та розвантаження товару, що є порушенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; - постачальники позивача в свою чергу мали взаємовідносини із підприємствами, що мають ознаки фіктивності; - позивачем не було надано паспортів якості нафтопродуктів або сертифікатів відповідності, які є обов'язковим підтвердженням отримання нафтопродуктів; - керівник ТОВ "Ново-Світ", підпис якого мається у первинних документах на поставку товару, в період їх складання перебував у місцях позбавлення волі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 32017261) зареєстроване 20.05.2002 розпорядженням Полтавського міськвиконкому за №383-р, номер запису про державну реєстрацію 1 588 120 0000 000185. Позивача взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві 27.05.2002 за №6656.

На підставі направлень від 16.08.2012 №1245, №1246, №1248 та №1242, від 14.09.2012 №1416 та №1417, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, в період з 16.08.2012 по 27.09.2012 відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки податковим органом 11.10.2012 складено акт №3136/22-2/32017261, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 глави І розділу ІІ Податкового кодексу України, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (том 1 а.с. 10-215, том 2 а.с. 1-66).

На підставі висновків даного акта перевірки, ДПІ у м. Полтаві 02.11.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0005622301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 1 924 826,25 грн, в тому числі 1 801 029,00 грн - основний платіж, 123 797,25 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 38-39);

- №0005632301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 948 292,00 грн (том 1 а.с. 40-41);

- №0005642301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 112 470,50 грн, в тому числі 755 110,00 грн - основний платіж, 357 360,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 42-43);

- №0005652301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 292 653,00 грн (том 1 а.с. 44-45).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки, правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, зменшенням суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 №0005622301, №0005632301, №0005652301 та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0005642301.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також доходів та витрат платника податку, їх склад врегульовано розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у спірному періоді позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини, зокрема, з такими контрагентами як ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Ново-Світ", ТОВ "Медіа Меджик", ТОВ "Крилінкварц", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з даними суб'єктами господарювання позивачем надано до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, дослідивши які, суд дійшов до висновку про їх юридичну дефектність, а відтак правомірність висновків акту перевірки від 11.10.2012 №3136/22-2/32017261, складеного ДПІ у м. Полтаві.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Новотрейд ЛТД" (вересень 2011 року), ТОВ "Медіа Меджик" (березень 2012 року), ПП "Дортехкомплект" (листопад 2011 року), ПП "ТМ-Новатор" (в частині придбання в травні 2012 року щебеню фракції 5-25, піщано-щебеневої суміші та транспортних послуг по транспортуванню даних товарно-матеріальних цінностей на користь позивача) судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що фінансова, податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи, якими відображено господарські операції є основою і для податкового обліку.

Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається узамовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження реальності придбання в листопаді 2011 року в ПП "Дортехкомплект" стрічки конвеєрної транспортерної на суму 16000,80 грн, в тому числі ПДВ - 2666,80 грн, позивачем надані накладна, податкова накладна, рахунок, договір поставки обладнання, комплектуючих та запчастин, а також докази на підтвердження використання вказаної стрічки позивачем у своїй господарській діяльності (том 3 а.с. 242-247, том 10 а.с. 166-170).

Разом з тим, з'ясовуючи питання щодо транспортування вказаного товару на адресу позивача, в судовому засіданні виявлено відсутність у позивача як товарно-транспортної накладної, так і подорожнього листа, які б підтверджували реальність транспортування придбаної ним у ПП "Дортехкомплект" стрічки конвеєрної транспортерної.

Таким чином, відсутність у ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" товарно-транспортної накладної та подорожнього листа на транспортування товару від ПП "Дортехкомплект", спростовує посилання представника позивача з приводу того, що придбаний товар транспортувався силами та за рахунок позивача.

Досліджуючи документи, надані позивачем на підтвердження придбання в березні 2012 року у ТОВ "Медіа Меджик" фарби подрібленої та склокульок на загальну суму 50600,00 грн, в тому числі ПДВ - 8433,33 грн, судом встановлено відсутність у товарно-транспортній накладній від 28.03.2012, згідно якої, за твердженням позивача, транспортувався товар, відомостей про водія (водія-експедитора), що приймав товар та здійснював його перевезення, а також відсутність його підпису (том 12 а.с. 6). Крім того, у вказаній товарно-транспортній накладній не зазначено номер та дату довіреності, якою уповноважено особу на отримання придбаного товару, не повністю заповнено графи розділу товарно-транспортної накладної "Відомості про вантаж".

Стосовно доводів представника позивача щодо здійснення транспортування фарби подрібленої та склокульок силами та за рахунок ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", суд зауважує про відсутність у матеріалах справи подорожнього листа на транспортування вказаного товару.

З приводу реальності придбання позивачем у вересні 2011 року у ТОВ "Новотрейд ЛТД" дьогтю Д-3 на загальну суму 108 799,90 грн, в тому числі ПДВ - 18133,32 грн, суд вважає за доцільне зауважити, що надані платником податків на підтвердження реальності транспортування товару товарно-транспортні накладні не містять відомостей про перевізника ТМЦ, оскільки графа "Автопідприємство" не заповнена, в повному обсязі не заповнений розділ "Відомості про вантаж", а також у них відсутні відомості про водія-експедитора, що приймав товар для транспортування, відсутній його підпис та не зазначено номер та дату довіреності, якою уповноважено особу на отримання придбаного товару (том 3 а.с. 237, том 10 а.с. 150).

Окрім цього, суд звертає увагу також на те, що податкові та видаткова накладні на дьоготь виписувалися ТОВ "Новотрейд ЛТД" на користь позивача 16.09.2011 (том 3 а.с. 228, 236, 238), при цьому одна із товарно-транспортних накладних за №069962 датована 12.09.2011 (том 3 а.с. 237). Вказану обставину суд трактує на користь податкового органу та вважає, що даний документ не може підтверджувати фактичність транспортування придбаного товару, та як наслідок реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Новотрейд ЛТД".

З метою підтвердження фінансово-господарських операцій позивача щодо придбання у ПП "ТМ-Новатор" в травні 2012 року щебеню фракції 5-25 та піщано-щебеневої суміші на загальну суму 41508,50 грн, в тому числі ПДВ - 6918,09 грн, а також транспортних послуг щодо транспортування вказаних товарів на загальну суму 106 277,06 грн, в тому числі ПДВ - 17712,83 грн, позивачем до матеріалів справи долучені договір про закупівлю товарів, податкові, видаткові накладні, а також товарно-транспортні накладні.

Досліджуючи вказані документи, судом встановлено, що аналогічно, як і у випадку із вищезгаданими контрагентами, у товарно-транспортних накладних, що надані позивачем для підтвердження транспортування придбаних у ПП "ТМ-Новатор" товарно-матеріальних цінностей: - відсутні відомості про водія-експедитора, який приймав товар та здійснював його транспортування; - не зазначено номер та дату довіреності, якою уповноважено особу на отримання придбаного товару; - міститься лише підпис особи, що приймала вантаж, з якого не можливо ідентифікувати вказану особу; - не заповнено в повному обсязі графи розділу товарно-транспортних накладних "Відомості про вантаж" (том 3 а.с. 24-27, 35-37, 45-49).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" первинні документи по взаємовідносинах із ПП "ТМ-Новатор" щодо придбання у останнього в травні 2012 року щебеню фракції 5-25 та піщано-щебеневої суміші не підтверджують реальності вказаних операцій.

З огляду на недоведеність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "ТМ-Новатор" з приводу придбання щебеню фракції 5-25 та піщано-щебеневої суміші, суд приходить до висновку, що й транспортні послуги, які придбавалися платником податків (без укладення письмових договорів про надання транспортних послуг) з метою транспортування вказаних вище товарно-матеріальних цінностей фактично не надавалися.

Таким чином, наведені обставини дають суду підстави для висновку, що позивачем в ході судового розгляду справи не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Новотрейд ЛТД" у вересні 2011 року, ТОВ "Медіа Меджик" у березні 2012 року, ПП "Дортехкомплект" у листопаді 2011 року та з ПП "ТМ-Новатор" в частині придбання в травні 2012 року щебеню фракції 5-25, піщано-щебеневої суміші та транспортних послуг щодо транспортування даних товарно-матеріальних цінностей на користь позивача. А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 53864,37 грн та включення до складу витрат операційної діяльності суми витрат в розмірі 255 987,89 грн.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП "Крем-Сталь" (грудень 2011 року), ПП "Корсар ОІЛ" (березень 2012 року), ТОВ "Амброзисс" (травень 2011 року), ТОВ "Крембітпостач" (липень-вересень 2011 року) та ПП "ТМ-Новатор" (в частині придбання в травні-червні 2012 року бітуму БНД 60/90 та транспортних послуг щодо його транспортування на користь позивача) судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у спірних періодах (грудень 2011 року /ПП "Крем-Сталь"/, березень 2012 року /ПП "Корсар ОІЛ"/, травень 2011 року /ТОВ "Амброзисс"/, липень-вересень 2011 року /ТОВ "Крембітпостач"/, травень-червень 2012 року /ПП "ТМ-Новатор"/) віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в загальному розмірі 759 969,39 грн та до складу витрат підприємства суму 3 799 846,96 грн за наслідками здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Крембітпостач" - бітуму БНД 60/90 та з придбання у ПП "Крем-Сталь", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор" - бітуму БНД 60/90 та транспортних послуг на його доставку, на загальну суму 4559816,35 грн.

З метою доведення реальності здійснення вказаних господарських операцій, представником позивача надано суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, авізо, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні, документи на підтвердження використання придбаного бітуму у господарській діяльності.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у названих постачальників нафтопродуктів (бітуму БНД 60/90) та транспортних послуг по їх доставці на адресу позивача з огляду на наступне.

Так, надані представником ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" докази щодо підтвердження реального вчинення вказаних господарських операцій, а саме, товарно-транспортні накладні, складені з порушенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (надалі також Інструкція № 281/171/578/155).

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції №281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом №488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до пункту 2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні на перевезення нафтопродуктів не є належним доказом в підтвердження транспортування нафтопродуктів, придбаних останнім у ТОВ "Амброзисс", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач", оскільки вони складені не за формою, встановленою Інструкцією №281/171/578/155. Тобто під час судового розгляду не встановлено факту реальної передачі товару від продавця до покупця.

В ході судового розгляду справи представник ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" вказував про те, що Інструкція №281/171/578/155 регламентує питання відпуску, зберігання та перевезення нафтопродуктів, які перебувають у рідкому стані та класифікуються у відповідності до ДСТУ, зокрема, за масовою часткою сірки, для суб'єктів господарювання, які здійснюють оптовий та роздрібний продаж нафтопродуктів і зобов'язані вести їх облік у відповідності з вимогами чинного законодавства України (нафтопереробні підприємства, АЗС, тощо). До таких нафтопродуктів належать: бензин, дизельне пальне, гас та оливи різноманітних марок та видів. Стосовно ж бітуму, то у його паспорті якості не вказано, що відповідність його густини під час відвантаження або використання визначається після її приведення до температури 200С відповідно до ГОСТ 3900, який взагалі не стосується бітуму, а є російським державним стандартом, що розроблений для визначення густини нафти та нафтопродуктів. Отже, на думку позивача, по-перше, Інструкція №281/171/578/155 не містить відомостей, що бітум дорожній БНД 60/90 підлягає відпуску та перевезенню за правилами, що вказані у даній Інструкції, а по-друге, порушення порядку перевезення в даному випадку не впливає на реальність фінансово-господарської операції та не доведено документально.

Разом з тим, вказані доводи представника позивача судом оцінюються критично, з огляду на наступне.

За своїм визначенням, нафтопродукти - це продукти, одержані внаслідок переробки нафти на нафтопереробних заводах.

Виділяють тип нафтопродукту, до якого включають сукупність нафтопродуктів однакового функціонально призначення. Сукупність нафтопродуктів одного типу, що мають схожі показники якості та умови використання, складають групу нафтопродуктів. Підгрупа нафтопродуктів - сукупність нафтопродуктів однієї групи, що мають схожі показники якості та умови використання. Марка нафтопродукту - назва, умовне позначення, склад та властивості нафтопродукту, регламентовані стандартами і технічними умовами. Розрізняють кондиційні (некондиційні) нафтопродукти - нафтопродукти, що відповідають (не відповідають) вимогам нормативних документів.

Бітум нафтовий в'язкий дорожній БНД 60/90 - це суміш гетероорганічних з'єднань і вуглеводнів, що не википають при температурах перегонки нафти. Основні складові бітумів представлені асфальтенами, смолами і нафтовими маслами. В'язкі нафтові дорожні бітуми виготовляють окисленням продуктів прямої перегонки нафти і селективного розділення нафтопродуктів (асфальтів деасфальтизації, екстрактів селективного очищення), а також компаундуванням вказаних окислених і неокислених продуктів або у вигляді залишку прямої перегонки нафти.

Бітуми нафтові дорожні випускаються двох видів: в'язкі і рідкі. Укладання доріг проводитися в основному в теплу пору року, тому використовується в'язкий дорожній бітум. Рідкий дорожній бітум - це той же в'язкий бітум з додаванням розчинників, які збільшують текучість. Відповідно до ГОСТ 22245-90 виробляються в'язкі бітуми двох типів: БНД і БН. Всі бітуми маркуються по пенетрації при 25° С (пенетрацією називається умовний показник механічних властивостей).

З огляду на визначення нафтопродуктів, а також виходячи із визначення бітуму та способу його виготовлення, слід зробити висновок, що бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 відноситься до одного із видів нафтопродуктів.

Відтак, при організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком такого виду нафтопродуктів, як бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90 слід керуватися Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення у спірних періодах господарських операцій з ПП "Крем-Сталь", ПП "Корсар ОІЛ", ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Крембітпостач", ПП "ТМ-Новатор" з придбання у них товарно-матеріальних цінностей, а саме, бітуму нафтового дорожнього БНД 60/90.

Таким чином, у зв'язку із недоведеністю реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Крем-Сталь", ПП "Корсар ОІЛ", ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Крембітпостач", ПП "ТМ-Новатор" з приводу придбання у них бітуму БНД 60/90, суд приходить до висновку, що й транспортні послуги, які придбавалися платником податків з метою транспортування вказаних нафтопродуктів фактично не надавалися.

Отже, включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 759 969,39 грн та віднесення до складу витрат операційної діяльності суми витрат у загальному розмірі 3 799 846,96 грн, є неправомірним.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Крилінкварц" в грудні 2011 року судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Як слідує з матеріалів справи, ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у спірному періоді формував податковий кредит також в результаті здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Крилінкварц" послуг по перевезенню щебеня на загальну суму 32000,00 грн, в тому числі ПДВ - 5333,33 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано наступні документи: податкову накладну, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжне доручення (том 3 а.с. 248-251).

Як вже зазначено вище, одними із основних документів на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, порядок складання та вимоги до складання яких визначені, зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Проте, окрім податкової накладної, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжного доручення, інших документів, зокрема, договору про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування щебеню, позивачем до матеріалів справи в ході судового розгляду надано не було.

Крім того, під час розгляду справи судом з'ясовувалось питання щодо використання у господарській діяльності позивача послуг з перевезення щебеня, придбаних у ТОВ "Крилінкварц". В тому числі, судом запропоновано представнику позивача пояснити (з наданням документального підтвердження), який саме щебінь потрібно було транспортувати (на виконання яких договорів), маршрут його поставки, тощо. Проте, жодних пояснень та письмових доказів з цього приводу суду надано не було.

Щодо наявності у матеріалах справи акта здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому вказано про надання ТОВ "Крилінкварц" на користь позивача послуг по перевезенню щебеня, суд зауважує, що зі змісту вказаного документу не можливо встановити, який саме щебінь доставлявся, а також не можливо встановити маршрут поставки (пункт навантаження та пункт розвантаження) товару, його вантажовідправника та вінтажоодержувача (том 3 а.с. 250).

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи договору про надання транспортних послуг, товарно-транспортних накладних, що підтверджують фактичне надання послуг з перевезення, суд доходить висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення господарської операції з ТОВ "Крилінкварц" з придбання послуг по перевезенню щебеня.

Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем у спірному періоді до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5333,33 грн.

Щодо взаємовідносин між ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Ново-Світ" в травні 2011 року судом встановлено наступне.

Так, 18.05.2011 між Філією "Лубенська ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) та ТОВ "Ново-Світ" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №1805-02, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - емаль ПФ-115 в асортименті (том 3 а.с. 178-180).

Згідно вказаного договору, позивачем в травні 2011 року придбавалися у ТОВ "Ново-Світ" емаль ПФ-115 біла, чорна, сіра та транспортні послуги на її доставку на загальну суму 97968,00 грн, в тому числі ПДВ - 16328,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано: податкові накладні, доручення на отримання товару, видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), реєстр отриманих та виданих податкових накладних та платіжні доручення (том 3 а.с. 181-192).

Крім того, 18.05.2011 між Філією "Полтавський райавтодор" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) та ТОВ "Ново-Світ" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №1805-01, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - емаль ПФ-115 в асортименті (том 3 а.с. 196-201).

Згідно вказаного договору, позивачем в травні 2011 року придбавалися у ТОВ "Ново-Світ" емаль ПФ-115 біла, чорна, сіра та транспортні послуги на її доставку на загальну суму 97968,00 грн, в тому числі ПДВ - 16328,00 грн.

З метою доведення реальності здійснення даної господарської операції позивачем надано суду: податкові накладні, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжне доручення (том 3 а.с. 204-209).

Також, 18.05.2011 між Філією "Копилянська ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) та ТОВ "Ново-Світ" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів №1805-03, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар - емаль ПФ-115 в асортименті (том 11 а.с. 226-228).

Згідно вказаного договору, позивачем в травні 2011 року придбавалися у ТОВ "Ново-Світ" емаль ПФ-115 зелена, біла та транспортні послуги щодо її доставки на загальну суму 25392,00 грн, в тому числі ПДВ - 4232,00 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем надано: видаткову накладну, податкові накладні, рахунок-фактуру, доручення на отримання товару, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), товарно-транспортну накладну (том 8 а.с. 20-21, 23, 29-32).

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов до наступного висновку.

Як вже зазначалося вище, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до положень статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, особою, яка підписала від імені ТОВ "Ново-Світ" податкові накладні від 19.05.2011 №61, №62, №63, №64, №59/040 та №60/040, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та витрати підприємства, є ОСОБА_4 (том 3 а.с. 191-192, 207-208, том 8 а.с. 20-21).

Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) 08.02.2011 засуджений Таращанським районним судом Київської області за частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, у зв'язку із чим до нього застосовано міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців. Вирок Таращанського районного суду Київської області набрав законної сили 23.02.2011.

Як слідує зі змісту наявної у матеріалах справи довідки №26-20102011/51210, ОСОБА_4 відбуває покарання у Піщанській виправній колонії Вінницької області №59, куди прибув 22.03.2011 (том 12 а.с. 117).

Таким чином, на момент складання податкових накладних від 19.05.2011 №61, №62, №63, №64, №59/040 та №60/040, громадянин ОСОБА_4, підпис якого мається у вказаних документах, перебував у місцях позбавлення волі та фізично не міг підписувати дані податкові накладні.

Крім цього, суд приймає до уваги письмові пояснення, надані 01.11.2011 ОСОБА_4 на ім'я начальника відділу незаконного відшкодування ПДВ відділу податкової міліції ДПІ в Суворовському районі Кулаковського І.А. (том 12 а.с. 41-42). Так, зі змісту вказаних пояснень слідує, що ОСОБА_4 підприємство з назвою ТОВ "Ново-Світ" не знайоме, печатки даного підприємства останній не отримував, довіреностей від свого імені нікому не видавав. У письмовому поясненні ОСОБА_4 також пояснив, що на прохання односельця ОСОБА_6 приїздив у місто Одесу, де на прохання незнайомої йому жінки підписав ряд документів, зі змістом яких не ознайомлювався, а відтак просить діяльність підприємства ТОВ "Ново-Світ" вважати незаконною, а свідоцтво платника податку на додану вартість - недійсним.

Досліджуючи надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Ново-Світ" первинні документи, судом також встановлено, що договори про закупівлю товарів № 1805-01, № 1805-02 та № 1805-03 від 18.05.2011 укладені позивачем з постачальником ТОВ "Ново-Світ" в особі директора ОСОБА_4, котрий в травні 2011 року вже відбував покарання у Піщанській виправній колонії Вінницької області №59.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виписані ТОВ "Ново-Світ", яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Реєстрі платників податку на додану вартість, первинні документи (податкові накладні), які стали підставою для формування ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" податкового кредиту та віднесення витрат до складу витрат операційної діяльності, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум витрат до складу витрат підприємства є безпідставним.

При вирішенні питання щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ново-Світ", судом у відповідності до вимог статті 2442 Кодексу адміністративного суду України враховано правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 05.03.2012 (том 12 а.с. 137-140).

Отже, позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Ново-Світ" з придбання емалі та транспортних послуг на її доставку. Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 36888,00 грн та віднесення до витрат операційної діяльності суми витрат у загальному розмірі 184440,00 грн.

Окрім викладеного, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що:

- у ТОВ "Новотрейд ЛТД" відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операції), у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо;

- стан підприємства ТОВ "Ново-Світ" "5" - порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію), знято з обліку в органах ДПС 17.02.2012 за №1570/1304/2012;

- контрагенти ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач" в свою чергу мали взаємовідносини із підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме - ТОВ "Доміно 2010", ТОВ "Кремавтобуд" (ПП "Дортехкомплект"), ТОВ "Байкара" (ТОВ "Новотрейд ЛТД"), ТОВ "Нафтобуд 2020" (ПП "ТМ-Новатор"), ДП "Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України", ТОВ "Техагроінвест" (ПП "Корсар ОІЛ"), ПП "Тихоход" (ПП "Крем-Сталь") та ПП "Кондор" (ТОВ "Крембітпостач").

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи про використання в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (бітуму, стрічки конвеєрної транспортерної, фарби подрібленої, склокульок, дьогтю, щебеню, піщано-щебеневої суміші, емалі) не підтверджують, що у господарській діяльності ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" використовувалися саме товари, що придбавалися у спірні періоди у вказаних контрагентів.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними посилання ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на наявність у нього податкових накладних, виписаних контрагентами - ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Ново-Світ", ТОВ "Медіа Меджик", ТОВ "Крилінкварц", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач", як на доказ правомірності формування податкового кредиту та витрат підприємства, оскільки згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) від контрагентів - ТОВ "Амброзисс", ТОВ "Ново-Світ", ТОВ "Медіа Меджик", ТОВ "Крилінкварц", ПП "Дортехкомплект", ТОВ "Новотрейд ЛТД", ПП "Корсар ОІЛ", ПП "ТМ-Новатор", ПП "Крем-Сталь" та ТОВ "Крембітпостач" та саме їх використання у господарській діяльності позивача, а тому вказане свідчить про правильність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток, завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, занижено податок на додану вартість та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

В ході проведеної перевірки ДПІ у м. Полтаві встановлено також порушення відповідачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в зв'язку з неврахуванням в складі інших доходів в 2 кварталі 2011 року по коду рядка 03 "Інші доходи" вартості бітуму, отриманого на підставі договорів відповідального зберігання, на суму 2 363 967,90 грн, який використаний в даному звітному періоді.

Перевіркою встановлено взаєморозрахунки ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з підприємствами ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Контакт К", ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", з якими позивачем були укладені договори відповідального зберігання, а саме:

- з ТОВ "Бюро Ейнштейн" від 10.05.2011 №12;

- з ТОВ "Контакт К" від 01.06.2011 №1/06;

- з ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта" від 06.05.2011 №6/09.

Відповідно до умов даних договорів поклажодавець (вищезазначені підприємства) передає, а зберігач (позивач) приймає на зберігання майно (бітум марки БНД 60/90, 90/130), яке належить поклажодавцю на праві власності. За зберігання майна поклажодавець зобов'язується сплачувати плату в розмірі 300,00 (триста) гривень на місяць з ПДВ. Відповідно до п.5.1 договорів зберігач не вправі користуватися або розпоряджатися переданим йому на зберігання майном без отримання попередньої згоди від поклажодавця. Право власності на бітум, відповідно до п. 1.1 договорів належить поклажодавцю, тобто підприємствам ТОВ "Бюро Ейнштейн", ТОВ "Контакт К", ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", а не зберігачу - ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Договори набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють до 31 грудня 2011 року.

ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" отриманий, на підставі договорів відповідального зберігання бітум, всупереч умовам договорів, використало у власній господарській діяльності на виготовлення асфальтобетонної суміші, яку використано при здійсненні ямкового та поточного ремонту.

Виходячи з вказаного, ДПІ у м.Полтаві зроблено висновок, що підприємством ДП "Полтавський облавтодор" в 2 кварталі 2011 року по коду рядка 03 "Інші доходи", поданої до податкового органу консолідованої декларації з податку на прибуток від 04.08.11 №9005836643, з урахуванням уточнюючої декларації від 12.08.11 №9006590412, занижено доходи на загальну суму в розмірі 2 363 968 грн, отримані в результаті невиконання умов договорів відповідального зберігання бітуму, а саме, використання бітуму, переданого на відповідальне зберігання у власній господарській діяльності.

Крім того, позивачем у 2 кварталі 2011 року по коду рядка 05 "Витрати операційної діяльності", в тому числі по коду рядка 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)", поданої до ДПІ у м. Полтаві консолідованої декларації з податку на прибуток від 04.08.11 №9005836643, з урахуванням уточнюючої декларації від 12.08.11 №9006590412, враховано в складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг), придбаний бітум, без підтверджуючих документів, чим завищено витрати на загальну суму 2 363 968 грн.

Позивач вважає даний висновок безпідставним, оскільки ДПІ у м. Полтаві не враховано, що ТОВ "Бюро Ейнштейн" листом №116/1 від 23.05.2011 у відповідь на звернення ДП "Полтавський облавтодор" №01-09/699-1 від 20.05.2011 повідомлено зберігача про можливість використання отриманого на зберігання бітуму у власній господарській діяльності (виробничому процесі) (том 2 а.с. 90). Аналогічного змісту погодження про можливість використання отриманого на зберігання бітуму у власному виробничому процесі отримано позивачем також від ТОВ "Контакт К" (лист №4/03 від 03.06.2011 у відповідь на звернення позивача №01-09/766-1 від 02.06.2011/том 2 а.с. 100).

В подальшому, між позивачем та ТОВ "Бюро Ейнштейн" укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-2 від 15.07.2011 (том 2 а.с. 74-78), згідно з умовами якого ТОВ "Бюро Ейнштейн" зобов'язувалось поставити замовнику бітум марки БНД 60/90 в кількості 2000 т на загальну суму 14 600 000 грн. Відповідно, за твердженням позивача, до ДП "Полтавський облавтодор" перейшло право власності на бітум, отриманий від ТОВ "Бюро Ейнштейн" за договором відповідального зберігання від 10.05.2011 №12.

Також ДП "Полтавський облавтодор" укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-1 від 15.07.2011 з ТОВ "Контакт К" (том 2 а.с.91-95). Згідно умов даного договору ТОВ "Контакт К" зобов'язувалось поставити замовникові бітум марки БНД 60/90 в кількості 2000 т на загальну суму 14 500 000 грн, а відтак до ДП "Полтавський облавтодор" перейшло право власності на бітум, отриманий від ТОВ "Контакт К" за договором відповідального зберігання від 01.06.2011 №1/06.

Придбаний бітум ДП "Полтавський облавтодор" було частково передано філіям "Лубенський райавтодор" та "Глобинський райавтодор", а частково використано у виробництві асфальтобетонної суміші для здійснення поточних та ямкових ремонтів на дорогах та автошляхах Полтавської області, тому посилання податкового органу на неправомірність формування витрат за рахунок придбаного бітуму, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не можуть вважатись правомірними, оскільки операції з постачання бітуму підтверджені документально, покупцем сплачено відповідні кошти за поставлену продукцію, а отже твердження, що бітум отримано безоплатно, є безпідставним.

Щодо взаємовідносин ДП "Полтавський облавтодор" з ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", то відповідачем не враховано, що прийнятий відповідно до умов договору відповідального зберігання від 06.05.2011 №6/09 та акта приймання-передачі від 01.06.2011 бітум марки БНД 60/90 в кількості 113,2 т (том 2 а.с. 101-103) повністю повернуто поклажодавцю (ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта") відповідно до акту приймання-передачі від 14.07.2011 (том 2 а.с. 104). А тому висновок про використання бітуму БНД 60/90 в кількості 113,2 т у виробничому процесі позивача не відповідає фактичним обставинам справи.

Оцінивши докази, надані відповідачем на підтвердження та позивачем відповідно на спростування допущення порушення ДП "Полтавський облавтодор" в 2 кварталі 2011 року вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, суд дійшов до наступного висновку.

Як встановлено в ході проведення перевірки та не спростовується позивачем, в 2 кварталі 2011 року ДП "Полтавський облавтодор" віднесено до складу витрат операційної діяльності по рядку 05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) консолідованої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року бітум марки БНД 60/90 на суму 2 363 968 грн (том 12 а.с. 4).

На підтвердження правомірності віднесення в 2 кварталі 2011 року до складу витрат операційної діяльності підприємства вартості бітуму в сумі 2 363 968 грн позивачем до матеріалів справи надано договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-1 від 15.07.2011 з ТОВ "Контакт К", видаткову та податкову накладну від 15.07.2011 щодо придбання 63,033 т бітуму БНД 60/90, платіжні доручення на підтвердження оплати його вартості (том 2 а.с. 91-95, том 4 а.с. 200, 203, 204, 205). Також надано договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-2 від 15.07.2011 з ТОВ "Бюро Ейнштейн", видаткові та податкові накладні від 19.07.2011 щодо придбання бітуму та платіжні доручення (том 2 а.с. 74-78, том 6 а.с. 204-213, том 4 а.с. 207-208).

Отже, позивачем надано первинні документи щодо понесення витрат з придбання бітуму БНД 60/90 у ТОВ "Контакт К" та ТОВ "Бюро Ейнштейн" в липні 2011 року, тобто в 3 кварталі 2011 року. Первинних документів, які підтверджують здійснення витрат щодо придбання бітуму в ТОВ "Контакт К" та ТОВ "Бюро Ейнштейн" саме в 2 кварталі 2011 року, ДП "Полтавський облавтодор" до матеріалів справи не додано.

Доводи позивача щодо повернення згідно акту приймання-передачі від 14.07.2011 в повному обсязі бітуму марки БНД 60/90 в кількості 113,2 т ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", який був прийнятий на зберігання відповідно до умов договору відповідального зберігання від 06.05.2011 №6/09 та акта приймання-передачі від 01.06.2011 (том 2 а.с. 101-104) судом оцінюється критично з огляду на таке.

Представник позивача в ході розгляду справи пояснив, що в господарській діяльності ДП "Полтавський облавтодор" згідно накладної №171 від 01.06.2011 (том 11 а.с. 216) використано бітум марки БНД 60/90 в кількості 113,2 т, який придбано у ТОВ "Контакт К", а не бітум марки БНД 60/90 в кількості 113,2 т, що приймався на зберігання від ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта", як стверджує відповідач. На підтвердження своїх доводів представник позивача надав договір поставки нафтопродуктів №15/06 від 21.06.2011, укладений між ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта" (постачальником) та ТОВ "Дор-транс-буд" (покупцем) та видаткові накладні від 15.07.2011, згідно яких ТОВ "Дор-транс-буд" реалізовано ТОВ "Контакт К" бітум марки БНД 60/90 в загальній кількості 113,2 т (том 11 а.с. 221-225). А тому, згідно накладної №171 від 01.06.2011 позивачем використано бітум марки БНД 60/90 в кількості 113,2 т, який придбано у ТОВ "Контакт К" згідно договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №15/07/11-1 від 15.07.2011, видаткових та податкових накладних від 15.07.2011 (том 4 а.с. 198, 199, 201, 202), а не прийнято на зберігання від ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Нафта".

Проте, дані доводи не спростовують висновку відповідача щодо використання в господарській діяльності ДП "Полтавський облавтодор" бітуму марки БНД 60/90 в загальній кількості 113,2 т та віднесення до складу витрат операційної діяльності його вартості в сумі 628 225,96 грн саме в 2 кварталі 2011 року без підтверджуючих первинних документів. При цьому, суд зауважує, що відповідний об'єм бітуму використано ДП "Полтавський облавтодор" в червні 2011 року (накладна №171 від 01.06.2011), а придбано позивачем у ТОВ "Контакт К" по ланцюгу: ТОВ "Дор-транс-буд" (продавець) - ТОВ "Контакт К" (покупець і одночасно постачальник позивача) - ДП "Полтавський облавтодор" (покупець), за твердженням його представника та наданих документів, у липні 2011 року (видаткові та податкові накладні від 15.07.2011), тобто в іншому звітному податковому періоді після його використання.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів включаються вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Таким чином, суд погоджується з висновком ДПІ у м.Полтаві, що позивачем у 2 кварталі 2011 року, по коду рядка 05 "Витрати операційної діяльності", в тому числі по коду рядка 05.1 "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг)", поданої до ДПІ у м. Полтаві консолідованої декларації з податку на прибуток від 04.08.11 №9005836643, з урахуванням уточнюючої декларації від 12.08.11 №9006590412, безпідставно враховано в складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), вартість бітуму, без підтверджуючих його придбання первинних документів, чим завищено витрати у 2 кварталі 2011 року на загальну суму 2 363 968 грн.

Оскільки отриманий від поклажодавців бітум на суму 2 363 968 грн використано позивачем у власній господарській діяльності у 2 кварталі 2011 року без підтверджуючих його придбання первинних документів та без понесення витрат по його оплаті, то суд також погоджується з висновком ДПІ у м.Полтаві щодо заниження ДП "Полтавський облавтодор" в 2 кварталі 2011 року по коду рядка 03 "Інші доходи", поданої до податкового органу консолідованої декларації з податку на прибуток від 04.08.11 №9005836643, з урахуванням уточнюючої декларації від 12.08.11 №9006590412, доходу на загальну 2 363 968 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 7 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

За висновком суду, ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаних норм правомірно застосовано до позивача податковими повідомленнями-рішеннями №0005622301 від 02.11.2012 та №0005642301 від 02.11.2012 штрафні (фінансові) санкції в розмірах 123 797,25 грн (25%) та 357 360,50 грн (50% у зв'язку з повторним протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку /том 12 а.с. 131-136/) відповідно.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 №0005622301, №0005632301, №0005652301 та №0005642301 (в оскаржуваній частині) прийняті ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" про їх скасування задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава