Рішення № 29277568, 04.02.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/5115/2012

Провадження № 2/265/69/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Мельник І. Г.,

при секретарі Тушкановій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалась на те, що вона знаходилась в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 с 1987 року по день його смерті 11 березня 2011 року. В період шлюбних відносин ними було придбано на імя відповідача за договором купівлі-продажу у 2009 року спірне домоволодіння за сумісні кошти. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що мешкала із ОСОБА_4 у фактичному шлюбі однією сімєю з 1987 року. Від початку вони мешкали у квартирі бабусі чоловіка по проспекту Будівельників, 165-43, за якою доглядали. Після чого зазначену квартиру продали та придбали іншу по вулиці Латишева, право власності на яку зареєстрували за чоловіком. На той час ОСОБА_4 систематично зловживав спиртними напоями, у звязку з чим вони оформили із позивачкою договір довічного утримання. У 2009 році зазначена квартира була ними продана. Спірна квартира АДРЕСА_2 була придбана за договором купівлі-продажу та оформлена на чоловіка. Зазначила, що спірну квартиру придбали від продажу квартири по вулиці Латишева, яку вони теж придбали в період шлюбу. Також доповнила, що гроші з чоловіком ніколи не ділила на його та свої. На час придбання спірної квартири ОСОБА_4 ніде не працював, зловживав спиртними напоями, однак вони мешкали однією сімєю. Квартиру по вулиці Латишева вони із чоловіком продали за 22 тисячі доларів, по вулиці Лепорського купили квартиру за 14 000 доларів. Перед продажем квартири по вулиці Латишева у 2008 році вони із чоловіком брали кредит у Азовській кредитній кампанії для її ремонту. Після продажу відразу загасили кредит, а за залишені кошти придбали будинок по вулиці Лепорського. ОСОБА_5 протягом усього часу їхнього подружнього життя ОСОБА_4 працював біля восьми років, зловживав спиртними напоями. На час придбання спірної квартири по вулиці Лепорського він не працював. У цієї квартирі вони зробили ремонт, оскільки будинок був після пожежі. У квартирі встановили нову сантехнику, газову колонку, піч, провели електрику. На зазначений ремонт також були витрачені гроші від продажу квартири по вулиці Латишева, також муж купував собі зварювальний апарат та інші інструменти для праці. Також у ремонт складувалися і її гроші. Вона працювала, вони жили за її кошти весь час, вона сплачувала квартплату як у квартирі по вулиці Латишева так і по вулиці Лепорського. Також пояснила, що гроші які заробляла сама та відкладала, та гроші які були отримані від продажу квартири по вулиці Латишева, вона не відокремлювала, оскільки у них із чоловіком усе було спільне та він їй довіряв бюджет. Після продажу квартири по вулиці Латишева було сплачено кредит до банку, боргові зобовязання чоловіка, які виникли через його любов до ігрових автоматів та зловживання алкогольними напоями. Також гроші витрачались на ремонт будинку та покупку інструментів, проживання та побутові потреби, оскільки квартиру продали у липні 2009 році, а купили іншу у грудні 2009 року, тобто через шість місяців. Усі гроші лежали разом та з них вона розподіляла їх витрати та покупки, а тому пояснити які саме гроші були потрачені на побутові потреби, які на погашення боргових зобовязань, а які на придбання спірної квартири, не можливо. У звязку з тим, що квартира була придбана за сумісні кошти на час фактичних шлюбних відносин просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спільно нажитого майна.

Представник позивачки ОСОБА_6, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги, підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки квартира була придбана за договором купівлі-продажу на час фактичних шлюбних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4, відомостей які б вказували на те що квартира придбана за особисті кошти померлого по справі не має.

Відповідач ОСОБА_3 визнав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 є його батьками та вони завжди мешкали разом. Після того, як вони продали квартиру по вулиці Латишева, вони передали йому гроші на зберігання на деякій час та самі мешкали у нього до покупки квартири по вулиці Лепорського. Також йому відомо щодо внесення якихось змін до його актової запису про народження, однак у них із ОСОБА_4 завжди були відносини як у батька із сином. Похованням батька повністю займався він із матірю, їм більше ніхто не допомагав.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі. Допитана у судовому засіданні у якості свідка пояснила, що померлий ОСОБА_4 є її сином. У нього була трьохкімнатна квартира, яку він потім розміняв на двокімнатну, у якій він мешкав з 2001 року по 2009 рік. У зазначеній квартирі він мешкав із ОСОБА_1, однак вона її там не бачила. У 2009 році він продав зазначену квартиру за 28000 доларів, із яких 6000 доларів сплатив за борги у банку позивачки. Після чого півроку мешкав у сина позивачки ОСОБА_3 та віддав йому гроші на зберігання у сумі 22 000 доларів, з яких 14 000 доларів витратив на покупку будинку та оформлення документів, 4000 доларів витратив на ремонт будинку по вулиці Лепорського, оскільки він був після пожежі, де зробив котел, водопровід, світло. Зазначені факти відомі їй як свідку зі слів померлого ОСОБА_4 Також пояснила, що її син не зловживав алкогольними напоями та азартними іграми, оскільки постійно працював. Вважає, що у позивачки та її сина не було шлюбних відносин, однак пояснила, що вони мешкали разом у двокімнатній квартирі з 2001 році, вона з ним там мешкала як жінка, однак у гості до неї вони разом не приходили. Позивачка постійно працювала на ринку, займалася бізнесом та мала великі борги. У звязку з чим син продав квартиру, щоб допомогти їй. Чи мешкала позивачка із її сином у квартирі по вулиці Лепорського їй не відомо, оскільки за цією адресою приїжджала рідко. Коли ОСОБА_4 повісився, то його похоронами займалася позивачка, але вона їй також на це давала гроші.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7, що діє на підставі угоди про надання правової допомоги, проти задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину майна заперечувала, оскільки вважає що спірна квартира по вулиці Лепорського була придбана у 2009 році померлим ОСОБА_4 за особисті кошті, які отримані ним від продажу його особистого майна квартири по вулиці Латишева, яка не була обєктом права сумісної власності подружжя. Вважає, що даний факт підтверджується показами наданими позивачкою. Окрім того, вважає, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем по справі, оскільки відомості щодо того, що ОСОБА_4 є його батьком внесені до актового запису про народження зі слів матері.

Допитавши сторін по справі, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 помер 11 березня 2011 року, актовий запис № 357 від 14 березня 2011 року, вчинений Орджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області.

Відповідно до довідки Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори від 04 серпня 2012 року, після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 724/2011, відповідно до матеріалів якої с заявою про прийняття спадщини звернулися у шестимісячний строк після відкриття спадщини - ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3, наданого Іллічівським відділом ДРАЦС Маріупольського міського управління юстиції 22 серпня 2012 року, з актового запису про народження останнього 22 лютого 1983 року виключені відомості як про батька дитини - ОСОБА_4 на підставі рішення Іллічівського районного суду міста Жданова від 16.10.1979 року. 22 лютого 1983 року відповідно до ст..133 Сімейного кодексу України відомості щодо вказівки батьком ОСОБА_4 внесені до актового запису про народження відповідача ОСОБА_3.

ОСОБА_4 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу, укладеного 09 грудня 2012 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори ОСОБА_9. Відповідно до умов договору, продаж квартири вчинено за 20000 гривень. Договір купівлі-продажу зареєстрований в БТІ міста Маріуполя 23 грудня 2009 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 липня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_10 ОСОБА_4 продав квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_11, продаж вчинено за 12054 гривен.

Відповідно до спільної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 06 липня 2009 року, посвідченої для вчинення угоди купівлі-продажу нотаріусом ОСОБА_10 реєстровий № 2287, заявники сповістили, що спільно проживають однією сімєю та перебувають у фактичних шлюбних відносинах з 2006 року, та відповідною заявою узгоджують, що ОСОБА_1 дає згоду ОСОБА_4 на продаж квартири АДРЕСА_4. При цьому, стверджують, що договір купівлі-продажу укладається за ціною та на умовах, які попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладання цього договору відповідає їх спільному волевиявленню.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 28 травня 2012 року визнано ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, в мотивувальній частині рішення встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, померлого 11 березня 2011 року, однією сімєю не менш як пять років на час його смерті.

Таким чином, зазначеним судовим рішенням встановлено факт проживання позивачки ОСОБА_1 із померлим ОСОБА_4 однією сімєю на час придбання останнім спірної квартири у грудні 2009 року.

Крім того, факт проживання однією сімєю на грудень 2009 року також підтверджується показаннями відповідача ОСОБА_3, а також показами свідків.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що знає ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 як одну сімю з 1988 року по 2010 рік. Вони спочатку мешкали разом у квартирі по проспекту Будівельників, потім у квартирі на районі Черьомушки, вони дружили сімями. У весь цей час позивачка постійно працювала на ринку , відкладала гроші. ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, та грав в ігрові автомати, зазначене вона бачила сама та знає зі слів його самого. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вирішили придбати будинок, продали квартиру по вулиці Латишева, потім деякий час мешкали у невістки, після чого купили будинок по вулиці Лепорського. Будинок був після пожару, у ньому вони повністю міняли труби, електричну проводку, встановили газовий котел, батареї, обклали стіни гіпсокартоном, замінили вхідні двері, змінили планування будинку. ОСОБА_4 на той час не працював, після переїзду до будинку він влаштувався на роботу.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 знає як одну сімю з 2003 року, оскільки з цього часу вони разом почали працювати із позивачкою на Центральному ринку. Жили вони дружньо, однак ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, позивачка постійно намагалася його вилікувати, покупали ліки, піклувалася про нього. Вони прожили разом до дня смерті ОСОБА_4 як сімя, вона навіть не знала що вони не в зареєстрованому шлюбі. Ірина торгувала обувю, мала гарний дохід, відкладала гроші. Сергій періодично працював, однак часто зловживав спиртним та полюбляв грати в ігрові автомати. Зазначене їй відомо, оскільки з позивачкою вони кожного дня зустрічалися на роботі та багато спілкувалися, ОСОБА_4 теж туди приходив. Також їй відомо, що вони робили ремонт у квартирі по вулиці Латишева, яку продали літом 2009 року, потім деякий час мешкали у сина, а наприкінці 2009 року купили будинок, де потім робили ремонт, для чого померлому купили інструменти.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 є її двоюрідною сестрою. ЇЇ син ОСОБА_4В мешкав із позивачкою ОСОБА_1 з 1997 року у квартирі по проспекту Будівельників, яку ОСОБА_4 через борги з комунальних послуг продав та придбав квартиру по вулиці Латишева, де також 9 років прожив із ОСОБА_1. У зазначеній квартирі зробив косметичний ремонт та продав її. Після продажу квартири гроші віддав ОСОБА_3 та мешкав у нього біля полу року. Необхідність продажу квартири він пояснив боргом ОСОБА_1 у 6 000 доларів. З його слів їй також відомо, що квартиру він продав за 28000 доларів, квартиру по вулиці Лепорського купив за 12 000 доларів та 2000 доларів у нього пішло на оформлення документів. Також ОСОБА_4 їй розповідав, що з залишку грошових коштів буде робити ремонт у будинку. У будинку по вулиці Лепорського ОСОБА_4 також проживав із ОСОБА_1 Вважає, що вони просто мешкали з нею, однак сімї у них не було. Похоронами ОСОБА_4 займалася ОСОБА_1, однак гроші також давала і мати померлого. Також їй відомо, що померлий залишив передсмертну записку із проханням до матері залишити будинок ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що знаком з 1986 року з ОСОБА_4, з яким разом працював у ЖЕКП та дружив до дня його смерті. З ОСОБА_16 знайом з 1988 року як з дружиною ОСОБА_4. Коли вони мешкали у квартирі по вулиці Латишева, він часто приходив до них у гості, у цей час ОСОБА_4 часто зловживав спиртними напоями, позивачка намагалася його вилікувати, однак це не допомагало. Через зловживання спиртним ОСОБА_4 часто не працював. Крім того. Сергій був дуже азартною людиною, через це мав борги. Коли була продана квартира по вулиці Латишева, ОСОБА_4 роздав борги, також повернув борг свідку. ОСОБА_5 казав йому, що в нього великі борги, такі, що можна купити гарну машину. Після продажу квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 переїхали мешкати до невістки, під час чого ОСОБА_4 не працював, жили вони за гроші ОСОБА_1. ОСОБА_5 за весь час знайомства, ОСОБА_1 постійно працювала. У новому будинку по вулиці Лепорського, що вони купили, свідок допомагав їм робити ремонт. У будинку вони зробили нову сантехнику, встановили котли, ванну, унітаз. Сергій у цей час не працював, наскільки йому відомо жили за рахунок ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що померлого ОСОБА_4 знав у звязку із сумісною роботою, ОСОБА_1 знав як його дружину. ОСОБА_18 він пропрацював у Росії біля 8-10 років, де працювали сезонно. Також вони з ним разом працювали і у місті Маріуполі. ОСОБА_5 ОСОБА_4 майже постійно підробляв, однак зловживав спиртними напоями. Також ОСОБА_4 любив грати у казино, та коли випивав займав гроші. ОСОБА_1 приїжджала до ОСОБА_4 у Росію за грошима, а також мешкала у квартирі по вулиці Латишева із ним.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно ч.1 чт.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог п.п.2,4 ст.65 СК України при укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Тобто названі норми матеріального права встановлюють існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_19 щодо купівлі спірного майна померлим ОСОБА_4 за особисті кошти, у звязку з чим квартира є його особистою власністю з наступних підстав.

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_5 продана ОСОБА_4 06 липня 2009 року зі згоди ОСОБА_1. Після продажу квартири ОСОБА_4 передав зазначені кошти ОСОБА_20. До часу придбання спірної квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 09 грудня 2009 року, пройшло шість місяців, в зазначений час ОСОБА_4 не працював, що вбачається з його трудової книжки та також підтвердив свідок ОСОБА_15. Як вбачається з пояснень позивачки гроші від продажу квартири були витраченні на погашення боргових зобовязань, відкладені гроші на ремонт та інші особисті нужди. Грошові кошти залишені від продажу квартири було фактично вкладено до сумісного бюджету разом із її грошовими коштами.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду будь яких обєктивних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 09 грудня 2009 року продавцю квартири АДРЕСА_7 грошові кошти, що належали йому особисто.

Пояснення ж позивачки ОСОБА_1 у їх сукупності не свідчать про визнання факту придбання ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 за особисті грошові кошти.

Таким чином, оскільки судом встановлено що квартира АДРЕСА_1 придбана за час спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1, між якими склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, на підставі договору купівлі-продажу, суд приходить до висновку що зазначене майно є сумісно нажитим майном та позивачка має право на визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири.

На підставі ст.ст.60,70, 74 СК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 209,212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя_____