Постанова № 292764, 28.11.2006, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

27.11.2006 р. справа №28/148а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Величко Н.Л.

суддів

Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.,

при секретареві судового засідання

Щетініна І.О.

за участю представників сторін:

від позивача:

Ісик С.В.- за дов. № 01-10/1588 від 17.11.06,,

від відповідача:

Павенко Г.С., довіреність № 343 від 24.11.06,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державна податкова інспекція м.Краматорськ

на постанову господарського суду

Донецької області

від

19.10.2006 року

по справі

№28/148а

за позовом

Комунальне виробниче підприємство "Краматорська тепломережа" м.Краматорськ

до

Державна податкова інспекція м.Краматорськ

про

визнання недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду

06.06.2006р. Комунальне виробниче підприємство “Краматорська тепломережа” м. Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі ДПІ) про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення від 30.03.2006р. № 0007851501/2/12799 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 20% в сумі 35310 грн. 97 коп. за затримку на 37-69 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток; податкового повідомлення – рішення від 30.03.2006р. № 0007841501/2/12798 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 6885 грн. 92 коп. за затримку на 1-29 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток.

Ухвалою від 03.07.2006р. відкрите провадження в адміністративній справі № 28/148а.

Розгляд справи зупинявся з 25.07.2006р. по 12.09.2006р.

Заявою від 11.09.2006р. позивач зменшив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкове повідомлення –рішення від 30.03.2006р. № 0007841501/2/12798 та від 30.03.2006р. № 0007851501/2/12799 в сумі 27945 грн. 88 коп. (т. І –а.с. 90).

Заявою від 11.09.2006р. позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкове повідомлення –рішення від 15.12.2005р. № 0007841501/0/57690 в сумі 1605 грн. 88 коп. та від 15.12.2005р. № 0007851501/0/57691 в сумі 26340 грн. (т. І –а.с. 96).

Постановою господарського суду Донецької області від 19.10.2006р. у справі № 28/148а (суддя Кониченко О.М.) позовна заява задоволена: визнане недійсним податкове повідомлення –рішення від 30.03.2006р. № 0007841501/2/12798 на суму 1605 грн. 88 коп. та податкове повідомлення-рішення від 30.03.2006 р. № 0007851501/2/12799 на суму 26340 грн.

Загальний строк розгляду справи 110 днів.

2.Підстави, з яких порушене питання про перегляд постанови

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що за результатами перевірки виявлено, що підприємство у 2000р. - 2004р. несвоєчасно сплачувало узгоджені суми податкових зобов'язань по податку на прибуток.

Заявник скарги зазначає, що податкові повідомлення –рішення прийняті відповідно до вимог п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” по факту встановлених порушень та цілком відповідають вимогам чинного законодавства.

Вважає, що п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 цього Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, передбачених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 днів, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, отже, строк давності визначений ст. 15 Закону стосується лише податкових зобов'язань, визначених платником у податкових деклараціях.

3.Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Позивач з доводами апеляційної скарги не погоджується та вказує на те, що податкові повідомлення –рішення від 30.03.2006р. № 0007841501/2/12798 на суму 1605 грн. 88 коп. та від 30.03.2006р. № 0007851501/2/12799 на суму 26340 грн. прийняті відповідачем після процедури апеляційного оскарження з тих же підстав та по тому ж факту, що й повідомлення –рішення від 15.12.2005р. № 0007841501/0/57690 та № 0007811501/0/57691.

КВП “Краматорська тепломережа” зазначає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, розглянуті господарським судом в повному обсязі та постанова суду прийнята з їх урахуванням та цілком відповідає, на думку підприємства, вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що податкова інспекція невірно тлумачить положення п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відносно того, що строк, визначений цією нормою, стосується тільки податкових зобов’язань, визначених платником податків у податкових деклараціях.

4.Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами по справі.

Позивач надав до ДПІ у м. Краматорську 10.05.2002 р. декларацію по податку на прибуток за 1 квартал 2002р., в якій визначив узгоджену суму податкового зобов”язаня в розмірі 145200 грн., граничний строк сплати якого відповідно до законодавства - 20.05.2002р.

Сума податкового зобов'язання станом на 21.05.2002р. складала 145200 грн. та була погашена: платіжним дорученням № 805 від 30.05.2002р. на суму 2000 грн.; платіжним дорученням № 823 від 31.05.2002.р на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 831 від 03.06.2002.р на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 850 від 10.0б.2002р. на суму 3000 грн.; платіжним дорученням № 864 від 11.06.2002р. на суму 1500 грн.; платіжним дорученням № 883 від 12.0б.2002р. на суму 380 грн.; платіжним дорученням № 881 від 12.06.2002р. на суму 3120 грн.; платіжним дорученням № 893 від 13.06.2002р. на суму 1000 грн.; платіжним дорученням № 901 від 14.06.2002р. на суму 500 грн.; платіжним дорученням № 960 від 26.06.2002р. на суму 2000 грн.; платіжним дорученням № 976 від 27.06.2002р. на суму 2000 грн., та шляхом надання підприємству розстрочки в сумі 127700 грн. згідно рішення про розстрочення № 41/24-113 від 16.07.2002 р.

Надалі 08.11.2002р. позивач надав до ДПІ у м. Краматорську декларацію по податку на прибуток за ІІІ квартал 2002р., в якій визначив суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 22100 грн., граничний строк сплати якого 19.11.2002р. Переплата на момент виникнення податкового зобов'язання складала 19741 грн. 18 коп. Несплачена сума податкового зобов'язання станом на 19.11.2002р. складала 2358 грн. 82 коп. та погашена: платіжним дорученням № 2161 від 20.11.2002р. на суму 200 грн.; платіжним дорученням № 2256 від 28.11.2002р. на суму 2599 грн. (сума, що погашає недоїмку –2158 грн. 82 коп.

Крім того, 20.11.2002р. підприємство надало до ДПІ у м. Краматорську розрахунок авансових платежів податку на прибуток із сумою податкового зобов'язання 200 грн. Зазначена сума погашена платіжним дорученням № 2256 від 28.11.2002р. на суму 2599 грн.

Відповідач здійснив перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 16.12.2005р. № 310/15-1-00131133 про проведення невиїзної документальної перевірки з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємств за період з 01.05.2002р. по 01.03.2005р.

Актом перевірки від 6.12.2005р.встановлено порушення позивачем вимог п. 16.4, 16.7 ст. 16 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток за І та ІІІ квартал 2002 року.

15.12.2005 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення –рішення № 0007841501/0/57690 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 6905 грн. 92 коп. та № 0007851501/0/57691 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 35310 грн. 97 коп.

Зазначені податкові повідомлення –рішення оскаржені до ДПІ у м. Краматорську. Скаргою від 23.12.2005р. № 06-02/1447 позивач просив замінити суму штрафних санкцій в сторону зменшення по податковому повідомленню –рішенню від 15.12.2005р. № 0007841501/0/57690 в розмірі 1605 грн. 88 коп. та змінити суму штрафних санкцій в сторону зменшення по податковому повідомленню рішенню від 15.12.2005р. № 0007851501/0/57691 в розмірі 26340 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.01.2006 р. № 228/10/25-013-8 частково скасоване податкове повідомлення –рішення від 15.12.2005р. № 0007841501/0/57690 на суму 20 грн., податкове повідомлення від 15.12.2005р. № 0007851501/0/57691 залишене без змін.

16.01.2006р. відповідач прийняв податкове повідомлення –рішення № 0007841501/1/967 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 6885 грн. 92 коп., та № 0007851501/1/966 про зобов’язання сплатити штраф в сумі 35310 грн. 97 коп.

25.01.2006р. позивач подав до ДПА у Донецькій області повторну скаргу № 06-02/65, в якій просив скасувати податкові повідомлення –рішення № 0007841501/1/967 та № 0007851501/1/966.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 21.03.2006р. № 3899/10/25-013-5 ДПА у Донецькій області залишила скаргу позивача залишена без задоволення.

30.03.2006р. відповідачем прийняте податкове повідомлення –рішення № 0007841501/2/12798 про зобов’язання сплатити штрафні санкції в сумі 6885 грн. 92 коп., та № 0007851501/2/12799 про зобов’язання сплатити штрафні санкції в сумі 35310 грн. 97 коп.

Зазначені повідомлення –рішення прийняті відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

5.Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при прийнятті ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАСУ суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі відповідач не зазначив у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин справи та застосування норм права судом першої інстанції.

У апеляційній скарзі відповідачем продубльовано відомості акту перевірки та норм права, які ним застосовувалися при прийнятті рішення і які були предметом дослідження суду першої інстанції.

Як свідчать матеріали справи, штрафна санкція застосована внаслідок затримки на 57 календарних днів граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань за податковою декларацією за 1 квартал 2002р від 10.05.2002 року (20.05.2002 року) та закінчуючи датою надання підприємству розстрочки - 16.07.2002 року.

. Відповідно п.п. 14.1.1 п.14.1, 14.3.1п.14.3. ст. 14 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України на дату, визначену згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону, за яким основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Тобто, за згодою сторін строк сплати узгодженого податкового зобов’язання був змінений і визначений окремим договором.

Відповідно до п.16.4 та п.16.7 ст. 16 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Протягом кварталу платники податку сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу.

Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податків самостійно, без подання податкової декларації. Про результати таких розрахунків повідомляється податковий орган у терміни, передбачені для сплати авансових внесків (до 20 числа другого та третього місяця кварталу відповідно).

Застосовуючи санкцію за несвоєчасну сплату податкового законодавства податковий орган виходив з того ,що розрахунок авансових внесків є декларацією, яка узгоджує податкові зобов’язання з податку на прибуток . Така позиція податкового органу не заснована на законі, оскільки відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Будь-які інші форми документів у поняття “податкова декларація” закон не включає.

Згідно п. 5.1 ст.5 вказаного Закону під самостійним узгодженням податкового зобов’язання розуміється подання платником податку до податкового органу податкової декларації з визначенням в ній самостійно податкового зобов’язання, яке вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

До податкового органу за результатами проведеного авансового розрахунку подається не сам розрахунок податку на прибуток, а лише повідомлення про його результати, форма якого визначена Порядком повідомлення про результати розрахунків авансових внесків податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 04.08.1997 р. N 279.

Таким чином, цей документ не є податковою декларацією в розумінні Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка надсилається для самостійного узгодження податкового зобов’язання та на підставі якої здійснюється нарахування та/або сплата податку.

Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не встановлена процедура узгодження платником податку сум авансового внеску податку на прибуток, тому застосування відповідачем штрафу відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” як за порушення граничних строків сплати авансових внесків податку на прибуток за листопад 2002р. в сумі 20 грн. є неправомірним.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 вищезазначеного Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, узгоджених у декларації за звітний період, є сумою грошових коштів, яка визначена податковим органом, узгоджується у порядку та сплачується у строки визначені саме цим Законом.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що встановлений п.15.1.1.п.15.1ст.15 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” 1095 денний строк на право податкового органу самостійно визначати податкове зобов’язання по декларації поданій до податкового органу за конкретний звітний період , поширюється і на застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань за такими деклараціями.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 1, 15, 17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.167, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Постанову господарського суду Донецької області від 19.10.2006р. у справі № 28/148а залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі 30.11.2006р.

Головуючий: Н.Л. Величко

Судді: І.В. Алєєва

А.М. М'ясищев

Надруковано: 4 примір.

1 –позивачу

1 –відповідачу

1 –до справи

1 –ДАГС