Рішення № 29275770, 24.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.01.13 р. Справа № 5006/11/215/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія»,

м.Артемівськ Донецької області, ЄДРПОУ 34776960,

до відповідача, Артемівського технікуму залізничного транспорту, м.Артемівськ

Донецької області, ЄДРПОУ 01116199,

про стягнення 7 877,85 грн.

Суддя Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м.Артемівськ Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Артемівського технікуму залізничного транспорту, м.Артемівськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію за жовтень 2011р. у розмірі 7 130,55 грн., суми 3% річних у розмірі 208,06 грн. та 539,24 грн. пені, що разом становить 7 877,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання теплової енергії №589 від 01.10.2007р. разом із додатками до нього, протоколом розбіжностей та додатковими угодами, відомість фінансових розрахунків, розрахунок штрафних нарахувань, рахунок №5891111 від 04.11.2011р. та фіскальний чек №5091 від 08.11.2011р., поштове повідомлення, акти №589 від 15.10.2011р. та №589 від 15.04.2011р., акт зняття показників приборів обліку теплової енергії від 31.10.2011р., постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №25 від 30.09.2011р., ліцензію Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 24.09.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на п.п.3, 5 ст.20, ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004р., ст.ст.67, 68 Житлового кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-5, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 54, 55, 56, 57, 61, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

27.12.2012р. представником Позивача до матеріалів справи долучено акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2012р., довіреність на представника №юр/3 від 03.01.2012р., письмові пояснення №юр/2265, лист без номеру та дати щодо порядку розрахунку суми основного боргу.

27.12.2012р. від Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури», ЄДРПОУ 01116199, надійшла заява №01/1536 від 26.12.2012р., відповідно до якої останній визнає суму боргу по справі №5006/11/215/2012 у повному обсязі (7 877,85 грн.).

24.01.2013р. представником Позивача надані письмові пояснення №юр/73 від 23.01.2013р.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

При цьому, згідно роз’яснень наведених у п.1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №7-25-658 від 20.03.2001р., організаційно-правовою формою Відповідача є заклад, найменуванням – Артемівський технікум залізничного транспорту, ідентифікаційний код – 01116199, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Артема, б.8.

Виходячи з відомостей, що містить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №15484003 станом на 26.12.2012р. за ідентифікаційним кодом 01116199 зареєстрований Державний вищий навчальний заклад «Артемівський коледж транспортної інфраструктури», місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Артема, б.8.

Отже, з викладеного вбачається, що відносно Відповідача відбулась зміна його найменування, без зміни його організаційно-правової форми, що не потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, суд не вбачає підстав для здійснення процесуальних дій, передбачених ст.24 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на що, суд дійшов висновку, що Артемівський технікум залізничного транспорту є Державним вищим навчальним закладом «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» та розгляд справи щодо цією юридичної особи із визначенням за останнім найменуванням не буде за своєю суттю вирішенням спору відносно іншої особи, і тому є допустимим із вказівкою належного найменування у резолютивній частині рішення по даній справі.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

01.10.2007р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний договір про постачання теплової енергії №589 (далі – договір).

Приймаючи до уваги додаткову угоду від 31.01.2011р. до означеного правочину, Позивач (Теплопостачальна організація) прийняв на себе зобов’язання своєчасно постачати Відповідачу (Споживачу) теплову енергію у вигляді гарячої води у обсягах для об’єктів, перелічених у додатку №1 до цього договору загальною площею 5 365,30 кв.м., а Споживач у свою чергу зобов’язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.

Відповідно до додатку №1 до договору теплова енергія постачається для: код об’єкту 5890010, найменування – гуртожиток, адреса – Циолковського, 31.

Тариф за теплову енергію визначений додатковою угодою від 31.01.2011р. до договору про постачання теплової енергії №589 від 01.10.2007р. становить з урахуванням податку на додану вартість: опалення для бюджетних організацій 638,63 грн. 1 Гкал або 23,41 1м.кв., гаряча вода – 638,63 грн. за 1 Гкал.; для населення опалення 304,18грн. 1 Гкал.

Як вбачається з акту №589, 15.10.2011р. здійснено підключення опалення до означеного об’єкту.

Згідно з наданим до матеріалів справи актом зняття показань приладів обліку теплової енергії до договору №589 від 01.10.2007р. було поставлено Відповідачу та спожито останнім теплову енергію у жовтні 2011р. у кількості 111,5 Гдж.

Відповідно до рахунку №5891111 від 04.11.2011р. вартість поставленої Позивачем теплової енергії у спірний період складає 8 094,70 грн.

Зважаючи на пояснення Позивача, сума вартості спожитої Відповідачем теплової енергії у жовтні 2011р. в розмірі 7 130,55 грн. виникла внаслідок здійснення розрахунку за теплову енергію у відповідності до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (зі змінами та доповненнями) і Законом України «Про житлово-комунальні послуги» у серпні 2012р. виконане коригування (у бік зменшення) на 964,15 грн. суми, нарахованої до сплати за спожиту теплову енергію у січні 2011р.

Факт постачання Позивачем та отримання Відповідачем теплової енергії до приміщення протягом вказаного періоду в означеному розмірі (грошовий еквівалент та показники приладів обліку попередні і дійсні), а також викладені обставини коригування вартісних показників, Відповідачем не заперечуються, під час судового розгляду не спростовані.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Шляхом підписання додаткової угоди від 31.01.2011р. до наведеного договору, сторони дійшли згоди, у тому числі, щодо порядку розрахунку за спожиту теплову енергію, який полягає у наступному: оплату за теплову енергію, що поставляється Теплопостачальною організацією, Споживач здійснює щомісячно згідно платіжних документів, які надаються Теплопостачальною організацією у порядку, встановленому законодавством України протягом 10-ти банківських днів після їх пред’явлення. Оплата здійснюється у порядку передплати за кожний місяць опалювального періоду. Споживач гарантує 100% відшкодування витрат за надані послуги. Інформація про нарахування фінансування на бюджетний рік надається Споживачем щорічно за 30 днів до початку опалювального періоду.

Як встановлено судом, Позивачем на адресу Відповідача був виставлений рахунок №5891111 від 04.11.2011р. та отриманий останнім 10.11.2011р., про що свідчить відмітка з боку Споживача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Дані обставини у порядку Господарського процесуального кодексу України не спростовано.

Так, рахунок №5891111 від 04.11.2011р., з урахуванням коригування, на суму 7 130,55грн., отримано Відповідачем 10.11.2011р.

Отже, приймаючи до уваги умови правочину, оплата означеного розрахункового документу повинна була бути здійснена не пізніше 24.11.2011р. (12,13,19,20.11.2011р. не є банківськими днями).

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Споживача перед Виконавцем у встановлені договором строки не виконано.

Отже, за таких обставин, заборгованість Відповідача перед Позивачем за спірним рахунком становить 7 130,55 грн.

Доказів, що свідчать про сплату означеної заборгованості у повному обсязі або частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу в сумі 7 130,55 грн.

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Основним обов’язком споживача теплової енергії, як передбачено абз.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідно до абз.4 ст.24 означеного Закону, споживач теплової енергії несе згідно із законом, що також передбачає застосування і договірної відповідальності (розділ 5 Господарського кодексу України).

Так, крім суми основного боргу Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.6.10 договору (у редакції додаткової угоди від 05.01.2009р. до правочину) нараховано та пред’явлено до стягнення три проценти річних у сумі 208,06 грн. (період нарахування 25.11.2011р. – 13.11.2012р.) та пеню у сумі 539,24 грн. (період нарахування 14.05.2012р.-13.11.2012р.).

Перевіривши підстави нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку щодо помилкового визначення періоду прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, приймаючи до уваги приписи означеної норми матеріального права щодо розрахунку пені, а також встановлений граничний строк оплати вартості отриманої теплової енергії у жовтні 2011р., вірним періодом прострочення сплати суми в розмірі 7 130,55 грн. є термін з 25.11.2011р. по 25.05.2012р.

При цьому, вбачається, що певна частина періоду, який означений Позивачем - у межах встановленого судом, і тому, сума пені за нього, а саме з 14.05.2012р. по 25.05.2012р., підлягає стягненню із розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України в розмірі 35,07 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку, що розмір 3% річних за період 25.11.2011р. – 13.11.2012р. становить 207,55 грн.

Одночасно, згідно заяви №01/1536 від 26.12.2012р. позовні вимоги щодо суми заборгованості в розмірі 7 877,85 грн. визнано у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті, суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують будь-чиї права і охоронюваних законом інтереси.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, відзив повинно бути підписано уповноваженою на ці дії особою.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже, судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Однак, суду не представлено підтвердження повноважень особи, що підписала означену заяву, окрім того, розмір нарахованої Позивачем пені та 3% річних не є правомірним, з огляду на вищевикладені обставини.

Відтак, заява №01/1536 від 26.12.2012р. судом до уваги не прийнята.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м.Артемівськ Донецької області, до відповідача, Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури», м.Артемівськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію за жовтень 2011р. у розмірі 7 130,55 грн., суми 3% річних у розмірі 208,06 грн. та 539,24 грн. пені, що разом становить 7 877,85 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Артема, б.8, ЄДРПОУ 01116199, р/р35213005000377 у ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Зелена, б.41, ЄДРПОУ 34776960, р/р26000000100189 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 7 373,17 грн., у тому числі 7 130,55 грн. суму основного боргу, 207,55 грн. 3% річних та 35,07 грн. пені.

3. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Артемівський коледж транспортної інфраструктури» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Артема, б.8, ЄДРПОУ 01116199, р/р35213005000377 у ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул.Зелена, б.41, ЄДРПОУ 34776960, р/р26000000100189 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 506,39грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

9. В судовому засіданні 24.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

10. Повний текст рішення складено 29.01.2013р.

Суддя Соболєва С.М.