Ухвала суду № 29275056, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8173/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000662311 від 14.02.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012р. № 0000662311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Трансбуд-2» задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби підставі п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України, та у зв'язку з надходженням постанови від 30.11.2011р. винесеної в рамках кримінальної справи № 60-4402 слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанта податкової міліції Перепелиці С.С. з 18.01.2012р. по 24.01.2012р. проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Трансбуд-2» з питань правомірності формування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БРУ «Полонина» за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.01.2012 р. № 913/23-11/32373468 (надалі Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Трансбуд-2» порушило вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, розділу V Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2 762 700, 00 грн. в тому числі по періодам: лютий 2011 року в сумі 768 540,00 грн.; березень 2011 року в сумі 862 073,00 грн.; квітень 2011 року в сумі 638 087,00 грн.; травень 2011 року в сумі 494 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підтвердження факту включення ТОВ «Трансбуд-2» до податкового кредиту витрат по сплаті податку фактично не підтверджені документально, так як документи підписані не уповноваженою особою і не можуть бути прийняті до уваги.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що податкові накладні виписані ТОВ «БРУ «Полонина» за договором № 01-02/11 від 01.02.2011р., який став підставою для формування ТОВ «Трансбуд-2» податкового кредиту, підписані ОСОБА_1.

Однак, відповідно до пояснень, відібраних у ОСОБА_1. він до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «БРУ «Полонина» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій і тому податкові накладні, що складені ТОВ «БРУ «Полонина» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують провомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Трансбуд-2» суми ПДВ в розмірі - 2 762 700,00 грн.

Вказана обставина підтверджується також висновком експерта від 27.12.2011р. № 865, згідно якого встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «БРУ «Полонина» ОСОБА_1. в бухгалтерських документах оформлених на адресу ТОВ «Трансбуд-2» виконані не ним, а іншою особою.

Відповідно до з пп.. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010р. № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за № 1401/18696 (надалі Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 Порядку.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на зазначені податкові накладні, оскільки останні (їх копії) відсутні в матеріалах справи, а протокол обшуку та огляду від 16.12.2011 року на підставі якого вилучено документи, не підтверджує наявність податкових накладних на підставі яких позивачем включено витрати до податкового кредиту.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-2» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 11.02.2013р.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.