Ухвала суду № 29274321, 06.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"06" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/3633/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Довгалюк І.Л., представника за дорученням,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012р. №0002151745 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість.

Вказав, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного податкового законодавства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин.

Вважає необгрунтованим посилання ДПІ у м.Рівне на нікчемність угод з вказаним контрагентом, оскільки вони ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського і податкового обліку.

Висновки відповідача про відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача, на його думку, є недостатніми для визнання угод нікчемними.

Зазначив, що вказані правочини моральним засадам суспільства або держави не суперечать, рішення про визнання таких правочинів недійсними відсутнє. Крім того, вказані операції мають реальний характер та здійснені в межах його господарської діяльності, а сплачені суми податку на додану вартість правомірно включені ним до складу податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Вказав, що жодна норма Податкового кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату його контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Позивач в засідання суду не з"явився, хоч був повідомлені належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги. Вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На думку податкового органу, збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість було здійснене у зв'язку з виявленням під час проведення перевірки завищення ним податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Сана Групп».

Крім того, у вказаних контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за юридичною адресою. Тобто, під час проведення перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування, що свідчить про здійснення господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та ухилення від сплати податків.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 27.03.2006р. зареєстрований виконавчим комітетом Рівненської міської ради як фізична особа-підприємець (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2), перебуває на обліку як платник податків з 28.03.2006р. за №21923, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом платника податку на додану вартість №100050706.

Видами діяльності позивача за КВЕД є наступні: 51.70.0 - інші види оптової торгівлі, 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, 60.40.0 - організація перевезення вантажів, 74.50.0 - підбір та забезпечення персоналом.

10.08.2012р. ДПІ у м.Рівне проведено документальну невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Сана Групп», за наслідками якої складено акт №161/1745/НОМЕР_1. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме останнім безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 4698,00 грн. по безтоварних операціях з ТОВ «Сана Групп».

На підставі акта перевірки ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0002151745 від 03.09.2012р. про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4698,00 грн.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.а) п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що необхідною умовою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають місту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІV встановлено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб'єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції, що передбачено п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а відповідно до п.2.15 та п.2.16 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Сфера дії вищевказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством (ст. 2).

Згідно з п.3.2 ст.3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Так, в матеріалах справи наявні договір надання послуг від 01.03.2011р., укладений між позивачем та ТОВ «Сана Групп» (Експедитор), предметом якого є здійснення пошуку покупця транспортних послуг, а також супроводження та організація перевезення вантажу, інші допоміжні операції та дії, що пов'язані з перевезенням вантажу. (а.с.72); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2011р. №УО-0003103 на суму 23 490,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 698,00 грн.) (а.с. 60); платіжні доручення від 19.04.2011р. №666, від 15.04.2011р. №665, від 26.04.2011р. №669, від 12.04.2011р. №664. (а.с. 74-77); податкова накладна від 31.03.2011р. №114 (а.с. 61); рахунок-фактури від 31.03.2011р. №СФ-0000084 на суму 25612,00грн. (у т.ч. ПДВ 4268,67грн.), від 29.04.2011р. №АМ-0003101. (а.с.58); договори найму (оренди) автотранспортних засобів укладений між позивачем (Наймач) та гр.ОСОБА_6 (Наймодавець) від 20.04.2010р., від 04.02.2011р., від 20.04.201р. (а.с. 62-65); подорожні листи та товарно-транспортні накладні (а.с.89-107).

Однак, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури не відповідають приписам Закону N996-XIV та Положення №88, оскільки в них не зазначено посад та прізвищ осіб, що їх складали чи підписали, місця складання, осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення, одиниці виміру господарської операції. Також, з актів виконаних робіт не можливо встановити зміст та обсяг послуг, які надавалися контрагентом, період надання таких послуг.

Крім того, пунктом 1.1 договору про надання послуг від 01.03.11р. передбачено, що експедитор (ТОВ «Сана Групп») бере на себе зобов'язання за плату своїми та залученими силами за рахунок клієнта (ФОП ОСОБА_5), здійснити для клієнта в межах України пошук покупця транспортних послуг, а також супроводження та організація перевезення вантажу. Проте, судом встановлено, що на підтвердження господарської операції з пошуку покупця транспортних послуг у позивача відсутні первинні документи, в тому числі і податкова накладна.

В рахунку-фактурі, акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжних дорученнях та податковій накладній чітко вказано назву послуги щодо якої виконані роботи, а саме - експедиторські послуги (а.с.58,60-61,74-77), а тому твердження позивача про те, що у вказаних документах включено одночасно дві операції є необгрунтованим.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на виконання ТОВ «Сана Групп» договору в частині, що стосується пошуку покупця транспортних послуг для позивача. Договори найму (оренди) автотранспортних засобів, товарно-транспортні накладні та подорожні листи судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги, оскільки в ході судового розгляду не встановлено жодного причинно-наслідкового зв'язку між складанням вказаних документів та будь-якими послугами, наданими для позивача ТОВ «Сана Групп».

У подорожніх листах в графі супроводжуючі особи відсутні записи про таких осіб (а.с.89-107), а з товарно-транспортних накладних вбачається, що товар перевозився і супроводжувався лише однією особою водієм-експедитором (а.с.89-107). Відомості про осіб які здійснюють експедирування та супроводження перевезення відсутні. Отже, наведене свідчить про ненадання ТОВ «Сана Групп» позивачу експедиторських послуг.

Також, з п. 2.1 договору про надання послуг від 01.03.11р. вбачається, що клієнт (позивач) видає експедитору (ТОВ «Сана Групп») належним чином оформлену довіреність на вчинення операцій, визначених цим договором, а п. 2.3 передбачено, що клієнт повинен надати експедитору (ТОВ «Сана Групп») документи та іншу інформацію про умови перевезення. (а.с. 72), однак такі документи на підтвердження реальності виконання даного договору в матеріалах справи відсутні. Факт узгодження між сторонами обумовленого договору чи встановлення контрагентом позивача в односторонньому порядку розцінок (прейскурантів) наданих послуг не підтверджено жодними доказами.

В матеріалах справи наявний акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Сана Групп» від 07.06.2011р. №4217/23-5/37140915 з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року. З даного акта вбачається відсутність вказаних підприємств за юридичними адресами, а також відсутність у них трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Так, згідно бази даних ДПІ у Деснянському районі м. Києва загальна чисельність працюючих на ТОВ «Сана Групп» складає 1 особа. Таким чином, господарська діяльність ТОВ «Сана Групп» здійснювалася поза межами правового поля, фактів реальності надання послуг своїм контрагентам, у тому числі й позивачу, перевіркою не встановлено.

Абзацом 2 пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України №984 від 22.12.2010 року, визначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням специфіки господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Сана Групп», придбання обумовлених договорами послуг не знаходить свого фактичного підтвердження, що вказує на відсутність об'єктів оподаткування.

Отже, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місця. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам не знаходить підтвердження належними доказами, не може свідчити про реальність господарської операції.

Таким чином, господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Сана Групп» були не реальними (відсутні факти надання послуг), а документи, на яких базується їх здійснення, не можуть вважатися первинними документами бухгалтерського обліку.

У зв'язку із відсутністю об'єкта оподаткування податком на додану вартість за господарськими операціями ФОП ОСОБА_5 з контрагентом ТОВ «Сана Групп», позивачем безпідставно сформовано податковий кредит, а отже збільшення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 698,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 1 грн. є обґрунтованим.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012р. №0002151745 є правомірним та скасуванню не підлягає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог. Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "08" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023