Ухвала суду № 29274317, 06.02.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

УХВАЛА

іменем України

"06" лютого 2013 р. Справа № 2а/1770/2664/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Кузьменко Л.В.

Шевчук С.М.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: не з"явились,

від відповідача: Довгалюк І.Л., представника за дорученням,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДС-ВЕСТ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АДС-ВЕСТ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002462342 та № 0002472342 від 15.06. 2012 року.

У позовній заяві позивач зазначив, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Трейд-Фокс" позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказав, що валові витрати, понесені ТОВ "АДС-ВЕСТ" при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Трейд-Фокс", підтверджуються видатковими накладними та платіжними дорученнями. Придбані у ТОВ "Трейдд-Фокс" товари були використані позивачем у своїй господарській діяльності, шляхом їх продажу третім особам, що підтверджується видатковими накладними, а тому з боку позивача відсутні порушення формування валових витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій з купівлі у ТОВ "Трейд-Фокс" товарів.

На думку позивача, висновки акту перевірки є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2012 року позов задовольнити повністю.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0002462342 та № 0002472342 від 15.06.2012 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість. Крім того, позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39572,00 грн.

Вказав, що з акта перевірки №2/23-10/36186021 від 05.01.2012 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо контрагента позивача - ТОВ "Трейд-Фокс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2008 року по 31.12.2009 року, вбачається, що у ТОВ «Трейд-Фокс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та операції ТОВ «Трейд-Фокс» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На думку відповідача, зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоч був повідомлений належним чином про дату, час і місце апеляційного розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 року ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АДС-ВЕСТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Трейд-Фокс» за період з 01.11.2008р. по 31.12.2009р. За результатам перевірки складено акт №174/22-100/22567434 (а.с. 8-21).

Відповідачем, на підставі вказаного акту, з урахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002462342 від 15.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9526,25 грн., з яких 7621,00 грн. - основного платежу, 1905,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Крім того, на підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002472342 від 15.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3568,75 грн., з яких 2855,00 грн. - основного платежу, 713,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 22, 23, 24).

Судом апеляційної інстанції, при наданні оцінки податковому повідомленню-рішенню форми "Р" № 0002472342 від 15.06.2012 року, встановлено, що спірне грошове зобов'язання в розмірі 2855 грн. задеклароване в деклараціях за травень, червень 2009 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс".

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 05.01.2012 року за №2/23-10/36186021, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва, щодо контрагента позивача - ТОВ "Трейд-Фокс" й висновків про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Трейд-Фокс" товарів.

Так, в акті перевірки від 05.01.2012 року за № 2/23-10/36186021 податковим органом вказується, що Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №2а-13115/09/2670 встановлено, що ОСОБА_6 (згідно установчих та реєстраційних даних є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Трейд-Фокс») не збирався виступати засновником чи керівником ТОВ «Трейд-Фокс», не планував займатись підприємницькою діяльністю, не складав статут підприємства, не отримував печатки, не вносив майна в статутний фонд, невідомі особи використовуючи його паспортні дані проводили від його імені протиправну діяльність, про яку він дізнався лише згодом, за весь час існування підприємства він не підписував ніякої фінансової-господарської чи бухгалтерської документації, договорів, звітність та декларації не здавав, печатки підприємства ніколи не бачив, хто виконував ці дії від його імені йому не було відомо, до підприємства відношення не мав. Контролювати діяльність ТОВ «Трейд-Фокс» як власник він не мав змоги і нічого про його діяльність не знає.

На думку податкового органу, ТОВ «Трейд-Фокс» здійснювало діяльність, що спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Відповідно до наведеного, відповідач вважає, що ТОВ "Трейд-Фокс" є "транзитером", а отже ТОВ "АДС-ВЕСТ" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій по отриманню продукції ТОВ "Трейд-Фокс" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ТОВ «АДС-ВЕСТ" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок податкового органу необгрунтованим, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру й були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №236687 щодо ТОВ "Трейд-Фокс", контрагент позивача на момент господарських операцій знаходився й досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Крім того, видами діяльності ТОВ "Трейд-Фокс" є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі (а.с. 81-82).

Також, в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що ТОВ "Трейд-Фокс" у встановленому порядку зареєстровано платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, воно мало свідоцтво платника податку на додану вартість за №100150243 та індивідуальний податковий номер 361860226557, видане 11.11.2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва. Вказане свідоцтво, згідно акту перевірки № 2/23-10/36186021 від 05.01. 2012 року, анульоване лише 21.07.2009 року (а.с. 83).

Таким чином, на момент вчинення спірних господарських операцій контрагент ТОВ "Трейд-Фокс" володів необхідною право- та дієздатністю.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Трейд-Фокс" було укладено усний договір купівлі-продажу, згідно якого останнє поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 17130,24 грн. у тому числі ПДВ - 2855,04 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними (а.с. 25, 26, 27, 28, 29, 30, 40-44, 45-49).

Придбані товарно-матеріальні цінності отримані представником позивача на підставі довіреностей (а.с. 79-80, 101, 102). Розрахунки за отриманий товар проведені повністю згідно платіжних доручень №44 від 07.05.2009 року, №47 від 22.05.2009 року та №57 від 25.06.2009 року. Також надходження коштів підтверджено виписками з банків станом на вищевказані дати (а.с. 31, 32, 33).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Трейд-Фокс" відбувалося за рахунок продавця.

Колегія суддів вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних, на яку посилається відповідач, свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.

Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення товарно-матеріальних цінностей за рахунок продавця, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Слід зазначити, що нормами чинного законодавства не встановлено товарно-транспортну накладну таким документом, на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Зокрема, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, судом першої інстанції обгрунтовано не взяті до уваги доводи відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ, оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, позивач мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних, й визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Трейд-Фокс" товарно-матеріальних цінностей та отримання доходу від її використання підтверджується видатковими накладними №11 від 06.05.2009 року, №12 від 14.05.2009 року, №13 від 19.05.2009 року, №14 від 24.06.2009 року та довіреностями №30 від 06.05.2009 року, №335994 від 14.05.2009 року, №335995 від 19.05.2009 року та №10 від 24.06.2009 року (а.с. 36, 37, 38, 39), а отже придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доводи відповідача, про те, що правочини позивача з ТОВ "Трейд-Фокс" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на те, що такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Так, вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

З матеріалів справи, зокрема акта перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Щодо обставин визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Трейд-Фокс", нікчемними слід зазначити таке.

Недійсним (нікчемним) є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Матеріали справи підтверджують, що позивач і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення. Обставини реального придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Трейд-Фокс" підтверджуються наявними первинними документами.

Доводи відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ТОВ "Трейд-Фокс" судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги з огляду на те, що вони ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел.

Крім того, ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд-Фокс» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником), не відповідають дійсності.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, які містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2009 року по справі № 2а-13115/09/2670 суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо набрання нею законної сили.

За наведених обставин, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0002472342 від 15.06.2012 року, діяв в порушення норм чинного законодавства, а тому вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0002462342 від 15.06.2012 року, то суд вважає за необхідне вказати таке.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Судом встановлено, що поставка товарно-матеріальних цінностей для використання у власній господарській діяльності ТОВ "АДС-ВЕСТ" від ТОВ "Трейд-Фокс" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат за IІ квартал 2009 року (а.с. 98-100).

Підсумовуючи вищевикладене, судом першої інстанції обгрунтовано та відповідно до норм чинного законодавства визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002462342 від 15.06.2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9526,25 грн., в тому числі 7621,00 грн. основного платежу та 1905,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин постанову Рівненського окружного адміністративного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Л.В. Кузьменко С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "07" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "АДС-ВЕСТ" вул.Буковинська,6, кв.18,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000