Постанова № 29273471, 31.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4826/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» до Ірпінської обласної державної інспекції Київської області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РІП» за період з 01.05.2011 року по 30.06.201 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1174/22-4/00293841 від 10.08.2012 року, в якому встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 341 369 грн. за червень 2011 року.

На підставі вказаного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000712310 від 17.08.2012 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 341 370 грн., в тому числі за основним платежем - 341 369 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» (підрядник) та ТОВ «РІП» (субпідрядник) було укладено договір на виконання загально-будівельних робіт по житловому будинку за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50А від 01 березня 2011 року № 01/03-11.

Відповідно до п.п. 3.1 договору № 01/03-11 від 01.03.2011 року підрядник виконує роботи, передбачені розділом 1 цього договору, у терміни з 01.03.2011 року по 31.12.2011 року.

Як доказ реального здійснення господарських операцій по виконанню ТОВ «РІП» робіт, позивач посилався на наявність податкової накладної від 31.05.2011 року № 348, акта приймання виконаних робіт за травень 2011 року, платіжних доручень від 07.06.2011 року та від 09.06.2011 року, які були оформлені належним чином на виконання договору, укладеного між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» та ТОВ «РІП».

У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначив, що контрагентом були виконані роботи на 8,9,10,11 поверхах будівлі, вказаний факт відображений в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року. Як на підтвердження здійснення господарської операції, послався на наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 07.11.2011 № КС 14311072258.

Проте, судом першої інстанції було встановлено , що у вказаній декларації чітко визначені параметри будинку, який був прийнятий до експлуатації: кількість поверхів -10. А отже, здійснення робіт на 11-му поверсі, які визначені в акті приймання виконаних робіт за травень 2011 року, є неможливим з огляду на його відсутність.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року на 11-му поверсі проведено будівельні роботи (а.с. 73-97).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Також суд першої інстанції встановив, що вищезазначений договір та податкова накладна, яка стала підставою для формуванням позивачем податкового кредиту за червень 2011 року від ТОВ «РІП», підписана невстановленою особою. Підставою для даного висновку стала службова записка ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області та допит директора ТОВ «РІП» ОСОБА_3, який зазначив, що не складав та не підписував ніяких первинних документів для господарської діяльності ТОВ «РІП».

Проте судом першої інстанції не було встановлено наявності існування вироків суду, якими б встановлювалися факти фіктивного підприємства ТОВ «РІП» чи ухилення від сплати податків.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи за відсутності обвинувального вироку не є достатнім доказом для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, ТОВ «РІП» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у апелянта наявні всі первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «РІП», що підтверджує реальність господарських операцій. Дані первинні документи відповідають вимогам чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом ПП ТОВ «РІП», який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0000712310 від 17.08.2012 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 05.02.2012 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.