Ухвала суду № 29270525, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-19491/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 15.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010

у справі №11/547-29/368

за позовом Приватного підприємства «Селдом»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 15.06.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва №000082309/3 від 18.09.2003.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ СП «Вісла»за травень 2002 року, за результатами якої складено акт №155/23-911/30471240 від 20.03.2003.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.4.7, 4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у травні 2002 року на 180700,00 грн. у зв'язку з включенням до обсягу придбання податкової накладної №278 від 31.05.2002.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2003 №000082309/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 180700 грн. основного платежу та 45175 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати донарахованих податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.08.2001 між ПП «Селдом»(Виконавець) та ПП ВКК «Невітан»(Замовник) укладено Договір №08-НЕВ/1, згідно якого Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати послуги по реалізації базової версії Програмного забезпечення «Система по временного учета длительности телефонних разговоров, используемая при модернизации АТС типа «Пентаконта», «Пентакоросс».

Відповідно до п.1.2.3 Договору сторони вважають, що програмне забезпечення реалізовано, якщо Виконавцем проведена його оплата впродовж 2001-2002 р.р. в українській валюті (грн./вексель), при цьому Виконавець отримує право, а також передачі цього права третій особі, на встанвлення Програмного забезпечення та його експлуатацію в будь-якій кількості АТС, що модернізуються, проте сумарна ємкість номерів цих АТС не повинна перевищувати 30000 (що включає АТС, модернізацію яких проводиться третіми особами). Вартість Програмного забезпечення 1084200,00 грн., у т.ч. ПДВ -180700,00 грн. Вартість послуг -500,00 грн., у т.ч. ПДВ 83,33 грн.

Передача визначених Договором нематеріальних активів відбулась згідно акта прийому передачі від 28.08.2001 укладеного між позивачем та ПП ВКК «Невітан».

24.08.2001 між позивачем та ТОВ СП «Вісла»укладено договір №824/01, згідно якого ПП «Селдом»зобов'язується передати, а ТОВ СП «Вісла»прийняти та оплатити Програмне забезпечення, що необхідне для модернізації АТС типу «Пентаконта»та «Пентакросс»загальною ємкістю не більше 30000 номерів.

Виконання договору сторонами підтверджується актом прийому-передачі Програмного забезпечення для модернізації АТС по договору №824/01 на суму 1084200,00 грн., у т.ч. ПДВ 180700,00 грн. від 30.05.2002. Оплата проведена в повному обсязі шляхом видачі простих векселів емітованих ТОВ СП «Вісла», передача яких позивачу здійснена за актом прийому передачі векселів загальною номінальною вартістю 1083700,00 грн.

31.05.2002 між позивачем та ПП ВКК «Невітан»складено акт №1 виконаних робіт по договору №08-НЕВ/1 від 24.08.2001, яким підтверджено факт виконання робіт по Договору та факт передачі виконавцем замовнику простих векселів на загальну суму 1083700,00 грн.. Вартість наданих послуг складає 500,00 грн., загальна сума за актом складає 1084200,00 грн., у т.ч. ПДВ 180700,00 грн., а також акт прийому-передачі простих векселів емітованих ТОВ СП «Вісла»в кількості 5 шт. загальною номінальною вартістю 1083700,00 грн. в якості оплати за Програмне забезпечення за Договором №08-НЕВ/1.

За наслідками здійснених господарських операцій ПП ВКК «Невітан»видано позивачу податкову накладну №278 від 31.05.2002 на загальну суму 1084200,00 грн., у т.ч. ПДВ 180700,00 грн.

Формування позивачем податкового кредиту за травень 2002 року на підставі вищезазначеної податкової накладної заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій з випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі - векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема, у вигляді нарахувань податку на додану вартість на вартість векселя. Наведене поширюється на всі векселі, визначені у пункті 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: векселі, видані безпосередньо платником податку чи емітовані третіми особами та в подальшому передані в розрахунок за товари чи послуги, зокрема в порядку індосаменту. При цьому норма пункту 4.8 статті 4 вказаного Закону є спеціальною відносно інших норм Закону, які визначають об'єкти оподаткування (пункт 3.1 статті 3 цього ж Закону), а також правила оподаткування податком на додану вартість цінних паперів (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Бартерний характер операцій з використанням векселів для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг не впливає на необхідність нарахування податкових зобов'язань у розглядуваних операціях, оскільки пункт 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність незмінність податкових зобов'язань під час видачі (передачі) векселів від способу розрахунків. Пункт 4.8 статті 4 Закону є імперативною нормою, яка встановлює відсутність додаткових податкових зобов'язань для всіх випадків використання векселів платниками податку, в тому числі в межах бартерних операцій. Крім того, як випливає зі змісту пункту 3.1 статті 3 Закону, бартерні операції не є окремим самостійним об'єктом оподаткування, а тому нарахування податку на додану вартість під час здійснення таких операцій повинно здійснюватися залежно від того, чи оподатковується цим податком кожна окрема поставка товару, що відбувається в межах певної бартерної операції.

Виходячи з цього, на бартерні операції поширюються ті самі правила оподаткування податком на додану вартість, що і на операції із застосуванням грошових розрахунків, за винятком спеціально визначених Законом України «Про податок на додану вартість»особливостей. Такі особливості встановлені пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого в усіх випадках при здійсненні бартерних операцій база оподаткування визначається не нижче рівня звичайних цін. Інших відмінностей податкового режиму бартерних операцій Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Таким чином, здійснення бартерних операцій, у тому числі з використанням векселів, не повинно обмежувати право платника податку на одержання податкового кредиту у відповідних випадках.

Виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4 -7.6 статті 7 зазначеного Закону. Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав за індосаментом вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

При цьому слід ураховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість»є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Разом з тим визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії, врегульовано пунктом 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що 31.05.2002 позивачем здійснено компенсацію ПП ВКК «Невітан»вартості переданого на реалізацію Програмного забезпечення для модернізації АТС, шляхом передачі простих векселів загальною номінальною вартістю 1083700,00 грн. (емітентом яких є ТОВ СП «Вісла»), дійшли вірного висновку про наявність у нього правових підстав для формування податкового кредиту у травні 2002 року на підставі податкової накладної №278 від 31.05.2002 виданої ПП ВКК «Невітан».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Щодо вимог позивача, викладених в заперечення на касаційну скаргу, про притягнення до відповідальності керівництва та службових осіб Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва, оцінки постанови Вищого господарського суду від 07.04.2005, та стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, то вирішення зазначених питань здійснюється в порядку встановленому законодавством.

Касаційний перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції здійснюється в межах встановлених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 15.06.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук