Ухвала суду № 29270431, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2013 р. м. Київ К-24751/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постановуГосподарського суду міста Києва від 26.02.2008та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009у справі №25/522-А (№22-а-18778/08)за позовомАкціонерного товариства відкритого типу «Жуляни»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва проВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство відкритого типу «Жуляни»звернулося до суду із адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва №0003202340/0/04012170 від 13.08.2004.

Постановою Господарського суду міста Києва від 26.02.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 у даній справі, вказаний позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва №0003202340/0/04012170 від 13.08.2004.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у Святошинському районі міста Києва проведено позапланову документальну перевірку АТВТ «Жуляни»з питання правильності обчислення та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з продажу товарів за договорами комісії № 25/07/03К від 28.07.2003, № 29/08/03К від 27.08.2003 та № 02/10-03К від 01.10.2003, за результатами якої складено акт № 704-23/50 від 12.08.2004;

- на підставі вказаного акту відповідач податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2004 визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 299849,26 грн. (в тому числі, 199899,51 грн. - основний платіж та 99949,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій контролюючим органом, оскільки експорт товару підтверджується належним чином оформленими первинними документами (ВМД), які засвідчують правомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ при здійсненні зовнішньоекономічної операції, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Експорт, за змістом ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі, з оплатою в не грошовій формі).

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок на додану вартість обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, факт вивезення (експорту) позивачем товару за межі митної території України підтверджено вантажними митними деклараціями, оформленими відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за № 443/2247 (із змінами та доповненнями), а саме:

графа 1 - містить відомості про тип ВМД, який застосовується, літери ЕК визначають напрямок переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з України (експорт);

графа 2 - містить відомості про відправника товарів - АТВТ «Жуляни»;

графа 8 - містить відомості про одержувача товарів - business company LLC», Finance Group Ltd»згідно ВМД № 70000/3/510111 від 29.01.2004;

графа 17 - містить відомості про країну призначення - Німеччина (ФРН).

Вантажно-митні декларації, що надані позивачем, мають особисту номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.

Водночас, належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною. Зокрема, на думку колегії суддів це означає, що в указаній графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у вантажній митній декларації товару.

Матеріали справи не дають підстав для сумнівів у достовірності відомостей, зазначених у графі 8 вантажної митної декларації.

Разом з тим, твердження відповідача про фіктивність відомостей, які містяться у вантажній митній декларації (зокрема, у графі 8), спростовуються проведеною податковою міліцією перевіркою наявності ознак злочину в діях осіб, які заповнювали вантажну митну декларацію.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що кримінальну справу, порушену за фактом ухилення від сплати податків службовими особами АТВТ «Жуляни»при здійсненні експорту мембран іоноселективного електроду, закрито згідно постанови начальника відділення з розслідування ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві від 28.12.2006, в якій зазначено, що в ході розслідування кримінальної справи наявності прямого умислу на ухилення від оподаткування будь-яким способом (в тому числі, і шляхом незаконного завищення податкового кредиту відповідного звітного періоду) в діях службових осіб АТВТ «Жуляни»під час досудового слідства не встановлено.

За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач жодними належними доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, факт незнаходження та неіснування юридичної особи за адресою, зазначеною у графі 8 ВМД, окрім акту перевірки, не підтвердив та не довів.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Києва від 26.02.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний