Ухвала суду № 29270199, 31.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 р.Справа № 2а-6458/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Старостіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-6458/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопорт-Сервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Енергопорт-Сервіс" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року № 0000062222 та № 0000052222.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.05.2012 року № 0000062222 та № 0000052222, прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопорт-Сервіс".

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що уповноваженими особами Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Енергопорт-Сервіс" по взаємовідносинам з ТОВ "Техенергоресурс" у періоді квітень-травень 2010 р., серпень - листопад 2010 р., ТОВ "Електроспецтех" у періоді листопад 2010 р., ТОВ "Тех-Агроремпоставка" у період лютий 2010 р., травень 2010 р.. липень 2010 р., листопад 2010 р., ТОВ "Промбуд-монтажінвест" у періоді грудень 2010 р., квітень-вересень 2011 р., ТОВ "Промтехноопт" у періоді травень 2011 р., за результатами якої 10.05.2012 року було складено акт перевірки № 533/22-204/34469853, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого, на думку відповідача, товариством було занижено суму ПДВ усього на суму 215943,00 грн.;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.27, п.п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого, на думку відповідача, товариством було завищено суму витрат на суму 1079712,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток усього на суму 262396,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2012 року № 0000062222 та № 0000052222.

Позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт". В ході проведення перевірки вказаних товариств було встановлено, що у зазначених контрагентів позивача немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності, в зв'язку з чим, на думку податкового органу, правочини укладені від їх імені не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до "вигодонабувача" та суперечать інтересам держави та суспільства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та валових витрат в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрат за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт", які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" грунтувалися на висновках актів перевірок, проведених відносно ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" в яких зазначено про відсутність у вказаних товариств можливості для здійснення відповідної господарської діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладення договорів з ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Техенергоресурс" на підставі договорів №05/04 від 14.04.2010 року, №14/08 від 11.08.2010 року, № 17/09 від 01.09.2010 року, №21/10 від 01.10.2010 року відповідно до яких Підрядник (ТОВ "Техенергоресурс") зобов'язався виконати, а Замовник оплатити роботи, а саме:

- з ремонту КЛ-6кВ ПС Іванівка яч.22-ТП ЗАТ "Кондитерская фабрика "Харьковчанка";

-з електропостачання складського комплексу АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" вул. Заводська, 49 Н-1, смт. Солоницівка;

-з зовнішнього електропостачання котельні за адресою вул. Котлова, 29, м. Харків;

-з електропостачання автосалону з центром сервісного обслуговування автомобілей за адресою вул. Г.Праці,-вул. Барабашова, м. Харків.

В підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надано довідки про договірну ціну, локальні кошториси, акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні.

Вказані роботи в подальшому були реалізовані на виконання договорів, укладених з ЗАТ "Кондитерская фабрика "Харьковчанка", АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", КП "Харківські теплові мережі", ТОВ "ХВО-РОСТ", що підтверджується актами прийняття робіт (т.3).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладених договорів з ТОВ "Техенергоресурс".

Крім того, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Промбуд-монтажінвест" на підставі договорів № 25/12 від 06.12.2010 року, № 05/04 від 05.04.2011 року, № 06/04 від 05.04.2011 року, №15/06 від 02.06.2011 року, №19/07 від 04.07.2011 року, № 20/07 від 07.07.2011 року, №21/07 від 11.07.2011 року відповідно до яких Підрядник (ТОВ "Промбуд-монтажінвест") зобов'язався виконати, а Замовник оплатити роботи, а саме:

-з електропостачання банно-оздоровчого комплексу ТОВ "Водолей-М" за адресою смт. М.Данилівка, вул. Кольцева;

-з ремонту КЛ-6 кВ ПС Іванівка яч.8-ТП Кондитерська фабрика;

-з монтажу та пуско-налагоджувальні роботи вузлів обліку ЗАТ "Кондитерская фабрика "Харьковчанка" по вул. Кацарська, 24/26 м. Харків;

-з відновлення електропостачання АЗС по вул. Ощепкова, 44 смт. Високий Харківський район та область;

-з переміщення ВП-1257 та ІП-1253 по пр. Московському, 135-А, м. Харків;

-з ремонту КЛ-6 кВ ПС Іванівка яч.22-ТП Кондитерська фабрика;

-з електропостачання нежитлового приміщення по вул. Дмитріївська, 31/35 в м. Харків.

В підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надано довідки про договірну ціну, локальні кошториси, акти прийняття виконаних робіт, податкові накладні.

Вказані роботи в подальшому були реалізовані на виконання договорів, укладених ЗАТ "Кондитерская фабрика "Харьковчанка", ФОП Поляков С.О.,ТОВ "Водолей-М", ПрАТ "Харьковский дрожжевой завод", ТОВ "НОВА КАПИТАЛ", що підтверджується актами прийняття робіт (т.3).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладених договорів з ТОВ "Промбуд-монтажінвест".

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Електроспецтех" на підставі договору № 21/11/Н від 01.11.2010 р. відповідно до якого Підрядник (ТОВ "Електроспецтех") зобов'язався виконати, а Замовник оплатити пусконалагоджувальні роботи електрообладнання КП складського комплексу АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" за адресою вул. Заводська, 49 Н, смт. Солоницівка Дергачівського району.

В підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надано довідку про договірну ціну, локальний кошторис, акт прийняття виконаних робіт, податкові накладні.

Вказані роботи в подальшому були реалізовані на виконання договору, укладеного з АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", що підтверджується актом прийняття робіт (т.3).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладеного договору з ТОВ "Електроспецтех".

Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" було укладено договір поставки товару №01-02 від 01.02.2010 року відповідно до якого Постачальник (ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА") зобов'язується придбавати та передавати у власність Покупця (ТОВ "ЕНЕРГОПОРТ-СЕРВІС") обладнання та матеріали для виконання електромонтажних робіт, а також інші товари та матеріали. Асортимент товару визначається в рахунках-фактури.

Відповідно п. 5.1 Договору доставка товару здійснюється шляхом самовивозу.

В підтвердження отримання товару за вказаним договором позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Транспортування товару відбувалося на автомобілі ЗІЛ марки ММЗ-554 держ.НОМЕР_1, що згідно договору № 01/10 від 01.10.2009 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, перебуває в оренді у позивача. Доставка товару відбувалася за адресою м. Харків, вул. Аравійська, 22, за якою позивачем орендуються приміщення згідно договору № 1 від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем та ВАТ "Електромонтаж".

Також, між позивачем та ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ" було укладено договір поставки від 04.05.2011 року відповідно якого Постачальник (ТОВ "ПРОМТЕХНООПТ") зобов'язується придбавати та передавати у власність Покупця (ТОВ "ЕНЕРГОПОРТ-СЕРВІС") обладнання та матеріали для виконання електромонтажних робіт, а також інші товари та матеріали. Асортимент товару визначається в рахунках-фактури.

Відповідно п. 5.1 Договору доставка товару здійснюється шляхом самовивозу.

В підтвердження отримання товару за вказаним договором позивачем надано рахунок-фактури, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.

Транспортування товару відбувалося на автомобілі ЗІЛ марки ММЗ-554 держ.НОМЕР_1, що згідно договору № 01/10 від 01.10.2009 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, перебуває в оренді у позивача. Доставка товару відбувалася за адресою м. Харків, вул. Аравійська, 22, за якою позивачем орендуються приміщення згідно договору № 1 від 01.01.2010 року, укладеного між позивачем та ВАТ "Електромонтаж".

Отже, матеріалами справи підтверджено отримання товару за вказаними вище договорами поставки.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за операціями, проведеними на підставі вищевказаних договорів підряду та поставки, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промбуд-монтажінвест", ТОВ "Техенергоресурс", ТОВ "Електроспецтех", ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Промтехноопт" за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість .

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами за спірними договорами підтверджено документально, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2012р. по справі № 2а-6458/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 05.02.2013 р.