Постанова № 29269962, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. Справа № 2а-10160/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап девелопмент Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10160/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап девелопмент Україна"

до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

про скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної виконавчої служби України, в якому просив скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О.В. від 17.08.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційними номерами виконавчих проваджень: 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347 в частині, що стосується заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі №2а-10160/12/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі №2а-10160/12/2070 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі №2а-10160/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О.В. від 23.04.2012р. були відкрити виконавчі провадження з виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, вчинених 15.03.2012:

№ 139 - про звернення стягнення на нежитлові будівлі: битовка літ. "Г", площею 368,20 кв.м., бокс літ. "Д", площею 984,10 кв.м., загальною площею 1352,30 кв.м., які розташовані по вулиці Потьомкіна, 18 в селищі міського типу Солоницівка Дергачівського району Харківської області (реєстраційний номер виконавчого провадження 32307113);

№ 140 - про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвалу №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14 загальною площею 100,7 кв.м., в літ. "А-10", які розташовані по вулиці Героїв праці, № 14 в місті Харкові (реєстраційний номер виконавчого провадження 32307472);

№ 142 - про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвалу №№ 1, 2, 6, 8 загальною площею 166,4 кв.м, в літ. "А-10", які розташовані по вулиці Героїв праці, № 14 в місті Харкові (реєстраційний номер виконавчого провадження 32307416);

№ 143 - про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвалу №№ 3, За, 36, 4, 4а, 46, 6, 6а, 66, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху №№ 22, 54, загальною площею 412,4 кв.м., в літ. "А-18", які розташовані по проспекту Леніна, № 77 в місті Харкові (реєстраційний номер виконавчого провадження 32307252);

№ 144 - про звернення стягнення на нежитлові приміщення першого поверху №№ 82, 83, 84, 87, 88а, 89, 91, 91а, загальною площею 125,5 кв.м., в літ. "А-11", які розташовані по вулиці Данилевського, № 26 в місті Харкові (реєстраційний номер виконавчого провадження 32307347).

Всіма виконавчими написами нотаріуса приписано за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому законодавством порядку переданих в іпотеку нежитлових приміщень, що належать позивачу на праві власності, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства "ЕРСТЕ БАНК" у розмірі 4 078 155, 34 доларів США.

17.08.2012р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. прийнято п'ять постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційними номерами виконавчих проваджень: 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347. В кожній з них постановлено:

1. Накласти арешт на нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення за виконавчими написами нотаріуса.

2. Заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА"

Колегія суддів вважає, що позов та апеляційна скарга позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Виконавчі написи не містять приписів про стягнення заборгованості. Це документи про звернення стягнення на передані в іпотеку нежитлові приміщення. Іпотека - це специфічний спосіб забезпечення зобов'язань, який існує саме для того, щоб кредитор отримав задоволення за рахунок реалізації предмета іпотеки у разі відсутності грошових коштів у боржника. Таким чином, виконавчі документи тісно пов'язані з об'єктами нерухомості.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до ч.5,6 ст.54 цього Закону: Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Накладення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна суперечить ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", якою керувався державний виконавець, оскільки законом передбачено винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Саме таку назву мають постанови. Отже забороняється відчужувати саме те майно, на яке накладено арешт. Забороняючи відчужувати будь-яке майно відповідач фактично вийшов за межі своїх повноважень та порушив право позивача здійснювати господарську діяльність.

Не може бути визнаний обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що заборона на відчуження будь-якого майна накладена з метою забезпечення виконання рішення в частині стягнення виконавчого збору, який стягується окремо від предмету іпотеки. Суд першої інстанції посилався на ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, та ч.З ст.57, де зазначено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Але ці норми треба застосовувати з урахуванням суті виконавчого документу, тому державний виконавець наклав арешт не на все майно, а на окремі предмети - предмети іпотеки. Крім того, цими нормами не передбачається можливість накладення заборони на відчуження будь-якого майна при тому, що арешт накладений на окреме майно. В п. 1 оскаржуваних постанов державний виконавець зазначив про накладення арешту на окреме майно у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 4 485 970,87 доларів США та 9000 грн. (при сумі боргу 4 078 155, 34 доларів США). І саме на це майно треба було накласти заборону, тому що зі змісту ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що предмет арешту та заборони є ідентичним.

Висновок суду першої інстанції про те, що виконавчий збір стягується окремо від предмету іпотеки, зроблений внаслідок невірного застосування ч.І ст.7 Закону «Про іпотеку»: За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Оскільки в цій нормі не згадується про виконавчий збір, суд зробив висновок, що він сплачується за рахунок іншого майна.

Однак Закон «Про іпотеку» взагалі не містить норм щодо сплати виконавчого збору, він регламентує лише процедуру звернення стягнення, яка передбачає проведення прилюдних торгів після встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки за згодою іпотекодавця та іпотекодержателя, або на підставі рішення суду або оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства (ст.43). В ст.7 цього Закону мова іде лише про вимоги іпотекодержателя, однак вимогу щодо сплати виконавчого збору заявляє не він, а виконавча служба відповідно до Закону «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції наводить зміст ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює передусім звернення стягнення на майно в разі, якщо виконавчим документом передбачено стягнення коштів, але їх недостатньо.

При цьому не враховано, що виконавчими написами приписано звернути стягнення на конкретне майно, що було предметом іпотеки, тому державний виконавець повинен керуватися ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», яка регламентує звернення стягнення на заставлене майно. Відповідно до п.6 цієї норми за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. А в п.З ч.І ст.43 Закону, яка регулює розподіл стягнутих з боржника грошових сум, передбачено, що у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Крім того, виконавчий збір стягується відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження»: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання. Однак, виконавчий напис про звернення стягнення на нежитлові будівлі боржник не мав навіть теоретичної можливості самостійно виконати, тому що законодавством встановлений інший спосіб. Зокрема, в п.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку", відповідно до ст. 41 Закону «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження». Саме такий спосіб передбачений в п.5.5.3 договорів іпотеки, що додані до виконавчих проваджень, і саме цей спосіб обрав кредитор для задоволення своїх вимог.

На підставі викладеного колегія суддів вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі №2а-10160/12/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап девелопмент Україна" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10160/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О.В. від 17.08.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційними номерами виконавчих проваджень: 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347 в частині, що стосується заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна".

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Макаренко Я.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 11.02.2013 р.