Постанова № 29267354, 11.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2013 р. Справа № 5023/4309/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В., суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - Ковтун Д.В. - дир., Радутний О.Е. - дов. № 02-08/13 від 08.01.2013р.,

відповідача за первісним позовом - Бурлаков С.Ю. - дов. № 2 від 03.02.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом, ТОВ "Будмен", м. Харків, (вх. № 4019Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. у справі № 5023/4309/12

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен", м. Харків

про стягнення 49342,53 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м. Харків

про виконання зобов'язання в натурі, стягнення штрафу та плати за зберігання

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен", м. Харків, 49342,53 грн. грошової суми, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повернення товару належної якості, у зв'язку з одностороннім розірванням договору № 841(Р) від 15.02.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмен", м. Харків, в свою чергу, звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м. Харків, про виконання зобов'язання в натурі, стягнення 1000,00 грн. штрафу та 75000,00 грн. плати за зберігання, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо вивезення нереалізованих товарів на суму 32730,07 грн., у зв'язку з одностороннім розірванням договору № 841(Р) від 15.02.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. (суддя Смірнова О.В.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" 49342,53 грн. грошової суми та 1609,50 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідач за первісним позовом, ТОВ "Будмен", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Компанія Роллі" до ТОВ "Будмен" відмовити повністю, а позовні вимоги ТОВ "Будмен" до ТОВ "Компанія Роллі" задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції допустився помилки, дійшовши до висновку, що повернення товару не відбулося з вини ТОВ "Будмен". Скаржник зазначив, що лист про розірвання договору ТОВ "Компанія Роллі" було отримано 16.07.2012 р., тобто саме з цієї дати відраховується 10-денний строк, на протязі якого постачальник повинен був вивезти нереалізований товар з торгового центру покупця. При цьому, акти зриву повернення товару, надані ТОВ "Компанія Роллі" і на які суд першої інстанції послався як на докази належного виконання постачальником умов договору, датовані 09.07.2012р., 11.07.2012р., 13.07.2012р., тобто, ще до моменту отримання листа про розірвання договору, а відтак, такі листи не можуть бути належним доказом у справі.

Як зазначив скаржник, положення договору № 841(Р) від 15.02.2011 р., укладеного між сторонами, не містять жодної умови про те, що проведення інвентаризації є необхідною умовою для повернення товару при розірванні договору, так само як і не містять жодних умов, відповідно до яких не проведення інвентаризації є свідченням факту ухилення зі сторони покупця виконати умови договору, і як наслідок стягнення з нього суми заборгованості. На думку відповідача за первісним позовом, умовами п.8.1. договору поставки №841(Р) від 15.02.2011р. сторони погодили строк оплати по факту реалізації товару. При цьому, умовами договору не передбачено, що його розірвання на вимогу однієї із сторін є підставою для проведення повної оплати тієї частини товарів, яка залишилася неоплаченою.

Позивач за первісним позовом, ТОВ "Компанія Роллі", у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що справа розглянута в повному обсязі, всебічно та об'єктивно, висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012 р. у справі №5023/4309/12 є законним та обґрунтованим, прийнятим згідно з нормами чинного законодавства та таким, що не підлягає скасуванню, натомість, апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Враховуючи викладене, позивач за первісним позовом просить залишити вказане рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач за первісним позовом зазначив, що судом першої інстанції встановлено факт ухилення від повернення товару. Крім того, висуваючи вимогу про розірвання договору та повернення товару (лист вих. № 452 від 03.07.2012р., отриманий адресатом 16.07.2012р.), ТОВ "Будмен" лише 08.10.2012р., тобто після порушення провадження у справі № 5023/4309/12, провело інвентаризацію залишків товару.

Позивач за первісним позовом посилається на відсутність у ТОВ "Будмен" на 27.07.2012 р. інформації про конкрет ний товар, що підлягає передачі, відсутність з його боку будь-яких дій, спря мованих на фактичне завершення відносин з ТОВ "Компанія Роллі", що фак тично унеможливило для відповідача за первісним позовом повернення, а для позивача за первісним позовом - отримання свого майна. Таким чином, на думку позивача за первісним позовом, після розірвання ТОВ "Будмен" договору ТОВ "Компанія Роллі" залишилось без оплати та без власного товару.

Як зазначає ТОВ "Компанія Роллі", з акту експертизи № ВН-45 від 01.08.2012 р. Харківської торгово-промислової палати випливає, що в приміщенні відповідача за первісним позовом останнім було запропоновано до повернення 20 найменувань товару без видимих дефектів та пошкоджень, які позивач за первісним позовом отримав без зауважень та претензій. Крім того, відповідачем за первісним позовом було запропоновано 19 найменувань товару, який мав суттєві недоліки щодо комплектності та інші явні дефекти, який позивач за первісним позовом відмовився отримувати, оскільки свого часу вказаний товар був переданий відповідачу за первісним позовом у належній якості, що було зафіксовано в акті експертизи № ВН- 45 від 01.08.2012 р.

В судовому засіданні 17.01.2013р. було оголошено перерву до 05.02.2013р. о 12:30 год., в межах якої сторонами надано додаткові обґрунтовані пояснення та докази.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі", м. Харків, (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмен", м. Харків, (покупець) був укладений договір № 841(Р), відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов'язався передати у власність відповідача за первісним позовом товар, а останній, в свою чергу, прийняти та оплатити його.

Згідно з п. 3.8 даного договору, право власності на поставлений товар та риск випадкової загибелі або пошкодження товару, переходить від постачальника до покупця з моменту розвантаження товару з транспортного засобу постачальника (перевізника) в торговому центрі покупця, і підписання сторонами документів, вказаних в п. 3.4 цього договору. Строк реалізації товару складає 365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Отже, вказаним пунктом договору сторони визначили момент переходу права власності від позивача до відповідача та риск випадкової загибелі або пошкодження товару (моменту розвантаження товару з транспортного засобу постачальника (перевізника) в торговому центрі покупця, і підписання сторонами документів, вказаних в п. 3.4 цього договору).

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язаний вивезти товар з торгового центру покупця, якщо: товар або його частина залишається нереалізованою покупцем понад строку реалізації, встановленого п. 3.8 цього договору (365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної); якщо даний договір розірваний однією із сторін; якщо постачальник поставив неякісний товар, ін.

Пунктом 5.3 договору сторони домовились про те, що позивач за первісним позовом, який отримав від відповідача за первісним позовом вимогу про повернення товару, зобов'язаний вивезти його з Торгового Центру на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Пунктом 10.1.2 вищезазначеного договору передбачено, що договір може бути розірваний до закінчення його строку в односторонньому порядку будь - якою із сторін з обов'язковим повідомленням іншої сторони за 20 календарних днів до передбачуваної дати розірвання.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач за первісним позовом свої зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 313100,32 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Відповідач за первісним позовом частково реалізував та розрахувався за отриманий товар, частково його повернув. Частина із отриманого товару залишилася нереалізованою.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2012р. відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з заявою (вих. № 452) про розірвання договору № 841(Р) від 15.02.2011р. та вивезення товару на протязі 10 календарних днів з моменту отримання цієї заяви (а.с. 15 том І).

Зазначений лист був отриманий ТОВ "Компанія Роллі" 16.07.2012р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 94 том І). Дана обставина не спростовується і самим позивачем за первісним позовом.

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом, погоджуючись із пропозицією відповідача про розірвання договору, звернувся до Харківської торгівельно-промислової палати, фахівці якого склали акт експертизи № ВН- 45 від 01.08.2012 р., з якого вбачається, що в приміщення ТОВ "Будмен" на умовах EXW відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п. 5.2 договору) останнім було запропоновано позивачу за первісним позовом до повернення 20 найменувань товару без видимих дефектів та пошкоджень, який позивач за первісним позовом отримав без зауважень та претензій. Також, відповідачем за первісним позовом було запропоновано до повернення 19 найменувань товару, що мав суттєві недоліки щодо комплектності та інші явні дефекти, який позивач за первісним позовом відмовився отримувати, оскільки свого часу товар передавався належної якості та комплектності.

Також, у зазначеному акті вказано про те, що весь інший товар, який не увійшов до переліку прийнятого товару до повернення та переліку відхиленого товару, представникам позивача за первісним позовом та експертам не пред'являвся.

Проведення даної експертизи здійснювалось на підставі Закону України "Про торгово-промислові палати України" № 671/97-ВР від 02.12.1997р., а даний акт експертизи № ВН- 45 від 01.08.2012 р. не оскаржений та не скасований, а тому є належним доказом неприйняття позивачем за первісним позовом товару через некомплектність та наявність дефектів з вини ТОВ "Будмен".

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення первісного позову та суми позову, при цьому не спростовуючи наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 23.08.2012 р., який підписаний обома сторонами і скріплений їх печатками та відповідно до якого відповідач за первісним позовом погодився, що у нього перед позивачем за первісним позовом існує боргу в сумі 49342,53 грн. (сума, що заявлена до стягнення).

Таким чином, дослідженням наявних у справі доказів встановлено, що відповідач за первісним позовом, отримавши від позивача певну кількість товару належної якості, та в подальшому відмовившись від договору, залишки товару належної якості не повернув, причини відповідного не пояснив, через що, в силу приписів п. 3.8 укладеного між сторонами договору він несе ризик пошкодження товару.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

З огляду на положення статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити не обхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учас ників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано, відшкодувати їх на вимогу цих суб'єктів.

Згідно з ч. 2 ст. 226 Господарського кодексу України сторона, яка порушила своє зо бов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконан ня, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою сто роною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Враховуючи вищевикладені норми та те, що позивачем за первісним позовом були надані всі докази на підтвердження вищевказаних обставин для обґрунтування завданих збитків на суму 49342,53 грн. (вартість втраченого та пошкодженого майна), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення з ТОВ "Будмен" на користь ТОВ "Компанія Роллі" 49342,53 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується посилання відповідача на факт проведення ним 08.10.2012р. (після порушення провадження у даній справі) інвентаризації залишків товару - колегія суддів зазначає, що така інвентаризація була проведена в односторонньому порядку без запрошення представників ТОВ "Компанія Роллі" для її проведення.

Більш того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7 від 25.04.1966 р. та по кількості № П-6 від 15.06.1965р. не передбачають документальне оформлення по вернення товару шляхом складання внутрішніх інвентаризаційних опи сів товарно-матеріальних цінностей та актів інвентаризації, а передбачає складання відповід них актів приймання продукції за якістю, накладних на повернен ня товару, накладних-вимог на відпуск внутрі шнього переміщення матеріалів типової форми № М-11, затвердженої нака зом Мінстату України "Про затвердження типових форм первинних обліко вих документів з обліку сировини та матеріалів" від 21.06.1996 р. № 193, до віреностей згідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затв. наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99. Однак, ТОВ "Будмен" не дотримався вищевказаних Інстанцій № П-6 і № П-7 та не склав відповідні документи.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем за первісним позовом не доведено, що зазначений у вказаному акті інвентаризації товар отриманий ним саме від позивача у даній справі, а не від інших контрагентів, не спростовані висновки акту експертизи щодо неякісності товару, ін.

Що стосується зустрічних позовних вимог про стягнення з ТОВ "Компанія Роллі" 1000,00 грн. штрафу та 75000,00 грн. плати за зберігання, то суд першої інстанції зробив правомірний висновок про відмову в його задоволенні.

Так, у п. 9.2.1.3 договору сторони передбачили, що за порушення строку вивезення товару при поверненні товару, передбаченого п. 5.3 цього ж договору, постачальник сплачує штраф у розмірі 1000,00 грн., а також йому нараховується плата за зберігання товару.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що після спливу строку вивезення товару, зазначеного в п. 5.3 цього договору, покупець має право нарахувати постачальнику плату за зберігання товару, яка складає 30% від вартості товару за кожен день зберігання, тобто, на думку позивача за зустрічним позовом така сума складає 75000,00 грн.

Проте, як вже було встановлено судом, відповідач за зустрічним позовом діяв відповідно до умов укладеного між сторонами договору та відповідно до п. 5.3 договору намагався забрати товар у позивача за зустрічним позовом на протязі 10 днів з моменту отримання заяви вих. № 452 від 03.07.2012 р. про розірвання договору. Позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, не виконав свого обов'язку щодо повернення майна, про що свідчить акт експертизи № ВН-45 від 01.08.2012 р. Харківської торгівельно-промислової палати, який підтвердив той факт, що позивачем за зустрічним позовом було запропоновано до повернення 19 найменувань товару, що мав суттєві недоліки щодо комплектності та інші явні дефекти, який відповідач за зустрічним позовом відмовився приймати, а інший товар, який не увійшов до переліку прийнятого товару до повернення та переліку відхиленого товару, представникам позивача за первісним позовом та експертам не пред'являвся.

Також, про ухилення позивача за зустрічним позовом від повернення товару відповідачу за зустрічним позовом свідчить те, що ним було проведена інвентаризація залишків товару лише 08.10.2012 р., тобто після порушення провадження у справі та вказаний акт не містить посилань на те, що у залишки товару входить товар, що належить позивачу за первісним позовом та що такий товар є належної якості.

Таким чином, дії позивача за зустрічним позовом були направлені на перешкоджання поверненню товару, оскільки відсутність інформації щодо товару, який підлягає поверненню, унеможливлює його передачу та прийняття з боку відповідача за зустрічним позовом. У зв'язку з чим, відповідачем за зустрічним позовом були понесені збитки.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що позивач за зустрічним позовом не довів свої зустрічні позовні вимоги щодо належного виконання свого зобов'язання в натурі, стягнення 1000,00 грн. штрафу та 75000,00 грн. плати за зберігання та не надав обґрунтованих доказів, а отже правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Отже, з урахуванням положень ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції у повній мірі досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка та на підставі цього обґрунтовано задоволено первісні позовні вимоги та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог, як таких, що не підтверджені належними доказами, а відтак, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.11.2012р. по справі № 5023/4309/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.02.2013р.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.