Ухвала суду № 29266100, 13.11.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. справа № 1170/2а-3115/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Песенко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 1170/2-а-3115/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект - 2»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобудпроект - 2»(далі - ТОВ «Енергобудпроект - 2») 18 серпня 2011 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001102330 від 04.08.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 297 038,00 грн., в т. ч. за основним платежем -297 037,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставність висновків відповідача викладених в акті перевірки щодо нікчемності спірного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких відповідач визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.08.2011 року № 0001102330.

Постанова суду мотивована тим, що висновок відповідача про нікчемність вчинених позивачем з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»правочинів носить характер припущення. Встановлені судом обставини справи свідчать про реальний характер спірних господарських операцій, тому висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов'язання не підтверджується.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки, про недодержання позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в момент вчинення правочину з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені цим правочином.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Посилається на необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»(код 37168134) за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено Акт №81/2330/34724556 від 22.07.2011 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- ч. 5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених позивачем з ТОВ «Агрорегіон Трейд -7»;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього в розмірі 297 037,00 грн., в тому числі: за квітень 2011 року -297 037,00 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням ТОВ «Енергобудпроект-2»до складу податкового кредиту за квітень 2011 року податку на додану вартість в сумі 297 036,67 грн. (а.с.31-36) за податковими накладними №322 від 06.04.2011 року в сумі 8 920,00 грн. та №375 від 18.04.2011 року в сумі 288 116,67 грн., виданими ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»(а.с.42, 47).

Згідно акту відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснені на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», без мети реального настання правових наслідків, так як контрагентом є підприємство, що має ознаки фіктивності.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001102330 від 04.08.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 297 037,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн. (а.с. 4).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України..

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2011 року №110405 предметом якого є поставка товару -кабелю СІП 3х50 на загальну суму 53 520,000 грн. (а.с. 41). Згідно видаткової накладної № 143 від 19.04.2011 року ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»передало позивачу вказаний кабель (а.с. 44). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено відповідно до виставленого рахунку-фактури №ТОВ050504 від 05.04.2011 року в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3620 від 06.04.2011 року (а.с.43, 51).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»укладено договір купівлі-продажу від 15.04.2011 року №150404 предметом якого є поставка товару -кабелю АСБ-10-3х240 на загальну суму 1 728 700,00 грн., оплату вартості якого відповідно до рахунку-фактури №ТОВ150405 від 15.04.2011 року здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №3686 від 18.04.2011 року (а.с.46, 48, 52). Згідно видаткової накладної №ТОВ210401 від 21.04.2011 року ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»передало позивачу кабель АСБ-10-3х240 (а.с.44).

В подальшому позивач цей товар використав у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями договорів підряду №031/2011, №032/2011, №035/2011 на реконструкцію повітряних та кабельних ліній від 30.03.2011 року, укладених між відкритим акціонерним товариством «Кіровоградобленерго»(Замовник) та позивачем (Підрядник) та копіями актів приймання-передачі виконаних робіт (а.с.69-80, 165-213).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів, до складу податкового кредиту підприємства.

Між тим в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини.

Постановою слідчого прокуратури Добровеличківського району від 27.04.2011 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності серед яких і ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України»(а.с.90-91).

При цьому відповідач вказує, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», остання пояснила, що вона за пропозицією ОСОБА_1 зареєструвала на своє ім'я ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», проте ніякої фінансово-господарської діяльності не проводила, а лише за вказівкою ОСОБА_1 підписувала деякі документи, змісту яких вона не знала, а також повідомила, що як директор ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»не придбавала та не реалізовувала товарів, угод не укладала (а.с.87-89).

Між тим судом першої інстанції вірно встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Агрорегіон Трейд-7»на момент видачі податкових накладних, був зареєстрований платником податку на додану вартість та був юридичною особою, не обмеженою будь-яким чином щодо здійснення господарської операції з купівлі-продажу, а тому відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Крім того з приводу наданої відповідачем постанови про порушення кримінальної справи від 27 квітня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне: відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. З огляду на викладене, постанова слідчого прокуратури Добровеличківського району від 27.04.2011 року не визнається судом доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірної операції, позаяк відповідно до цієї постанови кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, отже не у відношенні посадових осіб позивача щодо прийняття ними участі в операціях, які були предметом дослідження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочинів, податковий орган посилався на частину 5 статті 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, перевіряючими особами в Акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказані договори визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Між тим встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що при укладенні договорів купівлі-продажу кабелю між позивачем та ТОВ «Агрорегіон Трейд-7», його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і вони спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. Тому суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі № 1170/2-а-3115/11 -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.М. Панченко