Рішення № 29264036, 19.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

19.12.2012

2/0514/2296/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерськапро стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ТДВ Шахта Білозерськапро стягнення моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він з 10 лютого 2002 року перебував у трудових відносинах з Відповідачем, працюючи у шкідливих та небезпечних умовах праці прохідником 5 розряду з повним підземним днем в шахті. 18 травня 2012 року був звільнений за станом здоров'я. За час роботи на вугільному підприємстві отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт пилової етіології, легенева недостатність першого ступеня, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 16 від 19 жовтня 2012 року. Довідкою МСЕК № 128538 від 06.11.2012 року йому встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30 % безстроково. Після встановлення йому втрати професійної працездатності, він з усіма необхідними документами звернувся у відділення виконавчої дирекції ФССНВ і ПЗ у м. Добропілля для відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної йому професійними захворюваннями. На підставі наданих ним у ФССНВ і ПЗ документів йому були призначені страхові виплати, передбачені законодавством, а саме одноразова допомога і щомісячні регресні виплати. Внаслідок порушення відповідачем його права на безпечні умови праці йому заподіяна також і моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці він втратив 30 % професійної працездатності, що вимагає нього додаткових зусиль для організації свого життя. Через отримане захворювання та втрату працездатності йому заподіяні моральні страждання, пов'язані з фізичним болем, душевними стражданнями. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з захворюванням цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він тривалий час знаходився на лікуванні, не можу виконувати певні роботи у побуті, так як фізичні навантаження провокують біль у легенях, у зв'язку з чим він вимушений удаватися до сторонньої допомоги для вирішення господарських питань. Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень, які випливають з отриманих ним захворювань. Він тривалий час знаходився у лікарнях м. Добропілля та м. Донецька. Увесь цей час він був відірваний від нормального способу життя. На теперішній час стан його здоров'я не поліпшується. Протягом усього цього часу він був змушений неодноразово звертатися в різні медичні та інші установи, з приводу організації лікування його професійного захворювання. Згідно розпоряджень лікарів йому рекомендоване санітарно-курортне лікування, медикаментозне лікування, протипоказана праця в підземних умовах, у контакті з пилом, токсичними газами, важка фізична праця. У результаті профзахворювання він практично не може вільно дихати. У нього порушився сон, тому він змушений два або три рази за ніч підійматися і виходити подихати на вулицю через те, що він задихається. У нього часто бувають приступи задухи, запаморочення. Він постійно відчуває біль у грудній клітці. У зв'язку з захворюванням він навіть не може тривалий час ходити, тому що задихається. Він не може виконувати деякі види робіт у побуті, по господарству, які він виконував до ушкодження здоров'я, змушений відмовитися від деяких своїх звичок і улюблених занять. Практично вся чоловіча робота в побуті лягла на його дружину. Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його професійного захворювання, що також дезорганізує його життя та негативно позначається на його нервовій системі. Професійним захворюванням йому заподіяна істотна для нього моральна шкода, яку він оцінюю в сумі 20 000 (двадцять тисяч), виходячи з перерахованого вище і яку просить суд стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві і просив суд їх задовольнити. Пояснив, що він не звертався до відповідача щодо виплати йому сум моральної шкоди. Відповідач не виплачував йому цих сум.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, позов не визнала. Пояснила, що у ТДВ Шахта Білозерська створені безпечні умови праці. За висновком МСЕК від 06.11.2012р. ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 30% та визнано інвалідом третьої групи безстроково. Оскільки вказаний висновок не містить свідчень про наявність моральної шкоди, тому і підстав для її стягнення немає. Згідно п. 2 ст. 59 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а тому вважає, що висновок МСЕК про встановлення позивачеві стійкої втрати працездатності не може замінити висновок того ж МСЕК про наявність чи відсутність моральної шкоди, який передбачений наказом МОЗ України № 212 від 22.11.1995р., яким затверджено Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, згідно якого обов'язок по встановленню факту спричинення моральної шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я покладено на МСЕК. До юридичного складу правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди входять моральні страждання робітника, або втрата життєвих зв'язків, або необхідність для робітника докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належним чином доведені. Дані докази суду не надані. На підставі викладеного просила відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював в ТДВ Шахта Білозерська.

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що 18.05.2012 року останній був звільнений з ТДВ Шахта Білозерськаза п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровя (а.с.11-17). Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

За час роботи в ТДВ Шахта Білозерська позивач захворів на професійне захворювання. Даний факт підтверджується актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 № 16 від 19.10.2012р. (а.с.8-9), довідкою до акта огляду МСЕК №412215 від 06.11.2012 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках № 128538 від 06.11.2012 року.

Висновком МСЕК № 128538 від 06.11.2012 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності з 30.10.2012 року та 3 група інвалідності повязана з профзахворюванням, безстроково (а.с.10).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праціпередбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок професійного захворювання ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання (а.с.8-9) та висновками МСЕК від 06.11.2012 року (а.с.10).

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 №16 від 19.10.2012р. (а.с.8-9) підтверджується, що ОСОБА_1 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: хронічний бронхіт пилової етіології, легенева недостатність першого ступеня. Причиною професійного захворювання є - недосконалість технології знепилюючих заходів, неефективність засобів боротьби з пилом, недотримання і невиконання всього комплексу знепилюючих заходів, передбачених проектом комплексного знепилювання шахти і окремих ділянок, Не проведення лікувально-оздоровчих, реабілітаційних мір від шкідливого впливу на організм підземних працівників виробничих факторів зовнішнього середовища.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача на шахті Білозерська не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Зазначені умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 06.11.2012 р.

Висновком МСЕК № 120489 від 22.05.2012 року встановлено, що внаслідок зазначеного професійного захворювання позивач втратив працездатність на 30% і визнаний безстроково інвалідом 3 групи.

Пошкодженням здоровя внаслідок професійного захворювання позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки позивачем не надано висновку медико-соціальної комісії про встановлення позивачу факту заподіяння моральної шкоди, не грунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на МСЕК дійсно було покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Стаття 237-1 КЗпП України не передбачено надання таких висновків медичних органів як умови відшкодування моральної шкоди.

Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420 Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, наказ МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212 Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, на який посилається відповідач, визнано таким, що втратив чинність.

Порядком та Критеріями встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420, який набрав чинності 28 вересня 2012 року, тобто був діючим на час звернення позивача до суду, на МСЕК не покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Не покладено на МСЕК такий обов'язок і Положенням про медико- соціальну експертизу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 Питання медико-соціальної експертизи.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерськапро стягнення моральної шкоди - задовольнити частково

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ УКБ Камбіо МФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Шахта Білозерська, місцезнаходження якого: 85013, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, м.Білозерське, вул.Строїтельна, 17, р/р26006000100633 в Донецькій дирекції ТОВ УКБ КамбіоМФО 394523, ЄДРПОУ 36028628, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

19.12.2012