Постанова № 29262639, 12.02.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р.Справа № 5017/3063/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Підгурському Д.Л.

за участю представників :

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Данилевський О.М. (за дорученням),

ПАТ "Одеська ТЕЦ" - Зуб О.Ю.( за дорученням).

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. у справі № 5017/3063/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" про стягнення 9 035 752,49 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

22.10.2012 р. Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (далі відповідач) 9 035 752,49 грн., з яких: 3 420 033,95 грн. - основного боргу, 1 541 925,88 грн. - пені, 194 357,02 грн. - інфляційних нарахувань, 303 859,82 грн. - 3% річних та 3 575 575,83грн. - штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу природного газу № 14/2301/11 від 30.09.2011р. (далі договір), згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, проте, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2011р. по квітень 2012 р., у повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.(т.1 а.с. 3-5)

Ухвалою господарського суду Одеської області за вказаним позовом порушено провадження по справі.(т.1 а.с.1)

19.11.2012р., в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме, визнає: суму основного боргу, 3% річних та суму інфляційних нарахувань. Вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 117 501,71 грн. (пеня та штраф) просить залишити без задоволення, зазначаючи, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла не з вини відповідача, а в зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача. (т. 1 а.с. 119-120)

10.12.2012 р. відповідачем надано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до якої відповідач, визнає позовні вимоги частково: в сумі основної заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань, і посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить суд зменшити розмір неустойки (пені, 7% штрафу ) до 100 000 грн.

Рішенням господарського суд Одеської області від 10.12.2012 р. (повний текст складено та підписано суддею Мостепаненко Ю.І. 17.12.2012 р.) позов задоволено повністю. Рішення обґрунтовано тим, що вимоги викладені в позовній заяві є обґрунтованими, оскільки позивачем умови договору виконані у повному обсязі, проте відповідач порушив умови договору, в наслідок чого за ним виникла заборгованість, проти якої він не заперечував, а докази які спростовують наявність заборгованості суду не надав. (т. 2 а.с. 22-26)

Частково не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити це рішення, шляхом зменшення розміру неустойки (пені, 7% штрафу) до 100 000 грн.. Скаржник також просив стягнути з позивача на його користь 51 175,01 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив такі ж самі доводи що були наведені ним у відзиві на позов, в т.ч. щодо відсутності з його боку вини в порушенні виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.02.2013 р. о 10:00 год., про що учасники процесу були в порядку ст. 98 ГПК України повідомлені своєчасно та належним чином про день, час та місце розгляду справи.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих суду просив задовольнити скаргу в повному обсягу.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив відмовити в задоволенні скарги.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини встановив та дослідив суд першої інстанції, що між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 30.09.2011р. укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2301/11 (далі договір), згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціями, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони встановили, що газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. (т. 1 а.с. 10)

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 49 800 тис. куб.м., з яких: в жовтні 2011р. - 2 500 тис. куб.м., в листопаді 2011р. - 4 300 тис. куб.м., в грудні 2011р. - 6 500 тис. куб.м., в січні 2012р. - 7 900 тис. куб.м., в лютому 2012р. - 6 800 тис. куб.м., в березні 2012р. - 6 000 тис. куб.м., в квітні 2012р. - 2 000 тис. куб.м., в травні 2012р. - 400 тис. куб.м., в жовтні 2012р. - 2 500 тис. куб.м., в листопаді 2012р. - 4 400 тис. куб.м., в грудні 2012р. - 6 500 тис. куб.м.

Матеріали справи свідчать, і ці обставини визнаються і не оспорюються відповідачем та встановлені судом першої інстанції, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, а саме поставив відповідачу у встановлені договором строки 39559,609 тис. куб. метрів природного газу на загальну суму 51 790 654, 65 грн., однак відповідач розрахувався за поставлений газ у встановлені строки лише частково і має заборгованість у розмірі 3 420 0 33, 95 грн.

Враховуючи вкладені обставини колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, правильно застосувавши норми матеріального права та умови Договору, обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Статтею 625 ЦК України передбачено ё що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму права та ту обставину, що відповідач порушив умови договору щодо оплати товару позивач мав правові підстави заявляти вимогу про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищевказаних нарахувань колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено правильно. За таких обставин колегія суддів вважає що місцевий господарський суд вмотивовано задовольнив вимоги позивач про стягнення втрат від інфляції та 3% річних у визначеному позивачем розмірі.

Оцінюючи висновки місцевого суду щодо стягнення пені та штрафу колегія суддів встановила наступне.

Можливість стягнення зазначених у позові штрафних санкцій (пені за прострочення строку оплати продукції та штрафу за прострочення строку оплати продукції понад 30 днів) передбачена п.7.2. Договору і ці положення не суперечать чинному законодавству.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищевказаних нарахувань (пені та 7% штрафу) колегія суддів дійшла висновку, що його зроблено правильно з урахуванням умов договору , розміру несплаченої суми та строків прострочення розрахунків .

За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вмотивовано задовольнив вимоги позивач про стягнення пені та 7% штрафу у визначеному позивачем розмірі.

Доводи скаржника щодо необхідності зменшення розміру вказаних штрафних санкцій до 100 000 грн. не приймаються до уваги з огляду на таке.

Дійсно деякі норми ЦК України, ГК України та ГПК України передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню. Однак таке зменшення можливе лише при наявності певних умов.

Так п.3 ч.1 ст.83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина третя ст.551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою ст.233 ГК України також встановлено таку можливість Але згідно приписів цієї статті при зменшення розміру неустойки повинно бути взяти до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні ; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідач посилаючись на необхідність зменшення розміру стягнення пені у порушення приписів ст.33 ГПК України не обґрунтував своєї позиції і не довів наявність вищевказаних або будь-яких інших виняткових обставин, які могли надати можливість суду застосувати вищевказані норми права.

Слід також зазначити, що згідно ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому згідно приписів вказаної правової норми не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене посилання скаржника як на підставу зменшення штрафних санкцій на нездійснення з ним розрахунків його контрагентами та відсутність в нього грошових коштів не можуть прийматись до уваги та бути підставою для зменшення штрафних санкції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та зменшення штрафних санкцій відсутні.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. у справі №5017/3063/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 12.02.2013 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В.В.