Рішення № 29262521, 13.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/5393-2012 13.07.12

За позовом Акціонерного страхового товариства "Вексель" до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант Авто" про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 202,41 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Сухомудренко І.О. (дов. б/н від 31.12.201 р.)від відповідача Богдан Н.О. (дов. № 324-1-4/37 від 23.12.2011 )

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 липня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Акціонерне страхове товариство "Вексель" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант Авто" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 22 202,41 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.12.2011 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Шкода", державний номер АА 5911 НЕ, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано Купрія Олександра Володимировича, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Нісан", державний номер 62835 КН була застрахована у Публічному акціонерному товаристві Українська страхова компанія "Гарант Авто", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/5393-2012, слухання справи призначено на 22.05.2012 року.

15.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив.

22.05.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи на часткове виконання вимог ухвали суду від 27.04.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 22.05.2012 року надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2012 року у судовому засіданні проти позову заперечив та надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 22.05.2012 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву у судовому засіданні до 05.06.2012 року.

05.06.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав додаткові документи по справі.

Представник позивача в судове засідання 05.06.2012 року не з'явився.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.06.2012 року проти позову заперечив та надав пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2012 року, у зв'язку неявкою позивача та необхідністю подання додаткових матеріалів по справі.

У судовому засіданні 22.06.2012 року представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду спору та надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2012 року надав пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2012 року строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 13.07.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2012 р. надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.07.2012 р. у судовому засіданні проти позову заперечив та надав пояснення по суті спору.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2008 року між Приватним акціонерним товариством "Просто страхування" (надалі - позивач) та Іщенком Віталієм Валерійовичем (далі -страхувальник) було укладено договір добровільного страхування №202-3344/08 ДКК, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2008 року у бульвар Дружби Народів сталося ДТП за участю автомобіля марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ та автомобіля марки "Німан", державний номер 628 35 КA, яким керував Купрій Олександр Володимирович.

ДТП сталася в результаті порушення Купрієм Олександром Володимировичем правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва обл. від 02.03.2009 року у справі № 3-288/09.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Нісан", державний номер 628 35 КН була застрахована Публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант Авто", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 19 G -0139570 від 31.01.2008 року. Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 446 від 23.12.2008 року про вартість матеріального збиту, завданого власнику транспортного засобу "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ, складеного суб'єктом підприємницької діяльності Яременко Людмилою Григорівною, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 403,04 грн.

Позивач, виходячи із Звіту № 446 від 23.12.2008 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 11 529,57 грн., про що склав страховий акт № 0116/09 від 02.03.2009 р.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №202-3344/08 ДКК від 07.05.2008 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 22 202,41 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 3143 від 28.04.2009 року та № 3143 від 28.04.2009 року (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з регресною вимогою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 22 202,41 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 19 G -0139570 від 31.01.2008 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 22 202,41 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Нісан", державний номер 628 35 КН, яким керував Купрій Олександр Володимирович, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Нісан", державний номер 628 35 КН, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 04.01.2010 року у справі № 3-31 10.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "Нісан", державний номер 628 35 КН була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 19 G -0139570 від 31.01.2008 року (тип договору - 1). Вказаним полісом передбачено, що франшиза становить -250 грн., строк дії полісу з 31.01.2008 року до 30.01.2009 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № 19 G -0139570) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Шкода", державний номер AA 5911 НЕ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 19 G -0139570 від 31.01.2008 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №202-3344/08 від 07.05.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статі 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої правилом цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладені договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотків від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Враховуючи положення вищенаведеної статті Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умови, визначені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6190342 від 07.07.2011 року розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", а саме, про стягнення з відповідача на користь позивача вартість матеріального збитку, встановлену висновком автотоварознавчої експертизи, у сумі 16 153,04 грн.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги Акціонерного страхового товариства "Вексель" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 16 153,04 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський , буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Акціонерного страхового товариства "Вексель" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 14, код ЄДРПОУ 20031391) 16 153 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят три гривні ) грн. 04 коп. заборгованості, 1 170 (одну тисячу сто сімдесят) грн. 97 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стасюк Суддя С.В.

Дата підписання повного

тексту рішення 16.07.2012 року