Рішення № 29261305, 06.02.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2013 року справа № 5020-1302/2012

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11) в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9), публічного акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 51)

до будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс"

(95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, 57В/2А)

дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України"

(99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22; 99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 29)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача колективне підприємство "Альянс"

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/Дерюгіної, 57В/2А)

про визнання недійним рішень та визнання недійсним договору поставки

суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Джавлах С.М., посвідчення № 005801 від 25.09.2012

представника позивачів - Михайлової Н.В., довіреність № 2848/2/10-7 від 29.12.2012

довіреність № 13 від 10.01.2013

представників відповідача (дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" ВАТ "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України") - Турчина Д.С., довіреність б/н від 22.10.2012; Бобик Ю.М., довіреність б/н від 03.10.2012

представники відповідача (будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс") та третьої особи - не з'явились

Суть спору:

Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України, публічного акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" до будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс", дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України", про визнання недійним протоколу, визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору поставки № 1-т/160/ від 20.01.2011.

Ухвалою суду від 23.11.2012 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено колективне підприємство "Альянс", справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

За правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 09.01.2013 строк розгляд справи продовжено до 06.02.2013 та розгляд справи відкладено на 05.02.2013.

У судовому засіданні прокурор уточнив формулювання прохальної частини позову, просить визнати недійсним рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 27.12.2010 щодо оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) та визнання будівельно-виробничого підприємства "Строитель- плюс" переможцем конкурсу торгів з закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких (бітум дорожній 60/90 - 700 тон), а також просить визнати недійсним договір поставки № 1-т/160 від 20.01.2011, укладений між дочірнім підприємством "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України" і будівельно-виробничим підприємством "Строитель-плюс". На задоволенні позовних вимог наполягав з викладених у позові підстав.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги не підтримала, надала письмові пояснення по справі, просить у задоволення позову прокурора відмовити. Позивач вважає, що прокурором пропущено строк на оскарження процедури закупівлі, не доведено у чому саме полягає протиправність спірного договору та не враховано, що закупівля здійснювалась позивачем за власні кошти, а не за рахунок державного бюджету (т.1 а.с. 70-73).

Представники відповідача - дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" ВАТ "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України» у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надали письмові заперечення (т.1 а.с. 42-46). На думку відповідача, правові підстави для визнання договору недійсним відсутні.

Представник відповідача (будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс") та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому законом порядку.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з'явившихся осіб на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Комітетом конкурсних торгів дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України" (далі -ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України») було проведено конкурсні торги на закупівлю продуктів нафто перероблення рідких.

Оголошення про здійснення закупівлі було опубліковано в державному офіційному друкованому виданні з питань держаних закупівель № 46 (434) від 15.11.2010 № 43416.

На участь у торгах до ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» надійшло дві пропозиції конкурсних торгів: КП «Альянс» і БВП «Строитель-плюс», що слідує з форми реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів (а.с. 20).

Розкриття пропозицій конкурсних торгів відбулося 15.12.2010, що оформлено відповідним протоколом (а.с. 21).

Протоколом оцінки конкурсних торгів (цінових пропозицій) від 27.12.2010 оформлено рішення про визнання пропозиції найбільш економічно вигідною та найбільш економічно вигідною визнано пропозицію будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс" (а.с. 23).

20.01.20011 на підставі рішення комітету з конкурсних торгів від 27.12.2010 між будівельно-виробничим підприємством «Строитель-плюс» (постачальник) і дочірнім підприємством «Севастопольський упрдор» (покупець) було укладено договір поставки відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2011 році в порядку та на умовах, визначених цим договором систематично поставляти товар, а покупець зобов'язується приймати товар (продукцію) та оплачувати її.

Під товаром, що є предметом поставки за договором розуміється бітум 60/90 у кількості 700 тон (п.1.2. Договору).

Згідно з пунктом 3.2 Договору ціна договору становить 4 325 895,00 грн.

Строк дії договору сторони визначили у пункті 10.1.- договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Прокурор, з посиланням на ту обставину, що при проведенні конкурсних торгів на закупівлю бітуму, мазуту та нафтопереробних продуктів на 2011 рік були допущені порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», та було укладено договір поставки з тим учасником конкурсних торгів, якому повинно було бути відмовлено в участі в процедурі закупівлі за результатами торгів, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з відповідними позовами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Аналогічно, згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Також, у пункті 2 резолютивної частини цього рішення вказано, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрі України від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг.

Пунктом 2 зазначеної Постанови визначено, що у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Указу Президента України від 13.04.2011 «Про Положення про державне агентство автомобільних доріг» Службу автомобільних доріг реорганізовано в Державне агентство автомобільних доріг.

Згідно з пунктом першим Положення «Про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011, № 456/2011 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 1.1. статті першої Статуту дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України" підприємство створено відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Пунктом 2.1 статті другої Статуту передбачено, що підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлює Закон України від 01.06.2010 "Про здійснення державних закупівель» (далі -Закон).

Поняття державні кошти наведено в пункті четвертому частини першої статті першої Закону, зокрема, це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями.

Згідно з положеннями частини першої статті другої Закону (в редакції, яка діяла на час проведення конкурсних торгів) цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Частиною першої статті 16 Закону передбачено, що замовники у разі проведення процедур закупівель, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті, визначають кваліфікаційні критерії до учасників або учасників попередньої кваліфікації з числа тих, що встановлені частиною другою цієї статті.

Пунктом шостим частини першої статті 17 Закону визначено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику, учаснику попередньої кваліфікації в участі у процедурі закупівлі, попередній кваліфікації учасників та зобов'язаний відхилити пропозицію конкурсних торгів (кваліфікаційну, цінову пропозицію) учасника (учасника попередньої кваліфікації), у разі якщо пропозиція конкурсних торгів (кваліфікаційна, цінова пропозиція) подана учасником процедури закупівлі, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі.

Визначення поняття «пов'язана особа» наведене у пункті 22 частини другої статті першої Закону, зокрема, пов'язаною особою є фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль над учасником процедури закупівлі, оператором електронного майданчика.

Як вже зазначалось, до комітету конкурсних торгів надійшло дві пропозиції - від БВП «Строитель-плюс» і від КП «Альянс».

Як свідчать матеріали справи та не спростовувалось учасниками судового процесу, засновником БВП «Строитель-плюс» є Манукян Валік Рафікович, який також входить до переліку засновників КП «Альянс» (т.1 а.с. 16-19).

Отже, фізична особа Манукян В.Р. здійснює контроль над двома учасниками процедури закупівлі, та відповідно, БВП «Строитель-плюс» і КП «Альянс» є пов'язаними особами в розумінні Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Зазначена обставина також знайшла відображення в акті ревізії фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» № 06-21/187 від 26.10.2012 за період з 01.07.2010 по 30.06.2012 (т.2 а.с. 25).

Статтею 29 Закону унормовано, що замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів, у разі якщо наявні підстави, зазначені у статті 17.

З урахуванням наведених правових приписів комітет конкурсних торгів ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» повинен був відмовити БВП «Строитель-плюс» в участі у конкурсних торгах, або відхилити пропозицію конкурсних торгів одного з учасників, отже, торги відповідно до вимог частини першої статті 30 Закону повинні були бути відмінені, оскільки до оцінки належало допущенню пропозиції менше ніж двох учасників.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 27.12.2010 щодо оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) та визнання будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс" переможцем конкурсу торгів з закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких (бітум дорожній 60/90 - 700 тон) засновані на законі та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання договору недійсним суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого пункту першого Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки спірний договір поставки було укладено сторонами на підставі рішення комітету конкурсних торгів ДП «Севастопольський упрдор» від 27.12.2010, яке не відповідає вимогам Закону та визнається судом недійсним, наявні правові підстави і для визнання недійсним договору поставки № 1-т/160/ від 20.01.2011, оскільки спірний договір укладено з порушенням процедури проведення конкурсних торгів, визначеної Законом.

Щодо доводів представників позивача та відповідача, що прокурором пропущено строк на оскарження процедури закупівлі передбачений статтею 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель" суд зазначає наступне.

Згідно статті 42 Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст. 18 цього Закону, а також у разі його укладення з порушенням строків, передбачених абзацами третім, четвертим частини другої статті 31, абзацом четвертим частини п'ятої статті 36 та абзацом першим частини третьої статті 39 цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено порядок оскарження процедури закупівель.

Скарги подаються до органу оскарження не пізніше 14 днів з дня отримання суб'єктом оскарження повідомлення про відповідне рішення чи дію замовника, що порушує права чи законні інтереси суб'єкта скарження, або з дня, коли суб'єкту оскарження стало відомо про порушення його прав чи законних інтересів прийнятим рішенням, дією чи бездіяльністю замовника, але до моменту укладення договору про закупівлю. Скарги, які стосуються документації конкурсних торгів, можуть подаватися у будь-який строк після публікації повідомлення про їх проведення, але не пізніше закінчення строку, встановленого для подання пропозицій конкурсних торгів (п. 4 ст. 18 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Згідно п. 19 частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" органом оскарження є Антимонопольний комітет України.

Отже, законом передбачено 14 денний термін на оскарження процедури закупівлі до Антимонопольного комітету України, та вказаний строк жодним чином не стосується передбаченого законодавством України права прокурора на оскарження рішення комітету конкурсних торгів та договору, укладеного на підставі цього рішення до суду.

Стосовно твердження позивача, що здійснення закупівель відбувалось за власні грошові кошти Дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України", а не за державні кошти, воно не приймається судом до уваги, оскільки проведення конкурсних торгів відповідачем на час здійснення процедури закупівлі було передбачено Законом України "Про здійснення державних закупівель». Отже, вісі дії щодо закупівлі повинні були відбуватися у відповідності вимог цього Закону, який в свою чергу, встановлює порядок здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Також судом не приймаються в якості належного доказу на підтвердження витрачання власних коштів надані відповідачем платіжні доручення та рахунки фактури (т.2 а.с.34-43), оскільки у зазначених документах відсутні будь-які посилання на спірний договір.

Твердження відповідача, що умови договору не протиречать вимогам Закону не беруться судом до уваги, оскільки спірний договір, за умови дотримання відповідачем вимог Закону, взагалі не повинен був бути укладеним.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору у встановленому порядку, суд вважає за необхідне судовий збір покласти на відповідачів та стягнути з ДП «Севастопольський упрдор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» і БВП «Строитель- плюс» в доход державного бюджету по 536,50 грн (1073,00 : 2).

На підставі наведеного, керуючись статями 43, 49, 82, 84, 85, 15, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення комітету конкурсних торгів, оформлене протоколом від 27.12.2010 щодо оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) та визнання будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс" переможцем конкурсу торгів з закупівлі продуктів нафтоперероблення рідких (бітум дорожній 60/90 - 700 тон).

Визнати недійсним договір поставки № 1-т/160/ від 20.01.2011, укладений між дочірнім підприємством "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України" і будівельно-виробничим підприємством "Строитель-плюс".

Стягнути з дочірнього підприємства "Севастопольський упрдор" відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерного компанії "Автомобільні дороги України"(ідентифікаційний код 05422674, 99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22, 99014, вул. Камишове шосе, 29, відомості щодо розрахункових рахунків відсутні) в доход державного бюджету м. Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України)"судовий збір у розмірі 536,50 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.).

Стягнути з будівельно-виробничого підприємства "Строитель-плюс" (ідентифікаційний код 31263808, 95022, м. Сімферополь, Київський район, вул. Глінки/Ж. Дерюгіної, будинок 57В/2А р/р 2600533634601 в ПАТ «Банк Петрокоммерц Україна», МФО 300120, або з будь-якого іншого рахунку) в доход державного бюджету м. Севастополя (код ЕДРПОУ 38022717, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31210206700001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України)"судовий збір у розмірі 536, 50 грн (п'ятсот тридцять шість гривень 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва