Рішення № 29261137, 11.02.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.13 Справа № 920/114/13.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Центролит», м. Суми

про стягнення 280 741 грн. 59 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - Козик А.І., довіреність № 5 від 25.12.2012р.

від відповідача - Зайченко С.А., довіреність б/н від 12.12.2012р.

За участю секретаря судового засідання Тимченко О.О.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 280 741 грн. 59 коп., в тому числі 223 236 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки № 252 від 16.11.2010 року, укладеного між сторонами; 11 161 грн. 80 коп. штрафу та 46 343 грн. 79 коп. пені відповідно до пункту 9.2. даного договору; а також просить суд стягнути судовий збір в розмірі 5 614 грн. 79 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н від 08.02.2013р. (вх. № 1963 від 11.02.2013р.), де зазначає, що вимоги позивача визнаються ним частково в розмірі суми основного боргу - 223 236 грн. 00 коп.; в частині стягнення штрафу в розмірі 11 161 грн. 80 коп. та пені в розмірі 46 343 грн. 79 коп. просить суд відмовити в задоволенні позову, так як штрафні санкції нараховані позивачем безпідставно; судові витрати покласти на позивача.

Позивач за клопотанням б/н від 28.01.2013р. (вх. № 1283 від 28.01.2013р.) надав для долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До початку судового слухання справи позивач надав до суду розрахунок суми пені та копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1405 від 28.12.2011р. В даному судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Подані позивачем письмові докази долучено судом до матеріалів даної справи на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору поставки № 252 від 16.11.2010р., укладеного між сторонами у справі, (пункт 1.1 даного договору) позивач зобов'язується поставити товар згідно специфікацій, а відповідач в свою чергу зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах даного договору.

Пунктом 5.2 названого договору визначено, що оплата товару відповідачем проводиться за кількістю товару у вказаних рахунках виставлених позивачем на умовах визначених у специфікаціях: 50 відсотків передоплата та 50 відсотків відстрочка платежу 14 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Згідно з пунктом 3.2 укладеного між сторонами договору, датою поставки є дата отримання товару відповідачем.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору, згідно видаткової накладної № 6 від 05.01.2012р. відвантажено відповідачеві товар на загальну суму 223 236 грн. 00 коп., що підтверджується названою видатковою накладною та довіреністю № 1405 від 28.12.2011р., але відповідач не сплатив вартість отриманого товару та станом на 25.06.2012р. має заборгованість перед позивачем в розмірі 223 236 грн. 00 коп.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару за укладеним між сторонами у справі договором поставки підтверджується видатковою накладною № 6 від 05.01.2012р. та довіреністю № 1405 від 28.12.2011р., копії яких долучено до матеріалів даної справи.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за поставлений товар не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 692 названого Кодексу, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором може бути передбачено розстрочення платежу.

В даному випадку перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Наведеної практики дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 9/252-10 від 21.04.2011р.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості та визнав борг у цій частині позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за отриманий товар в розмірі 223 236 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 9.2 договору поставки № 252 від 16.11.2010р., позивач просить суд стягнути з відповідача 5 % штрафу від суми простроченої до сплати та 0,06 % пені за кожний день прострочки, і згідно наведеного позивачем розрахунку сума 5 % штрафу складає 11 161 грн. 80 коп. та сума 0,06 % пені складає 46 343 грн. 79 коп.

Проте, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 161 грн. 80 коп. та пені в розмірі 46 343 грн. 79 коп. з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство № 6/227-09 за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми до боржника - Відкритого акціонерного товариства «Центролит» (ід. код 0217875), про визнання банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 названого Закону (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 11 161 грн. 80 коп. та пені в розмірі 46 343 грн. 79 коп.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 18.12.2012 року у справі 5/34-09, винесеній за результатами перегляду судового рішення у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центролит» (40020, м. Суми, вул. Брянська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00217875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфаворіт» (83086, м. Донецьк, вул. Домена, буд. 27, код ЄДРПОУ 35951704) 223 236 грн. 00 коп. основного боргу та 4 464 грн. 88 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в розмірі 11 161 грн. 80 коп. та пені в розмірі 46 343 грн. 79 коп. у задоволенні позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2013 року.

Суддя (підпис) М.С. Лущик