Рішення № 29261103, 05.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-54/7760-2012 05.02.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія

«Гарант-Авто» в особі Центральної філії

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

Про стягнення 20 983,36 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Касімова Я.А. - по дов. № 19-2-4/37 від 28.12.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» в порядку регресу 20 983,36 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 19G - 0232843 від 20.11.2008 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Сузуки, державний реєстраційний номер АА 3127 СВ, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ під керуванням Москалькова М.М., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/9933573), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-54/7760-2012 від 14.08.2012 в позові відмовлено.

02.01.2013 позивач звернувся до господарського суду із заявою від 27.12.2012 про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 5011-54/7760-2012 за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами заявник вважає наступне

Рішенням від 14.08.2012 у справі № 5011-54/7760-2012 в позові відмовлено у зв'язку з відсутністю у центральній базі Моторного (транспортного) страхового бюро України інформації щодо наявності договору за яким застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника автомобіля ЗАЗ д/н 056-68 КЕ.

10.09.2012 після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом про відшкодування шкоди у порядку регресу завданої дорожньо-транспортною пригодою безпосередньо до винуватця ДТП, яке сталося 28.01.2009, власника автомобіля ЗАЗ державний реєстраційний номер 056-68 КЕ Москалькова Михайла Миколайовича (який є страхувальником Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № ВВ/9933573).

Ухвалою від 20.09.2012 Голосіївським районним судом м. Києва було відкрито провадження по справі № 2/2601/4781/12 до Москалькова Михайла Миколайовича.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.12.2012 представником відповідача було надано копію полісу № ВВ/9933573 яким було застраховано цивільно-правову відповідальність Москалькова Михайла Миколайовича, як власника автомобіля ЗАЗ державний реєстраційний номер 056-68 КЕ у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Статус» (цей факт підтверджується рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2012, копія рішення додається).

Такий юридичний факт, як наявність полісу № ВВ/9933573 укладеного із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Статус» має істотне значення для розгляду справи та існував на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Звертає увагу суду на той факт, що позивач отримав копію полісу № ВВ/9933573 від Москалькова М.М. лише після відкриття провадження Голосіївським районним судом м. Києва. Позивач на час подання позову до Господарського суду міста Києва не мав копії полісу № ВВ/9933573 та посилався на номер полісу із Витягу Централізованої бази МТСБУ.

Таким чином, заявник вважає що Господарським судом міста Києва, з незалежних від суду обставин, було прийняте рішення, яке не відповідає обставинам справи, не відповідає правам та обов'язкам сторін і фактичним даним та завдає суттєвої шкоди майновим інтересам позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-54/7760-2012 від 08.01.2013 розгляд заяви призначено на 24.01.2013.

Позивач в судовому засіданні 24.01.2013 вимоги заяви повністю підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-54/7760-2012 від 24.01.2013, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 08.01.2013, розгляд справи був відкладений на 05.02.2013.

Відповідач в судове засідання 05.02.2013 не з'явився, вимог ухвал суду від 08.01.2013 та від 24.01.2013 не виконав.

Відповідач в судове засідання 05.02.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 02.01.2013 та ухвали від 22.01.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду від 08.01.2013 та від 24.01.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, просп. Возз'єднання, 15, оф. 109, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.01.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Наявне в матеріалах справи повідомлення по вручення поштового відправлення свідчать, що відповідач ухвалу від 08.01.2013 надіслану за вищевказаною адресою отримав 14.01.2013.

На момент розгляду справи повідомлення про вручення відповідачу ухвали від 24.01.2013 до суду не повернулось.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З довідки ВДАІ Голосіївського району ГУ МВС України в м. Києві № 449 від 15.04.2009 та постанови Голосіївського районного суду м. Київ від 18.02.2009 у справі № 3-1702/22 2009р. вбачається, що 28.01.2009 приблизно о 18 год. 15 хв. Москальков М.М. керуючи автомобілем ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ в м. Києві на перехресті вулиць Трутенка-Леніна, під час руху не витримав безпечну дистанцію, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Сузуки, державний реєстраційний номер АА 3127 СВ, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1. АПравил дорожнього руху України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Київ від 18.02.2009 у справі № 3-1702/22 2009р. гр. Москалькова М.М. визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Сузуки, державний реєстраційний номер АА 3127 СВ.

Пошкоджений автомобіль був застрахований Динніком О.Б. у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії на підставі договору (поліс) добровільного страхування транспортного засобу № 19G - 0232843 від 20.11.2008.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Відповідно до звіту № 4061 від 13.05.2009 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Сузуки, державний реєстраційний номер АА 3127 СВ в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням зносу складає 20 983,36 грн. з ПДВ.

Звіт про оцінку майна № 4061 від 13.05.2009 здійснений оцінщиком Бережнюк О.В., який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва, сертифікат та посвідчення (знаходяться в матеріалах справи).

На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № 67259 від 15.05.2009 та розраховано суму страхового відшкодування.

Страховим актом № 67259 від 15.05.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 24 831,40 грн., тобто більшому ніж оцінено.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Кошти в розмірі 24 831,40 грн. позивачем були перераховані згідно платіжного доручення № 5433 від 19.06.2009 ремонтній організації «Авто Інтернешнл».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 24 831,40 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В основі рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 5011-54/7760-2012 підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 20 983,36 грн. шкоди в порядку регресу визначено те, що з наданих на запити суду відповідей Моторного (транспортного) страхового бюро від 14.06.2012 та від 10.07.2012 в центральній базі останнього відсутня інформація щодо наявності договору за яким застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ та не було підтверджено матеріалами справи.

Заявник в якості нововиявлених обставин посилається на те, що після прийняття господарським судом вищевказаного рішення позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди з власника транспортного засобу марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ - Москаленко М.М. до Голосіївського районного суду м. Києва та в ході розгляду справи представником Москаленко М.М. в судовому засіданні 11.12.2012 було надано копію полісу ВВ/9933573, яким у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» застраховано цивільно-правову відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ.

Заявником подано копію полісу ВВ/9933573 з якого вбачається, що цивільно-правову відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус». Даним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майна в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

З наведених норм та положень вбачається, що судове рішення може бути переглянуте за нововиявленими обставинами, якими є істотні фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Відповідно до пункту 8.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обставина про встановлення наявності договору (полісу) за яким у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ є істотною та нововиявленою обставиною, а також спростовує факти, які були покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 5011-54/7760-2012.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9933573, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки ЗАЗ, державний реєстраційний номер 056-68 КЕ, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Оскільки, умовами полісу ВВ/9933573 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування має бути зменшено на 510,00 грн.

Позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу № 67259 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 25 081,40 грн. Дана вимога отримана відповідачем 09.09.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач з дня отримання вказаної вище регресної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Сузуки, державний реєстраційний номер АА 3127 СВ було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із оціненої вартості матеріального збитку за вирахуванням суми франшизи (20 983,36 грн. (оцінена шкода згідно звіту № 4061 від 13.05.2009) - 510,00 грн. (франшиза)), тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 473,36 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За вказаних обставин, суд вважає, що заява Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 у справі № 5011-54/7760-2012 за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва № 5011-54/7760-2012 від 14.08.2012 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення приймається рішення - у разі зміни або скасування рішення.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85, 114 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії про перегляд рішення Господарського суду міста Києва № 5011-54/7760-2012 від 14.08.2012 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва № 5011-54/7760-2012 від 14.08.2012.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (м. Київ, вул. Возз'єднання. 15, оф. 109, код ЄДРПОУ 31201694) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, корп. 1, оф. 10, код ЄДРПОУ 25965081) суму страхового відшкодування в розмірі 20 473 (двадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 36 коп., 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в позові відмовити повністю.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (м. Київ, вул. Возз'єднання. 15, оф. 109, код ЄДРПОУ 31201694) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, корп. 1, оф. 10, код ЄДРПОУ 25965081) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Повне рішення складено 08.02.2013.

СуддяВ.В.Сівакова