Постанова № 29261068, 04.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.13 Справа № 5008/861/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МіЛЛ Карпати", б/н від 03.01.2013 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 року (підписане 24.12.2012 року), суддя Карпинець В.І.

по справі № 5008/861/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер-Пак", м.Харків

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МіЛЛ Карпати", с. Ракошино

про стягнення 101391,41 грн., з яких 66648,03 грн. - основний борг, 27497,36 грн. - нараховані проценти та 7246,02 грн. - пені

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 року по справі №5008/861/2012 позов ТзОВ «Мастер-Пак» задоволено частково, стягнено з ТзОВ «МіЛЛ Карпати» на користь позивача: 66648,03 грн. - основного боргу, 5000,00 грн. - пені, 24371,89 грн. - нарахованих процентів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення. Поряд з цим, задовольняючи клопотання відповідача, суд зменшив розмір нарахованої пені до 5000,00 грн., а також визнав правомірним нарахування відповідачеві відсотків від суми несвоєчасно оплаченої продукції у розмірі 24371,89 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «МіЛЛ Карпати» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 року по справі №5008/861/2012. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем при розрахунку пені на суму заборгованості за поставлену продукцію, згідно видаткової накладної №578 від 12.03.2012 року на суму 50674,57 грн. було проведено подвійне нарахування.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Від позивача 30.01.2013 року на адресу суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить про проведення судового засідання без участі свого представника, та зазначає, що суд першої інстанції частково зменшив розмір пені саме на підставі клопотання відповідача, та що останній мав надати свій розрахунок пені, який на його думку, є вірним, проте цього не зробив.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та враховуючи клопотання позивача, викладене у запереченні на апеляційну скаргу, суд вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2011 року між ТзОВ «Мастер-Пак» (в тексті договору - виконавець) та ТзОВ «МіЛЛ Карпати» (в тексті договору - замовник) укладено договір про виготовлення та постачання продукції № 28/2011, відповідно до умов якого, а саме п. 1.1, позивач на замовлення відповідача зобов'язується виготовити та передати у власність замовника плівку поліпропіленову та пакети поліетіленові з флексографічним друком (в тексті договору - продукція), а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити продукцію на умовах даного договору.

Пунктом 2.2 договору № 28/2011 від 03.02.2011 року визначено порядок оплати продукції, відповідно до якого, оплата за окрему партію проводиться наступним чином: 50% попередня оплата під час замовлення та 50% оплата протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після прийому-передачі виготовленої продукції, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Датою оплати за продуккцію вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця (п. 2.3 Договору). Загальна сума Договору складає суму всіх видаткових накладних (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п.10.1, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року. Додатковою угодою №1 від 30.12.2011 року внесено зміни до договору шляхом викладення у новій редакції пункту 10.1, яким встановлено строк дії договору до 31.12.2012 року.

На виконання умов вказаного договору, позивачем поставлялась відповідачу продукція (плівка поліпропіленова та пакети поліетіленові) на протязі періоду з 14.02.2011 року по 12.03.2012 року на загальну суму 286944,96 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції на загальну суму 220296,93 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи витягами з банківського рахунку позивача. Виходячи з даних витягів, відповідач отриману продукцію за видатковими накладними №МП-0488 від 11.03.2011 року, №МП-2136 від 28.09.2011 року, №МП-1165 від 26.05.2011 року, №МП-1432 від 25.06.2011 року, №МП-0701 від 01.04.2011 року, №МП-0322 від 14.02.2011 року та №2790 від 07.12.2011 року оплатив не в повному обсязі та несвоєчасно, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2012 року становила 6002,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 12.03.2012 року.

Також відповідач не здійснив оплату в повному обсязі та своєчасно за отриману продукцію за видатковою накладною №578 від 12.03.2012 року, та не здійснив оплати взагалі за отриману продукцію за видатковою накладною №579 від 12.03.2012 року, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 61146,03 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12.03.2012 року становила 67148,03 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року по 12.03.2012 року.

У зв'язку з цим, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 09.07.2012 року щодо сплати 67148,03 грн. основного боргу, 2889,57 грн. - пені та 14101,09 грн. - нарахованих відсотків. 17.07.2012 року відповідачем здійснено проплату на суму 500,00 грн., в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення до суду становила 66648,03 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення замовником умов щодо оплати поставленої продукції, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачеві пеню в розмірі 5933,87 від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною № 578 від 12.03.2012 року та 1312,15 грн. від простроченої суми заборгованості за видатковою накладною №579 від 12.03.2012 року, проте суд, частково задовольняючи клопотання відповідача, враховуючи ступінь виконання останнім зобовязання по даному договору на суму 220296,93 грн. від загальної суми 286944,96 грн., зменшив розмір пені до 5000 грн.

Згідно п. 6.3 Договору крім відповідальності, передбаченої п. 6.2, замовник у разі несвоєчасного остаточного розрахунку у відповідності з п. 2.2, сплачує на користь виконавця проценти у розмірі 0,2% від вартості неоплаченої продукції за кожен день.

Проте, як встановлено судом першої інстанції не у всіх видаткових накладних, що додані позивачем до позовної заяви, вказується договір № 28/2011 від 03.02.2011 року, як підстава виникнення зобов'язання. Зокрема, у видаткових накладних № МП-0488 від 11.03.2011 року, № МП-2136 від 28.09.2011 року, № МП-1165 від 26.05.2011 року, № МП-1432 від 25.06.2011 року, № МП-0701 від 01.04.2011 року, № МП-0322 від 14.02.2011 року та № МП-2790 від 07.12.2011 року зазначається рахунок-фактура як підстава виникнення зобов'язання. Поряд з цим, видаткові накладні від 18.01.2012 року на суму 3147,00 грн., від 20.01.2012 року на суму 2103,00 грн., від 27.01.2012 року на суму 3177,00 грн., від 02.02.2012 року на суму 6264,00 грн., від 02.02.2012 року на суму 4191,00 грн. та накладна № 578 від 12.03.2012 року містять вказівку на договір, як підставу оплати за отриману продукцію.

Виходячи з цього, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні 3125,47 грн., нарахованих процентів за період з 01.03.2011 року по 05.01.2012 року та стягнув 24371,89 грн., що становить розмір процентів, нарахованих від суми несвоєчасно оплаченої отриманої продукції за видатковими накладними № 578 від 12.03.2012 року та № 579 від 12.03.2012 року, підставою виникнення зобовязання за якими, є Договір №28/2011 від 03.02.2011 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст.530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання та зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Вимогами п.2 даної статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.3 Договору крім відповідальності, передбаченої п. 6.2, замовник у разі несвоєчасного остаточного розрахунку у відповідності з п. 2.2, сплачує на користь виконавця проценти у розмірі 0,2% від вартості неоплаченої продукції за кожен день.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за порушення замовником умов щодо оплати поставленої продукції, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості партії продукції за кожний день прострочення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги розрахунок пені та процентів річних за несвоєчасно оплачену отриману продукцію згідно видаткових накладних від 18.01.2012 року на суму 3147,00 грн., від 20.01.2012 року на суму 2103,00 грн., від 27.01.2012 року на суму 3177,00 грн., від 02.02.2012 року на суму 6264,00 грн., від 02.02.2012 року на суму 4191,00 грн. та накладної № 578 від 12.03.2012 року, враховуючи ступінь виконання відповідачем зобов'язання на загальну суму 220296,93 грн., положення ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГПК України, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 24371,89 грн. - нарахованих процентів і 5000 грн. - пені та відмову у задоволенні позову щодо стягненні пені в сумі 933,87 грн. і процентів в сумі 3125,47 грн. за період з 01.03.2011 року по 05.01.2012 року.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2012 року по справі №5008/861/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МіЛЛ Карпати» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.