Рішення № 29261016, 04.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.13 р. Справа № 5006/6/134/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк

про стягнення 981 731,76 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Лєфанова О.Ю. - представник по довіреності від 12.10.12р.

від відповідача - Захаров О.С. - представник по довіреності №118 від 24.10.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк суми основного боргу у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 8 087,17грн. та пені у розмірі 35 921,87грн. (Усього 950 864,36грн.)

Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з правовою допомогою, наданою адвокатом Турупаловим О.В. у розмірі 66 560,51грн. відповідно до договору №2 про правову допомогу від 01.10.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №16/10-08 від 16.10.08р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії банківських виписок, копію акту звірки розрахунків станом на 01.08.2012р., копії листів №01-24/353 від 25.04.2012р., №01-24/565 від 12.07.2012р., копії заявок №6 на придбання товару №6 від 01.06.2011р., №7 від 01.08.2011р., №8 від 02.04.2012р., копії видаткових накладних №23/04-1 від 23.04.2012р., №25/04-1 від 25.04.2012р., №26/04-2 від 26.04.2012р., №06/05-2 від 06.05.2012р., №10/05-1 від 10.05.2012р., №11/05-3 від 11.05.2012р., №12/05-3 від 12.05.2012р., №14/05-2 від 14.05.2012р., №18/07-6 від 18.07.2012р., №21/08-1 від 21.08.2011р., №01/08-1 від 01.08.2011р., №20/08-1 від 20.08.2011р., №10/06-2 від 10.06.2011р., №09/06-4 від 09.06.2011р., №10/06-1 від 10.06.2011р., №08/06-1 від 08.06.2011р., копію договору №2 про правову допомогу від 01.10.2012р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3397 від 12.05.2010р., копію видаткового касового ордеру від 29.10.2012р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.10.2012р.

10 грудня 2012р. через канцелярію суду у матеріали справи від позивача надійшло клопотання б/н від 10.12.12р., в якому останній просив суд витребувати у відповідача належним чином засвідчені копії залізно-дорожніх квитанцій, на підставі яких відповідачем був отриманий товар за договором поставки №16/10-08 від 16.10.08р. Суд задовольнив дане клопотання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 07.12.12р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав того, що згідно з умовами договору, факт поставки товару позивачем вважається здійсненим після отримання відповідачем документів про якість товару, але зазначені документи ним не були отримані, у зв'язку з чим його обов'язок, щодо оплати товару не настав, а також, всупереч вимогам договору, відповідачем не були отриманні рахунки на оплату товару. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те що, по-перше, додані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, не відповідають вимогам первинного документу. По-друге, ним не були видані позивачу довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей за договором, що робить неможливим встановлення факту отримання товару відповідачем самостійно. По-третє, позивачем до матеріалів справи додані видаткові накладні №10/05-1 від 10.05.12р. та №18/07-6 від 18.07.12р., але сторонами по справі не була досягнута двостороння згода на заявки, щодо отримання товару, за наведеними накладними. На його думку акт звірки розрахунків станом на 01.08.12р. не може бути доказом, який підтверджує або спростовує наявність боргу відповідача перед позивачем. Як зазначив відповідач, у відзиві на позовну заяву, вимога позивача стосовно стягнення адвокатських послуг у розмірі 66 650,51грн. є явно завищеною.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд витребувати у позивача належним чином засвідчені копії наступних документів:

· документи про якість спірного товару, які повинні надаватись відповідачу при кожній поставці товару (п.5.3 спірного договору) та докази їх отримання останнім;

· рахунки на оплату товару (п.2.4, 2.5 спірного договору) та докази їх отримання відповідачем;

· докази двостороннього погодження заявок на отримання товару за видатковими накладними №10/05-1 від 10.05.12р. та №18/07-6 від 18.07.12р.;

· довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей на поставку товару за договором. Суд задовольнив вказане клопотання.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням позивача.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача б/н, б/д, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

На виконання вимог суду відповідач надав у матеріали справи супровідним листом б/н від 11.01.2013р. копії залізничних накладних.

04 лютого 2013р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, з підстав здійснення позивачем перерахунку 3% річних та пені. У зв»язку з чим просить суд стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" основний борг у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 13 390,90 грн. та пеню у розмірі 61 485,54 грн. (Усього 981 731,76 грн.). Також просить суд стягнути з відповідача витрати пов»язанні з наданням адвокатом адвокатських послуг у сумі 34 360,61 грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Вислухавши у судовому засіданні представників Сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

16 жовтня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк (далі по тексту-Постачальник) та Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк (далі по тексту-Покупець), був укладений договір поставки №16/10-08, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати у власність (поставити), а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у заявках, які є додатками до цього договору і становлять його невід»ємну частину.

Постачання товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам Покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару.

Разом з цим, постачання товару, за домовленістю сторін, може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі постачальника) або на умовах СРТ (перевезення до місяця, вказаного Покупцем) або згідно інших міжнародних правил по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року (п.4.5, п.4.6 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки товару транспортом Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом 30-ти. календарних днів з дати фактичного отримання Покупцем товару на підставі відповідної двосторонньої погодженої Заявки, якщо інше не передбачено Заявками до даного Договору.

Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії -з моменту підписання до 31.12.2013р.

Згідно ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки №16/10-08 від 16.10.08р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

На виконання умов Договору, згідно виставлених відповідачем заявок вих.№ 01-24/353 від 25.04.2012р., №01-24/565 від 12.07.12р., №6 від 01.06.11р., №7 від 01.08.2011р., №8 від 02.04.2012р. позивач у період з 08.06.2011р.-18.07.2012р. згідно залізничних накладних, відвантажив на адресу відповідача товар.

Як встановлено судом по видатковим накладним №23/04-1 від 23.04.2012р., №25/04-1 від 25.04.2012р., №26/04-2 від 26.04.2012р., №06/05-2 від 06.05.2012р., №10/05-1 від 10.05.2012р., №11/05-3 від 11.05.2012р., №12/05-3 від 12.05.2012р., №14/05-2 від 14.05.2012р., №18/07-6 від 18.07.2012р., №21/08-1 від 21.08.2011р., №01/08-1 від 01.08.2011р., №20/08-1 від 20.08.2011р., №10/06-2 від 10.06.2011р., №09/06-4 від 09.06.2011р., №10/06-1 від 10.06.2011р., №08/06-1 від 08.06.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 1 271 855,32грн.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Частково борг був сплачений відповідачем у сумі 365 000грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Станом на 01.08.2012р. відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 906 855,32грн. перед позивачем, про що свідчить підписаний та скріплений печатками підприємств акт звірки розрахунків.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем документів щодо якості товару, рахунків-фактури, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №16/10-08 від 16.10.08р.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо відсутності відомостей щодо двостороннього погодження з позивачем заявок на отримання товарів за видатковими накладними №10/05-1 від 10.05.12р., №18/07-6 від 18.07.12р. суд зазначає наступне.

Предметом поставки за укладеним договором є товар, а саме щебінь гранітний, який поставлявся насипом та зважувався при прийманні товару залізницею відповідно до Статуту. Відповідач прийняв товар від перевізника та підписав видаткові накладні, які містить усі необхідні характеристики для поставленого товару: найменування, кількість, ціну, загальну суму. Отже, відсутність наявності складання між сторонами заявок до вказаних накладних не звільняє від виконання взятих на себе обов»язків зі сторони Покупця.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаними видатковими та залізничними накладними, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порядок розрахунків за Договором визначений в п. 3.1.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору оплату вартості отриманого товару в сумі 906 855,32грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 906 855,32грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування 3% річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 3.1 договору, наданий арифметично обґрунтований розрахунок річних відповідно до кожної накладної з урахуванням часткових оплат, господарський суд, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення 13 390,90 грн. 3% річних за періоди з 01.09.2011р.-31.12.2011р., з 01.01.2012р.-10.11.2012р., з 21.09.2011р.-31.12.2011р., з 01.01.2012р.-10.11.2012р., з 25.05.2012р.-10.11.2012р., з 06.06.2012р.-10.11.2012р., з 10.06.2012р.-10.11.2012р., з 11.06.2012р.-10.11.2012р., з 12.06.2012р.-10.11.2012р., з 14.06.2012р.-10.11.2012р., з 18.08.2012р.-10.11.2012р., в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 61 485,54 грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 6.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за періоди з 01.09.2011р.-29.02.2012р., з 21.09.2011р.-20.03.2012р., з 26.05.2012р.-23.11.2012р., з 06.06.2012р.-04.12.2012р., з 10.06.2012р.-08.12.2012р., з 11.06.2012р.-09.12.2012р., з 14.06.2012р.-12.12.2012р., з 18.08.2012р.-04.02.2013р. згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 61 485,54 грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

До матеріалів справи позивачем доданий договір №2 про правову допомогу від 01.10.2012р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк (далі по тексту-Клієнт) та адвокатом Турупаловим О.В.

Згідно п.1.1 вказаного договору адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу: бути представником клієнта в підприємствах, установах, організаціях, банках, органах внутрішніх справ, прокуратурі, судах всіх рівнів та підвідомчості, державній виконавчій службі по господарській справі між сторонами: клієнтом та філією «Мар`їнський автодор» ДП „Донецький облавтодор" ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" з приводу спору, що виник з договору поставки №16/10-08 від 16.10.08р.

Разом з цим, клієнт надав право адвокату при здійсненні своїх повноважень подавати і одержувати необхідні довідки та документи, заяви, клопотання, позовні заяви, скарги, апеляційні та касаційні скарги, розписуватись за них і, сплачувати від імені клієнта судовий збір, брати участь у судових засіданнях, подавати клопотання, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, а також користуватись всіма іншими правами, наданими законодавством України адвокату, як представнику ЗУ «Про адвокатуру» та цим договором (п.1.2 договору).

За надану правову допомогу за п.5.1 даного договору клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 7% від загальної суми позову.

Згідно видаткового касового ордеру від 29.10.2012р. та квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.10.2012р. адвокатом Турупаловим О.В. прийнято від позивача 66 560,51 грн.

Вказана особа, Турупалов О.В., що підтвердив право на заняття адвокатською діяльністю Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3397 від 12.05.2010р. Але суд вважає необхідним обмежити розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, а також оскільки позивачем при підготовці позовної заяви до суду були допущені недоліки, які стали причиною постійного перерахування позивачем заявлених позовних вимог. Разом з цим, господарським судом неодноразово відкладалось слухання справи, для представлення позивачем витребуваних та додаткових документів по справі, що призвело затягування прийняття господарським судом рішення по справі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 3 000грн.

При поданні позову до суду та під час розгляду справи позивачем сплачено судовий збір у розмірі 20 348,50 грн., платіжним дорученням № 222 від 29.10.2012р., що суперечить вимогам Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 р. N 3674-VI, який набрав законної сили 01.11.2011р. згідно якого із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку судового збору -2% від суми позову (але не менше 1 609,50грн. та не більше 64 380грн.), тобто позивачем внесено судовий збір на 947,97 грн. більше, ніж передбачено законодавством, що тягне за собою часткове повернення сплаченої суми.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 713,87 грн.

В решті судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 526, 546, 549, 610, 625, 629, 692 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк про стягнення 981 731,76 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», м. Донецьк основний борг у розмірі 906 855,32грн., 3% річних у розмірі 13 390,90 грн., пені у розмірі 61 485,54 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 19 634,63 грн. витрати пов"язані з наданням адвокатських послуг у сумі 3 000 грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексс», (83015, м. Донецьк, пр.Миру, буд.8, офіс 302, ЄДРПОУ 35175176) зайво сплачений судовий збір у розмірі 947,97 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням № 222 від 29.10.2012р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.