Рішення № 29260767, 01.02.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2013 р.

Справа № 916/21/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача – не з'явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” про стягнення 1000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” про стягнення заборгованості за договором № 1048 від 15.08.2011 р. в сумі 1000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

15.08.2011 р. між Дочірнім підприємством „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” був укладений договір № 1048, предметом якого було виконання відповідачем робіт по влаштуванню некапітальної тимчасової споруди із легких конструкцій на будівлі блоку службових приміщень.

Згідно додаткової угоди № 1 від 27.10.2011 р. до вказаного договору позивач і відповідач вирішили зупинити виконання робіт по договору. Так, відповідач зобов’язався зберігати будівельні матеріали, які були придбані відповідачем для виконання своїх зобов'язань по договору, за плату у розмірі 6 000,00 грн. на місяць.

Як вказує позивач, ним була здійснена оплата за зберігання, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20%. Також позивач зазначив, що відповідачем на суму податку на додану вартість були видані податкові накладні, які є підставою для формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість згідно ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, за інформацією Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі, де на податковому обліку знаходиться позивач, відносно відповідача ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС було складено акт від 12.09.2012 р. № 1261/22-34/37476072/75 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Архспецбуд” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків. Підставою складення даного акту перевірки стали відомості відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11.09.2012 р. № 35830/7/07-103 про відсутність ТОВ „Архспецбуд” за своїм місцезнаходженням.

Так, позивач зазначив, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі звернулась до позивача з вимогою про зменшення суми податкового кредиту, який був сформований позивачем на підставі податкової накладної, виданої ТОВ „Архспецбуд” № 8 від 28.02.2012 р. на суму ПДВ 1 000,00 грн. В свою чергу, за ствердженнями позивача, він був змушений в уточнюючому розрахунку від 03.10.2012 р. зменшити податковий кредит по ПДВ за операціями з відповідачем на 1 000,00 грн. за період лютий 2012 р., що в свою чергу спричинило відповідно збільшення податкових зобов’язань по ПДВ до бюджету на 1 000,00 грн. Так, позивач зазначив, що своїми діями відповідач допустив створення такої ситуації, в результаті якої постраждали всі його контрагенти, серед яких є позивач.

Наразі позивач зазначає, що згідно п. 8.6 основного договору № 1048 від 15.08.2011 р. у випадку, коли за результатами податкової перевірки, проведеної податковими органами щодо сторони та/або сторін, податковий кредит замовника, який виник із податкової накладної, виданої на підставі цього договору, буде будь-яким чином оскаржений та/або скасований податковими органами (в результаті чого будуть нараховані податкові зобовязання по податку на додану вартість або зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість) у зв’язку із тим, що у процесі поставки товарів за цим договором по ланцюгу продажу від виробника/імпортера були задіяні підприємства з ознаками фіктивності/підприємства з негативними ознаками по базі податкових органів/підприємств відносно яких/відносно посадових осіб яких порушені кримінальні справи стосовно господарської діяльності цих підприємств та/або мали місце нікчемні правочини, встановлені податковими органами або органами слідства, та/або інші правочини, визнані судом недійсними, продавець зобов’язується виплатити на адресу покупця компенсацію в сумі, яка визначена в п. 8.9 договору, протягом 3-х календарних днів з моменту пред’явлення замовником відповідної вимоги.

В п. 8.8 вказаного договору зазначено, що компенсація, яка передбачена п. 8.6 цього договору, розглядається сторонами як санкція, що сплачується відповідно до умов цього договору.

Як зазначає позивач, діями ТОВ „Архспецбуд” порушено умови договору № 1048 від 15.08.2011 р. щодо оплати суми компенсації, передбаченої п. 8.6 цього договору, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.01.2013 р. позовну заяву Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) прийнято до розгляду, порушено провадження по справі № 916/21/13-г та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, зазначеною в позовній заяві. Проте згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута у зв’язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 серпня 2011 року між Дочірнім підприємством „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” (підрядник) був укладений договір № 1048, відповідно до якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник зобов’язується виконати і здати у встановлений строк позивачу роботи по влаштуванню некапітальної тимчасової споруди із легких конструкцій на будівлі блоку службових приміщень (інв. № 060112). При цьому сторони домовились, що роботи виконуються на території замовника як оператора контейнерного терміналу Одеського морського торговельного порту, підрядник виконує роботи у строгій відповідності з технічним завданням і узгодженою кошторисною документацією та на умовах, передбачених цим договором. Замовник зобов’язується прийняти результати робіт і оплатити підряднику їх вартість на умовах цього договору за відсутності обґрунтованих претензій по якості і строкам виконання робіт (п. 2 договору).

27.10.2011 р. між Дочірнім підприємством „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” була укладена додаткова угода до вказаного договору № 1048 від 15.08.2011 р., відповідно до якої сторони погодились призупинити виконання робіт по вказаному договору. Наразі позивач як замовник зобов’язався повідомити підрядника у письмовому вигляді шляхом направлення на адресу відповідача відповідного листа – повідомлення про необхідність продовжити виконання робіт по договору (п. 2 додаткової угоди). В свою чергу підрядник – відповідач зобов’язався приступити до виконання робіт по договору протягом 10 робочих днів з моменту отримання листа – повідомлення згідно п. 2 цієї додаткової угоди (п. 3 додаткової угоди).

В п. 4 вказаної додаткової угоди сторони встановили, що до отримання підрядником вказаного повідомлення замовник зобов’язується сплачувати послуги по зберіганню будівельних матеріалів, які були придбані підрядником для виконання своїх зобов’язань по договору в розмірі 6000,00 грн. в місяць (в т.ч. ПДВ 1000 грн.), починаючи з 01.10.2011 р. Підрядник в свою чергу зобов’язався забезпечити такі умови зберігання, які гарантують збереження якісних характеристик таких матеріалів.

Як вказує позивач, ним була здійснена оплата за зберігання, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20%. Також позивач зазначив, що відповідачем на суму податку на додану вартість були видані податкові накладні, які є підставою для формування позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість згідно ст. 198 Податкового кодексу України.

Однак, за інформацією позивача, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС було складено акт від 12.09.2012 р. № 1261/22-34/37476072/75 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Архспецбуд” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків. Підставою складення даного акту перевірки стали відомості відділу податкової міліції ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 11.09.2012 р. № 35830/7/07-103 про відсутність ТОВ „Архспецбуд” за своїм місцезнаходженням.

Так, позивач зазначив, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі звернулась до позивача з вимогою про зменшення суми податкового кредиту, який був сформований позивачем на підставі податкової накладної, виданої ТОВ „Архспецбуд” № 8 від 28.02.2012 р. на суму ПДВ 1 000,00 грн. В свою чергу, за ствердженнями позивача, ним в уточнюючому розрахунку від 03.10.2012 р. було зменшено податковий кредит по ПДВ за операціями з відповідачем на 1 000,00 грн. за період лютий 2012 р., що в свою чергу спричинило відповідно збільшення податкових зобов’язань по ПДВ до бюджету на 1 000,00 грн.

Наразі в п. 8.6 основного договору № 1048 від 15.08.2011 р. передбачено, що у випадку, коли за результатами податкової перевірки, проведеної податковими органами відносно сторони та/або сторін, податковий кредит замовника, який виник із податкової накладної, виданої на підставі цього договору, буде будь-яким чином оскаржений та/або скасований податковими органами (в результаті чого будуть нараховані податкові зобов’язання по податку на додану вартість або зменшена сума бюджетного відшкодування по податку на додану вартість) у зв’язку із тим, що в процесі поставки товару або надання послуг, робіт за цим договором по ланцюгу були задіяні підприємства з ознаками фіктивності/підприємства з негативними ознаками по базі податкових органів/підприємств відносно яких/відносно посадових осіб яких порушені кримінальні справи стосовно господарської діяльності цих підприємств та/або мали місце нікчемні правочини, встановлені податковими органами або органами слідства, та/або інші правочини, визнані судом недійсними, підрядник зобов’язується виплатити на адресу замовника компенсацію в сумі, визначеній в п. 8.9 договору, протягом 3-х календарних днів з моменту пред’явлення замовником відповідної вимоги.

Згідно п. 8.7 договору підставою підтвердження спричинення шкоди замовнику і для оплати компенсації, передбаченої п. 8.6 договору, являється сам факт наявності акта перевірки податкового органу і прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення, незалежно від оскарження вказаних документів.

В п. 8.8 вказаного договору зазначено, що компенсація, передбачена п. 8.6 цього договору, розглядається сторонами як санкція, що сплачується у відповідності з умовами цього договору. Сума компенсації, яка повинна бути сплачена підрядником на адресу замовника згідно п. 8.6 договору, розраховується як сума скасованого/оскарженого податкового кредиту і сума всіх штрафних санкцій, нарахованих замовнику за результатами податкової перевірки (п. 8.9 договору).

Відповідно до п. 8.10 договору компенсація, передбачена п. 8.6 цього договору, може на вибір замовника бути сплачена підрядником замовнику шляхом перерахування відповідної грошової суми на рахунок замовника, або шляхом перерахування в рахунок заборгованості замовника за поставлений підрядником товар або надані послуги, роботи.

Як вказує позивач, представники позивача намагались зв’язатися з представниками відповідача та вирішити виниклу ситуацію, проте за адресою, вказаною в договорі № 1048і додатковій угоді до нього, представники позивача не знайшли представників відповідача. Так, позивач вважає, що діями ТОВ „Архспецбуд” порушено умови договору № 1048 від 15.08.2011 р. щодо оплати суми компенсації, передбаченої п. 8.6 цього договору, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, укладені між сторонами по справі договір підряду та додаткова угода до цього договору є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Між тим, за змістом п. 8.7 договору № 1048 підставою для оплати відповідачем компенсації, передбаченої п. 8.6 договору, яка позивачем заявлена до стягнення, є саме факт наявності акта перевірки податкового органу та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення. Однак, такий акт перевірки податкового органу та прийняті на його підставі повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутні. Також на вимогу суду згідно ухвали про порушення провадження у даній справі від 03.01.2013 р. позивачем не були надані. В свою чергу відсутність вказаних документів спростовує доводи позивача про наявність підстав у відповідача відшкодувати компенсацію, передбачену п. 8.6 договору, адже відсутні докази як проведення податкової перевірки, такі і докази прийняття податковим органом повідомлень-рішень за результатами такої перевірки, на підставі яких розраховується сума компенсації, що передбачено п. 8.6-8.9 договору.

Той факт, що позивач самостійно в уточнюючому розрахунку від 03.10.2012 р. зменшив податковий кредит по ПДВ за операціями з відповідачем на 1 000,00 грн. за період лютий 2012 р., не є підставою для покладення на відповідача санкції, передбаченої п. 8.8 договору, яка підлягає сплаті відповідачем у чітко встановлених договором випадках.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Дочірнього підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архспецбуд” про стягнення 1000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.02.2013 р.

Суддя Петров В.С.