Рішення № 29260710, 05.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.02.13 р. Справа № 5006/47/112/2012

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого Фурсової С.М.,

суддів Величко Н.В., Говоруна О.В.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268)

до Управління Служби безпеки України в Донецькій області (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 62; код ЄДРПОУ - 20001504)

про стягнення 34 168,79 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Пожидаєва В.В., яка діє на підставі довіреності № 20-13 «Д» від 31.12.2012

від відповідача: Воєводіна А.С., яка діє на підставі довіреності № 56/20-6833нт від 17.12.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобл?енерго» звернулося до господарського? суду Донецької області з позо?вом, в якому просить стягнути з Управління Служби безпеки України в Донецькій області суму пені у розмірі 27 847,23 гривень, нарахованої у період з 22.10.2011 по 31.08.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період жовтень 2011 року, з грудня 2011 року по серпень 2012 року; суму трьох відсотків річних у розмірі 5 578,32 гривень, нарахованої у період з 22.10.2011 по 31.08.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період жовтень 2011 року, з грудня 2011 року по серпень 2012 року; суму інфляційних нарахувань у розмірі 743,24 гривень, нарахованої у період з 01.11.2011 по 31.03.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії за період жовтень 2011 року, з грудня 2011 року по серпень 2012 року.

В обґрунтування св?оїх позовних вимог позивач по?силається на неналежне виконання відповідачем умов догов?ору про постачання електричн?ої енергії № 66/177-05 від 21 листопада 2005 року, Додатку? № 5 «Порядок розрахунку» до Дого?вору, та нормативно обґрунтовує свої вимоги статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статями 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України та статтями 26, 27 Закону України «Про електроенер?гетику».

Ухвалою господарс?ького суду Донецької області? від 17 жовтня 2012 р?оку позовна заява прийнята до? розгляду, порушено проваджен?ня у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 листопада 2012 року.

08 листопада 2012 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вказаний відзив прийнятий судом до уваги та долучений до м?атеріалів справи.

13 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22 листопада 2012 року.

22 листопада 2012 року від позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення, які прийнято судом до уваги та долучено до матеріалів справи.

22 листопада 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 грудня 2012 року.

05 грудня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22 січня 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12 грудня 2012 року призначено колегіальний розгляд справи № 5006/47/112/2012 у складі: головуючого судді Фурсової С.М., суддів Величко Н.В., Говоруна О.В.

За змістом пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

22 січня 2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05 лютого 2013 року.

Представник позивача Пожидаєва В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Воєводіна А.С. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

21 листопада 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (далі - позивач або постачальник) та Управлінням Служби безпеки України в Донецькій області (далі - відповідач або споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 66/177-05 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами (а.с. 10-13).

26 квітня 2011 року у відповідності до положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI здійснено реорганізацію організаційно-правової форми відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго».

30 березня 2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції статут публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», у відповідності до якого відбулась зміна найменування юридичної особи - публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» на публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Пунктом 9.4 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про продовження строку дії Договору на 2012 рік.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до пункту 8 Додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу;

- 3 % річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пунктом 7 Додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, споживач здійснює на підставі виставлених постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти банківських днів з дня їх отримання.

Законом № 3681-VI від 08.07.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель», який набрав чинності 02.10.2011, внесено зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме: електрична енергія, її постачання, передача та розподіл були виключені з визначеного статтею 2 Закону переліку предметів закупівлі, на які не поширюється дія Закону.

Згідно зі статті 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель», закупівля здійснюється відповідно до річного плану і замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування Закону.

Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень. Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом (частина перша та п'ята статті 2, частина четверта статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

Відповідач є бюджетною організацією (установою) та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, та яку внесено до Реєстру неприбуткових організацій (установ).

Таким чином, дію договір про постачання електричної енергії № 66/177-05 від 21.11.2005 могло бути продовжено на 2012 рік лише після проведення процедури закупівлі у одного учасника.

На виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» 18 червня 2012 року Управління Служби безпеки України в Донецькій області (далі - відповідач або замовник) та публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - позивач або учасник) уклали договір № 66/96-12 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі - Тендерний договір) (а.с. 82-85).

Згідно з пунктом 1.1 Тендерного договору учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок замовника, а замовник - прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та конкретизацією умов згідно Договору про постачання електричної енергії від 21.11.2005 № 66 (далі - Договір ПЕЕ), який є невід'ємним додатком до Тендерного договору.

Ціна Тендерного договору становить 555 078,58 гривень (пункт 3.1 Тендерного договору). Розрахунки проводяться згідно з умовами, визначеними в Договорі ПЕЕ. До рахунку додаються документи згідно з умовами, визначеними в Договорі ПЕЕ (розділ ІV Тендерного договору). У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством, Тендерним Договором та Договором ПЕЕ (пункт 7.1 Тендерного договору).

У пункті 5.1 Тендерного договору сторони домовились про те, що строк (термін) поставки (передачі) товарів за цим договором - з січня 2012 року до грудень 2012 року, але не більше ціни договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) умови Тендерного договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли до його укладення з 01 січня 2012 року. Розрахунки з 01 січня 2012 року проводяться за тарифами, що діяли на відповідний період, за який здійснюється оплата.

Тендерний договір набирає чинності з 18.06.2012 і діє до 31.12.2012, але не більше, ніж ціна Договору (пункту 10.1 Тендерного договору).

Умови закупівлі товару, не передбачені Тендерним договором, регулюються чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією та Договором ПЕЕ. Цей Договір та Договір ПЕЕ мають однакову юридичну силу. Невід'ємною частиною Тендерного договору є Договір ПЕЕ (пункт 11.2, 11.3, розділ ХІІ Тендерного договору).

Тендерний договір підписано обома сторонами без зауважень та скріплено печатками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання у 2011 році - за Договором та у 2012 році - за Тендерним договором: у жовтні -грудні 2011 року, січні - серпні 2012 року постачав відповідачу електричну енергію, складав акти прийняття-передавання товарної продукції (а.с. 21-22, 25-26, 28а-29, 32-33, 36-37, 40-41, 44-45, 48-49, 52-53, 56-57, 60-61) та виставляв рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію (а.с. 19, 20, 23, 24, 27, 28, 30, 31, 34, 35, 38, 39, 42, 43, 46, 47, 50, 51, 54, 55, 58, 59).

Виставлені рахунки на оплату активної та реактивної електроенергії були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідні відмітки на другому екземплярі рахунків.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Суд вважає, що такою обставиною є набрання 02.10.2011 чинності Закону № 3681-VI від 08.07.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель».

З наведених вище приписів ЦК України, Закону України «Про здійснення державних закупівель» зі змінами та умов Тендерного договору вбачається, що з 01 січня 2012 року Договір не міг бути правовою підставою для виписки позивачем рахунків і для здійснення нарахувань за прострочення платежів, а також для оплати відповідачем рахунків та санкцій. Такою правовою підставою у 2012 році є Тендерний договір, який було підписано 18 червня 2012 року. Отже, у відповідача не було законних підстав для оплати спожитої у 2012 році електричної енергії, і прострочення відповідача щодо оплати рахунків у період з 01 січня 2012 року по 25 червня 2012 року (з урахуванням 5-ти банківських днів після підписання 18 червня 2012 року Тендерного договору).

У відповідності до частини першої статі 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Позивач, вважаючи оплату простроченою, нарахував відповідачу пеню, три відсотки річних з 22 жовтня 2011 року по 31 серпня 2012 року та інфляційні за порушення платежів у листопаді 2011 року, січні-березні 2012 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача в періодах, за які здійснене нарахування пені, річних та інфляційних за прострочення платежів у 2011 році, а також починаючи з 26 червня 2012 року і до кінцевих дат періодів, за які позивачем здійснене нарахування пені, річних та інфляційних за прострочення платежів у 2012 році, була наявна заборгованість перед позивачем.

На підставі викладеного, та з урахуванням приписів статей 6, 627, 526, частини першої, третьої статті 549, статті 625, частини другої, третьої статті 631 ЦК України та частини першої статті 193, 216-218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суд приходить до висновку, що відповідач в періодах з 25 січня 2012 року по 25 червня 2012 року, за які здійснене нарахування пені, річних та інфляційних за прострочення платежів у 2012 році, не порушив зобов'язання перед позивачем і, відповідно, не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України).

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення нарахованих з 25 січня 2012 року по 25 червня 2012 року пені і трьох відсотків річних, а також нарахованих за лютий - березень 2012 року інфляційних за прострочення платежів у 2012 році слід відмовити.

Колегія судів вважає за необхідне зазначити, що строк дії Тендерного договору сторони розповсюдили - з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року, але не більше ціни договору. Такий строк дії договору відповідає вимогам статті 631 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною першою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом частини другої вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з цим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.

На заборгованість за активну та реактивну електроенергію позивач нарахував пеню в загальній сумі 27 847,23 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с. 62-65), суд встановив наступне:

1) розрахунок містить помилки внаслідок проведених арифметичних дій;

2) порядок нарахування пені за прострочення платежів у 2011 році відповідає умовам Додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору, приписам частини шостої статті 232 ГК України та пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України;

3) порядок нарахування пені за прострочення платежів у 2012 році відповідає приписам частини шостої статті 232 ГК України та пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, проте розрахунок містить нарахування за період з 25 січня 2012 року по 25 червня 2012 року, за який пеня нарахуванню не підлягає, оскільки перебіг строку оплати рахунків за січень-червень 2012 року розпочався з наступного дня після укладення Тендерного договору (18 червня 2012 року), та згідно з пунктом 7 Додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору сплинув 25 червня 2012 року.

З огляду на викладене з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 11 940,32 гривень, нарахована за прострочення платежів згідно з рахунками № 66:

за активну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 971,55 гривень за період з 22.10.2011 по 08.12.2011;

- за грудень 2011 року - в сумі 994,97 гривень за період з 27.12.2011 по 29.02.2012;

- за січень 2012 року - в сумі 957,99 гривень за період з 26.06.2012 по 24.07.2012;

- за лютий 2012 року - в сумі 1 249,18 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за березень 2012 року - в сумі 1 171,75 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за квітень 2012 року - в сумі 1 078,47 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за травень 2012 року - в сумі 948,66 гривень за період з 26.06.2012 по 08.08.2012;

- за червень 2012 року - в сумі 2 205,33 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за липень 2012 року - в сумі 1 807,41 гривень за період з 21.07.2012 по 31.08.2012;

- за серпень 2012 року - в сумі 401,70 гривень за період з 23.08.2012 по 31.08.2012.

за реактивну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 4,79 гривень за період з 22.10.2011 по 23.12.2011;

- за січень 2012 року - в сумі 5,92 гривень за період з 26.06.2012 по 24.07.2012;

- за лютий 2012 року - в сумі 10,32 гривень за період з 26.06.2012 по 22.08.2012;

- за березень 2012 року - в сумі 26,04 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за квітень 2012 року - в сумі 28,13 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за травень 2012 року - в сумі 24,43 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за червень 2012 року - в сумі 27,62 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за липень 2012 року - в сумі 21,61 гривень за період з 21.07.2012 по 31.08.2012;

- за серпень 2012 року - в сумі 4,45 гривень за період з 23.08.2012 по 31.08.2012.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм та пункту 8 Додатку № 5 «Порядок розрахунку» до Договору позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 5 578,32 гривень та інфляційні нарахування у розмірі 743,24 гривень.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум та встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних (а.с. 66-68) містить помилки внаслідок проведених арифметичних дій. Крім того, з підстав, викладених щодо періоду нарахування пені, нарахування трьох відсотків річних за період з 25 січня 2012 року по 25 червня 2012 року стягненню не підлягають.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума трьох відсотків річних у розмірі 2 416,86 гривень, нарахована на заборгованість згідно з рахунками № 66:

за активну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 188,04 гривень за період з 22.10.2011 по 08.12.2011;

- за грудень 2011 року - в сумі 192,57 гривень за період з 27.12.2011 по 29.02.2012;

- за січень 2012 року - в сумі 231,24 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за лютий 2012 року - в сумі 249,84 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за березень 2012 року - в сумі 234,35 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за квітень 2012 року - в сумі 215,69 гривень за період з 26.06.2012 по 30.07.2012;

- за травень 2012 року - в сумі 189,73 гривень за період з 26.06.2012 по 08.08.2012;

- за червень 2012 року - в сумі 441,07 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за липень 2012 року - в сумі 361,48 гривень за період з 21.07.2012 по 31.08.2012;

- за серпень 2012 року - в сумі 80,34 гривень за період з 23.08.2012 по 31.08.2012.

за реактивну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 0,93 гривень за період з 22.10.2011 по 23.12.2011;

- за січень 2012 року - в сумі 2,74 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за лютий 2012 року - в сумі 2,38 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за березень 2012 року - в сумі 5,21 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за квітень 2012 року - в сумі 5,63 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за травень 2012 року - в сумі 4,89 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за червень 2012 року - в сумі 5,52 гривень за період з 26.06.2012 по 31.08.2012;

- за липень 2012 року - в сумі 4,32 гривень за період з 21.07.2012 по 31.08.2012;

- за серпень 2012 року - в сумі 0,89 гривень за період з 23.08.2012 по 31.08.2012.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що рахунок за грудень 2011 року за активну електричну енергію виставлено позивачем та отримано відповідачем 19 грудня 2011 року.

Оскільки грошові кошти за виставленим позивачем рахунком мали бути сплачені відповідачем до 26 грудня 2011 року включно, а саме в період дії Договору, тому є законним нарахування за наведеним рахунком пені та трьох відсотків річних у період з 27 грудня 2011 року по 29 лютого 2012 року.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань (а.с. 65-66), суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, проте стягненню підлягають інфляційні у розмірі 74,68 гривень, нараховані згідно з рахунками № 66:

за активну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 47,66 гривень за період листопад 2011 року;

- за грудень 2011 року - в сумі 26,84 гривень за період січень 2012 року;

за реактивну електроенергію:

- за жовтень 2011 року - в сумі 0,18 гривень за період листопада 2011 року;

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань за період лютий-березень 2012 року, нарахованих на заборгованість за активну та реактивну електричну енергію за січень-лютий 2012 року, слід відмовити з підстав, викладених щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення пені та трьох відсотків річних за період з 25 січня 2012 року по 25 червня 2012 року.

Щодо решти доводів сторін, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях колегія суддів зазначає наступне.

Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом (частина перша та п'ята статті 2, частина четверта статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

Судова колегія вважає доводи відповідача, що відсутність бюджетних коштів (відсутність фінансування та отримання бюджетних коштів не у встановлені строки) є обставиною, що звільняє сторону від виконання зобов'язання у період з 01 січня 2012 року по 18 червня 2012 року, як такі, що не стосуються обставин справи. У даному випадку йдеться не про відсутність цих коштів, а про законодавчу заборону проведення закупівлі та відповідних розрахунків без дотримання відповідної процедури. В період після укладання сторонами Тендерного договору (18 червня 2012 року) наведена обставин є такою, що не звільняє відповідача від виконання договірних зобов'язань.

Згідно до вимог статті 275 ГК України, статті 26 Закону України «Про електроенергетику», відпуск та споживання електричної енергії без договору не допускається.

За змістом частини четвертої статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель», окремими законами визначається особливості здійснення закупівлі електричної енергії, послуги з її постачання, передачі та розподілу.

Сам факт викладення норм попереднього договору про постачання електричної енергії № 66/177-05 від 21 листопада 2005 року у якості додатку до Тендерного договору не свідчить про продовження його дії на 2012 рік, як окремої угоди.

Відтак, законодавство в сфері електроенергетики не є спеціальним відносно Закону України «Про здійснення державних закупівель», оскільки, ці закони регулюють різні аспекти правовідносин та їх норми не є суперечливими.

Крім того, порядок застосування вказаних норм врегульовано пунктом 2 розділу ХІ Перехідних положень Закону України «Про здійснення державних закупівель», за змістом якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги та відхиляє посилання відповідача не те, що після укладення між сторонами Тендерного договору, ним (відповідачем) було отримано від позивача рахунок-фактуру № 66 на оплату спожитої електричної енергії за січень-травень 2012 року на загальну суму 390 587,17 гривень, оскільки таку обставину не доведено у встановленому порядку.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 598, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 631, 714 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 216-218, 230, 231, 275, 276 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, ст. 26 Закону України «Про електроенергетики», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донец?ькобленерго» до Управління Служби безпеки України в Донецькій області про стягнення 34 168,79 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Донецькій області (83114, місто Донецьк, вулиця Щорса, будинок № 62; код ЄДРПОУ - 20001504, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, місто Горлівка, проспект Леніна, будинок № 11; код ЄДРПОУ - 00131268, відомості про рахунки в установах банків відсутні) пеню у розмірі 11 940,32 гривень, три відсотки річних у розмірі 2 416,86 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 74,68 гривень, судовий збір у розмірі 679,85 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.02.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2013.

Головуючий суддя Фурсова С.М.

Суддя Величко Н.В.

Суддя Говорун О.В.