Постанова № 29259535, 06.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року 2а-6373/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомУправління житлово-комунального господарства "Біличі"доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Управління житлово-комунального господарства "Біличі" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року №0011491501.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2009, 2010, 2011 та 2012 року Управління житлово-комунального господарства "Біличі" подає податковому органу декларації з податку на додану вартість та сплачує самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань, проте відповідач протиправно змінює призначення платежу, вказане у відповідних платіжних дорученнях, і зараховує кошти у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів. На думку позивача, дії і рішення відповідача по зміні призначення платежу, по нарахуванню й утримання пені і штрафу, податкові повідомлення-рішення є незаконними та порушують норми чинного податкового законодавства.

У письмових запереченнях, наданих до суду, Відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що за результатами перевірки позивача встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань по сплаті ПДВ. Також зазначив, що кошти, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахункових платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом. Вважає нарахування штрафних санкцій правомірним, а податкові повідомлення-рішення таким, що відповідають нормам чинного законодавства.

06 лютого 2013 року позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Управління житлово-комунального господарства "Біличі" є юридичною особою, що зареєстрована Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 11.02.1997 року. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №40104464, має статус платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - 235792010289.

Судом встановлено, що позивач в серпні 2009 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року № 40012 від 19.08.2009 року, в якій визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 4261,99 грн.

Так, згідно банківської виписки від 29.09.2009 року позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість у повному обсязі.

Також, з матеріалів справи вбачається, що в декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року № 50469 від 18.10.2010 року позивач визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 19787,00 грн.

Позивач здійснив оплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року згідно платіжних доручень № 711 від 26.20.2010 року на суму 7000,00 грн., № 712 від 27.10.2010 року на суму 3000,00 грн., № 714 від 29.10.2010 року на суму 4000,00 грн., № 229 від 11.02.2011 року на суму 3000,00 грн., № 175 від 11.02.2011 року на суму 3000,00 грн.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року №90035948 від 20.05.2011 року позивач визначив податкове зобов'язання в розмірі 44397,00 грн.

Платіжними дорученнями № 1057 від 30.05.2011 року на суму 2000,00 грн., № 1023 від 20.05.2011 року на суму 2000,00 грн., № 1052 від 25.05.2011 року на суму 3000,00 грн., № 1053 від 27.05.2011 року на суму 3000,00 грн. та № 194 від 09.06.2011 року на суму 15000,00 грн. позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

По декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року № 9027746972 від 18.05.2012 року позивач визначив податкове зобов'язання в розмірі 78806,00 грн.

Так, згідно платіжного доручення № 232 від 24.05.2012 року на суму 38000,00 грн. позивач частково сплатив зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

В грудні 2012 року посадовою особою Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку Управління житлово-комунального господарства "Біличі" з питань своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету за період з 30.07.2009 року по 06.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 1956/15-2/23579209 від 18.12.2012 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником податків порушено правила сплати (перерахування) податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки № 1956/15-2/23579209 від 18.12.2012 року податковим органом прийнято податкове-повідомлення-рішення форми "Ш" від 18.12.2012 року № 0011491501, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 399415,80 грн.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки №1956/15-2/23579209 від 18.12.2012 року, Ірпінською ОДПІ Київської області розподілила кошти, сплачені позивачем згідно вищезазначених платіжних доручень у рахунок погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені за минулі періоди, зокрема 2009, 2010 рік.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме: з відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість та платіжних доручень про сплату податку на додану вартість, заборгованість за вказаний період позивачем була сплачена.

Не погоджуючись з такими діями органу державної податкової служби, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Згідно з пунктом 87.9 статті 89 Податкового кодексу України, який застосовується до спірних правовідносин з 01.01.2011, у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податку на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд приходить до висновку, що норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку.

Разом з тим, вищезазначені норми цього Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Також, жодною нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням положень підпункту "б" підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії Ірпінської ОДПІ Київської області щодо розподілу коштів, сплачених позивачем згідно платіжних доручень за 2009-2010 роки, у рахунок погашення податкового боргу, штрафних санкцій та пені, є протиправними, оскільки нормами чинного законодавства орган ДПІ у 2010 році не наділено повноваженнями змінювати призначення платежу, вказане платником податків у платіжних дорученнях. А тому податковий орган мав би в картках особових рахунків Управління житлово-комунального господарства "Біличі" відобразити факти сплати податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних в платіжних дорученнях.

Так, в позовній заяві позивач посилається на неправомірність дій податкового органу стосовно зарахування платежів у рахунок погашення узгоджених податкових зобов'язань. При цьому, позовні вимоги стосуються як дій відповідача, вчинених у 2009-2010 роках, так і дій, які вчинені відповідачем після 01.01.2011 року.

Починаючи з 01.01.2011 року питання розподілу коштів, сплачених позивачем у рахунок погашення податкових зобов'язань регулюється Податковим кодексом України, який містить обов'язок податкового органу зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Проте, оскільки до 01.01.2011 року податковий орган протиправно змінював призначення платежу коштів, які сплачував позивач згідно з платіжними дорученнями, це, у свою чергу, призвело до неправильного зарахування коштів, сплачених позивачем у 2011-2012 роках у рахунок сплати податкових зобов'язань та надмірного нарахування штрафних санкцій та пені.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2012 року № 0011491501, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції, у зв'язку з тим, що на думку відповідача позивач не сплатив ПДВ за 2009-2012 роки, через що виник податковий борг.

Як зазначалось вище, податкова заборгованість в податковому обліку виникла через зарахування сплачених позивачем коштів з ПДВ за 2012 рік на 2009-2012 роки, тим самим відповідач порушив права позивача, створивши податковий борг з ПДВ, а тому дане податкове повідомлення-рішення винесено незаконно та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Управління житлово-комунального господарства "Біличі" перебуває в Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до вимог Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року № 2711-ІV (далі - Закон №2711).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону №2711 до реєстру паливно-енергетичного комплексу наказом Міністерства палива та енергетики України вносять підприємства, які мають підтверджену заборгованість, яка, зокрема:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Так, норми Закону №2711 є спеціальними відносно норм Податкового кодексу України, тому на період дії процедури погашення заборгованості згідно із цим Законом для платників податків - учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов'язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом №2711.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону №2711 на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру, у складі заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин, зокрема, невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2012 року було укладено Договір № 23/517 та 12.11.2012 року Договір № 16/517 про проведення взаєморозрахунків відповідно до ст.23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року № 517 "Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Судом встановлено, що відповідно до вищезазначених договорів були проведені взаєморозрахунки на суму 550900 грн. та 1795200 грн., які були перераховані на погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Так, згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону №2711 погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.

При цьому, пунктом 9.2 статті 9 Закону №2711 передбачено, що при погашенні платниками податків заборгованості у складі, визначеному цією статтею, що підтверджена за встановленим порядком, суми такої заборгованості не включаються до валових витрат кредиторів та до валового доходу дебіторів, штрафні санкції не нараховуються.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 17 жовтня 2011 року.

Таким чином, накладення на позивача штрафу, передбаченого Податковим кодексом України, є помилковим, оскільки суперечить вимогам спеціальної норми Закону №2711.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Управління житлово-комунального господарства "Біличі" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 18 грудня 2012 року №0011491501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління житлово-комунального господарства "Біличі" сплачений судовий збір у розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.