Ухвала суду № 29253377, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3654/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Ступака Руслана Володимировича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Фарт» до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Приватне підприємство «Фарт» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному підприємству «Фарт» донараховано податкове зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у сумі 118838 грн. 00 коп. і податок на додану вартість у сумі 143729 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 53904 грн. 25 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року задоволено вказаний вище позов. Податкові повідомлення-рішення Фастівської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 року № 0000572301 та 05.03.2012 року № 0000612301 визнано протиправними та скасовано.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Ступак Руслан Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Приватне підприємство «Фарт» зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області як юридична особа 09.10.2000 року.

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з оптовою торгівлею паливом та роздрібною торгівлею пальним.

У січні-лютому 2012 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статей 75 та 77 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Фарт» податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 року № 74/12/2301-31164459, за змістом якого вказаною вище перевіркою зафіксовано ряд порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Так, податковим органом встановлено, зокрема, порушення Приватним підприємством «Фарт» вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні валових витрат за IV квартал 2009 року і I-ІІІ квартали 2010 року на загальну суму 475352 грн. 56 коп. та податкового кредиту за грудень 2009 року, січень, березень-квітень, червень, серпень 2010 року і січень-лютий 2011 року на загальну суму 142024 грн. 20 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Крім того, посадовими особами відповідача виявлено, що контрагент позивача - ТОВ «Макс Ейр» не задекларував податкове зобов`язання за вчиненною з Приватним підприємством «Фарт» господарською операцією у грудні 2010 року та не сплатив податок на додану вартість до бюджету, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивач втратив визначене статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на включення податку на додану вартість у загальному розмірі 1704 грн. 80 коп, сплаченого у складі ціни придбаних ним товарів, до податкового кредиту за грудень 2010 року.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за IV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року на загальну суму 118838 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, березень-квітень, червень, серпень, грудень 2010 року і січень-лютий 2011 року на загальну суму 143729 грн. 00 коп.

На підставі висновків вказаного вище акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000572301 та № 0000612301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 148547 грн. 50 коп., з яких: 118838 грн. 00 коп. - за основним платежем; 29709 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 167923 грн. 75 коп., з яких: 143729 грн. 00 коп. - за основним платежем; 24194 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України.

Рішеннями Державної податкової служби в Київській області від 16.05.2012 року та Державної податкової служби України від 21.06.2012 року скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 року № 0000572301 та № 0000612301 - без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу є помилковими та суперечать нормам податкового законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Об'єкти, база та ставки оподаткування податком на додану вартість, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення цього податку до бюджету до 1 січня 2011 року визначались Законом України «Про податок на додану вартість».

У свою чергу, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємств до 1 квітня 2011 року було передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, повноваження і обов'язки посадових осіб податкового органу під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства.

При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 вказаного Закону).

Згідно з приписами пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Аналогічні положення щодо визначення податкового зобов`язання та податкового кредиту встановлено також підпунктами 14.1.179 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент проведення податковим органом перевірки) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року у розмірі 118838 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за грудень 2009 року, січень, березень -квітень, червень і серпень 2010 року у розмірі 142024 грн. 20 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагентів позивача - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка», що здійснювались ними як покупцями так і постачальниками товарів (послуг).

Відповідач вважає, що вказані юридичні особи мають усі ознаки фіктивних підприємств, а відтак їх діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у період з грудня 2009 року по лютий 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин марки А-92, А-95, А-80 та дизельне паливо. Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались контрагентами позивача (а.с. 61-68, 213, 215-216).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагентів проводилось шляхом підписання видаткових накладних, а саме: за правочином з ТОВ «Енергія Лімітед» - видаткові накладні від 30.12.2009 року № 562, 19.03.2010 року № 1550, 31.03.2010 року № 46, 15.04.2010 року № 1863, 24.06.2010 року № 2543 та 30.08.2010 року № 3736 на загальну суму 570423 грн. 07 коп., у тому числі ПДВ - 95070 грн. 51 коп.; за правочином з ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» - видаткові накладні від 10.01.2011 року № PH - 0000013, 11.02.2011 року № PH - 0000083 та 16.02.2011 року № PH - 0000090 на загальну суму 324137 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ - 54022 грн. 85 коп.; за правочином з ТОВ «Сучасна техніка» - видаткова накладна від 16.02.2011 року № 58 на суму 137078 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -22846 грн. 35 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Енергія Лімітед» виписано податкові накладні № 562 від 30.12.2009 року на суму 176401 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 29400 грн. 28 коп., № 1550 від 18.03.2010 року на суму 103975 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ -17329 грн. 26 коп., № 1707 від 31.03.2010 року на суму 18289 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ -3048 грн. 19 коп., № 1863 від 15.04.2010 року на суму 34983 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -5830 грн. 50 коп., № 2543 від 23.06.2010 року на суму 118169 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ -19694 грн. 88 коп. та № 3736 від 30.08.2010 року на суму 118604 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ -19767 грн. 40 коп.

Оплата за придбані у ТОВ «Енергія Лімітед» паливо-мастильні матеріали у загальному розмірі 570423 грн. 07 коп. здійснена позивачем у період з 30.12.2009 року по 30.08.2010 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки його контрагента, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 139-143, 225).

Витрати у загальному розмірі 475352 грн. 56 коп., понесені позивачем на придбання товарів у ТОВ «Енергія Лімітед» та податок на додану вартість у сумі 95070 грн. 51 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем, відповідно, до валових витрат за IV квартал 2009 року і І-ІІІ квартали 2010 року та до податкового кредиту підприємства за січень, березень -квітень, червень і серпень 2010 року.

У свою чергу, на підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товарів, ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» виписано податкові накладні № 13 від 10.01.2011 року на суму 48794 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ -8132 грн. 37 коп., № 33 від 11.02.2011 року на суму 201865 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ -33644 грн. 25 коп. та № 43 від 16.02.2011 року суму 73477 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ -12246 грн. 23 коп., а ТОВ «Сучасна техніка» - податкову накладну № 58 від 16.02.2011 року на суму 137078 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ -22846 грн. 35 коп.

Розрахунки за поставлені ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» товари здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на їх банківські рахунки (копії платіжних доручень (а.с. 144-147).

Податок на додану вартість, сплачений позивачем у складі ціни отриманих від ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за січень - лютий 2011 року.

Таким чином судом першої інстанції було встановлено, що в ході контролюючого заходу податковий орган здійснив аналіз фінансово-господарської діяльності постачальників товарів та за результатами такої оцінки дійшов висновку про безтоварність господарських операцій та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків за цими операціями. В акті перевірки зазначено, що слідчим відділом податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області порушено кримінальну справу № 79002/11 за фактом фіктивного підприємництва шляхом прикриття незаконної діяльності, вчиненої невстановленими слідством особами, які діяли, зокрема, від імені ТОВ «Енергія Лімітед». В ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Енергія Лімітед» створене та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, без справжнього наміру проводити господарські операції, пов`язані з продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг. Наведені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що правочини, укладені ТОВ «Енергія Лімітед» з позивачем, були спрямовані виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним наданням податкової преференції, зокрема, з метою формування податкового кредиту на користь позивача.

Під час аналізу господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» відповідачем було встановлено декларування податкових зобов`язань вказаного контрагента з іншою юридичною особою - ТОВ «ТД «Європа». Відповідач зазначав, що саме відносини ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» з ТОВ «ТД «Європа» ставляться податковим органом під сумнів, оскільки відповідно до даних акта позапланової виїзної документальної перевірки від 31.01.2012 року № 59/13/2302-36491739 з питань дотримання ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» вимог податкового законодавства Фастівською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби встановлено відсутність об`єктів оподаткування по операціях з придбання вказаною юридичною особою товарів (послуг) у постачальника - ТОВ «ТД «Європа» та подальшого продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у січні та лютому 2011 року.

У свою чергу, за інформацією, що викладена в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Сучасна техніка» від 07.06.2011 року № 1375/23-09/36592362, складеному Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва, вбачається, що зазначений суб`єкт господарювання не має достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна Техніка» була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеними суб`єктами господарювання з позивачем, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

Таким чином, податкові зобов`язання позивача з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2009 року, I-III квартали 2010 року та з податку на додану вартість за грудень 2009 року, березень-квітень, червень, серпень 2010 року, січень-лютий 2011 року, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічний порядок визначення та нарахування податкового кредиту також передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що діє з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктами 198.4 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Згідно з приписами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 6.1 пункту 6 вказаного Порядку передбачено, що оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу.

Зазначений документ зберігається покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 6.2 пункту 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Аналогічні за змістом положення викладені також у чинному з 10.01.2011 року Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у разі, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

У свою чергу, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Податкова накладна як звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов'язку платника по датків і одночасно засвідчує право на податковий кредит у покупця - платника податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, по слуг), для надання їй юридичної сили повинна відповідати вимогам, що викладені у пункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (якщо такий документ виписано до 31.12.2010) та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (якщо такий документ виписано після 31.12.2010).

Так, податкова накладна в силу наведених вище правових норм повинна містити такі обов`язкові реквізити як: порядковий номер; дату виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; Для податкових накладних, що виписані на виконання вимог Податкового кодексу України, додатковими до наведених вище реквізитів є: вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Судом першої інстанції було встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна Техніка» підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: рахунками - фактурами, видатковими накладними, податковими накладними та виписками по розрахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

В силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість (зазначені норми також продубльовано у пунктах 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969).

Враховуючи, що у період виконання господарських зобов`язань ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасна техніка» були зареєстровані як платники податку на додану вартість, контрагенти позивача протягом грудня 2009 року -лютого 2011 року не були позбавлені права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

При цьому наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Отже, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагентів, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальників товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання товарів за господарськими операціями, вчиненими позивачем з ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасні Системи», за результатами здійснення яких Приватним підприємством «Фарт» сформовано валові витрати та податковий кредит.

Судом першої інстанції було встановлено, що факт надання позивачу товарів з боку ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасні Системи» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Крім того, про отримання позивачем наданих ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасні Системи» товарів свідчать також складені сторонами правочину видаткові накладні, які містять повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

У матеріалах справи також наявні належним чином засвідчені копії змінних звітів АЗС форми № 17-НП, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, сертифікати відповідності, паспорта якості паливо-мастильних матеріалів, які в силу приписів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, підтверджують наявність на підприємстві належного складського, оперативного і бухгалтерського обліку партій паливо-мастильних матеріалів, отриманих від зазначених суб`єктів господарювання.

Вказані вище первинні документи у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності, пов'язаної з роздрібною торгівлею пальним, та про облік позивачем отриманих матеріальних активів з метою їх використання та постачання, що у свою чергу підтверджує товарність наведених вище операцій.

При цьому позивачем було надано суду належним чином засвідчені копії довідок відповідача від 07.07.2011 року № 159/2307/31164459 та 29.12.2011 року № 324/2307/31164459 про результати проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Фарт», дані яких спростовують викладені в акті перевірки висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Сучасні Системи» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія».

Так, у вказаних вище довідках відповідачем зазначено, що зустрічними звірками Приватного підприємства «Фарт» документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Сучасні Системи» та ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія», у тому числі, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Слід також зазначити, що в силу приписів статті 62 Конституції України вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, та лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» і ТОВ «Сучасні Системи» та провадження ними фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Такод колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених контрагентами позивача з іншими суб`єктами господарювання, оскільки вказані твердження виходять за межі предмету доказування, стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі, а відтак і не мають значення для вирішення даної справи.

При цьому постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року в адміністративній справі № 2а-915/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року, визнано протиправними дії Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо зазначення в акті перевірки від 31.01.2012 року № 59/13/2302-36491739 висновку про нікчемність правочину ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «ТД «Європа».

Оскільки саме вказаний акт перевірки та висновки, що викладені у ньому, використано відповідачем у даній справі як доказову базу в частині безтоварності правочинів ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» з позивачем, суд вважає, що твердження податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача його контрагентами - ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Нафтохімічна інвестиційна компанія» та ТОВ «Сучасні Системи» спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені ними у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат, понесених підприємством у спірних періодах, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Оцінюючи висновки податкового органу про необґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у загальному розмірі 1704 грн. 80 коп., сплаченого у складі придбаних товарів у його контрагента -ТОВ «Макс Ейр», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що у грудні 2010 року позивачем придбано у ТОВ «Макс Ейр» побутову техніку, а саме: холодильник СР-4613 «Лібхер»(Liebherr). Придбання товару здійснювалось без укладення договору на підставі виписаного контрагентом позивачу рахунку від 25.12.2010 року № М02/317.

У грудні 2010 року ТОВ «Макс Ейр» поставлено Приватному підприємству «Фарт» товар на загальну суму 10229 грн. 03 коп., в тому числі ПДВ -1704 грн. 84 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткова та податкова накладні (а.с. 50, 75).

Податок на додану вартість у загальному розмірі 1704 грн. 84 коп., сплачений у складі ціни отриманого від ТОВ «Макс Ейр» товару, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за грудень 2010 року.

Під час судового розгляду справи представником податкового органу не оспорювалась наявність зв`язку витрат позивача на придбання у ТОВ «Макс Ейр» товарів згідно вказаних вище первинних документів із господарською діяльністю платника податку на додану вартість.

Крім того, представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Макс Ейр» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам законодавства та підтверджують отримання позивачем товарів від його контрагента у задекларованому розмірі.

Разом з тим, представник відповідача, обґрунтовуючи висновки податкового органу про порушення Приватним підприємством «Фарт» вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за грудень 2010 року, звертає увагу на недодержання його контрагентом - ТОВ «Макс Ейр» податкової дисципліни за вказані вище звітні періоди.

Так, у ході планової виїзної перевірки позивача Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби виявлено, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України наявна невідповідність (відхилення) між сумою задекларованого податкового кредиту Приватного підприємства «Фарт», що сформований за рахунок правочину з придбання у ТОВ «Макс Ейр» товару, та сумами податкових зобов`язань зазначеної юридичної особи.

Вказане відхилення у сумах податкового кредиту позивача та податкового зобов`язання його контрагента відбулось внаслідок того, що ТОВ «Макс Ейр» не задекларовано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за операціями з продажу позивачу продукції у грудні 2010 року.

Зважаючи на наведені вище відомості відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про податок на додану вартість», вважає, що у Приватного підприємства «Фарт» відсутнє право на формування податкового кредиту за виданою ТОВ «Макс Ейр» податковою накладною.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції зазначених тверджень податкового органу з огляду на наступне.

Платник податку на додану вартість має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту, якщо він придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, складеними особою, що зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що у грудні 2010 року контрагент позивача не був позбавлений права на складання податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість, що надає позивачу право на включення податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни товарів, на підставі отриманої ним у грудні 2010 року податкової накладної, до складу податкового кредиту за вказаний звітній період.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру виданих та отриманих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Таким чином, допущення суб`єктом господарювання помилок у ході складання податкової звітності, до якої також належать реєстри виданих та отриманих податкових накладних, не позбавляє його контрагента права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією.

Податкове законодавство України ґрунтується на принципах невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, недекларування платником податків власних податкових зобов`язань перед бюджетом тягне за собою проведення податковим органом відповідних контролюючих заходів, нарахування податкових зобов`язань та накладення на нього штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, визначені Конституцією України та податковим законодавством обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відтак, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом.

За таких обставин, твердження відповідача про те, що невиконання ТОВ «Макс Ейр» податкового обов`язку стосовно декларування та сплати до бюджету податку на додану вартість за грудень 2010 року позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту за вказані звітні періоди сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни отриманих від нього товарів, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Зважаючи на те, що висновки податкового органу про незаконне формування позивачем валових витрат податкового кредиту спростовані, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05.03.2012 року № 0000572301 та 05.03.2012 року № 0000612301, якими Приватному підприємству «Фарт» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 118838 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 143729 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 53904 грн. 25 коп., суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Фастівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Ступака Руслана Володимировича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.