Постанова № 29251861, 07.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. справа № 2а/0470/9733/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 червня 2012 року № 0000802302, № 0000792302, винесені ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем у період з 13 березня 2012 року по 1 червня 2012 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, у якому підприємство мало правові відносини з платником податків ТОВ «Маджестік», за результатами якої складено Акт від 07.06. 2012 № 605/225/33907664.

Під час перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку, що правочини, укладені між ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» та ТОВ «Маджестік» мають ознаки нікчемності, а тому відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС 19 червня 2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000802302 та № 0000792302, які оскаржують ся позивачем в даній адміністративній справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних суд першої інстанції дійшов висновку, що правочини між ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» та ТОВ «Маджестік» вчинені без мети на реальне настання правових наслідків, позивач включив до складу податкового кредиту та валових витрат вартість товарів (послуг) на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону № 996, оскільки не підтверджують факти здійснення господарських операцій. Отже у ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальником ТОВ «Маджестік».

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим та таким, який зроблений без урахуванням всіх обставин справи та норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що перевірка ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» здійснювалась на підставі постанови в.о. начальника слідчого відділу ПМ ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 28 лютого 2011 року по кримінальній справі № 99116503, яка порушена за фактом скоєння невстановленими особами злочину, який має ознаки, склад та відповідальність, передбачені відповідно до частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України «Фіктивне підприємництво».

В рамках розслідування кримінальної справи було отримано висновок експерта НДЕКЦ ГУ МВС України у Дніпропетровській області від 23 березня 2011 року № 62/04-20 щодо ідентифікації зразків підписів директора ТОВ «Маджестік», згідно з яким встановлено, що підписи від імені директора даного суб'єкта господарювання на документах бухгалтерського та податкового обліку виконані іншою особою.

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2012 року карну справу по звинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України, припинено, звільнено її від кримінальної відповідальності на підставі статті 1 пункту «в», ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році».

Враховуючи висновки вищезазначеної експертизи і податковий орган, і суд першої інстанції дійшли висновки про те, що документи, оформлені ТОВ «Маджестік», не можуть вважатись достовірними та такими, що відповідають вимогам до первинних документів та, відповідно, бути підтвердженням здійснення фінансово-господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Проте колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищезазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документам.

Відповідно до положень Бюджетного кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягають суми, які були сплачені до бюджету.

Крім того частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що в момент укладання вищезазначеного договору сторонами не було додержано вимог, встановлених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, а таму висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є необґрунтованими.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо винесення постанови відносно фізичної особи, згідно з якою визнано вину останньої за ч. 2 ст. 367 КК України, суд зазначає, що для формування податкового кредиту необхідно оцінювати реальність (фактичність) проведеної господарської операції.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, так само як й протиправна діяльність посадових осіб цього контрагента, встановлена вироком суду.

Факт таких порушень вимог чинного законодавства з боку контрагента позивача та його посадових осіб може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти за ланцюгом постачання.

Такі обставини не були доведені відповідачем, а тому висновки податкової інспекції в цій частині також є необґрунтованими.

При цьому самим апелянтом не заперечується, в судовому засіданні його представниками підтверджено, що позивачем під час перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують факт виконання умов договорів, укладених між ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» та ТОВ «Маджестік», позивачем сплачено до бюджету всі передбачені законодавством податки та збори.

Враховуючи сукупність викладених обставин колегія суддів доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а/0470/9733/12 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000802302, № 0000792302, прийняті Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 08 лютого 2013 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова