Постанова № 29251777, 29.01.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/7287/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретарі Страхарській М. В. за участі:представників позивача Шевчука В.В., Михайлюка Ю.М., Захаркевича О.В., представників відповідача Околіти С.В., Кундиловської М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2012 року судом відкрито провадження в адміністративній справі у якій позивач просить визнати протиправними участь у перевірці посадової особи ДПІ ОСОБА_8 та скасувати податкові повідомлення-рішення №0009042301 та №0009052301 від 15.11.2012 року.

Вважає, що особа на прізвище ОСОБА_8 неправомірно приймала участь у перевірці податкового органу з 15.10.2012 року по 26.10.2012 року, так як не мала відповідних повноважень, тому акт документальної планової перевірки перевірки №6014/22-6/36537783 від 02.11.2012 року не може виступати письмовим доказом. Висновок акту про безпідставне завищення підприємством витрат в 3 кварталі 2011 року на суму 99279 гривень спростовується договором купівлі-продажу №23/08/2011 року від 23.08.2011 року з ТОВ "Українсько-Китайський "Альянс". Придбаний за цим договором товар (фанера) не був віднесений на витрати, як це зазначено у акті перевірки, а був реалізований покупцям ТОВ "БК "Строй-Скіф" та ТДВ "БФ "Житлобуд-НІКО" по видатковим накладним відповідно №9 та №10. За цими операціями підприємством сформовано податкове зобов"язання з ПДВ у розмірі 19855,87 гривень. В акті перевірки взяті за основу помилкові дані "Доходу" та "Витрат" податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, які не відповідають фактичним даним. Причиною суми заниження податкового зобов"язання з податку на прибуток у сумі 503359 гривень є ряд арифметичних помилок перевіряючих.

Представники позивача у суді позовні вимоги підтримали, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві. Додатково пояснили, що визнають правомірність визначення податкового зобов"язання з ПДВ у розмірі 1052 гривень за серпень 2011 року.

Представники відповідача позов не визнали, про що надали суду письмове заперечення, яке підтвердили у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги повинні бути частково задоволені, враховуючи наступне.

Відповідачем надано суду: наказ ДПІ у м. Хмельницькому №3120 від 12.09.2012 року "Про проведення документальної планової перевірки ТОВ "Західшляхбуд-бетон"; наказ ДПІ у м. Хмельницькому №3239 від 24.09.2012 року "Про перерву в проведенні документальної планової виїздної перевірки ТОВ "Західшляхбуд-бетон"; направлення №002880 від 12.10.2012 року, виписане на підставі наказу ДПІ у м. Хмельницькому №3120 від 12.09.2012 року і ст.20, ст.75, ст.77, ст.81, ст.82 ПК України, яке видане ОСОБА_8 і яке було пред"явлено директору ТОВ "Західшляхбуд-бетон" Михайлюку Ю.М., про що свідчить його підпис на направленні та пояснення дане ним суду. Тобто, спростовується твердження позивача, що у перевірці приймав участь представник податкового органу, який не мав повноважень - ОСОБА_8, адже її повноваження підтверджені вищенаведеними документами (направлення, наказ, інш.). За результатом перевірки відповідач склав акт документальної планової перевірки №6014/22-6/36537783 від 02.11.2012 року (далі акт перевірки), що відповідає вимогам ст.86 ПК України, тому цей акт є належним доказом у цій справі. Позивач на акт перевірки подавав заперечення №222 від 05.11.2012 року, яке податковий орган залишив без задоволення, що відповідно не свідчить про порушення прав позивача, адже він реалізував своє право подати заперечення на акт перевірки, визначене п.86.7 ст.86 ПК України.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0009042301/3719 від 15.11.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по податку на прибуток за основним платежем - 503359 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням №0009052301/3720 від 15.11.2012 року на підставі акту перевірки встановлено порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України у зв"язку з чим збільшено суму грошового зобов"язання по ПДВ за основним платежем - 20908 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 5227 гривень.

Під час судового розгляду позивач подав письмову заяву від 17.01.2013 року у якій визнав правильність (законність) визначення податковим органом йому зобов"язання з ПДВ на суму 1052 гривень за серпень 2011 року, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому суд його приймає.

У акті перевірки відповідач вказує, що згідно наданих ТОВ "Західшляхбуд-бетон" для перевірки документів відсутні товарно-транспортні накладні та подорожні листи на поставку ТМЦ (фанери) від ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" (стор.15 акту) і підприємство не надало сертифікатів якості на ці ж ТМЦ (стор.13 акту), що на думку податкового органу свідчить, що понесені позивачем витрати на придбання цих ТМЦ не оформлені відповідними документами, які підтверджують факт їх придбання, а отже відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ "Українсько-Китайський Альянс", проводились без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об"єкту оподаткування, не сплати податків.

Цьому висновку податкового органу суд дає критичну оцінку, адже це спростовується: договором купівлі-продажу №23/08/2011 від 23.08.2011 року між позивачем (покупець) і ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" (продавець); Специфікацією №1 до договору; видатковою накладною №РН-0334 від 26.08.2011 року; довіреністю №20 від 23.08.2011 року; податковою накладною №51 від 25.08.2011 року; висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/26415 від 22-03.2011 року; товарно-транспортною накладною від 26.08.2011 року; подорожнім листом від 26.08.2011 року; платіжними дорученням №910 від 25.08.2011 року і №907 від 25.08.2011 року. Тобто, стверджується фактичність і реальність купівлі ТМЦ (фанери) у ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" за правочином недійсність якого не встановлена ні податковим органом ні судом. Більше цього, це підтверджується фактом подальшої реалізації позивачем цих ТМЦ ТОВ "БК "Строй-Скіф" та ТДВ "БФ "Житлобуд-НІКО", що не оспорюється податковим органом і також підтверджено: довідкою ТВД "БК "Житлобуд-НІКО" №4201 від 22.11.2012 року; довіреностями; видатковими і податковими накладними виписаними ТОВ "Західшляхбуд-бетон", тому це відповідно до вимог ч.3 ст.72 КАС України не потребує доказування у цій справі.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Щодо висновку відповідача, про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 503359 гривень у тому числі: за 3 квартал 2011 року - 110443 гривень; за 2-3 квартали 2011 року - 110443 гривень; 1-4 квартали 2011 року - 394940 гривень; 2-4 квартали 2011 року - 503359 гривень, суд вважає, що податковий орган не встановив завищення витрат при визначенні об"єкта оподаткування за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 у сумі 99279 гривень по взаємовідносинах позивача за договором купівлі-продажу №23/08/2011 від 23.08.2011 року з ТОВ "Українсько-Китайський Альянс" і відповідно розмір податку на прибуток - 22834,17 гривень, про що описано вище. Більше цього, судом встановлено, що позивач цю суму не включав у витрати, а відобразив її у "Виробничих запасах", тому є неправомірне її зняття відповідачем з витрат підприємства. Причину цього, представники відповідача у суді не змогли пояснити. Решта суми податкового зобов"язання по податку на прибуток - 480524, 83 гривень визначена податковим органом на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку з урахуванням первинних документів, що описано у п.п. 3.1.2 акту перевірки. Позивач під час судового розгляду надав ряд довідок про дані податкового обліку з податку на прибуток і документальне їх підтвердження з урахуванням уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств, яка подана після закінчення перевірки. Пунктом 54.1 ст.54 ПК України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов"язання та/або пені, яку визначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що надається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом. Така сума грошового зобов"язання та/або пені вважається узгодженою. Суд не ставить під сумнів право позивача вносити зміни до податкової звітності у порядку визначеному ст.50 ПК України, однак потрібно враховувати п.50.3 згаданої статті, якою визначено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. За цієї обставини, ствердити чи спростувати визначене податкове зобов"язання по податку на прибуток на розмір якого впливає уточнююча декларація можливо тільки після проведення позапланової перевірки, тобто у цій частині не має неправомірних дій податкового органу і це фактично стверджує позивач у позові та поясненнях даних представниками суду, так як неправильність цих своїх даних у деклараціях пояснює своєю помилкою, яку допустив бухгалтер, що і усуває шляхом подання уточнюючої декларації. Також, потрібно враховувати вимоги п.44.6 ст.44 ПК України, згідно якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності, що є у цьому випадку, адже доказів протилежного позивач не надав суду. З урахуванням встановленого факту неправомірного визначення податкового зобов"язання по податку на прибуток на суму 22834,17 гривень, податкове повідомлення-рішення №0009042301/3719 від 15.11.2012 року повинно бути повністю скасовано, так як у суд не повинен підміняти компетентний орган у визначенні податкового зобов"язання, адже відповідно до п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 п.60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд робить аналогічний висновок, щодо неможливості розмежування податкового зобов"язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №0009052301/3720 від 15.11.2012 року і необхідністю скасування цього рішення в цілому за доведеного факту законності визначення позивачу податкового забов"язання з ПДВ у розмірі 1052 гривень.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податку зобов"язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з митної справи.

Згідно п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податкове законодавство України грунтується в тому числі на принципі презумпції правомірності рішень платника податку (п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України). Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно частин 1 - 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів суду законність участі у перевірці посадової особи податкового органу ОСОБА_8, але не довів правомірність (законність) визначення позивачу податкових зобов"язань у оскаржуваних ним податкових повідомленнях - рішеннях, тому позов частково задовольняються, що підтверджено доказами, які перевірено судом.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 94, 98-99, 122, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0009042301 та №0009052301 від 15.11.2012 року, визнавши їх протиправними.

В решті позовних вимог відмовити

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 1073 гривень шляхом списання їх з рахунків Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 04.02.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович