Постанова № 29250606, 01.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2013 р. Справа №805/1142/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю:

представника позивача Кулешової І.Ю.

представника позивача Асадчого М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» про стягнення коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2013р. заявник звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» про стягнення коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн.

В обґрунтування наданого подання заявник зазначив, що з 04.10.2008 року відповідач має податковий борг, у зв'язку з чим останньому направлялася перша та лдруга податкові вимоги.

Станом на 31.01.2013 року у підприємства відповідно до податкової декларації з ПДВ № 9084934589 від 17.01.2013 року існує податковий борг у розмірі 297501,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив суму боргу, заявник звернувся з даним поданням до суду про стягнення коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у поданні у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Через канцелярію суду надав письмові заперечення проти вимог подання, в яких зазначив, що відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 04.09.2009 року було порушено справу № 45/179Б про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» та було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.07.2012 року на підприємстві було введено процедуру санації, в стадії санації підприємство перебуває й досі, про що свідчить ухвала Господарського суду Донецької області від 22.01.2013 року. Відповідач вважає, що на підставі ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), що виникли до дня ведення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Крім того, зазначив, що заявником був порушений строк виникнення права на звернення з поданням у порядку ст. 1833 КАС України про стягнення податкового боргу. А також, заявником не надано доказів щодо підтвердження факту та часу виникнення обставин, які зумовили звернення з даним поданням.

Просив відмовити у задоволенні подання про стягнення коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 183-3 КАС України неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що вимоги подання є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують, зокрема, таку функцію, а саме, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України, є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Дзержинськвантажтранс» (код ЄДРПОУ 34686338) є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області з 22.12.2006 року за номером 1 258 123 0000 000276, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 6).

Відповідно до довідки № 26783 від 24.10.2011 року (а.с. 7), відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Дзержинську з 22.12.2006 року за № 883-Ю.

Що стосується заперечень відповідача, суд не може погодитися з такими твердженнями виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті ст.1 Закону, де наведено визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 04.09.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Дзержинськвантажтранс» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що свідчить ухвала суду від 22.01.2013 року (а.с. 25-26).

Відповідач подав до ДПІ у м. Дзержинську податкову декларацію з податку на додану вартість № 9084934589 від 17.01.2013р. за грудень 2012 року, відповідно до якої податок на додану вартість становить 297501,00 грн. (а.с. 14-15).

Таким чином, податкові зобов'язання зі сплати податку виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство підприємства, тому дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджувалась.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

На виконання зазначених норм, заявником була прийнята перша податкова вимога від 08.10.2008р. №1/43, згідно якої сума податкового боргу становить 10220,33 грн., у тому числі за основним платежем 10000,00 грн. та за пенею 220,33 грн. (зазначена податкова вимога отримана відповідачем 10.10.2008 року, про що свідчить підпис головного бухгалтера на корінці податкової вимоги) (а.с. 8).

11.11.2008р. заявник прийняв другу податкову вимогу №2/51, згідно якої сума податкового боргу становить 210 420,87 грн., у тому числі за основним платежем 204865,43 грн. та за пенею 5555,44 грн. (зазначена податкова вимога отримана відповідачем 13.11.2008р., про що свідчить підпис головного бухгалтера на корінці податкової вимоги) (а.с. 9).

Зазначені податкові вимоги не були оскаржені в адміністративному порядку та не були відкликані, у зв'язку з несплатою.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності до пп.20.1.28. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг з податку на додану вартість підтверджується зворотним боком облікової картки платника податків у розмірі 297501,00 грн. станом на момент звернення заявника до суду.

Отже, податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн. за податковою декларацією № 9084934589 від 17.01.2013р. за грудень 2012 року у розмірі 297501,00 грн. підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, враховуюче вищевикладене, суд вважає, що вимоги про стягнення з Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 183-3, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції у м. Дзержинську Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» про стягнення коштів, які знаходяться у власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501,00 грн. - задовольнити.

Стягнути кошти з Державного підприємства «Дзержинськвантажтранс» (код ЄДРПОУ 34686338, 85205, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Леніна, буд. 9), які знаходяться у його власності на рахунках в банківських установах з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 297501 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятсот одну) грн. 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 01 лютого 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 06 лютого 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Суддя Кірієнко В.О.