Постанова № 29250374, 01.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-3761/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді - Чубари Н.В.

секретар судового засідання - Черна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Росія» до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» (надалі за текстом - позивач, СТОВ «Росія») звернулось до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач, МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 23.07.2012 року №0000372310, №0000382310, №0000412310 та від 02.10.2012 року №0000602310, №0000622310, №0002661710.

Ухвалою від 12.10.2012 року (суддя Жук Р.В.) відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3350/12 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.11.12 у вказаній справі на підставі ст.116 КАС України роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги СТОВ «Росія» до Новоукраїнської МДПІ Кіровоградської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.12 №0000372310 за платежем - податок на додану вартість, №0000382310 за платежем - збір за забруднення навколишнього природного середовища, №0000412310 за платежем - фінансова санкція за порушення норм Податкового кодексу України, та від 02.10.12 №0000602310 за платежем - екологічний податок, №0000622310 за платежем - фінансова санкція за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», №0002661710 за платежем - податок на доходи фізичних осіб.

Матеріали адміністративної справи в частині позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ Кіровоградської області ДПС України №0000602310 від 02.10.12 передано до канцелярії Кіровоградського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо її подальшого перерозподілу в порядку, встановленому ч.3 ст.15-1 КАС України.

Ухвалою суду (суддя Черниш О.А.) від 07.11.12 справу, якій присвоєно №1170/2а-3763/12, прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою від 27 листопада 2012 р. Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Черниш О.А.), у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про об'єднання позовних вимог, справу передано до канцелярії суду для виконання вимог п.4.4 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом ДСА України від 15.12.2006 року №155.

Ухвалою суду від 05.12.2012 року прийнято адміністративну справу №1170/2а-3763/12 до провадження спільно з адміністративною справою №1170/2а-3761/12 (суддя Чубара Н.В.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акту №20/23-10/30945026 від 09.07.2012 року, яким встановлено порушення п. 3.1 розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення та

сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору та пп.. 240.1.3 п.240.1 ст.240, пп..49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

СТОВ «Росія» не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не могло здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавав відходи - акумуляторні батареї - спеціалізованим організаціям, що мають спеціальні ліцензії - ТОВ «Екологіка Кіровоград».

Відповідно до п.2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженої Постановою КМУ від 03.08.1998 року №1218, ліміт на утворення відходів - це максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження, тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території. Позивачем зазначено, що органи податкової служби не уповноважені визначати обсяги розміщення відходів й здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до бюджету на підставі даних про них органів Мінприроди України.

Крім того, позивачем зазначено, що органи Мінекоресурсів на місцях до 1 березня поточного року надсилають на адреси власників відходів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік.

СТОВ «Росія» протягом 2008-2010 років не отримувало від органів Мінекоресурсів повідомлення про необхідність подання на погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів на наступний рік, отже підприємство не було включено до переліку власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на утворення та розміщення відходів та не повинно було отримувати дані ліміти. Позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок на отримання лімітів та дозволів на розміщення відходів, так як він не здійснює складування, захоронення, зберігання або розміщення в розумінні Закону України «Про відходи», а отже і не повинен отримувати дозвіл на їх розміщення та ліміти.

Відповідачем до суду надано письмове заперечення, відповідно до якого позов ним не визнається в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ПК України обов'язок щодо сплати екологічного податку виникає у особи, в якої є відходи та є об'єкт оподаткування-обсяги та види (класи) відходів. Згідно статутних документів СТОВ «Росія» та довідки з ЄДРПОУ видами діяльності є сільськогосподарське виробництво, тваринництво, що включає в себе утворення та наявність відходів від тваринного походження, відходів від здійснення діяльності в сфері обробітку земель, відходів від використання транспорту.

Клас небезпеки відходів визначається відповідно до ДСанПін 2.2.7.029-99 «Гігієнічні вимоги поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення» (розділ 5), затверджується органами МОЗ за погодженням з територіальними органами Мінприроди. В періоді, що перевірявся, у СТОВ «Росія» утворювались і зберігались відходи без сплати екологічного податку за розміщення відходів у сумі 9003, 75 грн.

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесені правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01 лютого 2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 06 лютого 2013 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Росія» зареєстровано юридичною особою Новоукраїнською районною державною адміністрацією 22.08.2000 року.

На підставі наказу Новоукраїнської МДПІ Кіровоградської області ДПС від 07.05.2012 року №63 відповідачем проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, результати якої оформлено актом перевірки №20/23-10/30945026 від 09.07.2012 року (т.1,а.с. 9-38, т.2, а.с.11-40).

Податковим органом зроблено висновки про порушення позивачем п. 3.1 розділу 3 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, позивачем занижено збір за забрудженн навколишнього природного середовища у загальній сумі 138119,60 грн. в період з ІІ кварталу 2009 року по ІУ квартал 2010 року. Також в порушення позивачем, на думку відповідача, пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України встановлено заниження задекларованих позивачем показників у податковій декларації екологічного податку у загальній сумі 9003,75 грн. в період з І кварталу 2011 року по І квартал 2012 року (т. 1, а. с. 36 зворот.)

На підставі акту перевірки Новоукраїнською МДПІ Кіровоградської області ДПС винесено:

- податкове повідомлення - рішення №0000382310 від 23.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем збір за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 172 649 грн. 50 коп., в тому числі - 138 119,60 грн. - за основним платежем, 34529,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т1.,а.с. 48)

- податкове повідомлення - рішення №0000602310 від 02.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок в розмірі 11 385 грн.52 коп., в тому числі - 9003,75 грн. - за основним платежем, 2381,77 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.2.,а.с. 41).

Дані рішення було оскаржено до ДПС у Кіровоградській області.

За результатами оскарження рішенням ДПС в Кіровоградській області податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ Кіровоградської області ДПС - залишені без змін, а скарги без задоволення (т.1, а.с. 39-47; т.2,а.с.42-50).

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Стаття 1 Закону України «Про відходи» визначає, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються в процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Збирання відходів - це діяльність, пов'язана з вилученням, накопиченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах. Зберігання відходів - це тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (місця видалення відходів, полігони тощо), на використання яких необхідно мати дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів або здійснення інших операцій з відходами. Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи», за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата, яка розраховується на основі нормативу на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки і цінності території, на якій вони розміщені та лімітів. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 року (якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин), було передбачено, що платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє

природне середовище та розміщення відходів.

Правила розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на території України встановлені Порядком розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженим Постановою КМУ від 03.08.1998 року № 1218, пунктом 2 якого передбачено, що розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, а ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ліміти на утворення та розміщення відходів встановлюються терміном на 1 рік і доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року. У разі утворення відходів, що перевищують обсяги затверджених лімітів, власник відходів повинен одержати на них окремий дозвіл.

Тобто, з викладених норм, які регулюють порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища слідує, що отримання ліміту є обов'язковим та підприємство, яке здійснює розміщення відходів в межах встановленого ліміту, який видається власнику таких відходів, повинно сплачувати цей збір відповідно до нормативно - правових актів, які регулюють це питання.

В судовому засіданні встановлено, що СТОВ «Росія» не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не могло здійснювати розміщення відходів, в зв'язку з чим передавав відходи - акумуляторні батареї - спеціалізованим організаціям, що мають необхідні ліцензії - в даному випадку, ТОВ «Екологіка Кіровоград».

Матеріалами справи встановлено, що 14.04.2011 року між позивачем (Постачальник за договором) та ТОВ «Екологіка Кіровоград» (продавець за договором) укладено договір поставки № 157. Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити та передати у власність покупця відходи акумуляторі, а покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її для подальшої утилізації, згідно ліцензійних умов Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (т.2,а.с.129-130).

Суд вважає за необхідне зазначити, що умови вищенаведеного договору не передбачають обов'язку позивача здійснювати дії щодо розміщення відходів, зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів, з додержанням санітарних і екологічних норм, способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Крім того, розміщення побутових відходів на спеціально відведеній території не є операцією, що призводить до набуття позивачем права власності на відходи, які він розміщує. Як наслідок, позивач за відсутністю підстав правомірно не був включений до переліку підприємств, яким у встановленому законом порядку видано дозвіл на розміщення відходів, і не отримував лімітів на утворення та розміщення твердих побутових відходів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що розміщення побутових відходів на спеціально відведеній території не є операцією, що призводить до набуття позивачем права власності на відходи, які він розміщує. Як наслідок, позивач за відсутністю підстав правомірно не був включений до переліку підприємств, яким у встановленому законом порядку видано дозвіл на розміщення відходів, і не отримував лімітів на утворення та розміщення твердих побутових відходів.

На думку відповідача, в періоді, що перевірявся, позивач був платником екологічного податку, як підприємство, яке здійснює розміщення відходів і він зобов'язаний був обчислювати збір виходячи з фактичних обсягів розміщення ним відходів.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 ПК України платниками екологічного податку є, зокрема, суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Згідно п. 14.1.223 ст. 14 ПК України розміщення відходів - зберігання (тимчасове - розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Судом встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся задекларовано екологічний податок у сумі 9003,75грн. (І квартал 2011р. - 111,56 грн., ІІ квартал 2011 р. - 53,10 грн., ІІІ квартал 2011 р. - 96.60 грн., IV квартал 2011 р. - 8705,84 грн.; І квартал 2012 року - 36.65 грн.). При цьому суд звертає увагу на те, що у СТОВ «Росія» відсутній дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Тобто позивач визначаючи суму екологічного податку в розмірі 9003,75 грн., виходив з обсягів викидів, які утворилися безпосередньо ним, та не занижував обсяги викидів та відходів, які оподатковуються екологічним податком.

Так, згідно із статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, визначення позивачу податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями є безпідставним.

Оскільки судом встановлено, що висновок податкової інспекції щодо заниження позивачем податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку є протиправним, нарахування позивачеві штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення - рішення також є неправомірним.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новоукраїнської МДПІ Кіровоградської області ДПС № 0000382310 від 23.07.2012 року та № 0000602310 від 02.10.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06.02.2013 р.

Суддя Н.В. Чубара